Інформаційні відомості про деякі види матеріалів
ПЕРГАМЕНТ, ПАПІРУС І ПАПІР
(За уривками книги: Коваль А.П, Життя і пригоди знайомих незнайомців. - К.: Веселка, 1990. - С. 36-42)
На малоазійському узбережжі існувало колись Пергамське царство. Саме тут за двісті років до нашої ери почали виробляти цей дивний "папір". Телячі шкури мочили, старанно вишкрібали з обох боків, вибілювали у вапні, натягали на спеціальні рами і так сушили. Коли шкури висихали, їх знімали, акуратно обрізували - і виходив гладенький, тонкий і дуже міцний "папір". На ньому було легко і зручно писати, але це було дуже відповідальне писання. Адже цей "папір" коштував надто дорого, на ньому не можна було писати абияк. За назвою місця, де його виготовляли і звідки вивозили, - Пергам - цей "папір" назвали пергамен, пергамент.
Навіть після того, як з'явився наш звичайний папір, порівняно дешевший, люди це довго користувалися пергаментом, бо він був значно міцніший за папір і не псувався так швидко.
В Україні пергаментом користувались ще порівняно недавно - чотириста років тому. На ньому тогочасні правителі писали важливі документи. Пергамент можна побачити в музеях, де зберігаються старовинні книги.
Нині у нашій мові існують поряд два слова - папірус і папір. Лише слава і популярність їх далеко не однакова. Слово "папір" відоме всім, ми його промовляємо чи не щодня, а то й щогодини: адже це й паперові пакети, й паперові гроші, й аркуші паперу, а якщо віднести сюди ще й вироби з паперу, то виявиться, що нас оточує паперове море (книжки, зошити, блокноти, газети, журнали, афіші...).
А от слова "папірус" ми промовляємо значно рідше. Та й не всі знають точно, що це таке. Спочатку це було одне слово, але пізніше воно розділилося на два: залишився старий папірус і з'явився новий папір.
Слово "папір" прийшло до нас через польську мову з німецької т зустрічається в книжках, починаючи з XVI ст. Вимовлялося воно у всіх трьох мовах майже однаково: у німців - папір, у поляків - папір, в українців - папір. Німці взяли це слово з латинської мови (нею, як ви пам'ятаєте, розмовляли у Стародавньому Римі; у середні віки в Європі нею писали наукові праці). Римляни це слово, як і багато інших, запозичили у греків, а греки - у єгиптян. Так ми дійшли з вами до прабатьківщини слова "папір" і до рослини, яка називалась папірусом.
Ми в Єгипті. Нині береги Нілу - це піщана пустеля Сахара. Але в ті віддалені часи, в які ми з вами потрапимо, на берегах Нілу росли ліси. Коли Ніл розливався, земля на його берегах перетворювалась па суцільні болота, там росли очерет, висока тростина. Тільки ця тростина зовсім не схожа була на наше, скажімо, татарське зілля. Була дуже висока і сягала п'яти метрів, уявляєте? Стебло її завершувалося суцвіттям, схожим на нашу сучасну парасольку. Можете собі уявити, яке це було суцвіття, коли кожна "спиця" цієї "парасольки" сягала 50 сантиметрів завдовжки.
Для Єгипту рослина ця була чужинкою: її завезли з тропічної Африки у ще давніші часи. Занесений спочатку в Єгипет, а потім у Палестину, папірус розрісся. Величезні зарості його розповзлися не лише по беретах Нілу, а й по берегах інших річок і озер.
Цю рослину єгиптяни назвали папіур, тобто "річковий". Пристосовуючи чуже слово до своєї вимови, спершу греки, а потім римляни зробили з нього папірус.
Як же виготовляли з цієї рослини папір? Чи був він схожий на наш сучасний?
Дуже довго ніхто не міг повторити того, що свого часу робили єгиптяни. Таємниця виготовлення папірусу була втрачена. І лише у 1966 р. цю таємницю розгадав єгипетський учений Хасан Рагаб. Після довгих і марних пошуків йому вдалося зробити справжній папірус, який нічим не відрізнявся від стародавнього.
