Лекція № 22. Система музично виховання провідних педагогів-музикантів країн Західної Європи та США
План
1. Мета музичного виховання в болгарських школах. Борис Трічков та його „Столбица".
2. Система музично-ритмічного виховання Е.Жак-Далькроза.
3. Музичне виховання К.Орфа (Німеччина).
4.Система музичного виховання З.Кодая в Угорщині.
5.Музично-педагогічна концепція Д.Кабалевського.
6.Музичне виховання в Англії, США.
Основна література
1. Абдуллин З.Б. О начальном этапе музыкального обучения в общеобразовательных школах Японии. // Музыкальное воспитание в школе. Вьга. 9. - М., 1974.
2. Алиев Ю.Б. Что мы увидели в Англии. // Музыкальное воспитание в школе. Вып. 9. -М., 1977.
3. Баренбойм А. Система детского музыкального воспитания К.Орфа - Л., 1970.
Белобородова В.К. О музыкальном воспитании в школах ГДР. // Музыкальное воспитание в школе. Вьш. 4. - М., 1965.
5. Дмитриева Л., Черноиваненко Н. Методика музыкального воспитания в школе.-М., 1998.
Додаткова література
1. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе. - М., 1983.
2. Найнис К. О системе детского музыкального воспитания Пьера Ван Хауве (Г.Делорт, Голландия).
3. Ростовський О.Я. Методика викладання музики в початковій школі. Тернопіль, 2000.
Халабузарь П., Попов В., Добровольская Н. Методика музыкального воспитания. - М., 1990.
Стислий зміст лекції
Як зробити урок музики уроком мистецтва? Які методи і прийоми
сприятимуть проникненню музики у серця, спонукатимуть до роздумів
над сутністю людського буття?
Щоб допомогти вчителю зорієнтуватися у потоці науково-методичної інформації. Проаналізуємо провідні педагогічні ідеї, що стали визначною віхою розвитку музичної педагогіки 20 століття - цілісні системи масового музичного
виховання дітей, створені Е.Жак-Далькрозом, К.Орфом, 3. Кодаєм, Б.Тричковим, а в останні десятиріччя - Д. Кабалевським.
Мета музичного виховання у болгарських школах полягала в тому, щоб засобами музики вирішити загальні завдання у вихованні.
Через формування навичків сприйняття та виконання музики, вміння "розбиратися" у музиці, сформувати художній смак, розвивати естетичні почуття та потреби, розширити загальну та музичну культуру. Уроки музики з 1-го по 9-й клас. Перехід від співу по слуху к співу по нотах проходить на основі використання так званої "Столбіци" (сходи) - метода, розробленого Б.Трічковим. Найбільшу значимість "Столбіци" полягає в її наочності, у можливості співати в зручній теситурі.
"Столбіца" знайомить з елементами музичної грамоти (побудова мажорної гами), на практиці вся робота будувалася на основі до-мажора. Спочатку завжди довго співають акапела, спів народних пісень, після переходять до "Столбіци".
В останні роки вводять нові методи: імпровізація та гра на музичних
інструментах - свирель, металафон, дудка, мелодіка (акордеон).
Система музично-ритмічного виховання, створена швейцарським педагогом Е.Жак-Далькрозом (1865-1950) стала протилежністю традиційній "співацькій концепції музичного виховання". Працюючи з дітьми Жак-Далькроз дійшов висновку, що головними недоліками традиційної методики є ізольованість видів діяльності й поділ процесу осягнення музики на низку навчальних дисциплін, позбавлення музичного виховання емоційності. Педагог прагнув до виховання музикальності, слова і руху як засобу формування гармонійно розвинутої особистості. Жак-Далькроз помітив, що діти значно легше запам'ятовують пісню, якщо спів супроводжується рухами. Узгодженість рухів із ритмом музики викликає у них особливу радість, естетичне задоволення, відчуття розкутості й свободи. Тому Жак-Далькроз почав використовувати у безпосередньому зв'язку з музикою, її темпом, ритмічним рисунком, фразуванням, динамікою, штрихом, спеціальні вправи, до яких входили найрізноманітніші рухи-крокування, біг, стрибки, танцювальні й пластичні рухи. Використовувалися також вправи, спрямовані на виховання швидкої реакції уміння швидко включатися у рух, переривати або змінювати його.
