Завдання для самостійної роботи

Змістовний модуль	Питання для самостійної роботи	К-сть годин	Література
1. Загальні основи дидактики. Зміст освіти.	1. Методологія дидактики як науки. 2. Типи і методи дидактичних досліджень. 3. Зв'язок дидактики з іншими науками. Характеристика нормативних документів, що відбивають зміст освіти. 5. Стандартизація освіти в школі.		Волкова Н.П. Педагогіка. – К., 2001. – С. 236-237, 253-261. Дидактика средней школы / Под. ред. М.И. Скаткина. – С., 1986. – С. 38-44. Харламов И.Ф. Педагогика. – М., 2003. – С. 139-141. Зайченко І.Ф. Педагогіка. – Чернігів, 2003. – С. 88-89, 151-159.
2. Основні компоненти процесу навчання	1. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності. 2. Методи стимулювання навчальної діяльності. 3. Методи контролю і самоконтролю в навчанні. +-4. Сутність функції, класифікація самостійної роботи учнів. +-5. Характеристика основних видів самостійної роботи та шляхи їх використання -+6. Сутність, функції контролю та оцінки навчальних досягнень учнів. -7. Критерії оцінки. Вимоги до процесу оцінки знань. -+8. Види контролю успішності учнів. 9. Методи контролю. +-10. Нетрадиційні форми навчання. 11. Позаурочні форми навчання.		Волкова Н.П. Педагогіка. – К., 2001. – С. 278-299, 343-350, 351-358. Зайченко І.Ф. Педагогіка. – Чернігів, 2003. – С. 169-181, 236-253, 227-233. Ситацов В.А. Дидактика / Под. ред. В.А. Сластенина. – М., 2002. – С. 225-232. Дидактика современной школы: пособие для учителей / Под. ред.. В.А. Онищука. – К., 1989. – С. 274-304, 210-235, 313-321. Харламов И.Ф. Педагогика. – М., 2003. – С. 258-264. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. – К., 2005. – С. 340-366.
3.Теоретичні концепції побудови процесу навчання	-1. Сутність, мета і завдання технології організації групової навчальної діяльності. -2. Основні положення технології групового навчання -3. Сутність, мета та основні положення технології навчання обдарованих учнів. 4. Види та принципи роботи з обдарованими дітьми. +-5. Фоми і методи роботи з обдарованими учнями. -6. Сутність, мета та основні положення технології особистісно-орієнтованого навчання -7. Методи і форми навчання в процесі організації особистісно-орієнтованого навчання		Освітні технології: Навч. пос. / За ред. О.М. Пєхоти. – К., 2003. – С. 70-91, 109-125. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. – К., 2005. – С. 377-382. Дидактика современной школы: пособие для учителей / Под. ред.. В.А. Онищука. – К., 1989. – С. 106-109. Волкова Н.П. Педагогіка. – К., 2001. – С. 362-364. Гильбух Ю.З. Внимание: одарённые дети. – М., 1991. Гальтон Ф. Наследственность таланта. Её законы и последствия. – Спб., 1995. Селевко Г.К. Современное образовательные технологи. – М., 1998. Хуторской А.В. Современная дидактика. – СПб., 2001. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. – К., 1998. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання – нова освітня технологія // Педагогіка толерантності. – К., 2001. - №1. Чернега Н. Особистісно зорієнтоване навчання: сучасні підходи // Рідна школа. – 2001. - №9. Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. – М.. 1996.
Разом

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ

РОБОТИ

1. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. – СПб., 2000.

2. Крысько В.Г. Психология и педагогика в схемах и таблицах. – М., 2003.

3. Луговий В.І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку / за ред. О.Г.Мороза. – К., 1996.

4. Оконь В. Введение в общую дидактику. – М., 1990.

5. Педагогика: учеб. пос. / В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н.Шиянов. – М., 1999.

6. Професиональная культура учителя / Под ред.. В.А.Сластенина. – М., 2003.

7. Школи нового типу в Україні/ За ред. В.Ф.Паламарчук, І.Г.Єрмакова, В.Г.Шевченко. – К., 1999.

8. Вульфов Б.З., Иванов В.Д. Основы педагогики в лекциях, ситуациях, первоисточниках: Уч. пос. – М., 2001.

9. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід. – Харків, 2000.

10. Падалка О.С., Нисимчук А.М., Смалюк Н.О., Шпак О.Г. Педагогические технологии. – К., 1999.

