Доброчинна діяльність родини Терещенків

Внесок родини Симиренків у розвиток науки і культури.

Меценатсво родини Ханенків.

Чернігівські меценати.

Благодійність родини Харитоненків.

Мета: ознайомитись з благодійницькою діяльністю українських меценатів і усвідомити, що благодійність – невід’ємний атрибут громадянського суспільства, складова частина суспільної свідомості.

Методичні рекомендації:

Готуючись до першого питання варто звернути увагу на те, що саме у XVIII-XIX ст меценатство набуло помітного поширення і значною мірою забезпечило поступальний розвиток освіти і культури в Україні,водночас,вирішуючи чимало соціальних проблем. Показати, що і сьогодні існує організація, яка об’єднує меценатів. Звернути увагу на те, коли і ким вона була заснована,з’ясувати умови членства в ній та основні напрямки діяльності.

При підготовці до всіх інших питань необхідно показати, в яких галузях благодійники проявили свою щедрість та милосердя, та оцінити той внесок, який зробили вітчизняні підприємці для розвитку освіти, науки і культури України.

Контрольні запитання

1. Звідки походить і що означає слово меценат?

2. Благочинна діяльність Г.Галагана в галузі освіти.

3. Назвати меценатів серед української еліти «глухівського» періоду

Література

1. Дмитрієнко М., Ясь О. Благодійність як атрибут громадянського суспільства: історія і сучасність // Розбудова держави. – 1994. - № 6. – С. 41

2. Донік О. Суспільно-громадська діяльність родини Терещенків // Нова політика. – 1999. - №6. – с. 62-66.

3. Ковалинський В. Лицар ордена людинолюбців (М.А. Терещенко) // Вітчизна. – 1998. - №3-4. – с. 51-54

4. Ковалинський В. Девіз у гербі (М.А. Терещенко) // Старожитності. – 1993. - №50. – с. 2-3.

5. Омельченко В. Терещенки – не тільки мільйонери і меценати, а й патріоти.

6. Ковалинский В. Никола Терещенко. Богатство и милосердие // Киевские новости. – 1994. – с. 18.

7. Максютенко В. Працею возвеличуюсь (рід Харитоненків) // Голос України. – 1996. – 25 червня.

8. Бакуленко П., Кощій В. Ханенки // Україна. – 1992. - № 26.

9. Лазечко П. Меценати української культури. // Культура і життя. – 1996. – 24 квітня.

10. Кравченко І. Патріот, інженер, меценат (Василь Симиренко) // Урядовий кур‘єр. – 1999. – 11 грудня. – с. 8-9.

11. Кратко В. Ліга меценатів і зростає і діє // Слово і час. – 1998. - №9-10. – с. 97, 97.

12. Куценко П. Лицарі благородних діянь: (Меценатство на Чернігівщині: минуле і сучасне) // Деснянська правда. – 1998. – 27 жовтня.

13. Демченко Т.П. Чернігівські меценати // Демченко Т.П. Нариси з історії Чернігівщини від найдавніших часів до наших днів. Вип. 2. Культура рідного краю в ХІХ – на поч. ХХ ст. – Чернігів, 1997. – С. 13-18.

14. Леонтович В. Український Никодим: (Видатний меценат Симиренко) // Київ. – 1996. - № 7-8. – с. 161-164.

15. Иванов Ю. Завещано Варварой и Богданом Ханенко (меценати) // Зеркало недели. – 1999. – 30 января. – с. 16.

16. Кальницький М. При жизни – труд, скромность и бескорыстие. После смерти – вечная признательность потомков (Меценат Б.И. Ханенко) // Киевские ведомости. – 1999. – 1 февраля. – с. 11.

17. Орач Н. Симиренки: (меценати) // Бібліотечний вісник. – 1996. - № 4. – с. 10-11.

18. Арапов Г. Українські благодійники минулого // Вітчизна. – 1996. - №9. 105-109.

19. Кравченко Г. Платон Симиренко – підприємець і меценат // Урядовий кур‘єр. – 1999. – 5 червня. - №3. –с. 10.

20. Курінна Т. Благодійницька діяльність родини Симиренків у ХІХ – на поч. ХХ ст. // Історія України. – 2000. – № 11. С. 4-6.

21. Слабошпицький М. Українські меценати: Нариси з історії української культури. Видавництво М.П. Коць. Видавництво «Ярославів вал». – 2001.

Заняття №4

Розвиток педагогічної думки на Україні в XVII-XVIII ст. (2 год.)

План

1. Загальна характеристика розвитку педагогічної думки в XVII-XVIII ст.

2. Інокентій Гізель про навчання та виховання.

3. Освітня та церковно-політична діяльність Стефана Яворського.

4. Просвітництво та педагогічні погляди Феофана Прокоповича.

5. Просвітницька і громадсько-політична діяльність Іоникія Галятовського.

6. Педагогічна діяльність Лазаря Барановича.

Мета:ознайомитись з розвитком педагогічної думки в Україні в XVII-XVIII ст., представленою поглядами І.Гізеля, Л.Барановича, Ф.Прокоповича, С.Яворського та ін.

Методичні рекомендації:

В ході підготовки до першого питання варто звернути увагу на те, що зміст навчання і виховання в навчальних закладах того часу визначався, передусім, загальнодержавною соціально-економічною політикою Росії, а не лише особливостями розвитку того чи іншого регіону.

Готуючись до другого питання, необхідно розкрити думки І.Гізеля щодо навчання та виховання. Звернути увагу на твори, написані просвітителем та проблеми, які в них розглядалися. Пояснити причини суперечливості його світогляду. Показати значення його діяльності для розвитку освіти.

Під час підготовки до третього питання потрібно з’ясувати як С.Яворському вдалося завоювати прихильність Петра І та досягти найвищого місця в ієрархії російської церкви. Продемонструвати його здобутки у питаннях освіти, пояснити суперечливість його поглядів.

Готуючись до четвертого питання, слід показати прогресивність поглядів Ф.Прокоповича, звернути увагу на те, що його вважали найосвіченішою людиною свого часу. Навести факти, які б свідчили про те, що просвітницька діяльність Ф.Прокоповича, його наукова спадщина відіграли помітну роль у розвитку педагогічної думки, освіти, школи в Україні.