Методичні пошуки Жак-Далькроза увінчалися створенням музично-педагогічної системи, особливістю якої стала евритміка (зв'язок музики з рухом).
У своїх пошуках педагог залишався передусім музикантом і на ритмопластичній основі намагався здійснювати власне музичне виховання.
Завдання вчителя - навчити дітей рухатися у характері музики, передаючи темпові, динамічні, метроритмічні особливості. Виразною передачею рухами характеру музики досягалось втілення образного змісту музичного твору. Заняття ритмікою мали сприяти засвоєнню головних музично-теоретичних понять, розвивати музичний слух і пам'ять, відчуття ритму, активізувати сприймання музики. У процесі роботи над рухами під музику формується художній смак дітей, розвиваються їхні творчі здібності, почуття прекрасного в мистецтві та дійсності, виховується увага, зосередженість, виробляється злагодженість дій усього колективу.
Крім ритміки і сольфеджіо до занять старших дітей входили танець, хоровий спів і музична імпровізація на ф-но. Жак-Далькроз вважав, що часте використання однієї й тієї ж музики унеможливлює спонтанні, індивідуальні вияви рухової активності, саме сприймання втрачає гостроту і напруженість слухової уваги.
"Моя мета, - підкреслював Жак-Далькроз, - на основі слухового сприймання пробудити в учневі засобами спеціальної гімнастики почуття його власного ритму, що виявляється в його фізичній природі". На його думку, ритміка, як засіб виховання, складає перший рівень, на якому здійснюється "масове музичне виховання дітей. Другий рівень ставить завдання підготовки до професійного навчання і грунтується на сольфеджіо та імпровізації на ф-но. Навчання сольфеджіо спрямовувалося на розвиток слуху до абсолютного, оволодіння музичною грамотою, під якою розумілося вміння "бачити те, що чуєш, чути те, що бачиш" Жак-Далькроз розширив межі традиційного сольфеджіо використанням рухів.
Імпровізація у його педагогічній системі виконувала функцію головного методу осягнення музики. Ставилося завдання засвоїти метроритмічні, мелодико-гармонічні й поліфонічні елементи музики, і на цій основі розвивати навички вільного музикування, творчу фантазію. У такий спосіб у рамках однієї музично-педагогічної системи були поєднанні завдання масового і професійного музичного виховання, освіти й навчання.
Гуманістична спрямованість системи Жак-Далькроза, який прагнув виховати особистість через залучення до мистецтва, звеличити її духовне життя.
Ідеї Е.Жак-Далькроза щодо творчого розвитку особистості своєрідно розвинув видатний німецький композитор і педагог К.Орф (1895-1982). Його педагогічна концепція і методична система стали наслідком тривалої практичної роботи з дітьми. На думку К.Орфа музичне виховання не повинно обмежуватися розвитком слуху, ритму, слуханням музики, навчанням співу і гри на інструментах. Завдання музичного виховання - стимулювати і спрямовувати творчу фантазію, уміння імпровізувати, творити у процесі індивідуального і колективного музикування. У цій роботі слід опиратися на зв'язок музики з
жестом, словом, танцем, пантомімою. Педагогічні принципи К.Орфа втілені у методичному посібнику під назвою "8сп$и1^огк" (діяти і навчати). Це п'ятитомне зібрання найпростіших партитур для дитячих інструментів, пісень для хорового виконання в інструментальному супроводі, вправ у вимові та декламації, ритмічних вправ, театралізованих сценок. Збірки побудовані на народних піснях, фольклорних текстах (приказках, загадках, лічилках, дражнилках тощо). Партитури написані зовсім не для того, щоб діти їх розучували і демонстрували своє вміння. Це моделі створені професійним композитором і призначені для стимулювання музичної творчості дітей. Це споріднює "Шульверк" з народним музикуванням, учасники якого також нерідко продовжують творити на основі вже складених у народних традиціях зразків. У посібнику даються також рекомендації щодо залучення дітей до музики, активної творчої діяльності, яка б приносила радість і задоволення.