Це робилося так. Товсту частину стебла тростини розрізали на 10-12 смужок, їх підсушували на сонці, а потім замочували у воді. Через добу витягали з води і відбивали дерев'яним молотком. Щоб смужки стали м'якими, гнучкими і прозорими, їх треба мочити і відбивати молотком тричі. Ще вологі смужки складають на шматок полотна так, щоб одна смужка трохи находила на іншу. Зверху смужок, тільки вже впоперек, кладуть ще один ряд смужок. Усе це накривають шматком полотна. Це і є майбутній аркуш паперу-папірусу. Його кладуть під прес, час від часу змінюючи вологе полотно сухим, аж поки аркуш не зробиться зовсім сухим.
Який же він, цей папірусний аркуш? Він мав ніжний світло-бежевий колір і красиву сітчасту поверхню.
Написану на папірусі книгу не складають, а згортають у сувій. Найдовший серед знайдених сувоїв папірусу має понад 40 метрів довжини.
А де й коли з'явився наш сучасний папір, який нині роблять з деревини?
Той папір, який ми знаємо і використовуємо, винайшов китаєць Чай Лунь ще у II ст. н.е. Проте на європейські землі такий папір потрапив значно пізніше - в XI чи XII ст. Коли папір з'явився на українських землях, сказати важко, бо через війни й пожежі старовинних документів, написаних на папері, збереглося мало. Найстарішому такому документові шістсот років.
Папір
Папір (від іт. Bambakia - бавовна) - один із найдоступніших і цікавих сучасних матеріалів, що складається переважно з рослинних волокон. Уперше одержаний у II ст. у Китаї. З XIX ст. виготовляється в основному з деревини. Відомо близько 600 видів паперу.
Види паперу
Газетний. Цей папір розрахований на продукцію короткого користування. Виготовляється з набіленої целюлози (25%) і деревної маси (75%). Може бути використана для виробів з пап'є-маше..
Книжково-журнальний. Такого паперу виробляється кілька видів залежно від терміну користування і способу друку: друкарський папір - для друкування книг і журналів; нотний - для нот; літографський - для ілюстрацій, офсетний - для офсетного друку, естамповий - для друкування з металевих гравюр.
Картографічний папір призначений для друкування карт. Виробляється із целюлози і матерчатого волокна і буває трьох видів: для географічних, гідрографічних і топографічних карт. Картографічний папір добре проклеєний, гладкий, міцний, має мінімальну остаточну деформацію після зволожування і висушування.
Обкладинковий кольоровий слугує для обкладинок, придатний для обкантування, оформлення таблиць, коробок і аплікацій.
Альбомний. Згідно зі стандартом, такого виду паперу не зареєстровано. Альбомним часто називають щільний обгортковий папір.
Фарбований. Настільний папір виготовляється з обкладинкового або обгорткового паперу, пофарбований з одного або двох бонів. До цього виду належать мармуровий, глянцевий і шагреневий папір /має вигляд шкіри/. Усі види фарбованих паперів використовуються для оформлення таблиць, коробок, футлярів, обкантування і аплікацій. .
Шпалерний для негрунтованих, ґрунтованих і тиснених шпалер. Такого паперу у продажу не буває, але самі шпалери з різноманітними малюнками можуть бути використані у роботі і дітьми.
Афішний папір - тонкий, кольоровий може використовуватись у виробах з пап'є-маше.
Папір для письма буває різних сортів залежно від складників при його виробництві.
Папір креслярсько-малювальний. До цього виду входить папір креслярський (виготовляється з відходів тканин 70% і біленої целюлози 30%), малювальний (целюлоза 100% або з додаванням 25'% відходів тканин), калька паперова (папір, просочений воском і олією, може використовуватись для виготовлення ялинкових іграшок), міліметровий папір (папір з друкованою сіткою виготовляється з добре проклеєного паперу).
Виробляють такі види паперу: електроізоляційний, цигарковий, вологовбираючий, фотопапір, обгортковий, жиронепроникний папір.
Види картону
Картон для переплетення /бурий, жовтий, сірий макулатурний, кольоровий/.
Картон для виготовлення коробок /бурий деревний, виготовляється з пропареної деревної маси, досить міцний; білий деревний - дуже ламкий; жовтий солом'яний; макулатурний/.
Картон електроізоляційний слугує для ізоляції високовольтних трансформаторів, електромашин і електродвигунів.