11. Педагогіка в запитаннях і відповідях: Навч. пос. / Л.В.Кондрашова, О.А.Пернякав, Н.І.Зеленкова, Г.Ю. Леврешина. – К., 2006.

12. Якиманская И.С. Разработка технологий личностно-ориентированого обучения // Педагогика. – 1995. – №2.

13. Малихіна О. Особистісно-зорієнтована модель навчання та її аксіологічна сутність // Рідна школа. – 2002. – №10. – С.13-16.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що собою являє методологія дидактики як самостійної галузі науки.

2. Дайте характеристику методів наукового дослідження, що використовуються в дидактиці.

3. Розкрийте взаємозв’язки дидактики з сучасною системою наук.

4. Дайте характеристику навчальних планів та програм.

5. Визначте характерні риси методів організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

6. Дайте характеристику методів стимулювання навчальної діяльності.

7. Визначте характерні риси методів контролю і самоконтролю в навчанні.

8. Виділіть найбільш науково-обгрунтовану класифікацію видів самостійної роботи учнів.

9. Визначте найбільш поширені види та методи контролю успішності учнів.

10. Визначте основні цілі використання нетрадиційних форм навчання.

11. Сформулюйте основні положення технології організації групового навчання. Покажіть процес використання технології організації групового навчання при вивченні обраної теми.

12. Сформулюйте основні положення технології навчання обдарованих учнів. Проілюструйте процес використання видів робіт з обдарованими дітьми.

13. Покажіть процес вивчення обраної теми з використанням форм і методів особистісно-орієнтованого навчання.

ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ З КУРСУ ДИДАКТИКИ

1. Характеристика дидактики як самостійної галузі науки.

2. Цілі навчання.

3. Мотиваційна сфера навчання.

4. Принципи формування мотиваційної сфери навчання.

5. Закономірності процесу навчання.

6. Принципи процесу навчання.

7. Історія розробки теорії побудови змісту освіти.

8. Характеристика нормативних документів,що відбивають зміст освіти.Стандартизація освіти в школі.

9. Основні положення теорії побудови змісту освіти в школі.

10. Рівні та якості засвоєння знань,навичок, умінь.

11. Сутність,функції,структура методів навчання.

12. Сутність,функції та основні підходи до класифікації видів самостійної роботи учнів.

13. Сутність,функції та класифікація засобів навчання.

14. Програмоване навчання.

15. Моделі і моделювання.

16. Підручник як основний засіб навчання. Дидактичні функції шкільного підручника.

17. Сутність,функції,критерії оцінки знань. Якості і рівні засвоєння знань.

18. Види та методи контролю успішності учнів.

19. Сутність,функції та класифікація форм навчання.

20. Організаційні форми навчання як засіб індивідуалізації та диференціації навчання.

21. Нетрадиційні форми організації навчання в школі.

22. Позаурочні форми навчання.

23. Основні положення теорії розвиваючого навчання.

24. Основні положення теорії проблемного навчання.

25. Основні положення технології організації групової навчальної діяльності.

26. Основні положення технології навчання обдарованих учнів.

27. Види та принципи роботи з обдарованими дітьми.

28. Принципи організації діяльності та основні положення технології особистісно-орієнтованого навчання.

29. Основні положення диференційованого навчання.

30. Види та рівні диференціації.

31. Сутність та види емпіричних і теоретичних знань. Наведіть приклади різних видів емпіричних і теоретичних знань.

32. Сутність і види навичок та умінь. Наведіть приклади різних видів навичок та умінь.

33. Поняття як компонент змісту освіти. Наведіть приклади понять різних видів.

34. Методи введення понять. Конкретизуйте свою відповідь.

35. Сутність і етапи засвоєння знань. Конкретизуйте свою відповідь на матеріалі обраної теми.

36. Сутність і етапи формування навичок та умінь. Покажіть процес формування обраного уміння.

37. Класифікація методів навчання. Покажіть процес використання обраного методу навчання.

38. Пояснювально-ілюстративний і репродуктивний методи навчання. Наведіть приклад викладення обраної теми.

39. Проблемний метод навчання. Наведіть приклад викладення обраної теми.

40. Частково-пошуковий метод навчання та шляхи його використання. Наведіть приклад викладення обраної теми.

41. Характеристика і шляхи використання дослідницького методу навчання. Наведіть приклад викладення обраної теми.

