Вплив ароматів на стан здоров'я дітей

Аромати селери, валеріани усуває збудженість.

Аромат рути знижує артеріальний тиск.

Аромати камфори, полину збуджує, поліпшує діяльність мозку.

Аромати лаванди, м 'яти, гвоздики польової поліпшує діяльність серця.

Аромати евкаліпту, базиліку, чабрецю, полину усувають головний біль.

Аромати хвої, шавлії, полипу покращують працездатність.

Пропонують також використовувати спеціальні прилади, які сприяють розповсюдженню ароматів у приміщенні. А саме:

· ароматичні кульки, виготовлені з раковини морського їжака;

· ароматичне кільце для настільної лампи;

· патрон інгалятор для ароматичних та лікувальних рослин;

· ароматична конструкція для лацканів на одязі.

Додаток 7

РЕЛАКСАЦІЯ

Стан здоров'я дітей визначається не тільки фізичним, але і психічним тренуванням, вмінням свідомо керувати станом свого організму, настроєм, емоціями.

Релаксація допомагає зміцнити і зберегти психічне здоров'я, попереди­ти розвиток неврозів і нервово-емоційного перевтомлення. Розслаблюючи м'язи (релаксація), можна вільно змінювати емоційний стан у потрібному напрямку, знімати почуття страху, тривоги, хвилювання та іп. Відомо, що в стані тривоги і страху напружуються м'язи, які беруть участь в артикуляції і фонації, а також потиличні м'язи, мри депресивних станах напружуються дихальні м'язи.

Заняття проводять з дітьми старшого дошкільного віку. З дітьми молод­шого дошкільного віку проводять лише елементи вправ з релаксації.

Заняття треба проводити в теплій, тихій залі, у спокійній обстановці, яка виключає появу сторонніх шумів, світла, ходіння інших людей тощо.

Практичне відпрацювання прийомів релаксації передбачає вміння само­стійно відтворювати бажане відчуття (тепло, тяжкість у кінцівках та ін.) та емоційний стан (спокій, відпочинок та ін.).

Етапи релаксації

Перший етап - засвоєння прийомів з концентрації уваги. Засвоївши на перших двох-трьох заняттях прийоми концентрації уваги, можна приступати до дихальних вправ. Треба навчитися контролювати тривалість видиху. Ди­хання з більш тривалішим видихом називають заспокійливим. Наприклад, на 4 рахунки - вдих, на 8 рахунків - видих.

Другий етап - засвоєння прийомів м'язового розслаблення. Другим ета­пом є тренування в умінні вільно розслабляти м'язи рук, шиї, обличчя, ніг, тулуба до досягнення відчуття тепла, а також приємної важкості в кінців­ках.

Третій етап - вивчення прийомів активізації і тонізації. Активізація необхідна для того, щоб зняти почуття розслабленості, дрімоти. Тонізація пов'язана з підвищенням рівня активності організму (психічного тонусу).

Орієнтовна схема заняття з релаксації

Вступна частина.

В. п. - лежачи, сидячи. Установка на стан спокою і відпочинку. Основна частина.

В. п. - таке саме. Розслаблення м'язів обличчя, рук, ніг, тулуба. Регуляція дихання і серцевої діяльності.

Завершальна частина.

В. п. - таке саме. Виведення зі стану розслаблення. Активізація.

На заняттях можна використовувати такі вправи: "Спокій", "Тяжіння", "Тепло", "Серце і дихання спокійні", "Лоб прохолодний" і подібне.

За допомогою нескладних прийомів релаксації можна нормалізувати функції вищої нервової діяльності, вегетативних систем і емоційної сфери, удосконалювати психічні процеси (увагу, пам'ять).

Антигімнастика

"Антигімнастика" як оздоровча технологія має на меті навчити дітей володіти своїм тілом, повернути їм природну безпосередність рухів; вчить уважно ставитися до рухів свого тіла, до відчуттів у тулубі. Усвідомлення рухів у той самий момент, коли їх виконують, має більше значення, ніж сам рух. Навчитися усвідомлювати, як ми рухаємося, ходимо, сидимо, спимо, -це необхідний шлях до "спільної мови" із власним тілом.