Картон промислово технічний
Жаккарловий. Належить до текстильних видів, служить для виготовлення перфорованих карт для ткацьких верстатів.
Матричний. З цього картону виготовляють форми для відливання штампів.
Прокладковии. Використовується для ущільнення водо- і теплостійких прокладок у машинобудуванні та при монтуванні різноманітних трубопроводів.
Азбестовий. Виготовляється з чистого азбесту або суміші його з мінеральним наповнювачем і зв'язуючою речовиною. Використовується з теплоізоляційною метою.
Квитковий. Для виготовлення проїзних квитків.
Штампувальний. Для виготовлення штампованих виробів.
Картон будівельний, покрівельний та гідроізоляційний слугує основою для виготовлення рубероїду і толю, добре всмоктує розплавлений бітум. Використовується для тепло - і звукоізоляції.
Картон взуттєвий слугує замінником шкіри при виготовленні деталей взуття: задників, устілок.
Картон декоративний використовується для внутрішньою оздоблення автомобілів, вагонів і тлі., розмальовується у різні кольори, може мати поверхневі лакові плівки і внаслідок відповідної обробки за зовнішнім виглядом може наближатися до шкіри, дерева, каменю та ін.
Пап'є-маше
Пап'є-маше (від фр. papier mache - букв, жований папір) - маса, яку легко формують і одержують із суміші волокнистих матеріалів (паперу) з клеєм, крохмалем, гіпсом тощо. Він являє собою матеріал, який отримують наклеюванням маленьких клаптів паперу у кілька шарів (переважно 5-6) по якій-небудь моделі або формі.
Природний матеріал
Здавна природний матеріал використовували для виготовлення різних невеликих виробів. Р..К. Гульянц дуже влучно сказала про природний матеріал, що він є коморою для фантазії та гри уяви. А якщо його поєднати зі спритністю рук, то все можна оживити, дати друге життя.
Усі природні матеріали можна розділити на дві великі групи:
рослинні й мінеральні. До рослинних належать листя дерев і кущів, кора, квіти, солома, шишки, жолуді, каштани тощо; до мінеральних - пісок, черепашки, камінці та ін.
Квіти і листя, їх використовують у засушеному вигляді. С два способи засушування. 1-й спосіб: на газету кладуть вату, а на неї листок з квітами і перекривають ще однією газетою. Так укладають кілька шарів газети з квітами та листям, ставлять під прес у сухому приміщенні. Добре, якщо е сушильна шафа. Тоді спресовану газету з квітами і листям укладають у нього для підсушування. 2-й спосіб: на газети вкладаються зошити з газети або паперу із зірваним листям і пелюстками квітів, зверху їх накривають чотирма газетами, потім знову кладуть газетний зошит з листям і т.п. Купку накривають фанерою або картоном з просвердленими дірочками. Зверху кладуть вагу не менше ніж 15 кг. У приміщенні повинно бути сухо і тепло. Термін засушування - 4-6 днів.
Примітка:.
1.Листя краще збирати і засушувати восени.
2.Для майбутніх картин необхідно засушити листя срібнолистої тополі, осінньої малини, бузини, клена, глоду та інших рослин з гарними формами і забарвленням.
3.При тривалому зберіганні папір або картон, що знаходиться між листям, час від часу треба замінювати.
4.Листя, що знаходяться між сторінками газети, можна пропрасувати теплою праскою.
Тополиний пух збирають під час цвітіння тополі із ще недозрілих грон. Можна збирати і ті. що попадали на землю, але в них в багато насіння, яке необхідно викинути. Пух зберігають у банці або коробці.
Картини з пуху виходять чорно-білі, тому необхідно добре продумати тему майбутньої роботи.
Пухом можна викладати хмари, воду, місячне сяйво, дерева та ін. Він добре доповнює картини, виконані з інших природних матеріалів.
Картини з використанням пуху найкраще виконувати на бархатному папері. Закріплювати клеєм не потрібно, бо ворсинки бархатного паперу і пуху самі між собою добре скріплюються.
Кора дерев. Вона має різний зовнішній вигляд (колір, товщина, характер поверхні). Кора соснова, дубова, березова (середньої товщини) використовується для підставок при виготовленні різних сюжетних композицій та окремих іграшок з природного матеріалу. Крім того, вона може використовуватись як додатковий матеріал при виготовленні іграшок.