42. Дидактичні умови вибору методів навчання та процес їх урахування при вивченні курсу історії в школі.

43. Типи і загальна структура шкільних підручників. Конкретизуйте свою відповідь.

44. Типи текстів підручника. Конкретизуйте свою відповідь.

45. Макроструктура і мікроструктура форм навчання. Покажіть процес використання обраної форми навчання.

46. Сутність,функції,структура уроку засвоєння нових знань. Наведіть схему проведення уроку.

47. Комбінований урок. Наведіть схему проведення уроку.

48. Урок узагальнення і систематизації знань, навичок та умінь. Наведіть схему проведення уроку.

49. Етапи формування прийомів розумової діяльності. Конкретизуйте свою відповідь.

50. Характеристика і методика формування уміння виділяти головне.

51. Характеристика і методика формування уміння порівнювати.

52. Характеристика і методика формування уміння здійснювати узагальнення.

53. Характеристика і методика формування уміння визначати поняття.

54. Характеристика і методика формування уміння здійснювати доведення.

55. Етапи вирішення проблемної ситуації. Конкретизуйте свою відповідь.

56. Типи і способи створення проблемної ситуації. Конкретизуйте свою відповідь.

57. Характеристика основних видів самостійної роботи учнів. Методика використання обраного виду роботи.

58. Форми і методи реалізації технології групової навчальної діяльності. Конкретизуйте свою відповідь.

59. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми. Конкретизуйте свою відповідь.

60. Методи і форми роботи в умовах диференційованого навчання. Конкретизуйте свою відповідь.

ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ

Основна:

1. Баханов К.О.Історія в школі. Інноваційні системи. Технології та моделі навчання.-Запоріжжя, 2000.

2. Беспалько В.П. Теория учебника. Дидактический аспект.-М.,1988.

3. Бех І. Принципи сучасної освіти // Педагогіка і психологія.-2005.-№4.- С.5-27.

4. Богданова І.М. Дидактичні основи процесу навчання.- Харків, 2003.

5. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика.- СПб,2005

6. Бугай О.Формування інтелектуальних умінь школярів // Рідна школа. - 2001.-№9.-С.32-35.

7. Васьков Ю.П. Педагогічні теорії,технології, досвід.-Харків,2000.

8. Волкова Н.П. Педагогіка.- К., 2005.

9. Дидактика современной школи: Пособие для учителей /Под ред. В.А.Онищука. - К.,1987.

10. Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина.-М.,1986.

11. Житник Б.О. Форми і методи навчання.-Х.,2005.

12. Зайченко І.В. Педагогіка.- Чернігів,2003.

13. Зуев Д.Д. Школьний ученик.- М.,1989.

14. Иллина О.В. Практикум по педагогике.- Л.,1996.

15. Ильницкая И.А. Проблемные ситуации и пути их создания на уроке //Новое в жизни,науке,технике.Сер.:Педагогика и психология.-М.,1985.

16. Каким быть учебнику: Дидактические принцыпы построения /Под ред. И.Я. Лернера, И.М. Шахмаева.- М.,1995.

17. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка. Підручник.- К., 2003.

18. Леднев В.С. Содержание обраования : сущность, структура,перспективы.- М.,1993.

19. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения.- М.,1987.

20. Лернер И.Я. Современная дидактика: теорія, практика.- М.,1997.

21. Махмутов М.И. Организация проблемного обучения в школе:Кн. Для учителя.- М.,1987.

22. Момот Л.Л. Проблемно-пошукові методи навчання в школі.- К.,1986.

23. Оконь В. Введение в общую дидактику.- М.,1996.

24. Онищук В.А. Типы, структура и методика урока в школе.-К.,1986.

25. Онищук В.А. Урок в современной школе:пособие для учителей.-М., 1986

26. Освітні технології:навч. –метод. посіб./За ред. О.М.Пєхоти.-К.,2003.

27. Падалка О.С., Нисимчук А.М., Смаль Н.О., Шпак О.Г. Педагогічні технології. - К.,1995.

28. Паламарчук В.Ф. Техне інтелектус/ технологія інтелектуальної діяльності учнів. Посібник для вчителів.-К., 1999.

29. Паламарчук В.Ф. Школа учит мыслить.-М.,1987.

30. Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала.-Тернопіль, 2000.

31. Поспелов И.М., Поспелов И.Н. Формирование мыслительных операцій у старшеклассников.- М.,1989.