Власна дитяча творчість, власні дитячі знахідки, власні дитячі думки - ось що створює атмосферу радості, формує особистість, виховує людяність, стимулює розвиток творчих здібностей - така одна з головних ідей музично-педагогічної концепції К.Орфа. Закласти міцний фундамент музикальності, під яким розуміється музично-ритмічне відчуття і музичних слух, що дають змогу переживати і розуміти музику та вільно в ній орієнтуватися і творити. Новаторство педагога особливо виявилось у продуманому використанні "елементарної музики". Елементарна музика - це зовсім не примітивна музика, вона опирається на ті народні музичні й мовні джерела, які дали їй початок. "Елементарна музика" - це не музика сама по собі: вона пов'язана з рухом, танцем і словом, її потрібно самому створювати, в неї слід самому включатися не як слухачу, а як її учаснику"- писав К.Орф.
Українські народні пісні як "Щедрик" або "Дударик" з їх елементарними мелодіями.
Елементарна музика, елементарний інструментарій, елементарні словесні текси стали для К.Орфа головними засобами виховання дітей. К.Орф обрав шлях активізації музичної діяльності дітей через їх власне музикування. Віддано було перевагу елементарним інструментам, якими діти могли порівняно легко оволодіти. До складу дитячого оркестру входять мелодичні ударні інструменти (металофони, ксилофони), немелодичні ударні інструменти (дитячі літаври, барабани, тарілочки тощо), прості духові інструменти, близькі до народної сопілки, смичкові інструменти для гри на "пустих" струнах. Вільна імпровізація стала відправним пунктом орфівського уроку. Творчим імпровізаціям дітей мала сприяти опора на рух і гру на елементарних музичних інструментах, на мову, музичну декламацію і спів. Особливу увагу приділяв слову - елементу мови і поезії.
Використовувалась водночас релятивна й абсолютна система сольмізації й нотації (спів зозулі - співали малу терцію), допомагаючи собі рухами руки. Потім знаходили цю інтонацію на музичних інструментах, бачили її запис на нотному стані. Так поступова накопичувалися слухозорові враження, жива ритмізована мова допомагала засвоювати метроритмічність музики і музичного запису. Ця робота починалася із проплескування ритму дитячих віршів, імен і засвоєння у такий спосіб певних ритмічних блоків, що використовувались потім у різних остинатних супроводах до декламації, співу самих дітей. їм пропонувалося продовжити ритмічну побудову, виконану вчителем, "підхопити" перші, або заключні такти почутої ритмічної побудови і придумати свою.
Елементарне музикування, як правило пов'язувалось зі сценічною грою. Тому курс початкового музичного навчання завершується постановкою своєрідного спектаклю.
Ритмізована мова, діалоги-речитативи, музично-сценічна гра, сцени з казок - усе це стало засобом активного виховання. Отже, музично-виховна система К.Орфа закладає хороші передумови для участі дітей у різноманітній музичній діяльності. Орієнтація на природні сили особистості, на елементарне музикування, на фольклор як першооснову музичної культури визначають прогресивність і плодотворність педагогічних пошуків К.Орфа.
Ідеями гуманізму і всебічного розвитку людини пронизана також музично-виховна концепція видатного угорського композитора, фольклориста, педагога і просвітителя З.Кодая (1882-1967). Він вважав, що кожну людину слід підвести до сфери високих цінностей, до істинного, красивого і доброго. Питання музичного виховання З.Кодай розглядав у контексті гармонійного виховання людини, що складається на його думку з традицій, смаку, духовної цілісності. Кінцева мета музичного виховання - "разом з учнем проникати у душу музики, прагнучи таким чином, щоб і музика проникла в душу учня".
Вихідним пунктом у педагогічній діяльності З.Кодая стало переконання в тому, що відкритий ним і Б. Барток скарби старовинної селянської народної пісні повинні стати надбанням усього народу. З його ініціативи у загальноосвітніх школах спів вводиться як обов'язковий предмет, створюються школи з поглибленим вивченням музики. Система З.Кодая охоплює дитячі садки, школи, педагогічні училища і вищі навчальні заклади.