Під час підготовки до п’ятого питання варто звернути увагу на те, що І.Галятовський увійшов в історію педагогіки як автор першого друкованого посібника з риторики. Проаналізувати погляди просвітителя, звернути увагу на їх суперечливість. Визначити роль І.Галятовського в розвитку прогресивної педагогічної думки.

Контрольні запитання

1. Назвіть видатних учених, освітніх діячів епохи українського відродження ?

2. Чому Феофан Прокопович став на позиції Петра І і служив русифікації України?

3. Назвіть українських просвітителів, які справили значний вплив на розвиток освіти у Московській державі?

Література

1. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (10 - поч. 20 ст.)//Ред. М. Д. Ярмаченка-К., радянська школа, 1991

2. Любар О. О. Педагогічна діяльність і погляди українських просвітителів (17-18 ст.)// рад. школа.1991.-№4.

3. Антология педагогической мысли Украинской ССР/сост. Н. П. Калениченко- М., Педагогика, 1988

4. Развитие педагогической мысли на Украине в 16-17ст. –под ред. А. Р. Мазуркевича - К., рад. школа, 1968.

5. Полонська-Василенко Н. Д. Історія України. Т. 2.-К., Либідь, 1992.

6. Масол Л. М. Лазар Баранович: джерела духовності// Рідна школа. –1993.-№ 11-12

7. Сірополко С. Історія освіти на Україні.- К., 1991

8. Любар О. , О. Стельмахович О. Г., Федоренко Д. Т. Історія української педагогіки/ За ред. М. Г. Стельмаховича.-Київ.,1998.

9. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. – К., Центр навчальної літератури, 2003. – 306с.

10. Сухомлинська О.В. Українська педагогіка в персоналіях. – К., Либідь. – Т. 1. – 2005.

Заняття №5

Просвітницька діяльність і педагогічні ідеї видатних українських вчених, письменників, громадських діячів XVIII - поч. XX ст. (2 год.)

План

1. Педагогічні ідеї Г.Сковороди.

2. Педагогічна спадщина П.Куліша.

3. Педагогічні погляди Т.Шевченка.

4. Педагогічні ідеї і освітня діяльність Х.Алчевської.

5. Пропагандист передових педагогічних ідей - Леся Українка.

6. Педагогічна діяльність і погляди Б.Грінченка.

7. С.Русова як визначний педагог та психолог.

Мета: ознайомитись з психолого-педагогічною думкою кінця XVIII - поч. XXст., представленою поглядами Г.С.Сковороди, П.О.Куліша, Х.Д.Алчевської, Б.Д.Грінченка, С.Русової і т. д.

Методичні рекомендації

Дана тема не розглядається в лекційному курсі, тому потрібно самостійно опрацювати вказані джерела і звернути особливу увагу на мету, завдання, зміст та методику навчання і виховання в українській педагогічній думці ХVІІІ – поч. ХХ ст., у творчості Х.Алчевської, С.Русової.

Контрольні запитання

1. Поясніть суть ідеї «спорідненої» праці Г.Сковороди.

2. Чому Григорій Сковорода відмовився стати придворним філософом Катерини ІІ ?

3. Назвіть основні праці Х.Алчевської.

4. Яким був внесок П.Куліша у просвітницький рух кінця 19 ст.

5. У чому полягає значення національної системи освіти і виховання С.Русової для сьогодення ?

Література

1. Антология педагогической мысли Украинской ССР / сост. Н. П. Калениченко.- М., Педагогика, 1988

2. Русова С. Вибрані педагогічні твори. – К.: Україна. Віта, 1996.

3. Русова С. Мої спомини. –К.: Україна. – Віта, 1996-208 с.

4. Мухін М. І. Педагогічні погляди і освітня діяльність Х. Д Алчевської. – К., 1978.

5. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні /нариси/. - К., 1991.

6. Шиманська І. Ф. Леся Українка про освіту і виховання. – К., 1973.

7. Очерки истории педагогической мысли народов СССР. Вторая половина 19 в. – М. Педагогика, 1979.

8. Русова С. Дошкільне виховання.// Україна. – 1991.

9. Нариси історії українського шкільництва 1905-1933: Навчальний посібник/ О.В. Сухомлинська та ін. , за ред. О. В. Сухомлинської. –К.: Заповіт, 1996

10. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки.- Тернопіль, 1994.

11. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки./ за ред. М. Г. Стельмаховича. – К., 1998.

12. Коновець О. Ф, Просвітницький рух в Україні: 19-перша третина 20 ст. – К., 1992.

13. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. – Київ, Центр навчальної літератури, 2003.

14. Зайченко І.В. Педагогічна концепція С.Ф. Русової / Передмова М.Д. Ярмаченка. – Чернігів. – 1996.

15. Сухомлинська О.В. Українська педагогіка в персоналіях. – К., Либідь. – Т. 1. – 2005.

Змістовий модуль 5

Заняття №6

Педагогічна система А.С.Макаренка (2 год.)

План

1. Науково-теоретична і практична діяльність А.С.Макаренка.

2. Характеристика педагогічних принципів А.С.Макаренка, втілених у роботі колонії імені М.Горького та комуні ім. Ф.Дзержинського.

3. Праця як фактор виховання у педагогічній системі А.С.Макаренка.

4. Проблема взаємодії вихованців і вихователів.

5. Питання сімейного виховання у творчості педагога.

6. Вихованці та послідовники А.С.Макаренка – продовжувачі його справи.

Мета: ознайомитися з творчістю класика вітчизняної педагогіки, його педагогічними принципами, показати як розроблялись питання навчання та виховання, підкреслити їх життєвість та актуальність для сьогодення.

Методичні поради:

Готуючись до першого питання треба звернути увагу на науково-теоретичну та практичну діяльність А.С.Макаренка. Показати, що на початок діяльності, як керівника колонії ім. М.Горького він мав чималий педагогічний досвід. Для того, щоб грунтовніше з’ясувати суть педагогічної системи А.Макаренка необхідно прочитати його твори: «Педагогічна поема» та «Книга для батьків».