32. Селевко Г.К. Современные образовательные технологи.-М.,1998.

33. Ситаров В.А. Дидактика /Под ред В.А.Сластенина.-М.,2002.

34. Сичова В. Формування загально навчальних і специфічних умінь та навичок учнів //Рідна школа.- 2003.-№1.- С.15-17.

35. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. Навч. пос.- К.,2005.

36. Талызина Н.Ф. Практикум по педагогической психології.-М.,2002.

37. Требования к знаниям и умениям школьников: Дидактико-методический аналіз /Под ред. Кузнецова А.А..- 1989.

38. Усова А.В. Формирование у школьников научных понятий в процес се обучения.- М.,1986.

39. Усова А.В., Бобров А.А. Формирование у учащихся учебных умений. М.,1989.

40. Форми навчання в школі: Кн. для вчителя / За ред. Ю.І.Мальованого.- К.,1992.

41. Фурман А.В. Проблемні ситуації в навчанні.-К.,1991.

42. Харламов И.В. Педагогика:Учеб. пособие.- М.,2003.

43. Хуторской В.А. Современная дидактика.- СПб.,2001.

44. Ягупов В. Психологічний зміст понять «знання», «навички» та «уміння»// Освіта.-2003.-№24-25.- С.8-12.

45. Ягупов В.В. Дидактичні принципи та їх класифікація.- К.,2002.

Додаткова:

1. Арцишевський Р. Підручник учора,сьогодні,завтра//Підручник 21 століття.-2003.-№1-4.- С.22-28.

2. Басова Н.В.Проблемні методи навчання//Педагогіка та психологія.-2000.-№10.-С.21-28.

3. Беспалько В.П. Теория учебника. – М.,1988.

4. Беспалько В.П.Отбор и организация содержания ученика //Народное образование.-2006.-№7.-С.116-122.

5. Бех І.Принципи сучасної освіти//Педагогіка і психологія.-2005.-№4.-С.5-27

6. Богданова І.М.Дидактичні основи процесу навчання.-Харків,2003

7. Буряк В.Самостійна робота як вид навчальної діяльності//Рідна школа.-2001.-№9.-С.49-51

8. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології,досвід.-К.,2000

9. Введение в научное исследование по педагогике / Под ред. Журавлева В.И. – М.: Просвещение, 1988.

10. Вульфов Б.З., Иванов В.Д. Основы педагогики в лекциях, ситуациях, первоисточниках: Уч.пособ. – М., 1995.

11. Гірняк А. Експериментальне дослідження ефективності модульно-розвивального підручника у процесі навчального заняття//Психологія і суспільство.-2007.-№2.-С.69-84.

12. Грицевский И.М., Грицевская С.Э. От учебника к творческому замыслу урока: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1990.

13. Гуревич К.М., Горбачева Е.И. Умственное развитие школьников: критерии и нормативы: - М.: Знание, 1992. – (Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Педагогика и психология». - №1).

14. Житник Б.О.Форми і методи навчання.-Харків,2005.

15. Ілліна О.В. Практикум з педагогіки.-Л.,1996.

16. Івашена С.Форми та методи інтерактивного навчання//Початкова школа.-2006.-№3.- С.11-14.

17. Кабанова-Миллер Е.Н. Учебная деятельность и развивающее обучение. – М.: Знание, 1981.–(Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Педагогика и психология» - №6).

18. Каким быть учебнику:Дидактические принципы построения/ Под ред. И.Я. Лернера,И.М.Шахмаева.-М.,1998.

19. Кирилова Г.Д. Теория и практика урока в условиях развивающего обучения: Учеб. пос. – М.: Просвещение, 1986.

20. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. Анализ зарубежного опыта. – М., 1989.

21. Крысько В.Г. Психология и педагогика в схемах и таблицах. – Минск, 1999.

22. Талызина Н.Ф.Практикум по педагогической психологии.-М.,2002

23. Лихачев Б.П. Педагогика. Курс лекций. – М., 1991.

24. Луговий В.І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку. – К., 1994.

25. Момот Л.Л. Умови ефективності застосування частково – пошукових методів навчання // Зб.: Педагогіка. – Вип. 19. – К.: Рад. шк., 1990.

26. Нурминский И.И.,Гладышева Н.К.Статистические закономерности формирования знаний и умений.-М.,1995.

27. Орлов В.И. Знания, умения и навыки учащихся //Педагогика. – 1997. - №2 – С. 33-39.

