Відмежування прямого умислу від непрямого. Особливості умислу в злочинах з формальним складом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий.
Такий поділ обумовлений різним сполученням інтелекту-альним та вольових процесів у психіці особи, що вчинює злочинне діяння.
Інтелектуальний елемент умислу полягає в усвідомленні суспільне небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків. При цьому усвідомлен-ая суспільно небезпечного діяння полягає як в усвідомленні Фактичної сторони вчинюваного, так і його суспільної значу-і (небезпечності).
Вольовий елемент умислу полягає у бажанні або свідомому припусканні настання суспільне небезпечних наслідків.
Згідно з ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Інтелектуальний елемент прямого умислу полягає в усвідомленні суспільне небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності) та передбаченні його суспільне небезпечних наслідків.
Усвідомлення особою суспільне небезпечного характеру свого діяння означає розуміння його фактичного змісту та суспільного значення. Воно включає розуміння змісту діяння, яким безпосередньо здійснюється посягання, а також фактичних обставин, у яких вчинюється злочин (час, місце, спосіб, обстановка). Усвідомлення суспільної небезпеки діяння полягає у розумінні його шкідливості для об'єкта кримінально-правової охорони, у можливості чи неминучості спричинення суспільної шкоди.
Передбачення настання суспільне небезпечних наслідків — це уява винного про шкоду (негативні зміни), яка буде спричинена його діянням суспільним відносинам. Інтелектуальний елемент прямого умислу полягає у передбаченні як неминучості, так і реальної можливості настання суспільне небезпечних наслідків.
Вольовий елемент прямого умислу полягає у бажанні на-; стання суспільне небезпечних наслідків. Це означає, що винна особа прагне до настання таких наслідків, які є бажаними для неї чи необхідними або неминучими. Бажаними визнаються наслідки, настання яких виступає кінцевою метою злочину (позбавити життя з помсти). Наслідки також можуть бути засобом досягнення іншої мети (вбивство з метою полегшення вчинення іншого злочину) чи неминучим супутнім елементом діяння (вбивство інших осіб під час посягання на потерпілого).
Відповідно до ч. З ст. 24 КК України непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Як і при прямому умислі, інтелектуальний елемент непря-умислу полягає в усвідомленні суспільно небезпечного характеру своого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків.
Вольовий елемент непрямого умислу полягає у небажанні, ле свідомому припущенні настання суспільно небезпечних наслідків. Небажання, але свідоме припущення суспільно небезпечних наслідків означає, що такі наслідки не є метою вчинення винним суспільно небезпечного діяння, в той же час вказані наслідки він допускає або відноситься до них байдуже. У непрямому умислі шкода правоохоронюваному об'єкту виступає побічним результатом під час досягнення іншої мети
винним.
Необережність та її види.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 КК України необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. На відміну від умислу законодавче визначення необережності пов'язане тільки із психічним відношенням до суспільно небезпечних наслідків. Така конструкція обумовлена перш за все тим, що діяння, вчинене з необережності, являє собою злочин тільки у випадку настання істотних суспільно небезпечних наслідків. Саме відношення до вказаних наслідків і обумовлює вирішення питання про кримінальну відповідальність за вчинене діяння.
Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно Розраховувала на їх відвернення (ч. 2 ст. 25 КК України).
Особа, яка діє із злочинною самовпевненістю, передбачає можливість настання суспільне небезпечних наслідків. Інтелектуальний елемент злочинної самовпевненості характеризується психічним відношенням до наслідків, відношення до Діяння залишається за межами законодавчого визначення не-°бережності. Це обумовлюється тим, що самі по собі дії, взяті °*Фемо, не мають кримінально-правового значення. Особа може Усвід0млювати або не усвідомлювати факт порушення певних правил безпеки, обережності, однак злочинними вказані порушення виявляються тільки у випадку настання суспільне небезпечних наслідків.
За інтелектуальним елементом злочинна самовпевненість дещо схожа із непрямим умислом. Однак слід зазначити, що: при непрямому умислі особа усвідомлює реальну можливість настання суспільне небезпечних наслідків (залишення особи в непритомному стані на морозі), а при злочинній самовпевненості абстрактну можливість їх настання. Так, суб'єкт, порушуючи певні правила, передбачає, що подібні дії можуть призвести до негативних наслідків, однак у даному конкретному випадку цього не відбудеться (перевищуючи швидкість, особа розуміє небезпечність порушення правил безпеки руху, однак в даному конкретному випадку розраховує на їх відвернення).
Вольовий елемент злочинної самовпевненості полягає у тому, що особа легковажно розраховує на відвернення суспільне небезпечних наслідків. На відміну від непрямого умислу, де особа свідомо припускає настання суспільне небезпечних наслідків, при злочинній самовпевненості особа не тільки не І бажає їх настання, а навпаки намагається їх відвернути. Особа розраховує на конкретні, реальні обставини, які, на думку винного, повинні відвернути можливість настання суспільне небезпечних наслідків. Так, не проводячи черговий інструктаж з техніки безпеки працівнику на роботі з підвищеним ризиком, особа розраховує на те, що працівник досвідчений, інструктаж з ним проводився неодноразово. Злочинна самовпевненість полягає в тому, що вказаний розрахунок у даному випадку виявився неправильним, легковажним, внаслідок такої помилки і наступає злочинний результат (працівник, не отримавши чергового інструктажу, травмується).
Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити (ч. З ст. 25 КК України).
На відміну від злочинної самовпевненості недбалість характеризується тим, що особа не передбачає можливість настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності). Сутність цього виду необережності полягає у тому, що особа, маючи можливість передбачити настання суспільно
небезпечних наслідків своїх дій, не виявляє необхідної уваги та обережності.
Однак, непередбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій визнається злочинним тільки у випадку наявності об'єктивного та суб'єктивного критеріїв недбалості.
Об'єктивний критерій недбалості полягає у наявності обов'язку передбачити настання суспільно небезпечних наслідків. Цей обов'язок може ґрунтуватися на законі, службових або професійних обов'язках, правилах суспільного співжиття та ін. Він обумовлений розумінням, і перш за все вказаними особами, того, що недотримання певних правил призведе до суспільно небезпечних наслідків — травмування, смерті, тощо. Відсутність такого обов'язку виключає наявність злочинної недбалості.
У той же час, наявність самого обов'язку ще не є підставою визнання особи винною. Крім наявності об'єктивного критерію необхідно встановити, що особа мала реальну можливість в даному конкретному випадку передбачати суспільно небезпечні наслідки.
Суб'єктивний критерій недбалості означає персональну здатність особи у конкретній обстановці та з врахуванням особистих здібностей передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків діяння (дії або бездіяльності). Це означає, що можливість передбачення настання суспільно небезпечних наслідків визначається, по-перше, особливостями конкретної обстановки, в якій вчинюється діяння, а по-друге — індивідуальними якостями винного (фізичними даними, рівнем розвитку, освітою, професійними знаннями, досвідом, станом здоров'я на момент вчинення дій та ін.).
Відмінність злочинної самовпевненості від злочинної недбалості полягає перш за все у психічному відношенні до можливості настання суспільно небезпечних наслідків. При злочинній самовпевненості особа передбачає абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, тоді як при недбалості особа ні в якій формі не передбачає настання таких наслідків.
Крім того, якщо при злочинній самовпевненості особа роз-Раховує на певні фактори, які зможуть сприяти запобіганню сУспільно небезпечних наслідків, то при злочинній недбалості °соба повинна і могла передбачити їх настання.