Педагогічне керівництво сюжетно-рольовими іграми
Керівництво спільними сюжетно-рольовими іграми дітей відбувається в декілька етапів. Кожен етап має свою специфіку і вимагає від вихователя певних організаторських та професійних здібностей.
Доігровий (підготовчий) етап. Головне завдання цього етапу - забезпечити дітей яскравими і різноманітними враженнями про довкілля, реальнісність, які будуть основою змісту майбутніх сюжетно-рольових ігор.
Особливістю цього етапу є опосередкована форма педагогічного керівництва. Вивчивши ігрові вміння дітей усіх вікових підгруп, їхні спільні ігрові інтереси, обидва вихователі разом визначають завдання і складають короткий план роботи щодо розвитку сюжетно-рольових ігор на квартал чи півріччя. До нього треба внести сюжетно-рольові ігри, які викликають найбільший інтерес, а також рекомендовані програмою. Згідно з таким перспективним планом, у календарний план заносять щоденну роботу з розвитку сюжетно-рольової гри у формі тематичного планування. Тематичним плануванням передбачається проведення роботи з різних розділів програми відповідно до теми (художня праця, екскурсії, читання художньої літератури, конструювання тощо). Враховується взаємозв'язок між окремими видами діяльності. Починаючи ознайомлення з працею дорослих, потрібно продумати такий яскравий момент, який захопить дітей цією професією, спонукатиме до розгортання гри.
Наприклад, перед ознайомленням дітей з професією кухаря вихователь домовляється про приготування дещо незвичного сніданку. А після сніданку пропонує дітям піти на кухню і подякувати кухареві. Проводять екскурсію-огляд із використанням розповіді кухаря про важливість і привабливість його роботи, показу окремих дій: як працює м'ясорубка, електроплита, де міститься різний посуд та ін. Конкретизуючи трудові дії дорослих, зупинятися треба саме на тих операціях, які доступні розумінню дітей (кухар варить суп, кашу, компот; смажить млинці, котлети; випікає пиріжки, булочки; ріже овочі на салати тощо), а потім будуть відтворені в процесі гри. Входження у будь-яку нову тему завжди має відбуватися не буденно, а яскраво, емоційно й цікаво.
Реальні взаємини дорослих людей у процесі трудової діяльності становлять основу ігрових взаємин дітей. Що старші діти, то ліпше вони оволодівають різноманітними діями, які виникають у спільній діяльності дорослих, і відображають це у своїх іграх (граючись у дитячий садок, усі виконують розпорядження завідувача; вихователі - методиста; кухарі - шеф-кухаря і т. д.).
Щоб допомогти дітям засвоїти дії та взаємини дорослих у праці, треба проводити ігри-заняття, показ лялькового театру, театралізовані ігри, ігри-інсценівки; створювати проблемні ігрові ситуації тощо.
Таким чином, планомірна і цілеспрямована робота з дітьми з розширення та збагачення знань у доігровий період впливає на вибір теми гри, розгортання сюжету та змісту, розвиває стійкий інтерес до сюжетно-рольової гри.
Керівництво початком спільних ігор вимагає особливої уваги вихователя. Незважаючи на те, що в дітей є достатній запас знань для розвитку гри, вони не завжди можуть її самостійно розпочати. У таких випадках вихователь спонукає опосередковано дітей до гри, допомагає "оживити" враження, розподілити ролі: використовує навідні запитання, коротеньку бесіду, загадку, віршик, картинку, може внести іграшку, щоб виникла гра. Наприклад, щоб спонукати до гри в пошту, вихователь приносить листи і запитує дітей, де їх можна відіслати, хто працює на пошті, що вони роблять тощо.
У кожній грі є активні й пасивні ролі, тому, розподіляючи їх, потрібно:
♦ враховувати вікові та індивідуальні особливості молодших і старших дітей, зважати на інтереси і бажання дітей;
♦ створювати умови для виявлення себе кожною дитиною;
♦ використовувати ігрову роль для самоствердження у різновіковому колективі.
Існують різні способи розподілу ролей: за допомогою "чарівної палички", способом стрілочки, лічилкою, за домовленістю, почергово, за порадою вихователя і дітей.
Для того щоб гра розвивалася цікаво, треба навчити дітей планувати спільні дії в грі. Такий план має умовний характер і лише приблизно передбачає послідовність розвитку сюжету (куди летить вантажний літак, який вантаж перевозить, для кого; які іграшки та предмети потрібні для створення ігрової обстановки, чим їх можна замінити тощо). Зміни до складеного плану допустимі, до гри можна вводити нові ролі, іграшки, змінювати ігрову обстановку. По змозі у плануванні беруть участь діти різного віку, хоча маленькі діти зазвичай прислухаються до думки старших.