28. Педагогіка в запитаннях і відповідях: Навч. пос. / Л.ВКондрашова, О.А.Перняков, Н.І.Зеленкова, Г.Ю.Леврешина.-К.,2006.

29. Психология и педагогика. Учеб. пос./Под ред. Альбухановой. – М., 1998.

30. Розенберг Н.М. Учебник для средних ПТУ: структура, содержание пути совершенствования. – М.: Высшая школа, 1986.

31. Формирование интереса к учению у школьников / Под ред. А.К. Марковой. – М.: Педагогика, 1986.

32. Фурман АВ. Проблемні ситуації в навчанні.-К.,1991.

33. Хамблин Дуглас Формирование учебных навыков: (Пер. с англ.). – М.: Педагогика, 1986.

34. Чередов И.М. Формы учебной работы в средней школе. – М.: Просвещение, 1988.

35. Ягупов В.В.Дидактичні принципи та їх класифікація.-К.,2002.

СЛОВНИК 1

АБСТРАГУВАННЯ – відокремлення у свідомості одних ознак від інших, а також від об’єктів, яким вони властиві.

АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – мобілізація вчителем інтелектуальних, моральних, фізичних сил учнів для досягнення конкретної мети навчання.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ДОСВІДУ – відтворення в пам’яті учнів знань, уявлень, чуттєвого досвіду.

АЛГОРИТМ – сукупність правил, дій для розв’язання певної задачі.

АНАЛІЗ – метод наукового дослідження,що полягає в уявному чи фактичному розкладанні цілого на його складові.

АНКЕТУВАННЯ – метод збирання фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально розробленою програмою.

АРГУМЕНТ – підстава, доказ, які наводять для обгрунтування, підтвердження чого-небудь.

БЕСІДА – метод навчання при якому вчитель за допомогою питань спонукає учнів до відтворення набутих знань, формулюваня самостійних висновків на основі набутого матеріалу.

БЕСІДА РЕПРОДУКТИВНА – бесіда, спрямована на відтворення раніше засвоєного матеріалу.

БЕСІДА ФРОНТАЛЬНА – бесіда, що проводиться з усім классом.

ВЗАЄМОДІЯ НАВИЧОК – вплив однієї сформованої навички на формування і функціонування іншої.

ВИКЛАДАННЯ – діяльність викладача в процесі навчання,під час якої він повідомляє учням знання,навички,уміння та перевіряє якість їх засвоєння.

ВИСНОВОК – одержане логічним шляхом судження, яке містить нову чи додаткову інформацію.

ВПРАВА – метод навчаня, що передбачає багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коригуванням.

ВПРАВА ВСТУПНА – вправа, що сприяє засвоєнню нового матеріалу на основі розрізнення споріднених понять і дій.

ВПРАВА ПІДГОТОВЧА – вправа, що готує учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці.

ВПРАВА ПРОБНА – вправа, яка за своєю сутністю є першим завданням на застосування щойно засвоєних знань.

ВПРАВА ТВОРЧА – вправа, яка за змістом і методами виконання наближається до реальних життєвих ситуацій.

ВПРАВА ТРЕНУВАЛЬНА – вправа, що передбачає набуття учнями навичок у стандартних умовах /за зразком, інструкцією/.

ВПРАВЛЯННЯ – багаторазове виконання певних дій чи видів діяльності з метою їх засвоєння,яке грунтується на розумінні та супроводжується свідомим контролем і коригуванням .

ГАЛЬМУВАННЯ РЕТРОАКТИВНЕ – негативний вплив наступної діяльності на зв’язки, що утворилися раніше.

ГЕНІАЛЬНІСТЬ – найвищий рівень розвитку здібностей, що виявляється у творчій діяльності, результати якої можуть мати історичне значення.

ГРА ДИДАКТИЧНА – спеціальна гра для учнів, за допомогою якої їх поступово залучають до процесу навчання.

ГРА ПІЗНАВАЛЬНА – метод навчання, що передбачає захоплюючу розважальну діяльність, яка сприяє засвоєнню учнями знань, навичок, умінь.

ГРУПОВА РОБОТА НА УРОЦІ – форма організації навчання в малих группах на основі співробітництва,з чітко розподіленими ролями.

ГУМАНІЗАЦІЯ ОСВІТИ – складова педагогічного мислення, що передбачає переоцінку всіх компонентів педагогічного процесу в світлі їх людинотворчої функції.

