Основні напрямки наукових юридичних досліджень

Основними задачами Інституту законодавства Верховної Ради України являються:

участь у проведенні фундаментальних і прикладних досліджень у сфері державного управління суспільством і законопроектних робіт, координація участі наукових установ та інших організацій у законотворчій діяльності Верховної Ради;

розробка концепції розвитку законодавчої системи розвитку і проектів програм законодавчої діяльності Верховної Ради України;

аналіз практики застосування законів і ефективності їх дії, розробка пропозицій щодо вдосконалення поточного законодавства України;

порівняльні дослідження систем законодавства інших держав, а також оптимальних шляхів зближення національного законодавства із законодавством зарубіжних країн та міжнародним правом;

розробка найважливіших законопроектів, здійснення науково-практичної експертизи окремих законопроектів;

надання науково-методичної допомоги у здійсненні законодавчої і контрольної діяльності постійним комісіям Верховної Ради України;

участь у підготовці до видання Верховною Радою України законодавчих актів та спеціальної юридичної літератури.

Основними напрямками наукової діяльності Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України є проведення фундаментальних і прикладних комплексних досліджень по наступним питанням:

методологічні основи теорії приватного права;

методологічні і теоретичні проблеми систематизації законодавства у сфері підприємництва;

становлення і розвиток інституту приватної власності;

проблеми формування і функціонування механізму використання права у приватному секторі економіки України;

проблеми формування і функціонування механізму державного регулювання підприємницької діяльності в Україні.

Аналізуючи напрямки наукових досліджень в Україні неможливо не згадати Центр порівняльного права при Міністерстві юстиції України, напрямками діяльності якого є:

участь у розробці пропозицій щодо визначення приоритетних напрямків діяльності України з метою гармонізації вітчизняного законодавства з європейським;

розробка рекомендацій до проектів нормативно-правових актів, які потребують адаптації із врахуванням світових стандартів;

аналітичний огляд відповідності правових норм України нормам міжнародного права;

участь у підготуванні збірників нормативно-правових актів і спеціальної юридичної літератури тощо.

Національна академія внутрішніх справ України і Національний університет внутрішніх справ є ведучими організаціями щодо кримінологічній експертизі законопроектів, координаторами міжнародної програми по боротьбі із розповсюдженням наркотиків та їх використанням. На базі Національної академії внутрішніх справ України діє Міжвідомчий науково-дослідний центр по проблемам боротьби із організованою злочинністю.

Наукова кар’єра юриста.

Основними формами підготовки наукових і науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації є аспірантура (ад'юнктура) і докторантура. Аспірантура і докторантура створюють умови для безперервної освіти, підвищення науково-педагогічної і наукової кваліфікації громадян і здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук. Підготовка кандидатів і докторів наук здійснюється вищими навчальними закладами третього і четвертого рівнів акредитації, науково-дослідними установами та їх відокремленими підрозділами. Порядок підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів визначається Кабінетом Міністрів України.

Науковими ступенями в Україні є кандидат наук і доктор наук. Наукові ступені присуджують спеціалізовані вчені ради на підставі прилюдного захисту дисертацій. Рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів затверджуються Вищою атестаційною комісією України.

Вченими званнями є старший науковий співробітник, доцент, професор. Вчене звання старшого наукового співробітника на основі рішення Вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради, яка діє в системі міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або установи, присвоює Вища атестаційна комісія України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вчене звання доцента або професора на основі рішення Вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради, яка діє в системі міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або установи, присвоює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зразки документів про присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань затверджуються Кабінетом Міністрів України. Присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання особі є визнанням рівня її наукової кваліфікації.

Основною ланкою в системі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації є спеціалізовані вчені ради. Спеціалізовані вчені ради утворюються за рішенням Вищої атестаційної комісії України у вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації, у інших установах, які проводять наукові, науково-технічні дослідження, а також мають високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення для підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

До складу спеціалізованих вчених рад для захисту дисертацій включаються вчені, які мають науковий ступінь доктора наук, а для захисту кандидатських дисертацій також можуть бути включені вчені, які мають науковий ступінь кандидата наук. Порядок створення і діяльності спеціалізованих вчених рад визначається Вищою атестаційною комісією України.