Підставки та іграшки, з кори виглядають краще, коли їх покрити лаком.
Зібрану кору обов'язково слід прокип'ятити, щоб знищити личинки короїда.
Найкраще кору клеїти на фанеру, бо вони близькі за фактурою. Брати кору живих дерев не можна.
Березова кора - береста використовується для оздоблення і виготовлення іграшок. Заготовляти бересту треба весною з повалених бурею дерев. Роблять це так: надрізають уздовж гілку або стовбур і знімають кору, очищають її від бруду і моху, протирають з внутрішнього боку вологою ганчіркою, а зовнішню сторону чистять шкуркою. Береста зберігається у сухому і прохолодному місці, оскільки від сонця і тепла вона швидко втрачає гнучкість, скручується. Цю властивість берести використовують при виготовленні деяких іграшок.
Коріння. З будь-якого корінця можна виготовити невеликий виріб. Для цього треба лише уважно придивитися і уявити майбутній виріб. Найкраще брати невеликі корінці зі складними згинами, різними переплетеннями. їх необхідно почистити від землі, промити у воді, обрізати довгі хвости і добре просушити.
Гілки дерев. З них можна виготовляти велику кількість невеликих предметів. Для цього потрібно брати маленькі з багатьма відростками гілки з дерева, що усохло.
Гілочки дерев можуть бути прекрасним додатковим матеріалом для виготовлення іграшок з інших природних матеріалів.
Шишки - прекрасний матеріал для об'ємних іграшок і цікавих невеликих виробів. За формою вони нагадують частини тулуба тварин, людини, різні за величиною і зовнішнім виглядом. Найкраще використовувати ті а них, які ще не розкрилися. Після збирання їх сортують за формою, величиною і розкладають в окремі коробки. Щоб шишка довго зберігала свою форму і не розкривалась, її лакують.
Каштани мають гарну блискучу поверхню яскраво-коричневого кольору. Свіжа оболонка їх легко проколюється шилом. З них конструюють чоловічків, тварин. Зберігають у сухому прохолодному приміщенні у коробках.
Жолуді - це плоди дуба. Бувають різної форми і величини. Збирають їх восени, коли вони дозріли і впали з дерева. Збирають також їх чашечки. З жолудів, як і з капітанів, виготовляють різноманітні фігурки чоловічків, тварин, роблять намисто, штори для дверей. Зберігають у сухому приміщенні.
Мох найчастіше використовується для передачі фону, зображення рослинності і т.п. Мох легко приклеюється будь-яким клеєм.
Горіхи (лісові, кедрові, волоські), кісточки вишні, сливи, абрикос е добрим матеріалом для різноманітних невеликих виробів. Збирати їх треба у міру дозрівання, добре промивати, висушувати і зберігати у сухому прохолодному місці.
Насіння слугує в основному як додатковий матеріал для виготовлення іграшок з природного матеріалу. Для цього придатне насіння клена та ясеня. Вони відомі дітям як крилатки. З них можна зробити крила для бабки, вуха для зайця, плавники для рибки. З насіння липи виходять антени для космонавтів, а з дрібного насіння різних трав - очі. Насіння збирають восени, добре просушують /інакше воно запліснявіє і зіпсується/ і зберігають у полотняному мішечку.
Декоративні гарбузи бувають різної форми і відтінків. З них легко вирізати фігурки людей, робити маски та інші невеликі вироби. Після висихання вони добре зберігаються.
Мак. Коробочки достиглого маку мають округлу форму і тонкі стінки. З них виготовляють кошички, посуд, прикраси та ін.
Кукурудза. Прості за виконанням, але оригінальні за формою іграшки можна зробити з кукурудзяних качанів без зерна. Особливо гарними виходять різні тваринки. Для аплікації використовують кукурудзяні листя, попередньо пропрасовані теплою праскою. А як додаток до різних виробів використовується волосся кукурудзи.
Солома - важливий матеріал у сільському господарстві. Нею покривали дахи. хати, стодоли та інші господарські будівлі, її використовували для відгодівлі худоби.
З соломи робили язичницьких богів, з якими колись зустрічали весною Ярило-Сонце, а восени проводжали. У деяких регіонах України солому використовували і в інших обрядових дійствах під час проведення різноманітних свят. Так, на Івана Купала із соломи інколи виготовляли ляльку Марену або Купайлицю, яку в кінці свята спалювали на вогнищі чи кидали у воду.