Головні положення системи З.Кодая
Основою музичної культури нації, а отже музичного виховання має стати народна музика. Головну увагу в музичному вихованні він приділяє ознайомленню зі скарбами народної пісні. Народну пісню педагог розглядав як рідну музичну мову дитини, якою, як і рідною словесною мовою, слід оволодіти найраніше. Головним видом занять з музики став хоровий спів. Тому що, по перше, хоровий спів мав забезпечити виховання музичного слуху, музичної сприйнятливості, музичних уявлень у процесі музичної діяльності. По-друге, людський голос, як найдоступніший і найкращий "інструмент" мав включити усіх учнів до активного музичного життя.
Педагог вважав, що до істинної музичної культури можна прийти лише шляхом активних занять музикою. Музикування може стати основою музичного виховання і здатна привести до справжнього переживання й розуміння музики. Тільки спів може розвинути ладовий слух, що є фундаментом музикальності.. Саме тому З.Кодай вважав недоцільним використання на початковому етапі навчання інструментальної музики. Вона вводиться ним лише у 3-4 класах загальноосвітньої школи, тоді ж учні знайомляться з піснями інших народів.
Щоб забезпечити успішне оволодіння народними піснями і навичками хорового співу З. Кодай головними завданнями навчання школярів музичної грамоти поставив виховання вміння співати по нотах і по слуху записувати мелодію. Він вважав, що прилучення, до музичної культури неможливо дати, поки ми не почнемо читати ноти так, як доросла людина читає книги, беззвучно, але з повним уявленням звучання". Щоб полегшити і прискорити процес розвитку слуху і техніки читання нот, педагог на всіх ступенях навчання рекомендував метод відносної (ладової) сольмізації, спів пісень поєднувався із рівномірною ходою, плесканням, тактуванням метру, ритмічним супроводом тощо.
Для педагогічної концепції З.Кодая характерні орієнтація на масове музичне виховання, розвиток співацько-хорових традицій європейської музичної педагогіки, прагнення до розширення музичної грамотності дітей, опора на національну інтонаційно-ладову і метроритмічну основу.
Отже при розгляді педагогічних ідей Е.Жак-Далькроза, К.Орфа, З.Кодая виявлено, як спільність їх підходів до питань музичного виховання, так і відмінність у виборі шляхів і засобів навчання.
Спільним є прагнення засобами музики вплинути на духовний світ дитини, сприяти гармонійному розвитку особистості, вихованню емоційної чутливості та музичних здібностей, засвоєнню музики як специфічної мови людського спілкування. Вони всі були переконані, що виховання гри та співу по нотах має передувати досвід живого спілкування з музикою.
Об'єднує їх і те, що всі вони були відомими музикантами XX ст. і авторитетом своєї творчості підтримували репутацією створених ними концепцій музичного виховання. Відмінність підходів у музичному вихованні полягає у виборі різних провідних видів музичної діяльності. І.Є.Жак-Далькроза - це ритмічний рух, у З. Кодая - зоровий спів, у К.Орфа - елементарне музикування на простих музичних інструментах.
Д.Б. Кабалевський видвигає мету: сформувати у школярів музичну культуру на основі ціннісного уявлення про музичне мистецтво його громадської ролі і соціальним призначенні (сила музичного емоційного впливу на людину, сформувати світогляд), музичне виховання дітей є основою музичної культури народу - це добре вдосконалена система шкільного виховання. Багато творів класики доступні дітям, мають великий моральний вплив.
З особливою гостротою ставиться проблема інтересу, захоплення. Кабалевський нетерпимо відноситься до любих формальних навчань, сформувати вміння, навчання повинно спрямовуватися на розвиток емоційного відгуку, інтересу дітей до музики - це повинно принести радість при живому дотику до мистецтва. Проблема побудови занять в більшій мірі зв'язана з тим, як вчитель захопить мистецтвом школярів.
Програма ставить перед вчителем музики три основні педагогічні задачі:
1. Розвиток у школярів інтересу до музики;
Формування здібностей творчо мислити про неї;
Прищеплення учням навички виразного виконання.
Кабалевський запропонував тематичний принцип як основу побудови системи музичних занять і окремого уроку.