ГУМАНІТАРИЗАЦІЯ ОСВІТИ – переорієнтація освіти з предметно-змістового принципу навчання основ наук на вивчення цілісної картини світу, розвиток загальнокультурних компонентів у змісті, формах і методах навчання, формування особистісної зрілості та творчих здібностей учнів.

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ ОСВІТИ – сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівнів.

ДИДАКТИКА – галузь педагогіки,що розробляє теорію освіти, навчання, а також виховання в процесі навчання.

ДИДАКТИЧНА СТРУКТУРА УРОКУ – сукупність змістовно-процесуальних характеристик навчання,що визначається дидактичною метою уроку і забезпечує його цілеспрямованість.

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНЕ НАВЧАННЯ – спосіб організації навчально-виховного процесу, що враховує типові індивідуальні особливості учнів.

ДІЯ – відносно завершений елемент діяльності, що спрямований на досягнення проміжної мети і підпорядкований загальному мотиву діяльності.

ЗАКОНОМІРНІСТЬ НАВЧАННЯ – об’єктивний, стійкий і істотний зв’язок у навчальному процесі,що зумовлює його ефективність.

ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ – процес пам’яті,внаслідок якого закріплюється новий матеріал шляхом пов’язування його з раніше набутим.

ЗАСІБ НАВЧАННЯ – ідеальний або матеріальний об’єкт, що фіксує певну частину змісту освіти.

ЗДІБНОСТІ – індивідуально-психологічні особливості, що виявляються в діяльності, є умовами її успішного виконання і спричиняють відмінності в динаміці оволодіння знаннями, навичками, уміннями.

ЗДІБНОСТІ ЗАГАЛЬНІ – здібності, які певною мірою проявляються у всіх видах діяльності людини.

ЗДІБНОСТІ СПЕЦАЛЬНІ – здібності, які проявляються лише в конкретних видах діяльності.

ЗМІСТ ОСВІТИ – система наукових знань, умінь, навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моральної поведінки, підготовку до суспільного життя.

ЗНАННЯ – узагальнений досвід людства про дійсність,що має форму фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій.

ІНТЕРЕС – позитивний емоційний стан, що є одним із провідних мотивів навчання і сприяє засвоєнню знань, навичок, умінь.

КАТЕХІЗИСНА БЕСІДА – бесіда,що спрямована на відтворення тверджень, які потребують дослівного запам’ятовування.

КОНФЛІКТ – зіткнення протилежних думок, цілей, інтересів, позицій; крайнє загострення суперечностей.

КРИТИЧНІСТЬ МИСЛЕННЯ – якісь мислення, що передбачає вміння індивіда оцінювати свої думки і сторонні впливи, піддавати їх сумніву і перевіряти.

ЛЕКЦІЯ – як метод навчання передбачає усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою матеріалу.

ЛЕКЦІЯ ПРОБЛЕМНА – лекція, що передбачає засвоєння нової інформації шляхом її відкриття.

МЕТОД НАВЧАННЯ – спосіб упорядкованої взаємодії вчителів та учнів, за допомогою якого вирішуються проблеми освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

МЕТОД НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – шлях опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивних закономірностей виховання і навчання.

МОТИВ НАВЧАННЯ – внутрішня психологічна установка, внутрішній імпульс спрямований на виконання певної діяльності

МОТИВАЦІЯ – спонукання, що викликають активність особистості та визначають її спрямованість.

НАВИЧКА – часткова автоматизація виконання і регулювання доцільних рухів.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА – документ, що визначає зміст і обсяг знань кожного навчального предмету, уміння і навички, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН – документ про склад навчальних предметів, які вивчають у певному закладі освіти, їх розподіл, тижневу і річну кількість годин, що відводяться на кожний навчальний предмет, про структуру навчального року.

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК – книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості.

НАВЧАННЯ – цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння та навички.

НАУЧІННЯ, НАУЧУВАННЯ – набуття людиною знань, умінь, навичок і нових форм поведінки.

НОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ /НІТ/ НАВЧАННЯ – методологія і технологія навчально-виховного процесу, яка грунтується на використанні новітніх електронних засобів, насамперед ЕОМ.

ОБДАРОВАНІСТЬ – високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень.