Метод "антигімнастика" виключає механічне повторювання вправ. Ба­жання підвищити свої можливості провокує виникнення напруги, бороть­ба з якою є первинним завданням. Установки традиційної гімнастики ви­сувають на перший план технічність і складність. Все це заважає відчути своє тіло і одягає людину в "жорсткий м'язовий панцир". Якщо виконувати рухи без зусиль, можна домогтися відчуття легкості і розкутості. В цьому "антигімнастика" має схожість з релаксацією

Для правої та лівої половини тіла

1. В. п. - стоячи, ноги нарізно. Підняти праву руку до рівня очей. Кисть м'яка, розслаблена. Відвести праву руку вбік-назад, потім за нею - плече, ту­луб. Завжди стежити очима за рукою. Повільно повернутися у в. п. Глибоко вдихнути - видихнути.

2. В. п. - таке саме, але голову повертати у протилежний від руки бік. Повторити 5 разів. Повернутися повільно у в. п. Прислухатися, що відбу­вається в ділянці шиї та хребта.

3. В. п. таке саме, але очима спостерігати за лівою рукою. Зафіксувати зміну відчуттів правої та лівої половини тіла.

4. В. п. - стоячи, ноги нарізно. Намагатися прислухатися до відчуттів тіла (легкість та міцність, гнучкість та амплітуда рухів).

Вправи, спрямовані на корекцію функцій м'язів спини, потилиці і всієї задньої частини тіла

1. В. п. - сидячи на підлозі, руки під сідницями долонями догори. Ноги звести, п'ятами намагатися тягнутися уперед. Тулуб утворює прямий кут. Намагатися тягнутися якомога більш догори. Коліна повертаються всереди­ну, ступні - назовні.

2. В. п. - сидячи на підлозі, ноги разом витягнуті, у руках на стегнах - палиця. Нахил уперед, палиця на рівні шлунку - вдих. Відкрити рот, зробити швидкий видих, намагатися торкнутися палиці лобом. Відчувати напруження передньої поверхні стегон і живота.

3. Стоячи, поставити праву ногу на м'яч. Повільно перекочувати м'яч під п'яти до носка, ліворуч-праворуч. Поставити ногу на підлогу та відчути різницю у відчуттях. Так само - лівою ногою.

4. В. п. - лежачи на спині, ноги зігнути. На м'яч спиратися попереком та кобчиком. Після закінчення вправи проаналізувати різницю у відчуттях.

5. Вправа "Веселка". В. п. лежачи на спині, ноги зігнути, спираючись на одну руку. Підняти тулуб, другу руку - вгору. Намагатися вигинати тіло до однієї лінії: тулуб - плече - стегна.

Гімнастика розслаблення

1. В. п. - ноги нарізно, руки підняті вгору. Послідовно розслабляти ("ки­нути") кисті, потім передпліччя, плечі, розслаблено схилити тулуб.

2. В. п. - ноги на ширині плечей, руки вільно опущені. Потрушувати роз­слабленими кистями. Одночасно, при невеликій амплітуді, швидко обертати руками в плечових суглобах.

3. В. п. - йоги на ширині плечей, руки вільно опущені. Поворотами тулу­ба розгойдувати розслаблені руки ліворуч і праворуч.

4. В. п. - ноги на ширині плечей, руки вільно опущені, корпус нахиле­ний. Погойдувати розслабленими руками.

5. В. п. - стоячи на правій нозі, ледь відхилитися, правою рукою три­матися за спинку стільця чи стіну. Вільно і розслаблено погойдати лівою ногою. Потім змінити положення.

6. В. її. - ноги на ширині плечей. Нахилитися уперед і розслаблено при­сісти, вільно опустити руки на коліна.

Гімнастика перед сном

Декілька вправ перед засинанням сприяють розслабленню м'язів, рівно­мірному спокійному диханню.

Вправи робити біля ліжка, максимально роздягнутими, у приміщенні з відкритим вікном.

1. Стоячи, підняти руки вперед, угору - вдих, опустити через боки дони­зу - видих. Повторити 3-4 рази, спокійно.