Розглядаючи друге питання, слід виділити педагогічні принципи А. Макаренка, які були втілені у роботі колонії ім. М.Горького та комуні ім. Ф.Дзержинського, дати їм характеристику.

Використовуючи зміст твору «Педагогічна поема»,під час підготовки до третьго та четвертого питань варто звернути увагу на те, як реалізувались дані принципи під час діяльності педагога у колонії ім. М.Горького.

При підготовці до п’ятого питання слід звернути увагу на розробку питань сімейного виховання. Підкреслити життєвість та актуальність цих питань для сьогодення.

Розглядаючи шосте питання, необхідно показати значення діяльності педагога та його роль у житті своїх вихованців.

Контрольні запитання

1. Які фактори у розвитку колективу виділяє А.С.Макаренко?

2. Які вимоги ставив А.С.Макаренко до педагогічного колективу?

3. Назвіть приклади вдалого використання А.С.Макаренком методу «вибуху». Поясніть, на основі чого ви вважаєте дані впливи вибухом.

4. Довір`я як виховний засіб у педагогічній теорії і практиці А.С.Макаренка.

5. У чому полягає причина деяких розбіжностей у поглядах А.С.Макаренка і даними сучасної науки?

Література

1. Макаренко А. С. Педагогические сочинения.: в 8 томах. – М., 1988-1989 г.

2. Павлова М. П. Педагогическая система А. С. Макаренко и современность.-М., 1980

3. Ярмаченко Н. Д. Педагогическая деятельность и творческое наследие А. С. Макаренко: кн. Для учителя.- К.:Рад. шк., 1989.

4. Развитие идей А. С. Макаренко в теории и методике воспитания.-М.: Педагогика, 1989.

5. Журавский Г. Е. Педагогические идеи А. С. Макаренко.- М., 1963.

6. Бескина Р. М., Виноградова М. Д. Идеи А. С. Макаренко сегодня.- М.: Знание, 1988

7. Сухорський С. Ставлення сучасників Антона Макаренка до його соціально- педагогічного експерименту// Рідна школа.- 1994 - №5.

8. Макаренко В. С. Мій брат Антон Семенович // Рад. школа.-1991.- №6

9. Ніжинський Н. П. А. С. Макаренко и педагогика школы.-К., 1976.

10. Хіллінг Г. «Мазепинець Ващенко» про «Яничара Макаренка».: взаємини відомих українських педагогів// Рідна школа.- 1995.№6.

11. Вигдорова Ф. Дорога в жизнь. – К.: Рад. школа, 1982. – 607 с.

12. Любар О.О. та ін. Історія української педагогіки. / за ред.О.О. Любара – К., 2003.

13. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. – Київ, Центр навчальної літератури, 2003.

14. Сухомлинська О.В. Українська педагогіка в персоналіях. – К., Либідь. – Т. 2. – 2005.

Заняття №7

Педагогічна система В.О. Сухомлинського (2 год.)

План

1. Науково-теоретична та практична діяльність В. О. Сухомлинського.

2. Гуманістична спрямованість виховання.

3. «Школа радості» В. Сухомлинського:

4. Ідея розвивального навчання.

5. Трудова та суспільно-корисна діяльність учнів.

6. Морально-естетичне виховання.

7. Родинне виховання.

Мета: ознайомитись з педагогічною концепцією Сухомлинського, усвідомити її гуманістичну сутність, показати актуальність ідей видатного педагога на сучасному етапі.

Методичні рекомендації:

Підготовка до першого питання потребує ознайомлення з науково-теоретичною та практичною діяльністю В.О. Сухомлинського. Для того, щоб добре підготуватись до всіх питань необхідно прочитати такі твори, як «Серце віддаю дітям» та «Батьківська педагогіка». Аналіз прочитаного дасть можливість зрозуміти основні положення його педагогічної концепції.

В ході підготовки до другого питання необхідно звернути увагу на те, що саме В. Сухомлинський замінив конформістський (як всі, так і я) стиль взаємин на нонконформістський, за яким дитина і в школі може виявляти свої найнеповторніші грані діяльності та поведінки. Обгрунтувати ідею гуманістичної спрямованості виховання В. Сухомлинського. З’ясувати у чому полягає новаторський підхід вченого до формування особистості учня.

Готуючись до третього питання, необхідно прочитати твір «Серце віддаю дітям». Звернути увагу на педагогічний експеримент, який запровадив педагог, розпочавши навчання шестирічних першокласників. З’ясувати у чому полягають навчальні новації «школи радості» В. Сухомлинського.

Підготовка до четвертого питання передбачає розкриття суті ідеї розвивального навчання. Звернути увагу на основні шляхи розвивального навчання,які пропонує педагог.

При підготовці до п’ятого питання слід звернути увагу на те, у яких працях розроблена тема трудового виховання школярів. З’ясувати принципи трудового виховання і показати, як вони реалізовувались у «школі радості».

Готуючись до шостого питання, необхідно звернути увагу на важливість морально-естетичного виховання у педагогічній концепції В.Сухомлинського. З’ясувати через які засоби, запропоновані педагогом, відбувається морально-естетичне становлення дітей. Які особливості новацій у його системі естетичного виховання ви можете відзначити?

При підготовці до сьомого питання потрібно звернути увагу на те, що В. Сухомлинський був першим у вітчизняній педагогіці 50-тих рр ХХ ст., хто розпочав організацію педагогічного просвітництва батьків. Визначити основні засади родинно-шкільного виховання. Значення педагогічної спадщини В. Сухомлинського.

Контрольні запитання

1. Чи міг бути втілений у життя принцип гуманістичного характеру освіти і виховання в умовах тоталітарного режиму?

2. Як ставився В.Сухомлинський до народної педагогіки?

3. Назвіть педагогічні проблеми, які найбільш повно розв`язав В.Сухомлинський.

4. Порівняйте позиції В.Сухомлинського з підходами А.Макаренка щодо виховання дитячого колективу

Література

1. Сухомлинський В. О. Вибрані твори.: в 5-ти томах.-тт. 1-5.- К.: рад. шк., 1976-1977

2. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. – К.: рад. шк., 1980.

3. Сухомлинський В. О. О Воспитании. // Сост.и автор вступ. Очерка С. Соловецчик. – М.,1973

4. Кравець В. П. Історія української педагогіки. Курс лекцій. – Тернопіль, 1994.

