Завдання та вправи до теми. 1. Виконайте вправи 187, 188 із підручника Глущик С

1. Виконайте вправи 187, 188 із підручника Глущик С. В. та ін.

2. Укладіть конспект першого контрольного питання теми.

3. Напишіть анотації до 2-3 книг за фахом, ураховуючи всі вимого щодо їх укладання.

4. Складіть план усного повідомлення до теми «Суржик – це норма?»

5. Відредагуйте речення

Мамонт після тривалих переговорів з німецькою компанією поповнив колекцію унікальних експонатів природничого музею (з газети). 2. Повісити разом з черговим оператором плакати з техніки безпеки (з розпоряджень). 3.Посприяйте тому, щоб мені виділили комунальну квартиру з дитиною (з листа). 4. Шановний Іване Петровичу! Випускники школи №34 1968 року запрошують Вас на традиційну зустріч з дружиною, яка відбудеться 25 травня 1999 року в актовому залі (із запрошення).

6. Підберіть до запозичених слів синоніми з української мови.

Ландшафт- краєвид, пейзаж,

консенсус – згода,

легі­тимний –законний,

інновація -нововве­ден­ня, но­винка,

інци­дент –випадок,

дефекти - недоліки,

фотографія – світлина,

біографія – життєпис,

авторитет – повага,

анархія – безлад,

симптом – ознака,

турне – подорож,

конфлікт – сутичка,

апелювати – звертатися,

екстраординарний – надзвичайний.

Виправте речення, усунувши канцеляризми, повтори, кальки.

Ми працювали вхолосту цілий місяць! Тому я настою на тому, щоб нам оказали допомогу у Міністерстві. В кінці кінців ми напоминали дважди про роботу цеху. Тому, я гадаю, слід відмітити розпорядження дірекції нащот цього цеху.За браком часу моє заключення слідуюче: для улучшення роботи нам треба задіяти молодь, треба друг друга підтримувати і вмісті будемо вирішувати задачі.

8. Запишіть українською мовою.

В его пользу; поступать в университет; по заказу; поставить в пример; войти в комнату; прибыть в аеропорт; по всем направлениям; безналичный расчет, в тот же момент, дальнейшее использование, изысканные манеры, изысканный вкус, наличные деньги, неотложная помощь, повредить механизм, повредить палец, понести потери.

9. Вибрати правильний варіант:

укладати угоду-заключати угоду ;

брати участь- приймати участь ;

відшкодувати збитки -возмістити убитки ;

витяг із протоколу -виписка із протоколу ;

чинне законодавство -діюче законодавство ;

обіймати посаду- займати посаду .

Методичні рекомендації до теми

Найтиповіші наукові тексти: анотація, тези, конспект, відгук, рецензія, реферат, курсова та дипломна робота, стаття, дисертація, автореферат, монографія, підручник, доповідь, програма тощо.

Анотація

Анотація (від. лат. аnnotatio - "зауваження") - коротка, стисла характеристика змісту книги, статті тощо. Це невеличка бібліографічна довідка, де стисло характеризується зміст книги, статті через перелік найголовніших у них питань, оцінюється анотований твір.

Завдяки анотації читач отримує можливість попередньо уявити зміст незнайомого друкованого твору, відшукати в ньому необхідну інформацію. Саме тому в ній слід зазначати тип публікації (стаття, монографія, підручник), її будову, актуальність теми, адресатів і обсяг. Необхідно також зазначити, що нове з'явилося в цьому виданні порівняно з іншими на таку саму тему.

Анотація найчастіше розміщена на другій сторінці будь-якої друкованої праці. Цей документ необхідно вміти складати всім, хто пише підручники, посібники, укладає допоміжну науково-методичну літературу (словники, збірники різного призначення тощо).

Реквізити анотації:

1. Прізвище, ім'я, по батькові автора (авторів).

2. Назва твору.

3. Місце видання, видавництво, рік видання.

4. Обсяг (загальна кількість сторінок, іноді - малюнків, таблиць).

5. Код за Міжнародним класифікатором книг ISBN (за потреби).

6. Стислий зміст (основні положення, викладеш в тексті).

7. Висновки.

8. Призначення для читачів.

Реферат

Реферат (від. лат. refferre - "доповідати, повідомляти") - вид письмового повідомлення, короткий виклад головних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення і оцінка; текст, що передає головну інформацію першоджерела.

Словник української мови в 11-ти томах подає таке визначення цього слова: "Реферат - це: 1. Короткий усний або письмовий виклад наукової праці, результатів наукового дослідження, змісту книги. 2. Доповідь на будь-яку тему, зроблена на основі критичного огляду літературних та інших джерел"1.

На відміну від курсових та дипломних робіт, реферат пишеться не лише зі спеціальних, а й із загальних дисциплін. Згідно з визначенням, реферат повинен містити невелику кількість елементів новизни. Достатньо грамотно й логічно викласти основні ідеї із заданої теми, які містяться в кількох джерелах, і згрупувати їх за поглядами.