Засвоєння тематичного змісту програми - це необхідне і важливе засвоєння умови росту музичної культури школярів. Доступність і прочність засвоєння забезпечує взаємозв'язок тем чверті року всього циклу навчання. Кабалевський вважає, що в основі всіх форм пристосування дітей до музики лежить емоційне, важливе її сприймання.
"Активне сприймання музики, - основа музичного виховання в цілому всіх його ланків."
Сприймання музики включає в себе роздуми про неї, є основою формування музичної культури. З однієї сторони, сприймання включає в себе осмислення, оцінку твору на основі засвоєння загальних знань про музику; судження про неї, про її художню форму музичного твору, включає в себе художні образи. Такий підхід направлений на об'єднання процесу розвитку, сприймання музики і процесом засвоєння музичних знань, формувань, умінь, навичок;відкриває нові горизонти для розвитку музичного мислення, музично-творчих здібностей й художнього смаку школярів.
У співвідношенні з цілісним підходом до вивчення мистецтва необхідна організація цілісного уроку музики. Творча організація занять з музики, направлена на формування у учнів прагнення до самостійного мислення, до виявлення особистої ініціативи, вираженню свого ставлення до музики, складає спрямовану умову організації уроку музики як уроку мистецтва.
В чому творчий характер організації музичних занять? - У відборі методів, спрямованих на активізацію мислення школярів, в застосуванні методичного принципу "схожості і відмінності", у встановленні творчого зв'язку нового учбового матеріалу з попереднім і послідуючим ("забігання наперед" і "повернення до пройденого"), в різноманітності побудови уроків музики.
Завдання предмету "Музика" розглядається в широкому плані: формування музичної культури народу на основі цілісного розуміння мистецтва в його соціальній функції, це нова програма по музиці для загальноосвітньої школи.
Основою для тематизму, що носить музично-естетичний, а не тільки учбово-музичний характер - пише Д.Б.Кабалевський - дає реальну змогу досягнути цілісності і єдності навчального процесу не тільки в межах одного уроку, але й на протязі кожної чверті, усього навчального року, навчального
курсу. Принцип тематизму – та методологічна основа, на якій будується нова програма. За основу беруться пісня, марш, танець – три основних кити в музиці.
«Пісня, танець, марш – найбільш розповсюджені, найбільш масові, найбільш демократичні області музики. Як фундамент пов’язує дім із землею, з грунтом, на якому він тримається, пісня, марш і танець пов’язують всю найбагатішу, різноманітно розвинуту будівлю музики з великими масами людей, з народним грунтом. З першого уроку першого класу діти визначають три кити за їхньою різницею, а об’єднують різновидності одного й того ж кита за схожістю. Так з самого початку реалізується найважливіший принцип «схожості» та «різниці».
Послідовність вивчення тем в 1 – 7 класах
1 клас
I чверть - Три кити в музиці - пісня, танець, марш.
II чверть - Про що говорить музика.
III чверть - Куди ведуть нас «Три кити».
IV чверть - Що таке музична мова.
2 клас
I чверть - Пісня, танець і марш переростають в пісенність, танцювальність, маршевість.
II чверть - Інтонація..
III чверть - Розвиток музики..
IV чверть - Побудова (форма) музики.
3 клас
I чверть - Музика мого народу.
II чверть - Між музикою мого народу і музикою різних народів моєї країни немає неперехідних кордонів.
III чверть - Між музикою мого народу і музикою різних народів світу немає неперехідних кордонів.
IV чверть - Композитор – виконавець - слухач.
4 клас
I чверть - Музика і література. Що сталося б з музикою, якби не було літератури.
II чверть - Музика і література. Що сталося б з літературою, якби не було музики.
III чверть - Музика і образотворче мистецтво. Чи можемо ми побачити музики.
IV чверть - Музика і образотворче мистецтво. Чи можемо ми почути живопис.
5 клас
I чверть - Перетворююча сила музики.
II чверть - Перетворююча сила музики.
Ш чверть – В чому сила музики.
IV чверть – В чому сила музики.
6 клас
I чверть - Музичний образ
II чверть - Музичний образ
III чверть - Музична драматургія
IV чверть - Музична драматургія
7 клас
I чверть - Що означає досконалість в музиці?