Головна мета в керівництві процесом спільної гри - підтримати ігровий задум дітей, створити умови для вияву творчої активності дошкільників, забезпечити рівноправність у взаємодії всіх гравців, встановити ігровий контакт між молодшими і старшими дітьми. Гра може розпочинатися з дітьми одного віку, а поступово різними прийомами вихователь залучатиме дітей інших вікових підгруп. Наприклад, старші діти зводять будинок. Вихователь бачить, що закінчується будівельний матеріал, запитує: "Хто поїде на цегельний завод?", звертаючись до малюків, які граються у водіїв. Малята долучаються до гри, перевозять цеглу, розвантажують її і т. д.
Вихователь має продумувати, як дібрати ролі, які сюжетні лінії розгорнути, щоб взаємодія молодших і старших дітей була тривалішою. Продовжуючи цю гру, вихователь може повідомити, що будівельники побудували дитяче кафе "Казка", для відкриття якого потрібно багато атрибутів, які всі разом виготовляють діти: вази, квіти, серветки, картинки для прикрашання інтер'єру кафе. Старші діти виготовляють вази і квіти, молодші - наклеюють їх на картон. Усі разом з кольорового картону (квадрати чи круги) виготовляють серветки на стіл під чайний посуд.
Коли атрибути готові, діти разом із вихователем прикрашають залу. Наступного дня гра триває. Вона зацікавила дітей, охочих гратися. Вихователь вибирає кухарів "стрілочкою": двох молодших і двох старших дітей, пропонує їм одягнутись й обладнати кухню. Вихователь нагадує дітям, що в кафе ще працюють офіціанти. На роль офіціантів знову ж обирають і молодших, і старших дітей. На себе вихователь бере роль директора і забезпечує керівництво грою опосередковано. Пропонує виготовити меню як аплікацію: на аркуш паперу наклеїти фрукти, цукерки, печиво. Дає пораду, де можна взяти таці: їх старші діти раніше виготовляли з пап'є-маше і розфарбували під час занять. Запитує в кухарів, які смачні страви і з чого вони готуватимуть: печиво, бублики, булочки, цукерки ліплять із пластиліну; фрукти беруть із гри в магазин. Обирають помічника директора, який допомагає запросити відвідувачів, складає розважальну програму; добирає ігри, танці, вікторини, слухання музики тощо. Коли все підготовлено, кафе відчиняють. Директор запрошує відвідувачів (дітей із ляльками), розсаджує їх. Офіціанти подають меню, кухарі видають їм страви, а офіціанти розносять їх, помічник директора організовує розваги тощо. Щоб завершити гру, вихователь пропонує помічникові директора подати сигнал (заграти на металофоні), який означає, що кафе зачиняється. Усім гостям дякують і запрошують прийти ще раз. Діти домовляються, як можна продовжити цю гру, що потрібно виготовити, принести з дому, які ролі ввести тощо.
У такій спільній грі діти різних вікових підгруп об'єднані єдиним задумом, зацікавлені розвитком одного сюжету, почуваються рівноправними членами ігрового колективу.
Описана взаємодія дошкільнят корисна для дітей різного віку. Малята, виконуючи головні ролі нарівні зі старшими, відчувають задоволення. Старшим дітям престижно бути прикладом для наслідування: вони намагаються чітко і виразно виконувати рольові дії. Молодші діти, орієнтуючись на старших, краще запам'ятовують зміст і послідовність ігрових дій, оволодівають нормами взаємин у цій сюжетно-рольовій грі.
Після того як молодші діти звикнуть до спільних ігор зі старшими дошкільниками, а ті, своєю чергою, навчаться сприймати малюків як рівноправних партнерів у грі, вихователь може організувати складнішу взаємодію - дві суміжні ролі з різним змістом: лікар - медична сестра, пілот - бортінженер, модельєр - швачка та ін. У цій ситуації старша дитина, наприклад, як лікар, дає вказівки медичній сестрі виписати рецепт, зробити перев'язку чи укол, тобто визначає дії молодшої дитини відповідно до сюжету. Вдосконалюючи взаємодію дітей різного віку в спільній грі, на наступному етапі даємо ігрові ролі з різним змістом і рівнем складності ігрових дій. Наприклад, у грі "Аеропорт" уводять роль техніка, дуже престижна для молодшої дитини і разом з тим доступна. Технік готує літак до рейсу - перевіряє роботу двигунів, приладів і т. д., звітує командирові про готовність його до зльоту. Після рейсу вже командир розповідає про неполадки і просить їх ліквідувати. За такої взаємодії малюк найбільше відчуває своє рівноправне становище. оскільки ця роль відповідальна, незалежна і необхідна. Старша дитина в такій взаємодії бачить можливості молодшого гравця і відчуває до нього повагу.