5. Дзеверін В. Видатний радянський педагог. – у книзі: Сухомлинський В. О. Вибр. Твори. В 5 томах.т. 1. – К.:рад. шк., 1976

6. Європейська педагогіка і Василь Сухомлинський як сучасний педагог-гуманіст.: матеріали Міжнародної Конференції. – К.,1993

7. Юркевич В. С. «Три кита системы В. А. Сухомлинського» (в книге: Выполнить себя…) М., 1980

8. Зязюн І. А., Родчанін І. Г. Морально-етичні погляди В. О. Сухомлинського. - К., 1980

9. Настасьєв Г. К., Пащенко Д. І. Невичерпне джерело. – К.,1988.

10. Сухомлинська О.В. Українська педагогіка в персоналіях. – К., Либідь. – Т. 2. – 2005.

11. Любар О.О., Стельмахович О.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки / За ред. М.Г. Стельмаховича. – К., 1998.

12. Любар О.О., Стельмахович О.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки: Навч. посібник / За ред. О.О.Любара. – К., 2003.

Самостійна робота

Змістовий модуль	Питання для самостійної роботи	К-ть годин	Література
1. Історія зарубіжної школи та педагогіки	1. Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації. 2. Педагогічні ідеї Сократа, Платона, Аристотеля, Демокрита, Квінтіліана. 3. Культура епохи Відродження. 4. Педагогічні погляди Вітторино да Фельтре, Т.Мора, Т.Кампанелли, Ф.Рабле, М.Монтеня		Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. – К., 2003. – С. 14-16, 19-23, 33-37. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. – Тернопіль, 1996. – С. 51-64, 73-77, 101-111.
2. Західноєвропейська педагогіка Нового часу та 1 пол. ХІХ ст.	1. Підручники Я.А.Коменського. Вимоги до вчителя. 2. Суперечність поглядів Ж.Ж.Руссо. 3. Педагогічні погляди І.Ф.Гербарта. 4. «Виховання людини» і теорія гри Ф.Фребеля.		Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. – К., 2003. – С. 46-48, 70-74. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. – Тернопіль, 1996. – С. 156-166, 173-175, 332-349.
3. Загальна характеристика світової педагогіки к. ХІХ – ХХ ст.	1. Соціальна педагогіка П.Наторпа. 2. Теорія розумової обдарованості А.Біне. 3.Екзистенціалістична педагогіка і погляди Ж.П.Сартра. 4. Виховна система Я.Корчака.		Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. – К., 2003. – С. 93-94. Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навч. посібник. – Суми, 2000. – С. 127-129, 135.
4. Історія вітчизняної школи і педагогіки (Х- поч.ХХ ст.)	1. Педагогічна думка Київської Русі. 2. Літературно-педагогічні пам’ятки Київської Русі ХІ-ХІІІ ст. 3. П.Русин, Ю.Дрогобич – перші українські вчені. 4. Вплив європейських культурних процесів на освітньо-культурне відродження в Україні. 5. Просвітницька діяльність і педагогічні погляди О.Духновича і М.Костомарова. 6. М.Корф – основоположник мало комплектних шкіл в Україні. 7. Педагогічна спадщина Т.Лубенця.		Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. – К., 2003. – С. 144-147, 167-169, 203-205, 209-211, 230-231, 260-262. Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навч. посібник. – Суми, 2000.
5. Освіта і виховання в Україні за радянських часів (20-80-і рр.)	1. Педагогічні погляди М.Грушевського. 2. Діяльність Г.Гринько та Я.Ряппо по соціальному захисту дітей. 3. Авторські концепції комплексності О.Музиченко та Я.Чепіги.		Артемова Л.В. Історія педагогіки України: Підручник. – К., 2006. – С. 262-266, 287-291. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. – К., 2003. – С. 289-291. Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навч. посібник. – Суми, 2000. – С. 140, 144, 148.
6. Освіта і виховання в незалежній Українській державі	1. Конституція України про освіту. 2. Закон України «Про вищу освіту».		Конституція України. – К., 1996. Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навч. посібник. – Суми, 2000. – С. 183-185.
Разом

Додаткова література для самостійної роботи:

Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост. Н.П.Калиниченко. – М., 1988.

Волкова М.П. Педагогіка: Посібник. – К., 2002.

Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К., 1997.

Історія педагогіки / За ред. М.С.Гриценка. – К., 1973.

Історія української школи і педагогіки: Хрестоматія / Упор. О.О.Любар; за ред. В.Г.Кременя. – К., 2003.

Коваленко Є.Г., Бєлкіна Н.А. Історія зарубіжної педагогіки: Хрестоматія: Навч. посібник / За ред. Є.Г.Коваленко. – К., 2006.

Константинов Н.А. и др. История педагогики: Учебник. – М., 1982.

Кравець В. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ століття. – Тернопіль, 1996.

Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки: Навч. посібник / За ред. О.Любара. – К., 2003.

Любар О.О. та ін. Історія української педагогіки / За ред. М.Г.Стельмаховича. – К., 2000.

Максимюк С.П. Педагогіка: Навч. посібник. – К., 2005.

Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х – поч. ХХ ст.): Нариси / За ред. М.Д.Ярмаченка. – К., 1991.

Українська педагогіка в персоналіях: У 2-х кн.: Навч. посібник / За ред. О.В.Сухомлинської. – К., 2005.

Пискунов А.И. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. М., 1981.

Щербань П.М. Прикладна педагогіка: Навч.-метод. посібник. – К., 2002.

Питання для самоконтролю

1. В інтересах якого класу була побудована педагогічна система Платона?

2. Які основні вікові періоди у вихованні виділяє Аристотель?

3. Назвіть найбільш відомого педагога Древнього Риму?

4. Чому епоху Відродження називають епохою гуманізму,а педагогіку -гуманістичною?

5. Чому Вітторіно да Фельтре назвав свою школу «Будинок радості»?

6. Як ви думаєте,чому підручник Я.А.Коменського «Видимий світ у малюнках» називають родоначальником підручників для початкової школи?

7. У чому полягає суперечливість поглядів Ж..-Ж..Руссо?