Передусім у рефераті має бути відповідь на питання: Що нового можна знайти у цій публікації? Саме таке завдання стоїть перед референтом (тим, хто пише реферат), який повідомляє про основні характеристики, зміст первинного документа. Цим він допомагає читачеві відібрати необхідну для нього літературу. Реферат - документ вторинний, компілятивний2, у більшості випадків не може замінити першоджерело. Монографічний реферат готують за одним джерелом, оглядовий - за декількома книгами, розділами або статтями.

Рекомендований обсяг реферату - 10-12 друкованих сторінок (0,5 друкованого аркуша). Найчастіше його пишуть своїми словами. Цитати вводять у текст лише тоді, коли вони необхідні для повнішого розкриття теми або якщо вони викликають у референта заперечення. У тексті не повинно бути нічого зайвого, що не стосується теми, ніяких недоречних відступів. Відповідність змісту реферату заданій темі є одним із критеріїв його оцінки.

Процес написання реферату включає вибір теми, вивчення літератури, складання плану, написання й редагування тексту, оформлення реферату.

Складники реферату:

1. Назва міністерства, якому підпорядковується установа.

2. Назва закладу, в якому навчається автор.

3. Назва кафедри, на якій виконано роботу.

4. Назва дисципліни (наприклад, українська мова за професійним спрямуванням).

5. Заголовок (тема реферату).

6. Назва виду документа (реферат).

7. Посада (студент) та номер групи, в якій навчається автор.

8. Прізвище, ім'я, по батькові автора.

9. Прізвище, ім'я, по батькові, посада, науковий ступінь наукового керівника роботи.

10. Місто й рік написання.

11. Текст, який складається з:

o вступу;

o основної частини;

o висновків.

12. Список використаної літератури.

Елементи 1-10 зазначаються на титульній сторінці. Список використаної літератури подають наприкінці тексту.

Тези. Конспект

Тези (від. грец. thesis - "основна думка") - коротко сформульовані положення наукових матеріалів (статей, лекцій, доповідей), які розкривають суть усієї інформації.

Розрізняють два види тез:

o відібрані автором цитати з першоджерела;

o сформульовані власними словами основні положення статті чи розділу книги.

Для тез потрібно вибирати саме основні ідеї та положення, розмістивши їх у певній послідовності. Створюючи тези, треба обов'язково зазначити:

1. Прізвище, ім'я, по батькові автора статті, книги.

2. Заголовок.

3. Місце написання й рік видання.

Конспект (від. лат. соnspectum - "огляд") - стислий письмовий виклад змісту лекції, доповіді, роботи.

Розрізняють конспекти почутого й прочитаного.

Конспект почутого складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів. У ньому слухач має змогу занотувати почуте, висловити своє ставлення до цього у вигляді коротких нотаток, зауважень. Аркуш ділять на дві частини: меншу залишають для власних думок, а на більшій пишуть конспект лекції. Конспектувати почуте важче, потрібно встигнути записати головне, а тому варто скорочувати слова, словосполучення. Найчастіше це стосується постійно вживаних термінів, але водночас потрібно обрати певну міру скорочення, щоб пізніше можна було прочитати написане1.

Конспектування лекції - це особливий вид опрацювання наукової інформації, в якому поєднуються процеси слухання та записування, але поєднуються не механічно, оскільки записуванню отриманих даних передує специфічне їх оброблення.

Процеси слухання й відбору відбуваються, зазвичай, паралельно. Це пояснюється тим, що швидкість розумових процесів значно вища, ніж мовних (за хвилину людина вимовляє 90-100 слів, а в думках здатна оперувати 400 словами). Після слухання й відбору інформації наш мозок орієнтується на іншу діяльність - переформулювання відібраних даних, безпосередню підготовку їх до фіксації та записування сформульованого тексту. Це й буде готовий конспект.

Способи фіксації даних можуть бути різними - як мовними (виділення ключових слів, фраз, повний детальний запис), так і позамовними (план, схема, графік, таблиця, виділення ключових понять підкресленням або іншим кольором). До мовних засобів фіксації, які дають змогу відтворити якомога більше даних, належить абревіація, тобто скорочення*

Не змінюючи думки, можна значно скоротити її виклад на письмі. Для цього використовують загальноприйняті скорочення слів - р-н замість район, ст. замість стаття, к-ра замість культура; абревіатури термінів і словосполучень, найчастіше вживаних у лекціях: факультет ТОП і ГРС - факультет технології оздоровчих продуктів і готельно-ресторанної справи; ТЗ - точка зору, НДРС - науково-дослідна робота студентів; математичні й логічні символи (< та > замість менше й більше, = замість дорівнює, збігається). Якщо скорочувати записи, то швидкість конспектування досягатиме 80-90 словами на хвилину, що буде майже дорівнювати швидкості усного мовлення лектора.

Конспект прочитаного робити легше - читач не обмежений у часі й може декілька разів перечитати незрозумілий фрагмент, щоб правильно його занотувати. При цьому можна паралельно користуватися словниками, енциклопедіями. Розрізняють такі прийоми конспектування:

o вільне (думки автора передаються своїми словами);

o текстуальне (текст записують у вигляді цитат);

o комбіноване (вільне конспектування поєднане із текстуальним).

Реквізити конспекту:

1. Заголовок (повний бібліографічний опис конспектованого джерела).

2. План конспекту,

3. Текст.