2. Стоячи, повернутися праворуч, праву руку вбік - вдих. Повернутися у в. п., руку опустити - видих. Те саме - ліворуч, лівою рукою. Повторити 3-4 рази, повільно.

3. Стоячи, ноги нарізно, руки на поясі - вдих. Нахил уперед, руки в сто­рони - видих. Повторити 3-4 рази, спокійно.

Психогімнастика

Психогімнастика - цс спеціальні заняття (вправи, етюди, ігри), спрямо­вані па розвиток та корекцію пізнавальної та емоційно-особистісної сфери дитини.

Між тілом та психікою людини, її свідомістю існують складні взаємо­зв'язки. Враховуючи це, фізичні вправи можна використовувати не тільки для фізичного удосконалення, а й для розвитку пам'яті, уваги, волі, уяви, творчих здібностей. До змісту фізкультурних занять пропонуємо включати не тільки ігри та вправи, що розвивають пам'ять, увагу, а п такі нетрадиційні методи, як вступна медитація, спонтанний танок, релаксація. Ці засоби до­помагають створити на заняттях позитивний емоційний настрій, зняти втому, подолати скутість. За допомогою цих методів у дітей розвиваються навич­ки концентрації уваги, пластика, координація рухів. Вправи супроводжують різними текстами, які допомагають дітям уявити той чи інший образ.

На фізкультурних заняттях варто використовувати ігри та вправи з психогімнастики для подоланим страхів дітей; імітації переходу від одних внутрішніх проявів настрою до протилежні їх (сум - радість, втома – бадьорість тощо). Практикують уявлення себе в протилежних образах (Буратіно – Карабас - Барабас, ди­нозавр — метелик тощо).

Ці пспхогімнастичні вправи та ігри повинні вирішувати комплекс за­вдань. Серед них необхідно виділити такі:

І. Розвиток уяви, яка забезпечує не тільки створення нових образів, а іі специфічне входження дитини в ці образи. А через них - у цілісний пси­хосоматичний стан. що допомагає успішному вирішенню поставлених на занятті завдань.

2. Психофізична релаксація, зняття інтелектуальної та емоційної напруги.

3. Гармонізація стосунків з іншими людьми (дітьми та дорослими).

4. Виховання здібностей до самопізнання, формування ціннісного став­лення до свого внутрішнього світу, власних можливостей, впевненості в собі та ін.

Імітаційні вправи

Значне місце в навчанні дошкільників відводять застосуванню наоч­них прийомів: показу вправ, імітацій, використанню зорових орієнтирів. У процесі навчання імітаційних вправ визначальним є показ.

Засвоєння фізичних вправ будується на розвитку здібності копіювати зразки дорослого. Me випадково П. Лесгафт приділяв велику увагу першим імітаційним іграм дитини. Він вказував, що шляхом імітації діти самостійно відновлюють побачене в оточуючому середовищі, при цьому дитина набуває вміння розпоряджатися своїми силами, розмірковувати над своїми діями і за допомогою одержаного таким чином досвіду долати ті перешкоди, які вона зустрічає в житті¹.

Відомо, що якість виконання руху пов'язана з розумінням вимог до йо­го здійснення. Отже, фізичному керівнику необхідно вирішити питания про розробку такої методики, за якої рухи приносили б дітям радість, а педагог стимулював їх правильне і точне виконання. При цьому треба враховувати, що слово в молодшому дошкільному віці є слабким подразником. Зв'язок між словесними вимогами, називанням дії та дією ще слабкий, і тому дитина на слово може, відповісти потрібним рухом тільки при наявності достатньої кількості уявлень. У цьому віці слово повинне мати опору на зоровий по­дразник, а потім підкріплятися дуже сильним руховим сигналом.

Показ та імітація здійснюють різноманітну дію на придбання досвіду. Копіюючи явища оточуючої дійсності, дитина повинна визначити, яка час­тина тіла може точніше передати відповідний рух, в якому напрямку по­винна бути виконана дія, з якою амплітудою треба її викопувати. Достатньо подивитися, як діти повторюють рухи потягу чи автобуса: одні тупотять на­півзігнутими ногами, руки в них при цьому зігнуті, інші виконують колові рухи зігнутими в ліктях руками, треті суміщають рухи рук і ніг.