8. Які основні ступені навчання вивів Й.Ф.Гербарт?

9. Які основні інстинкти в дитині виділяє Ф.Фребель?

10. Яку роль в розвитку освіти і педагогіки відіграв коефіцієнт розумової обдарованості? Назвіть його творців.

11. Розкрийте основні педагогічні проблеми,висвітлені у відомих Вам пам'ятках педагогічної думки Київської Русі?

12. Поясніть суть педагогіки екзистенціалізму.

13. Педагогічні погляди О.В.Духновича.

14. Назвіть характерні риси розвитку історії школи та педагогічної думки в Украіні в 60-ті роки 19 ст.

15. Ідея національного шкільництва М.Грушевського.

16. Дайте характеристику розвитку виховання,школи і освіти в новаторські 20-ті роки 20ст.

17. У чому полягає значення освітньої та педагогічної діяльності Л.Т.Лубенця?

18. Схарактерезуйте основоположні документи сучасності з питань освіти та виховання.

Питання до заліку з історії педагогіки

1. Предмет і завдання історії педагогіки як науки, її джерела та методи.

2. Походження виховання. Виховання у первісному суспільстві.

3. Виховання в країнах сходу.

4. Виховання в Спарті.

5. Виховання в Афінах.

6. Виховання в Стародавньому Римі. Педагогічні думки Марка Фабія. Квінтіліана.

7. Виховання й школа у феодальному суспільстві.

8. Виховання світських феодалів (лицарів).

9. Виховання духовних феодалів. Церковні школи.

10. Схоластика. Виникнення і розвиток середньовічних університетів.

11. Педагогічна думка епохи. Відродження (14-16 ст.).

12. Педагогічна концепція Я.А.Коменського як органічна частина його плану перебудови суспільства.

13. Дидактичні погляди Я.А. Коменського.

14. Вікова періодизація за Я.Коменським. Система шкіл і зміст навчання в кожній з них.

15. Організація шкільного навчання за Я.Коменським.

16. Основи педагогічної концепції Д.Локка. Мета та завдання виховання.

17. «Думка про виховання» Д.Локка.

18. Роман «Еміль, або про виховання» Ж..-Ж.. Руссо.

19. Погляди Ж..-Ж.. Руссо на роль і місце вихователя в процесі формування особистості дитини.

20. Основи педагогічної І.Г.Песталоцці. Мета і сутність виховання.

21. Теорія елементарної освіти І.Г.Песталоцці.

22. Соціально-педагогічна діяльність і погляди Р.Оуена.

23. Дидактика розвиваючого навчання. «Керівництво до освіти німецьких учителів» Ф. Дистервега.

24. Основи педагогічної теорії Ф.Дистервега і його вимоги до вчителя.

25. Виховання й школи в Київській державі 10-13 ст.

26. Опіка дітей в Київській Русі.

27. Шкільне й сімейне виховання в період феодальної роздробленості.

28. «Повчання дітям» В.Мономаха.

29. Просвітницька діяльність Іова Борецького і Петра Могили.

30. Острозька школа на Україні.

31. Братські школи. Статут Львівської братської школи.

32. Перші підручники на Україні. (16 ст.)

33. Створення і діяльність Києво-Могилянської академії (1632 р.)

34. Козацькі школи (січові, полкові, музичні).

35. Освіта й педагогічна думка на Україні у другій половині 17-18 ст.

36. Освіта в першій чверті 18 ст. Просвітницькі реформи.

37. Спеціальні і загальноосвітні школи, створені на початку 18 ст.

38. Створення і діяльність Смольного інституту шляхетних дівчат (1764 р.) Інститути шляхетних дівчат на Україні.

39. Середня освіта на Україні в 18 ст.

40. Суспільне положення й опіка аномальних дітей у 17-18 ст.

41. Створення державної системи шкільної освіти в Росії (1804 р.)

42. Статут гімназій і училищ (1828 р.)

43. Шкільні реформи 60-х рр. 19 ст. «Положення про початкові народні училища» (19 липня 1864 р.). Статут гімназій і прогімназій (1864 р.)

44. Основи педагогічної концепції К.Д. Ушинського.

45. Ідеї народності виховання в педагогічні концепції К.Д. Ушинського.

46. Дидактика К.Д.Ушинського.

47. Погляди К.Д.Ушинського на працю і її виховне значення.

48. Роль земств у розвитку шкільної освіти на Україні у другій половині 19 ст.

49. Педагогічна діяльність і погляди Л.М.Толстого.

50. Яснополянська школа Л.Толстого та філантропічна діяльність.

51. Педагогічні погляди і діяльність М.І.Пирогова.

52. Науково-теоретична і практична діяльність А.С.Макаренка.

53. Розвиток системи народної освіти в 20-30 рр. 20 ст.

54. А.С.Макаренко про формування дитячого колективу.

55. А.С.Макаренко про проблеми трудового виховання. Взаємозв’язок навчання і виробничої праці.

56. Школа в роки Великої Вітчизняної війни.

57. Педагогічна діяльність і творчий спадок В.О.Сухомлинського.

58. Вальдорфська педагогіка: мета, сутність, перспективи.

59. Педагогічні погляди і діяльність Я.Корчака.

60. Створення і діяльність Чернігівського колегіуму (1700-1776 рр.)

61. Колегія Павла Галагана (1871 р.)

62. Педагогічні погляди і діяльність Софії Русової.

63. Педагогічні ідеї Г.С.Сковороди.

64. Педагогічний спадок П.Куліша.

65. Просвітницька діяльність членів Кирило-Мефодіївського товариства.

66. Педагогічні погляди Т.Г.Шевченка.

67. Педагогічні погляди і діяльність Х.Д.Алчевської.

68. Педагогічні погляди Л.Українки.

69. Педагогічна діяльність і погляди Б.Грінченка.

70. Погляди І.Гізеля на виховання і навчання.

71. Просвітницька діяльність Ф.Прокоповича.

72. Освітня і церковно-політична діяльність Стефана Яворського.

73. Трудова школа і громадянське виховання (Г.Кершенштейнер).

74. Зародження педології і теорії розумової обдарованості (А.Біне). Прагматична педагогіка в США (Д.Дьюі).

