Зміст навчання іноземної мови молодших школярів. Поняття іншомовної комунікативної компетентності
Основною метою навчання іноземних мов на сьогодні є іншомовна комунікативна компетентність. В структуру іншомовної комунікативної компетентності входить ряд компетенцій, які складають зміст навчання іноземної мови. Такими компетенціями визначено: мовну, мовленнєву, соціокультурну, полікультурну, лінгвокраїнознавчу, країнознавчу.
Мовна компетенція передбачає оволодіння певною сумою мовних знань та відповідних навичок, отже включає мовні (фонетичні, граматичні, лексичні) знання та відповідні навички. До мовної компетенції можна віднести формування фонетичних навичок (ритміко-інтонаційні та слухо- вимовні), лексичних навичок (репродуктивні, рецептивні, навички обґрунтованої здогадки, користування різними видами словників), граматичних навичок (репродуктивні – навички говоріння та письма та рецептивні – навички аудіювання та читання).
Мовленнєва компетенція передбачає розвиток мовленнєвих умінь у чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні, письмі. Важливо розуміти, що формування мовленнєвих умінь не можливе без міцно сформованих мовних навичок, які є ґрунтом для них.
Мовленнєве уміння аудіювання передбачає уміння цілеспрямовано розуміти інформацію у процесі як безпосереднього спілкування з комунікантом, так і опосередкованого (телебачення, радіо).
Уміння говорити іноземною мовою має на меті здатність здійснювати монологічне висловлювання, а також брати участь у діалогічному спілкуванні на міжтематичній основі.
Сформовані мовленнєві уміння читання мають на меті розуміння прочитаного автентичного повідомлення (повне розуміння тексту або розуміння загального змісту прочитаного).
Нарешті, уміння писати передбачає здатність учня письмово передавати інформацію у відповідності до мети, завдань спілкування у залежності від призначення повідомлення.
Соціокультурна компетенція передбачає знання про культуру, традиції країни, мова якої вивчається. Під культурою ми розуміємо все, що визначає стиль життя народу, мова якого вивчається, що складався століттями, а не лише зразки мистецтва, які є частиною культури, характер мислення носіїв мови, національний менталітет.
Разом з тим, проблема глобалізації соціокультурного простору, макроекономічні, міграційні процеси, бажання України увійти у європейський простір, визнана національна багатоманітність України зумовлює необхідність внесення до змісту навчання ІМ, враховуючи зміст цього предмета полікультурної компетенції, яка визнана однією з ключових життєвих компетентностей на світовому рівні. Полікультурна компетенція – це здатність особистості до сприйняття та розуміння рівноцінності інших культурних уподобань, що передбачає знання закономірностей функціонування полікультурного простору, навички та уміння міжкультурної взаємодії, толерантне ставлення до представників різних мовних, релігійних, культурних та інших уподобань.
Полікультурна компетенція передбачає формування в учнів полікультурності світоглядної позиції, яка передбачає визнання рівноцінності інших культурних, мовних, релігійних уподобань, виховання, завдяки правильному добору іншомовного навчального матеріалу, толерантного ставлення до них, розвиток особистості, здатної до міжкультурної взаємодії, діалогу культур. Полікультурна компетенція допомагає сформувати «міжнародно орієнтовану» особистість учня.
Лінгвокраїнознавча (соціолінгвістична) компетенція передбачає володіння мовленнєвою (стилі, інтонація, семантичні особливості слів та виразів) та не мовленнєвою (міміка, жести, характер спілкування, звернення) носіїв мови, що вивчається. Тобто йдеться про мовленнєву автентичність, яка сприяє здатності того, хто говорить використовувати мовні форми у відповідності до контексту та мовної ситуації.
Країнознавча компетенція передбачає знання про основні етапи історичного розвитку, географічне положення, економічний та політичний устрій країни, мову якої вивчають, що також сприяє розумінню взаємозалежності, цілісності світу, необхідність міжкультурного співробітництва у рішенні глобальних проблем людства.