Спостереження за виконанням дітьми рухів показало, що вправа "Птахи змахують крилами" показала, що діти звично піднімають руки значно нижче рівня плечей, роблять невеликі змахи, не відчуваючи при цьому особливої м'язової напруги, оскільки руки зігнуті в ліктях. Рухи в ліктьовому суглобі

частіше всього відсутні. З метою з'ясування уявлень про амплітуду рухів потрібно запропонували дітям показати, як літають горобці, а потім - як літають ворони.

Спочатку навчання повинно бути спрямоване на забезпечення більш точного сприйняття рухів.

Наприклад. На прогулянці діти разом з вихователем проводять спосте­реження за голубами. У цих великих за розміром птахів рухи крил більш повільніші, ніж у інших пернатих. Це дозволяє краще помітити їх напря­мок і характер дій. Звертають увагу дітей також на положення крил голубів, відмічають, що при польоті вони добре розпрямляють крила, піднімають їх вбоки. Потім запропонувати дітям самостійно, без показу, відновити політ голубів. Діти, копіюючи птахів, піднімають прямі руки, широко розводять їх в сторони.

У подальшому необхідно зосередити увагу дітей на тому, як літають во­рони, граки. Більшість дітей добре передають напрямок руху крил птахів, намагаючись витягнути руки, щоб "полетіти".

Продовження роботи має бути пов'язане з уточненням амплітуди рухів. Доцільно організувати спостереження за горобцями. З першого разу діти безпомилково повторюють напрямок змаху крилами.

На наступному етапі роботи необхідно звернути увагу на те, що у го­робця крила маленькі, а у ворони, голуба крила великі, при польоті вони повільно піднімають і опускають їх. Організувати ігри на диференціювання амплітуди і темпу рухів руками. Наприклад, рухлива гра "Горобці і воро­ни".

Така робота переконує в тому, що вже молодші дошкільники можуть розрізняти амплітуду, темп руху і свідомо їх регулювати. З допомогою ви­користання названих прийомів вдається домогтися гарного виконання вправ без показу (за нагадуванням) на ранковій гімнастиці, на заняттях, в рухли­вих іграх. Таким чином, введення прийому імітації допомагає досягти точ­ного і вірного здійснення рухової дії, виразного, емоційного руху, здійснює позитивний вплив на розвиток спостережливості у дітей.

Додаток 8

ФІТОТЕРАПІЯ

Фітотерапія - це давній спосіб лікування травами. Інтерес до фітотерапії в останні роки зріс. Іноді необгрунтоване застосу­вання хіміотерапевтичних препаратів призводить до розвитку ускладнень в організмі дитини.

У багатьох випадках тільки фітотерапія може дати позитивний ефект. Лі­карські рослини мають здатність виводити токсичні речовини, вони можуть підвищувати антитоксичну функцію печінки, стабілізують мембрани клітин шлунково-кишкового тракту.

Конференція з проблем лікарських ресурсів та їх використання, яка від­булася в 1994 р. в Криму, визначила роль лікарських рослин для дихальних шляхів.

На початкових стадіях захворювання рослинні препарати можуть стати провідними засобами лікування. Це пов'язано з більш м'якою їх дією та ма­лою токсичністю.

У розпал захворювання вони важливі для підтримки захисних сил ор­ганізму, посилення ефекту основних (захисних) лікарських засобів, змен­шення їх побічної дії.

Вони відіграють значну роль на етапі реабілітації як підтримуюча тера­пія, особливо при хронічних захворюваннях.

Лікарською сировиною можуть бути всі частини рослини. У навчальних закладах лікарські рослини можна застосовувати у формі водних екстрактів. Настої готують гарячим способом. Рослинну сировину заливають окропом і кип'ятять від 10 до 30 хв, потім повільно охолоджують. Фітотерапію засто­совують після фізкультурних занять.

Захворювання органів дихання у дітей посідають перше місце. Деякі діти в середньому 2-3 рази на рік переносять респіраторні інфекції. Загаль­ний імунобіологічний захист організму дітей знижується. У зв'язку з цим фітотерапія особливо важлива.