Література до курсу

Основна

1. Андрущенко В.Л., Федоров В.М. Запорозька Січ як український феномен. – К.: Заповіт, 1989.

2. Антология педагогической мысли Древней Руси и русского государства ХІV-XVII вв. – М., 1985.

3. Антология педагогической мысли России XVIII в – М., 1985.

4. Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост. Н.П. Калениченко. – М.: Педагогика, 1988.

5. Вульфсон Б.Л., Малькова З.А. Сравнительная педагогика. – Москва – Воронеж, 1996.

6. Галузинский В.М., Євтух М.Б. Педагогика: теорія та історія. – К., 1995.

7. Гончаренко С.І. Український педагогічний словник. – Київ, “Либідь”, 1977.

8. Гриценко М.С. Нариси з історії школи в Українській РСР. – К., 1966.

9. Дроб’язко П.І. Українська національна школа: витоки і сучасність. – К.: Академія, 1997.

10. Жураковский Г.Е. Очерки по истории античной педагогики. – М., 1963.

11. Зайченко І.В. Педагогічна концепція С.Ф. Русової. – Чернігів, 1996.

12. Зайченко І.В., Ільченко Ж.Д. Концепція Української національної школи у творчості Я.Ф. Чепіги. – Чернігів, 1996.

13. Егоров С.Ф. Теория образования в педагогике России начала ХХ века: Историко – педагогический очерк. – М.: Педагогики, 1987.

14. Історія педагогіки / За ред. М.С. Гриценка. – К.: Вища школа, 1973.

15. Історія педагогіки: посібник - практикум / За ред. М.В. Левківського. – Житомир, 1999.

16. История педагогики: Пособие для пед. институтов / Под ред. Н.А. Константинова и др. – М., 1955.

17. Константинов Н.А. и др. История педагогики: Учеб. для студ. пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1982.

18. Конституція України. – К., 1996.

19. Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж. – Ж., Песталоцци Й.Г. Педагогическое наследие. – М.: Педагогика, 1987.

20. Кровець В.П. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. – Тернопіль, 1996.

21. Кравець В.П. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ століття. – Тернопіль, 1996.

22. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки. – Тернопіль, 1994.

23. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, Світ, 1990.

24. Левківський М.В. Історія педагогіки: підручник. – К., Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с.

25. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки /За ред. М.Г. Стельмаховича. – К.: ІЗ і МН МО України, 1998.

26. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ – ХХ ст.): Хрестоматія / Упоряд.: Л.Д. Березовська та ін. – К.: Наук. світ, 2003. – 418 с.

27. Макаренко А.С. Пед. соч.: В 8 – ми т. – М., 1983 – 1984.

28. Нариси з історії педагогіки / За ред. М.А. Константинова. – М., 1952.

29. Нариси історії українського шкільництва. 1905 – 1933: Навч. посібник /О.В. Сухомлинська та ін., за ред. О.В. Сухомлинської. – К.: Заповіт, 1996.

30. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К., 2001.

31. Пискунов А.И. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. – М.: Просвещение, 1971.

32. Розвиток народної освіти і пед. думки на Україні (Х – поч. ХХ ст.): Нариси /Редколегія: М.Д. Ярмаченко та ін. – К.: Рад. шк., 1991.

33. Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. – Суми: СумДПУ, 2000.

34. Сухомлинський В.А. Избр. произв. В 5 – ти т. – К.: Рад. шк., 1979.

Додаткова література

1. Абашкіна Н.В. Нові концепції навчання й виховання у сучасній німецькій педагогіці: Методико – інформаційний матеріал. – К., 1985.

2. Берлінський М.Ф. Історія міста Києва. – К.: Наукова думка, 1991.

3. Богацький В., Голод І. Меценатство в Україні // Українська культура. – 1993. - №11-12. – С. 3-4.

4. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1994.

5. Веркалець М.М. Педагогічний ідеал Б.Д. Грінченка. – К.: Знання, 1990.

6. Гончаров И.К. Педагогическая система К.Д. Ушинского. – М., 1974.

7. Грушевский М. Про українську мову і українську школу. – К.: Веселка, 1991.

8. Дзеверин О. Видатний радянський педагог. – У кн.: Сухомлинський В.О. Вибр. твори В 5 – ти т. - Т.1. – К.: Рад. шк.., 1976.

9. Дістервег Ф.А. Вибрані педагогічні твори. – М., 1956.

10. Драгоманов М. Вибране. – К., 1991.

11. Закон України “Про вищу освіту” // Освіта України, 2002.

12. Закон України “Про освіту” // Голос України. – 1996. – 25 квітня.

13. Іванова Р.П. Михайло Драгоманов у суспільно – педагогічному русі Росії та України. – К., 1971.

14. Ілюстрована енциклопедія історії України (від найдавнішого часу до кінця XVIII ст.) – К.: Спалах ЛТД, 1988.

15. Історія України в особах: ІХ – XVIII ст. / Під ред. В. Замлинського та ін. – К.: Україна, 1993.

16. Ковалинський В.В. Меценати Києва. – К.: Кий, 1998.

17. Концепція виховання дітей і молоді в системі національної освіти. – К., 1995.

18. Концепція середньої загальноосвітньої школи України // Інформаційний збірник міністерства освіти. – 1992. - №1-2.

19. Концепція національного виховання // Освіта. – 1996. – 7 серпня.

20. Корж Л. Династії меценатів у долі української освіти // Шлях освіти. – 2001. – С. 36-39.

21. Корчак Януш. – Избранное. – К., Рад. шк.., 1983.

22. Наливайко Д.С. Козацька християнська республіка. – К.. 1992.

23. Нежинский Н.П. А.С. Макаренко и педагогіка школи. – К., 1976.

24. Педагогічні ідеї Г.С. Сковороди / За ред. О.Г. Дзеверіна. – К.: Вища школа, 1972.

25. Положення про професійний навчально – виховний заклад України // Освіта. – 1993. – 17 вересня.

26. Положення про дошкільний виховний заклад України // Освіта. – 1993. – 10 вересня.

27. Положення про середній загальноосвітній навчально – виховний заклад // Освіта. – 1993. – 3 вересня.