У процесі гри важливо стежити за тим, щоб маленькі діти не перетворю валися в простих ляльок, яких годують, одягають старші. Необхідно створювати умови, за яких малюки могли б активно діяти: декламували вірші, танцювали, співали і т. д. Якщо малюки пасивні, вихователь має дати поради ("Діти втомилися, потанцюйте з ними, побудуйте паркан навколо будинку"). В іншому випадку малюки можуть протестувати проти пасивної участі. Ще гірше, коли вони звикають до пасивності. Іноді молодші діти не готові до спільної гри, у таких випадках педагог має допомогти знайти малюкам відповідні ролі та ігрові дії, як у попередніх прикладах, або переключити їх на іншу гру, а також збагатити знаннями. Педагог має все добре проаналізувати, щоб зрозуміти причину невключення у спільні ігри малюків. Однак постійно наголошувати про це старшим дітям також недоцільно. Старші діти мають право на складніші та цікавіші для них ігри в колі ровесників. Вихователь повинен підтримувати ці ігри. Таких підходів потрібно дотримувати в організації будівельних ігор та ігор-драматизацій.
Особливих труднощів у керівництві творчими іграми дітей одного віку не спостерігається. Проте у змішаній групі пильної уваги потребують ігри молодших дітей, тому що на 3-4 році життя сюжетно-рольова гра лише формується і залежно від того, що набуває дитина в ці роки, залежатиме розвиток її гри. Треба потурбуватися про відведення окремого місця для ігор малюків у найбільш спокійній частині кімнати, а також про добір і розміщення необхідних іграшок. Добре, щоб це місце відгороджувалося динамічними поліфункціональними парканчиками. Якщо в групі багато малюків, необхідно потурбуватися про те, щоб іграшки для них були розміщені в різних місцях кімнати. Потрібно продумати, де найкраще дітям гратися, коли старші діти навчаються на заняттях. В асортименті іграшок має бути не так багато, але бажано, щоб вони були великими і в декількох екземплярах. Це дасть змогу уникнути конфліктів, оскільки дітям властиве наслідування і багато з них одночасно граються однаковими іграшками. Для ігор необхідні сюжетні іграшки (ляльки, ведмеді, зайці), відповідного розміру меблі, посуд, постільна білизна. Діти люблять гратися в лікарню, дитячий садок, перукарню, тому необхідно мати відповідні набори.
Керівництво іграми молодших дітей вимагає безпосередньої участі педагога, тому рекомендують застосовувати такі прийоми, як:
• спільне з дитиною виконання ігрових дій ("Одягнімо разом ляльку");
• показ дій з іграшками ("Я купатиму ляльку, а ти подивись", "Я годуватиму ляльку, а ти ведмедика" (перенесення ігрових дій на інші іграшки);
• спостереження за працею дорослих, за іграми старших дітей;
• ігри-заняття, що проводять за розкладом занять.
У керівництві іграми старших дітей рекомендують використовувати опосередковані прийоми: збагачувати враженнями дітей у доігровий період; піклуватися про різноманітність задумів; уточнювати їх уявлення перед грою; піклуватися про розвиток колективного задуму і його реалізацію. Прийоми, які застосовують у ході гри: вказівка, навідні запитання, нагадування, внесення нових іграшок, введення нових ролей тощо.
Часто буває, що ігри дітей одного віку переходять у спільні, особливо, коли сюжетні лінії переплітаються. Утворення груп, що граються, на думку О. Усової, є показником того, що ігрові інтереси склалися, а на їх основі створюється дитяча спільнота, здатна разом жити і діяти.
Керуючи закінченням спільних творчих ігор, варто пам'ятати, що головна мета цього етапу - вміло переключити дітей на іншу діяльність, намітити перспективи на продовження гри, дати змогу дитині відчути задоволення від спілкування з іншими дітьми.
Якщо діти захоплені грою, дуже складно відволікти їх і переключити на іншу діяльність. Щоб не допустити зниження емоційного стану, використовують різні прийоми: поєднання гри з наступними режимними процесами, проведення бесіди про гру тощо.
Бажано проводити колективне обговорення гри, даючи оцінку участі всіх дітей у розгортанні сюжету, наповненні змісту, у виконанні ігрових дій. Обов'язково треба підтримати молодших дітей за створення ігрових образів, а старших - за активну і своєчасну допомогу малюкам, підкреслити перевагу спільних ігор дітей різного віку.