Рослини, які можна використовувати в умовах навчального закладу: Мати-й-мачуха.Використовують листя і квіткові кошики. Дія: рослина має протизапальну, потогінну, відхаркувальну властивість.

Сосна звичайна.Використовують бруньки, хвою молодих гілок, пилок, живицю. Дія: відхаркувальний і антисептичний засіб при застудних захво­рюваннях.

Чабрець. Використовують гілочки із квітами. Дія:трава чабрецю має заспокійливу, протиглистяну властивість.

Липа серцевидна. Використовують суцвіття з приквітниками (липовий цвіт). Дія: має потогінну, жарознижувальну, протизапальну властивість. Також використовують лікарські збори.

Додаток 9 МУЗИКОТЕРАПІЯ

Накопичений досвід оздоровлення музикою повільно, однак впевнено, торує собі шлях до сучасного корекційно-освітнього процесу, в лікувальній педагогіці та в медицині.

Звук викликає в людині багатий спектр емоцій. Слухаючи не лише му­зику, але й спів птахів, шелест листя на деревах, звуки дощу, хвиль, людина відчуває спокій та радість. Це відбувається тому, що звук фізіологічно най­більш відчувається організмом.

З давніх часів музику використовували у лікуванні. Ще Піфагор і Ари­стотель відзначили її лікувальну дію для душі й тіла. Авіцена називав му­зику найсильнішим засобом профілактики нервово-психічних розладів. Медиками встановлено, що позитивне емоційне збудження під час звучан­ня приємних мелодій підвищує тонус головного мозку, поліпшує обмін ре­човин, стимулює дихання, кровообіг. Приємні емоції, які викликає музика, поліпшують настрій, активізують уважність, підвищують працездатність.

Музикотерапія - це ліки, які слухають. Музична терапія надає вели­кий простір щодо прояву творчих здібностей дитини. Досвід доводить, що під час занять, які насичені емоційно привабливими творчими контак­тами, у замкнутих дітей поліпшується комунікабельність, формуються на­вички спілкування. У дітей сором'язливих з'являється впевненість у собі, підвищується самооцінка. Агресивні, егоцентричні діти привчаються стри­мувати імпульсивні прояви, зважають на інтерес оточуючих.

Велике значення має тембр звучання музики. Саме він впливає на сприйняття. Гучний звук барабана дозволяє реалізувати дитині накопиче­ну в ній енергію, агресію. Мелодійний звук дзвоника заспокоює, вносить у самопочуття елемент гармонізації. Тактильну сенсорику активізують струнні інструменти. Духові інструменти стимулюють дихання, спів, го­лос, а також - розвивають дрібну моторику рук. Фортепіано мас безліч звукових можливостей: великий регістровий діапазон, можливість одно­часного звучання декількох звуків та ін.

Однак, найтепліший і найприємніший 'інструмент"- голос. Спів пісень дає можливість створення комфортно-емоційного простору, який сприяє спілкуванню.

Звісно, лікують і оздоровлюють не лише тембр, але і спеціально підібрані та упорядковані звуки. Спеціально підібрані мелодії усувають гнів, досаду, поліпшують настрій. Наприкінці XIX сторіччя І. Тарханов довів своїм до­слідженням, що мелодії, які приносять людині радощі, позитивно вплива­ють на організм:

· заспокоюють пульс, збільшують силу серцевих скорочень;

· сприяють розширенню судин, нормалізують артеріальний тиск;

· стимулюють травлення, покращують апетит.

Музика, яка дратує людину, діє навпаки. Вчені помітили, що музика діє вибірково - залежно від характеру твору, від інструмента, на якому його виконують. Наприклад, гра на кларнеті впливає переважно на кровообіг. Скрипка та фортепіано заспокоюють нервову систему, а флейта розслаблює

людину. . „

Найбільше музика впливає на нервово-психічний стан дітей. Вона знімає меланхолію, апатію, агресію тощо. Музика може полегшити сум і підвищити почуття радості; може викликати приплив енергії або допомогти заснути.