28. Система народного образования в зарубежных странах на современном этапе / Сб. науч. Трудов / Редкол.: Б.Ф. Мельниченко. – К., КТПИ, 1988.

29. Слабошпицький М. Українські меценати. – К., 2001.

30. Френе С. Избр. пед. соч. / Сост. Б.Л. Вульфсон. – М.: Просвещение, 1990.

Інтернет-ресурси до курсу

1. Джуринський А.Н. История зарубежной педагогики / - М., 1998. – www.gumfak.ru / pedagog

2. История педагогики / Под ред. М.Шабаевой. – М., 1981 – www.zipsites.ru / books / istoria_pedagogiki /

3. Константинов Н.А. История педагогики. – М., 1982 – www.bookall.ru / blewitoo

4. Левківський М.В. Педагогічна система А.С.Макаренка – www.eprints.zu.edu.ua

5. Підручники з історії педагогіки – www.sensetronik.ru / liba / eBook

Словник¹

Авторитет фальшивий– вплив на особистість,що грунтується на помилковому уявленні про мету і засоби виховання, методами і засобами, які дають тимчасові результати, викликають зовнішню слухняність дітей.

Агели – спеціальні державні виховні заклади в Лаконії у формі військових таборів, де знаходились хлопчики віком від 8 до 15 років.

Агони – щорічні публічні випробовування, які проводились на початку змаганнь в агелах.

Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації відповідно до вимог стандартів вищої освіти.

Антропософія – філософське вчення, розроблене Р. Штайнером, яке поєднує в собі елементи німецького ідеалізму (дійсність, як поступове самовиявлення духу), світогляду Гетте, в якому світові явища розглядаються як метаморфоза об’єктивного духу, а також християнства, згідно з яким розвиток здатності до пізнання приводить людину до досконалості.

Братські школи – навчальні заклади в Україні і Білорусі в ХVI-ХVIII ст., які організовувалися і утримувалися церковними братствами з метою зміцнення православ’я.

Ваганти – мандруючі студенти.

Валуєвський циркуляр– розпорядження царського уряду Росії про заборону друкування літератури українською мовою (крім художньої).

«Вальдорфська педагогіка» – сукупність методів і прийомів виховання і навчання, яка грунтується на антропософській інтерпретації розвитку людини як цілісної взаємодії тілесних, душевних і духовних факторів.

«Велика дидактика»– основна педагогічна праця Я.А. Коменського.

«Вільне виховання» – течія в педагогіці II пол. XIX-поч. XX ст., для якої характерний крайній індивідуалізм і категоричне заперечення суворої регламентації всіх сторін життя і поведінки дитини.

Гімнасія – державний навчально-виховний заклад у древніх Афінах VI-IV ст. до н.е., який відвідували юнаки 16-18 років з метою занять літературою, політикою, гімнастикою, філософією і підготовки до державної служби.

Головний урок– ранковий урок, на якому вивчається один предмет протягом кількох тижнів.

Гуманізм– система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність. Прогресивна течія західноєвропейської культури епохи Відродження, спрямована на утвердження поваги до гідності і розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

Дидаскал – учитель у школі граматиста в Афінах, який навчав дітей читати, писати, рахувати.

Евритмія – (з грецької-прекрасний ритм, звучання) як мистецтво руху, мистецтво «видимої мови», «видимої музики». Виникла в результаті вивчення законів руху гортані, піднебіння, губ, завдяки яким людина може говорити та співати.

Експериментальна педагогіка– одна з течій педагогіки кінця XIX-поч. XXст. Намагалася всі свої положення обгрунтувати даними емпіричних спостережень і спеціально поставленого експерименту.

Ініціація– церемонія посвячення, екзамен на зрілість.

Історія педагогіки– галузь педагогічної науки, яка вивчае стан і розвиток теорії і практики виховання й навчання підростаючого покоління на різних етапах людського суспільства.

Калогатія– у древньогрецькій філософії-гармонія зовнішніх і внутрішніх якостей, фізичних і духовних здібностей як ідеал виховання людини.

Калькулятор – учитель арифметики у древньогрецьких елементарних школах.

Кіфарист – приватний учитель в Афінах класичного періоду, який за плату навчав хлопчиків 7-14 років музиці, співу, а також знайомив їх з поезією.

Колектив – соціально значима група людей, які об’єднані спільною метою, узгоджено діють у напрямку досягнення означеної мети і мають органи самоврядування.

Криптія – право молоді, що входила до військових загонів, убивати любого ілота, який визивав у них підозру.

Лаконічна мова в спартанській системі виховання– уміння чітко і коротко відповідати на запитання.

«Материнська школа» – перший педагогічний твір Я.А. Коменського, присвяченій вихованню дітей від народження до 6 років.

Метод «вибуху»– спосіб впливу педагога на вихованця засобами, протилежними до тих, що звичайно очікує особистість від вихователя.

Монастирські школи– середньовічні школи при монастирях з навчанням латинською мовою. Зовнішні-для мирян, внутрішні-для майбутніх монахів.

Мусична школа– приватний платний навчально-виховний заклад в Афінах, який включав літературну, музичну освіту, знайомство з основами ораторського мистецтва, політики, етики, філософії.

Навчання «за епохами» – періодична система викладання. Математика, історія, фізика викладаються не паралельно, а за періодами, у здвоєних ранкових заняттях, щодня впродовж 3-5 тижнів.

Національне виховання– це виховання підростаючих поколінь у дусі українського виховного ідеалу на багатовікових традиціях.

Палестра– гімнастична школа в Афінах для хлопчиків від 12-16 років, головним завданням якої було розвиток красивого тіла, сили, здоров’я.

Парафіяльні школи– початкові школи при церковних парафіях, які створювались в Україні з XIст.

Педагог– освічений раб, який викладав в педагогіумі, або раб, який супроводжував дитину до школи.

Педагогіка особистості– течія в німецькій педагогіці, яка виникла наприкінці XIXст. Представники: Г.Гаудіг, Е.Лінде, Е.Вебер. Завдання виховання-формування особистості на основі високорозвинутої розумової самостійності.

Педагогіка «дії»– течія в реформаторскій педагогіці кінця XIX-поч.XXст. в Німеччині, яка зводила виховання до вироблення реакцій і була спробою біологізувати педагогіку. Засновник – В. Лай.