Язичницькі обряди давно забуті, але вміння робити фігурки із соломи залишилось. Та ще навчилися люди використовувати природну красу її при створенні чудових композицій та картин.
Використовують солому з різних злаків /пшениці, вівса, ячменю, жита/. Зрізана у період молочної стиглості зерна, вона має приємний зеленкуватий колір, тонші й пружні стебла* її заготовляють відразу ж після дозрівання злаків, коли стебла ще не зім'ялись і не вимокли під дощем. Не варто збирати її після обмолоту, бо тоді вона стає м'якою і не придатна для роботи.
Тканини і волокнисті матеріали
Для вироблення тканин потрібна сировина, тобто волокнисті матеріали. Вони бувають рослинного і тваринного походження. Натуральні текстильні волокна виробляють зі стебел і листя деяких рослин.
Льон - трав'яниста рослина заввишки до 1 м і більше, росте майже по всій Україні. Існує понад 200 його видів, а в Україні - до 40. Це цінна сировина для одержання красивих, міцних і м'яких тканин. Вони еластичні, здебільшого сірувато-голубуваті. Для збільшення м'якості, голубизни, полиску лляні тканини піддають багаторазовому пранню і вибілюванню на сонці. Для виготовлення лляного полотна використовують стебло льону. З насіння виготовляють олію, оліфу, лаки, фарби, додають при виготовленні лінолеуму, використовують у медицині.
Коноплі - трав'яниста рослина заввишки 2-3 м. Конопляні волокна міцні, відносно тверді, матові з вохристо-жовтуватим відтінком. Здебільшого використовуються для виготовлення канатів, мішковини, парусини. З насіння виготовляють олію.
Найвищого ґатунку була пряжа з "плосконі" - перших, "білих" конопель, волокна якої відзначались довжиною, міцністю, білизною, бархатистістю. І Істотно з такої пряжі виходило біліше, м'якше, з приємним оксамитовим полиском.
Шерсть - цінне волокно, яке одержують із волосяного покриття деяких тварин: овець, кіз. верблюдів, кроликів. Тварин стрижуть, потім шерсть миють, сушать, очищують, прочісують на чесальних машинах, де волокна розпрямляються, витягуються і лягають паралельно. З вовняного прядива і ниток виготовляють трикотаж тканини. Найціннішою є вовна тонкорунних овець. Крім того, вовняні тканини поділяються на три основні групи: камвольні, які одержують із гладких тонких ниток високої якості; тонкосуконні, які використовуються для пошиття костюмів, пальто; грубошерсті, з яких шиють шинелі та інший верхній одяг.
Мохер одержують з вовни ангорських кіз і кроликів.
Шовк натуральний виготовляють з коконів тутового, дубового шовкопрядів. Відомо понад 200 видів гусениць, які в'ють кокони, але лише шість з них дають волокно.
Бавовна - багаторічна теплолюбна рослина висотою до 1 м і більше. У світі росте до 35 видів бавовни і більше, а для одержання текстильного волокна використовують чотири види. Квітка біла, кремова або жовта з п'ятьма великими пелюстками. Бавовняне волокно одержують після визрівання насіння. Волокна очищують від нього та іншого сміття і відправляють на бавовнопрядильні фабрики. З бавовняних волокон одержують побутову, білизняну, технічну тканини, роблять сітки та ін. З відходів виробляють целюлозу, папір, лаки, лінолеум, картон.
Штучні волокна вперше були одержані у кінці минулого століття з природних полімерів - бавовняної, деревної та іншої целюлози спеціальною обробкою. До таких волокон належить нітрошовк, мідно-аміачний, віскозний, ацетатний шовки.
Синтетичні волокна виготовляють із синтетичних полімерів хімічною обробкою різноманітних речовин: нафти, кам'яного вугілля, газів. Капрон, нейлон виходить у процесі переробки кам'яного вугілля. Лавсан роблять з продуктів нафти.
До синтетичних волокон належить також хлорин, вінол, кримплен, мегалон (за своїми властивостями наближається до бавовни), сидлон, оксалон (використовують для пошиття спецодягу металургам, пожежникам).