Звісно, дуже голосна музика з акцентом звучання ударних інструментів є шкідливою не лише для слуху, але й для нервової системи. Такі звуки пригні­чують нервову систему, збільшують вміст адреналіну у крові, що може викли­кати стрес. А музика Баха, Моцарта, Бетховена - антистресовий засіб.

У розвинутих країнах (Японія, Німеччина, Данія, Швеція) музикотерапія посіла гідне місце. Створені наукові товариства музичних терапевтів, го­тують фахівців такого профілю. Лікарі університетської клініки Мюнхена успішно використовують музикотерапію у лікуванні дитячого церебрально­го паралічу. До звичайного лікування лікарі додають слухання творів Бет­ховена і Моцарта, тому що добрий настрій, позитивний фон допомагають усунути виразку шлунка.

В Японії музикотерапію широко використовують для нормалізації фізичного і психічного станів людини на підприємстві, в школі, у ВНЗ. Стала музика також одним з елементів акушерства. Вагітні жінки за по­радою лікарів надають можливість своєму малюку слухати певні мелодії. Встановлено, що під час використання музикотерапії кількість ускладнень під час пологів зменшується, а малюки з'являються на світ здоровішими і спокійнішими. У шведських містечках у палатах для пологів часто звучить концерт Моцарта, а вчені вважають, що цій музиці акушери зобов'язані незвичайно низьким показником дитячої смертності.

У нашій країні до недавніх часів лікувальні можливості звуків медиками практично не використовувалися й не вивчалися. Учений А. Гуськов провів дослідження, які показали: якщо працездатність нирок знижується майже на 1/3, за допомогою звукової стимуляції, з опорою на резервні можливості людини, можна практично відновити їх діяльність. Ефект при цьому стійкий,

відновлена функція утримувалася роками. Пізніше музикотерапія прекрасно виявила себе у лікуванні шлунково-кишкових хвороб, печінкових патологій.

Спеціальні дослідження довели, що найбільший збуджувальний вплив притаманний музиці Вагнера, оперетам Оффенбаха, "Болеро" Равеля, "Вес­на священная" Стравінського. Ці твори найефективніші в роботі з кволими, апатичними дітьми.

Музика та самопочуття

Почуття. яке коригують	Музичний фон
Усунення дратівливості	Друга кантата Саха, або "'Місячна соната"
Угамування почуття триноги	Прелюдії та мазурки Шопена, "Мелодія" Рубінштейна
Усунення агресивності та злості	"Італійський концерт" Баха, симфонія Гайдна
Усунення напруги, досягнення розслаблення	Третя частина шостої симфонії Бетховена, "Колискова" Брамса, "Аве Марія" Шуберта

Примітка, h спільних винаходів вченого-музиканта Ф. Мамана, біоло­гів та фізиків (Франція) встановлено, що на певні нотні знаки клітини ор­ганізму людини реагують по-різному:

"до" - клітина витягується у довжину;

"ре" — змінюється інтенсивність забарвлення клітини на більш яскраве. ! (я нота використовується під час магічних ритуалів;

"мі"— клітина стає круглою;

"ля " - клітина рожевіє; це - універсальний звук, який сприймається до­оре всіма. Він заспокоює, розслаблює.

Додаток 10 МЕТОДИКА ГІМНАСТИКА МОЗКУ"

Ця методика -- модифікація досліджень вчених Пола І. Деннісон і Гейл Деннісон. Запропоновані вченими комплекси вправ, розроблені з орієнта­цією на концептуальне розуміння взаємозв'язку фізичного розвитку, мов­леннєвого становлення та навчальних досягнень особистості. В умовах навчалыю-виховного процесу можливе використання чотирьох груп вправ, відповідно до псиної форми організації навчання дітей.

Всі вправи виконувати відповідно до вказаного дозування. Можна використовуватиодну вправу безвідносно до певної форми навчальної

діяльності дітей. Але раціонально використовувати вправи у поєднанні (з метою підвищення ефективності певної форми навчальної діяльності). У цін ситуації варто використовувати таблицю 1 (диве. 64.).

Перша група вправ. До неї належать вправи, виконання яких допомагає гармонізувати функції півкуль головного мозку.