Педологія– наука про дітей, сукупність психологічних, анатомо-фізіологічних, біологічних, соціологічних концепцій, психічного і фізичного розвитку дітей і молоді. Основоположник – америк.психолог С. Холл.

Педоцентризм– один із напрямків у педагогіці, який твердить, що зміст, організація і методи навчання (особливо в поч.школі) визначаються лише безпосередніми, спонтанними інтересами і потребами дітей, а не соціально-економічними умовами і потребами суспільства.

Принципи навчання– основоположні ідеї, вихідні положення, які визначають зміст, форми і методи навчальної роботи відповідно до мети виховання і закономірностей процесу навчання.

Принцип природовідповідності– педагогічний принцип, згідно з яким, вихователь у своїй діяльності повинен керуватися факторами природного розвитку дитини.

Природне виховання– педагогічна теорія, яка вбачає мету виховання лише в тому, щоб слідкувати за природним розвитком дитини.

«Просвіта» –культурно-освітня громадська організація, що існувала з другої половини XIX до кінця 30-х років XXст. Заснована в грудні 1868 у Львові з метою поширення освіти серед народу.

Псалтир – одна з біблійних книг, що складається зі 150 псалмів, тобто хвалебних релігійних пісень, книга псалмів.

«Сім вільних мистецтв» – навчальні предмети у школах середньовіччя й на «артистичних» (підготовчих) факультетах університетів. Складалися з двох ступенів: тривіум(граматика, риторика, діалектика); квадриріум(арифметика, геометрія, астрономія, музика).

Соціалізація– взаємодія людини з соціальним оточенням, яке впливає на формування її певних соціальних якостей та рис, на активне засвоєння й відтворення нею системи суспільних зв’язків.

Схоластика– тип панівного в середньовічній філософії мислення. Формальні знання, відірвані від життя і практики, мертва і суха наука.

Університет– (сукупність) багатопрофільний вищий навчальний заклад, де готують висококваліфіковані кадри з широкого кола спеціальностей у галузі природничих, суспільних і гуманітарних наук.

Часослов– богослужбова книга з текстами релігійних пісень та молитов, призначених для щоденних церковних відправ (у давнину правив зачитанку при навчанні грамоти).

Школа риторів– навчальні заклади, які готували ораторів та політичних діячів.

_______________

¹При складанні словника використано: Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К., 1997; Волкова М.П. Педагогіка: Посібник. – К., 2002; Освітні технології: Навч.-метод. посібник / За ред. О.М.Пєхоти. – К., 2003; Романюк Л.В., Онищенко Э.В. Практикум по истории общей и дошкольной педагогики: Уч. пособие. – М., 2001; Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К., 2007.

Тематика рефератів з курсу «Історія педагогіки»

1. Чернігівське жіноче єпархіальне училище (1866).

2. Створення чернігівської чоловічої гімназії (1805).

3. В. О. Сухомлинський про організацію навчального процесу в Павлиській школі.

4. В. О. Сухомлинський про вчителя і вимоги до нього.

5. Проблеми трудового виховання в працях В. О. Сухомлиського.

6. Вчення А. С. Макаренка про колектив.

7. Другий з’їзд вчителів України (2001р. ) та його значення для розвитку освіти.

8. Історія розвитку жіночої освіти в Україні кінця ХУІІІ – першої половини ХІХ ст.

9. Педагогічні погляди та просвітницька діяльність М. Драгоманова.

10. Педагогічні ідеї Т. Г. Шевченка.

11. Християнство та його роль у поширенні писемності на території Київської Русі.

12. Ідеї народної педагогіки в творчості В. О. Сухомлинського.

13. Літературно-педагогічні пам’ятки Київської Русі та їх вплив на розвиток школи і педагогіки в Україні.

14. К. Д.Ушинський і жіноча освіта в Україні.

15. Психологічні основи педагогічної системи К. Д. Ушинського.

16. К. Д. Ушинський і Україна.

17. Виховне, пізнавальне та історичне значення фольклорної спадщини січових стрільців.

18. Стан жіночої освіти в Україні на початок ХХ ст.

19. Діяльність українських громад і земств на національно-освітній ниві.

20. Центральна Рада та її діяльність в галузі освіти.

21. Софія Русова як історик педагогіки.

22. Педологія і педологічна служба в Україні в 20 – 30-х роках ХХст.

23. Українська педагогічна періодика в 20 – 30-х роках.

24. Вчення В. О. Сухомлинського про колектив.

25. А. С. Макаренко про сімейне виховання.

26. Давньоукраїнські студенти і професори.

27. Видатні особи – випускники Києво-Могилянської академії

28. Характеристика підручників епохи Відродження.

29. Засоби та прийоми навчання Г. С. Сковороди.

30. Ідея «сродної праці» Г. С. Сковороди.

31. Педагогічна діяльність Л. М. Толстого.

32. Педагогічні ідеї М. О. Корфа.

33. Педагогічні погляди та просвітницька діяльність Х. Д. Алчевської

34. Комплексна система навчання в Україні. Її сильні і слабкі сторони.

35. Система взаємозв’язку школи і родини у творчості В.О. Сухомлинського.

36. Виховання та навчання у Стародавньому Римі.

37. Загальна характеристика освіти і виховання у школах Близького Сходу(3 – 1 тис. до н. е. ).

38. Характеристика навчання і виховання у Древньому Китаї ( І тис. до н. е.).

39. Виховний ідеал та практика навчання за Конфуцієм (551 – 479 рр. до н. е. ).

40. Педагогічна теорія та практика бельгійського педагога Овіда Декролі (кінець ХІХ – поч. ХХст.).

41. Засновник теорії функціональної педагогіки Едуард Клапаред (швейцарський психолог та педагог (кінець ХІХ – поч. ХХ ст. )

42. Лідер нового виховання швейцарський педагог Адольф Фер’єр.

43. Провідні педагогічні принципи американського філософа і педагога Джона Дьюї.

44. Педагогічна концепція Я. Ф. Чепіги.

45. Науково-педагогічна та літературно-методична діяльність Т. Г. Лубенця.

46. Єпифаній Славинецький – український педагог, письменник, філолог, перекладач.