II чверть - Музика серйозна і музика легка
III чверть - Взаємопроникнення легкої і серйозної музики.
IV чверть - Великі наші "сучасники"
Методи вивчення і засвоєння програми
1. Метод "забігання". В педагогіці цей метод прийнято називати методом перспективи і ретроспективи. Перспектива пов'язана із завданнями передбачення, ретроспектива - з умінням бачити минуле в нових умовах, вміти використовувати його і оцінювати.
Метод узагальнювання.
Принцип побудови уроку з музики.
У школах США спів проводиться кожного дня у початкових класах по 20-30 хвилин. На заняттях діти співають та грають під музику, співають пісні та молитви, проводять ритмічні рухи під музику. У середніх класах - 2-3 рази на тиждень. Форми позакласної роботи - це хори, оркестри, ансамблі тощо. Систематично проводяться симфонічні концентри для школярів. Добре обладнані кабінети, велика увага приділяється вихованню ритму, використовуються різні музичні інструменти: малий барабан, трикутник, музична коробочка. З третього класу починають навчатися грі на різних оркестрових інструментах. Великого значення набули духовні оркестри. Значна цікавість виявляється до старовинної музики: в університетах вивчають старинну нотацію. Спеціальне музичне навчання отримують в коледжах. Існують три типи коледжів: виконавські, музикознавчи та педагогічні, які готують викладачів. Велику увагу приділяють читки з листа, грі, ансамблі, імпровізації, широкому вивченню репертуару.
В Англії у початкових школах всі предмети викладає один вчитель. Музичному вихованню велику увагу приділяється в школах з гуманітарним нахилом. Рівень музичної роботи по школах різний. На заняттях часто
використовуються прийоми, розроблені Дж. Кервеном, його система знайома, як релятивна. Значне місце на шкільних заняттях займає електронна музика, що веде за собою багато підлітків. Більшість педагогів вбачають шлях творчого розвитку учнів у процесі вільного використання техніки на уроках.
Підготовку вчителів виконують коледжі з 2-м, 3-річним строком навчання. Студенти отримують індивідуальні уроки з ф-но або другого музичного інструменту та співу.
Значне місце займають заняття з диригування.
Вчитель повинен вміти грати на богослужіннях кожного дня, керувати хором і оркестром, вокальним ансамблем, проводить уроки співу у класах, навчати грі на музичному інструменті. У більшості англійських шкіл один вчитель має повне навантаження.
Музичне виховання в капіталістичних країнах обумовлене основними положеннями про суттєвість культури, освіти, мистецтва. Музичне виховання у цих країнах – це частина загальної системи освіти.
Автор системи
масового музичного
виховання
Мета музичного виховання
Провідна педагогічна ідея
Головний зміст навчання
і виховання
Головні засоби навчання
і виховання
Е. Жак-Далькроз
Пробудження і розвиток природної емоційної чутливості, виховання музикальності як першооснови музики
Зв'язок музики із рухом
Ритміка,
сольфеджіо,
імпровізація
Досягнення триєдності музики, слова і руху, музично-ритмічні вправи, імпровізація як метод навчання
К. Орф
Розвиток творчих здібностей і навичок
Музичний розвиток дитини через активну творчість, елементарне музикування
Елементарне музикування (гра на дитячих інструментах, імпровізація, спів, інсценізація)
Єдність слова, музики і руху; акцент на пентато-нічні лади музикування на елементарних музичних інструментах, творчість як метод навчання
3. Кодай
Опанування угорською музичною культурою, досягнення загальної музичної грамотності
Акцент на фольклор, на традиції музичної культури своєї нації, народну пісню
Хоровий спів, вивчення музичної грамоти
Хоровий спів, відносна сольмізація, ручні знаки, угорська ладова і метро-ритмічна основа
Д. Кабалевський
Формування музичної культури особистості як невід'ємної частини її духовної культури
Основою музичного виховання є активне, зацікавлене музичне сприймання
Засвоєння особливостей музичного мистецтва; формування музичного сприймання, хоровий спів
Досягнення цілісності уроку музики, активізація музичного мислення, зв'язок музики з життям, акцент на три головні сфери музики — пісню, танець і марш