1. "Перехресні кроки". Виконують кроки, стрибки, з одночасними рухами правою рукою - лівою ногою; правою ногою - лівою рукою; бажано у музич­ному супроводі. 8-16 разів.

2. "Ледачі вісімки ". Правою рукою написати знак необмеженості на па­пері. Те саме лівою. Потім обома руками. Повторити все у повітрі, витягую­чи уперед руки. Працювати м'язами бокових поверхонь тулуба. Увесь цикл вправи повторити 7 разів.

3. "Подвійний малюнок". У кожній руці - олівець. Зазначену фігуру (літеру, цифру) водночас малювати (писати) двома олівцями в різних поло­жениях і напрямках. Наприклад: "одиницю" пишемо від "носика" вгору -вниз; потім - знизу - вгору - до "носика"; тепер - права "одиниця" - "стоїть", ліва - "лежить"; а зараз - ліва "одиниця" "стоїть на голові", а права - "стоїть па ніжці" тощо. Виконувати до 5-7 різновидів завдань.

4. "Слон ". В. п. - напівприсід, ноги нарізно. Праву руку - вперед, голову -на праве плече. Потягнути руку уперед, "написати" у повітрі "ледачу вісімку", рухаючи боковими м'язами тулуба. Погляд спрямовувати за пальцями руки. Те саме - лівою рукою. Повторювати 5-7 разів.

5. "Оберти шиєю ". В. н. - сидячи, розслабитися. Видих - голову нахили­ти уперед, підборіддям торкнутися грудини. 5-7 разів виконувати повільно оберти праворуч - ліворуч. Випрямитися - вдих. Повторити 5-7 разів.

6. "Перехресні кроки сидячи". В. п. - сидячи (на стільці, на ковдрі). Імітувати їзду на велосипеді, почергово торкатися правим коліном лівого ліктя та навпаки. Виконати 16-24 рази.

Друга група вправ.До цієї групи увійшли вправи, під час виконання яких розтягуються м'язи, що допомагають утримувати вертикальне положення тулуба під час роботи, звільняють від напруги, яка виникає від довготривалої праці у положенні сидячи.

1. "Сова". В. п. - сидячи або стоячи. Праву руку витягнути вперед (мак­симально), лівою рукою доторкнутися лопатки (тиснути) - 3-5 с. Подивитися за спину через праве плече - 2-3 с Подивитися за спину через ліве плече -2-3 с Відвести руки і плечі назад, подивитися вгору, прогнутися-3-5 с Плечі уперед, подивитися вниз - 3-5 с Випрямитися, руки вниз, розслабитися -3-5 с Повторити те саме - в другий бік. Весь цикл вправи повторити 7 разів.

2. "Активізація руки". В. п. - таке саме. Підняти праву руку вгору. Тяг­нутися нею впродовж усього циклу вправи, не згинати у лікті та кисті. Ліву руку передпліччям покласти на голову, хват за праву руку нижче ліктя. На­магатися "дотягнутися" до стелі правою рукою, витягуючи її лівою. З мак­симальною амплітудою руху "писати" певне слово, цифри тощо. Працюючи м'язами бокових частин тулуба. Відпочинок - 3-5 с Повторити те саме -другою рукою.

3. "Згинання ступні". В. п. - сидячи, права нога зверху перехресно на ліву ногу. Згинати праву стопу у різних напрямках, а руками масувати праву голінь від коліна до п'яти, і в зворотному напрямку. Виконувати 15-20 с. Те саме - лівою ногою. Повторити цикл вправи 4-6 разів.

4. "Помпа ікр". В. п. - стоячи навпроти стільця, опора коліном правої ноги па сидіння стільця, витягнутими руками-на спинку стільця. Нахил упе­ред - видих. Посунути ліву ногу назад максимально, доки п'ятка торкається підлоги - вдих. Розтягувати м'язи ікри - 3-5-7 с Виконати 5-7 піднімань на носок лівою ногою, активно ставлячи п'ятку кожен раз на підлогу. Коліно не згинати. Видих - на підйомі, вдих - на опусканні. Торкатися 5-7 разів лівим коліном підлоги, підніматися (видих), активно ставлячи ліву п'ятку на підлогу, ногу в коліні максимально випрямити (вдих). Відпочинок - 3-5 с. Повторити з другої ноги.