ОСВІТА – процесс і результат засвоєння учнями систематизованих знань, набуття умінь та навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших рис особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

ПАМ’ЯТЬ – процеси запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування індивідом його попереднього досвіду

ПІДРУЧНИК – книга, яка містить основи наукових знань із певної навчальної дисципліни,викладені згідно з цілями,визначеними програмою і вимогами дидактики.

ПІЗНАННЯ – процес цілеспрямованого відображення об’єктивної реальності у свідомості людей.

ПОНЯТТЯ – форма мислення, що відображає загальні,істотні ознаки предметів і явищ дійсності.

ПОРІВНЯННЯ – мисленєва операція, що дає змогу встановити схожі і відмінні ознаки об’єктів,що вивчаються.

ПОЯСНЮВАЛЬНО – ІЛЮСТРАТИВНЕ НАВЧАННЯ – технологія навчання, при якій пізнавальна діяльність має репродуктивний характер.

ПРЕДМЕТ ДИДАКТИКИ – зміст освіти підростаючого покоління і організація процесу, що забезпечує оволодіння цим змістом.

ПРИНЦИП НАВЧАННЯ /ДИДАКТИКИ/ – твердження, що визначає зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи школи.

ПРОБЛЕМА – складне теоретичне або практичне завдання,що потребує вивчення,дослідження і вирішення.

ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ – різновид розвиваючого навчання,істотною рисою якого є здатність формувати творче мислення особистості та прищеплювати навички наукового пошуку.

ПРОГРАМОВАНЕ НАВЧАННЯ – різновид репродуктивного підходу до навчання, який передбачає використання спеціальних програм управління процесом засвоєння знань.

РОЗВИВАЮЧЕ НАВЧАННЯ – спрямованість принципів,методів і прийомів навчання на ефективний розвиток пізнавальних процесів школярів: сприйняття, мислення, уяви тощо.

РОЗВИТОК ЛЮДИНИ – процес фізичного і психічного становлення та формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання.

РОЗПОВІДЬ – метод навчання,що передбачає послідовне розкриття змісту невеликого за обсягом навчального матеріалу.

САМОСТІЙНА НАВЧАЛЬНА РОБОТА – різноманітна індивідуальна чи колективна навчальна діяльність учнів, яка здійснюється на навчальних заняттях або вдома за завданням педагога,під його керівництвом, однак без його безпосередньої участі.

САМОСТІЙНІСТЬ МИСЛЕННЯ – якість мислення, що виявляється в здатності людини ставити нові проблеми,знаходити нечувані, нерідко оригінальні підходи до їх вирішення, виявляти ініціативу в творчому пошуку.

СПРИЙНЯТТЯ – відображення в свідомості людини предметів і явищ об’єктивної дійсності за їх безпосередньої дії на органи чуття.

ТВОРЧИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ – найвищий рівень розвитку здібностей людини, який проявляється у творчому мисленні,спрямованому на створення нових зразків матеріальної і духовної культури.

ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ – шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання.

УЗАГАЛЬНЕННЯ – мисленнєва операція об’єднання предметів і явищ за їх спільними та істотними ознаками.

УМІННЯ – зумовлена знаннями і навичками готовність людини успішно досягти свідомо поставленої мети діяльності в мінливих умовах її протікання.

УМОВИВІД – форма мислення,в якій з одного або кількох пов’язаних суджень виводиться нове судження,яке дає нові знання про предмети чи явища.

УРОК – форма організації навчання, за якої вчитель проводить заняття з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу і відповідно до розкладу.

УЧІННЯ – цілеспрямований процесс засвоєння учнями знань, оволодіння уміннями та навичками.

ФАКУЛЬТАТИВ – навчальний предмет, курс, що вивчається учнями по бажанню з метою поглиблення та розширення наукових і прикладних знань.

ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів,що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

______________________

При складанні словника використано: Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К., 1997; Волкова М.П. Педагогіка. – К., 2002; Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К., 2007; Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. – К., 2005.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ З КУРСУ «ДИДАКТИКА»

1. Методологія дидактики як самостійної галузі науки.

2. Мотиваційна сфера навчання.

3. Характеристика основних видів мотивів навчання.

4. Закономірності процессу навчання.

5. Теоретичні засади побудови змісту освіти.

6. Знання як компонент змісту освіти.

7. Навички і уміння як компонент змісту освіти.

8. Поняття як компонент змісту освіти.

9. Методи введення понять.

10. Психолого-педагогічна характеристика процессу засвоєння знань.

11. Психолого-педагогічна характеристика процессу формування навичок та умінь.