Третя група вправ.До цієї групи належать вправи, які підвищують енергію тіла, допомагають підключити нервові клітини до навчальної діяль­ності, активізувати увесь організм на роботу, поліпшити емоційний стан.

1. "Кнопки мозку". В. п. - сидячи на стільчику або стоячи. Долоню правої руки покласти на верхню ліву частину грудної клітини, ближче до ключиці. Масувати коловими рухами за годинниковою стрілкою. Во­дночас долоня лівої руки натискує на живіт в ділянці пупка. Виконувати 7-І 1 с Повторити в другий бік. Увесь цикл вправи повторити 4-6 разів.

2. "Крючки". В. п. -сидячи. Покласти праву ногу на коліно лівої, заче­пити правою стопою гомілку лівої ноги. Покласти ліву руку на грудну клітку праворуч, зверху - праву руку па грудну клітку ліворуч. Долоні повернути одна до іншої, скласти їх у замок. Заплющити очі, язик притиснути до під­небіння. У такому положенні сидіти 30-60 с Потім, за командою, розплю­щити очі, не розмикаючи пальців рук, випрямити руки і тягнутися ними упе­ред. Утримуючи вихідне положення ніг, намагатися їх підняти та тягнутися уперед. Виконувати 7 с Розімкнути руки і ноги. Сісти зручно, перед собою поєднати долоні рук, пальці - один до одного. Потім - розставити пальці нарізно, спиратися їх подушечками, натискуючи одна на одну. Виконувати 10-15 с Опустити руки вниз, потрусити ними розслаблено.

Таблиця 1

Додаток 11

Таблиця функціональної спрямованості вправ

№ вправ

Активне слухання

Розумове слухання

Елементи письма

Математика

Виконання домашніх завдань

Творче мислення

Виконання контрольних завдань

Швидке читання

Навички сасамосвідомоссамосвідом

Координація тіла

Перша група вправ

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Друга група вправ

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Третя група вправ

+

+

+

+

+

+

ПАЛЬЧИКОВА ГІМНАСТИКА

Серед різноманітних рухливо-оздоровчих технологій, що їх впроваджу­ють на фізкультурних заняттях, особливе місце належить тим, які пов'язані і розвитком дрібної моторики руки. Ці технології мають важливе значення для загального фізичного і психічного розвитку дитини упродовж усього дошкільного віку.

Рівень сформованості дрібної моторики в багатьох випадках визначає успішність засвоєння мистецьких, музично-виконавчих, конструктивних і трудових умінь, оволодіння рідною мовою, розвиток початкових навичок письма тощо.

Проте цей розвивальний потенціал може бути реалізований тільки в тому випадку, коли рухи рук дитини будуть мати усвідомлений характер, стануть своєрідним знаряддям дитячої уяви. За твердженням великого німецького мислителя І. Канта, рука є головним мозком, який нібито вийшов на поверх­ню. Продовжуючи аналогію руки з мозком, можна сказати, що саме дрібні м'язи руки подібні вищим відділам кори мозку, які забезпечують роботу гумки і функції мовлення.

На заняттях з фізичного виховання потрібно намагатися, щоб діти не тільки створювали і відтворювали шляхом рухів власних рук ті чи інші образи, але й емоційно вживалися в них, більше того, входили в цілісний пси­хосоматичний стан, який задається образом, прислухалися до своїх тілесних відчуттів.

Для початку необхідно запропонувати дітям, починаючи з п'ятого року життя, ряд найпростіших вправ, завдань та ігор ("Пальчики вітаються", "Сло­неня", "Коріння дерев"), для дітей старшого дошкільного віку - більш складні вправи ("Зустріч друзів", "Дотик", "Угадай, що намальовано" тощо). Ці впра­ви вимагають від дитини мінімальної фантазії і усвідомленості під час побу­дови відповідних рухів. їх можна використовувати не тільки на фізкультурних заняттях, але й практично на всіх інших.