ТЕМА 27. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів

Практичне заняття

Тема заняття:„Загальна характеристика підсумкового документу протокольної форми підготовки матеріалів”

Час– 2 години

Мета заняття:формування у слухачів навичок складання підсумкових документів протокольної форми підготовки матеріалів

Опорні поняття:диференціація кримінального судочинства; види (форми) диференційованого провадження; спрощене провадження; протокольна форма досудової підготовки матеріалів.

Практичне заняття провадиться шляхом поєднання опитування за теоретичними питаннями та вирішенням задач і завдань, що запропоновані викладачем. Наприкінці заняття студенти складають протокол про обставини вчиненого злочину за однією з наданих фабул.

Теоретичні питання:

1. Спрощення процесуальної форми провадження у кри­мінальному судочинстві: завдання, напрямки і форми.

2. Суть та значення протокольної форми досудової підготов­ки матеріалів.

2.1. Строк і порядок досудової підготовки матеріалів у протокольній формі.

2.2. Порядок закінчення провадження щодо досудової підготовки матеріалів у протокольній формі. Зміст протоколу про вчинене правопорушення, його до­датки.

2.3. Повноваження прокурора у справах, у яких здійсню­ється протокольна форма досудової підготовки ма­теріалів.

2.4. Підстави проведення досудового слідства у справах з протокольною формою досудової підготовки мате­ріалів.

2.5. Порядок судового розгляду кримінальних справ із протокольною формою підготовки матеріалів.

Задачі та завдання

1. За вчинення хуліганських дій 23 травня 2005 р. Андрійчук В. був доставлений до районного відділу внутрішніх справ і затриманий. Після опитування його та очевидців з'ясувалося, що дії правопорушника слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК України. В ході з'ясування даних про особу правопорушника було встановлено, що Андрійчук працює слюсарем ЛМКП «Центр», народився 13 листопада 1987 р., батька не має, до кримінальної відповідальності раніше не притягався, за міс­цем роботи і проживання характеризується позитивно, бере участь у громадських заходах підприємства, допризовник, проживає з матір'ю і молодшим братом. Трудовий колектив підприємства звернувся з проханням передати Андрійчука на поруки, про що направив витяг із протоколу загальних зборів колективу.

З урахуванням даних про особу правопорушника заступник начальника райвідділу внутрішніх справ порушив криміна­льну справу і, керуючись статтями 7¹, 10, 426 КПК України, виніс постанову про направлення справи до суду для вирішен­ня питання про звільнення Андрійчука від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею його на поруки трудово­му колективу ЛМКП «Центр» для перевиховання і виправлення.

Як повинен вчинити у цьому випадку прокурор?

2. До місцевого суду Франківського району м. Львова від прокурора надійшли матеріали кримінальної справи про вчи­нення Франчуком В. злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК Ук­раїни. Вивчаючи матеріали справи, суддя встановив, що особа протягом року вже притягалася до відповідальності за цей са­мий злочин. З огляду на це він виніс постанову про повернення справи прокурору для перекваліфікації дій обвинуваченого на ч. 2 ст. 249 КК України та обрав щодо правопорушника за­побіжний захід — підписку про невиїзд.

Яким є порядок проведення попереднього розгляду суд­дею справи, у якій проводилася протокольна форма досудової підготовки матеріалів?

Дайте правову оцінку дій судді.

3.Зробіть аналіз наведеного нижче процесуального акта. Чи не було допущено порушень КПК при його складанні?

«Затверджую» «Санкціоную»

Прокурор (заступник Начальник районного

прокурора району) відділу внутрішніх справ

(підпис) (підпис)

«21»травня 2003 р. «22» травня 2003 р.

ПРОТОКОЛ

Про обставини вчиненого злочину, передбаченого

Ч. 1 ст. 296 КК України

20 травня 2003 р. м. Львів

Старший дільничний інспектор Галицького райвідділу внутрішніх справ м. Львова, капітан міліції Корольчук А. О., згідно зі статтями 425, 426 КПК України склав цей протокол проте, що 12 травня 2003 р., біля 19год, ван­тажник ТОВ «Супермаркет» Бордюк П. І., перебуваючи у нетверезому стані, біля входу у магазин «Продукти», що розташований за адресою: вул. Промислова, 34, безпричинно приставав до громадян, хапав їх за руки й одяг, допускав брутальні нецензурні висловлювання на їхню адресу, вдарив рукою у груди громадянина Петренка В. М., який зробив йому за­уваження. На виклик старшого продавця магазину Федорів Н. П. прибув міліцейський патруль, який затримав Бордюка П. І., і доставив його у райвідділ внутрішніх справ. Своїми діями Бордюк П. І. вчинив злочин, пе­редбачений ч. 1 ст. 296 КК України.

Вчинене Бордюком П. І. діяння, крім власних пояснень, підтверджується також показаннями очевидців: старшого продавця магазину «Продукти» Федорів Надією Петрівною (а. с. 5); громадянина Петренка Василя Михай­ловича (а. с. 4); та міліціонера — старшого сержанта Бурки Василя Федоро­вича (а. с. 6); актом судово-медичного освідування Бордюка П. І. (а. с. 7).

Дані про особу правопорушника: Бордюк Петро Іванович, 20 квітня 1962 року народження, українець, позапартійний, освіта середньо-тех­нічна, військовозобов'язаний, працює вантажником ТОВ «Супермаркет», неодружений (розведений), раніше не судився, притягався до адміністра­тивної відповідальності за дрібну крадіжку 15 січня 2003 р., на роботі ха­рактеризується в основному позитивно, проживає за адресою: м. Львів, вул. Сахарова, буд. 23, кв. 57.

Від правопорушника відібрано зобов'язання з'явитися за викликом органу дізнання і суду та повідомити їм про зміну місця проживання.

До протоколу додається:

1. Пояснення правопорушника Бордюка П. І. (а. с. 3).

2. Пояснення очевидця Федорів Н. І. (а. с. 5).

3. Пояснення очевидця Петренка В. М. (а. с .4).

4. Пояснення очевидця Бурки В. Ф. (а. с. 7).

5. Акт судово-медичного освідування (а. с. 7).

6. Характеристика Бордюка В. І. (а. с. 8).

Список осіб, які підлягають виклику до суду:

Правопорушник Бордюк Петро Іванович.

Очевидці: Федорів Н. І., Петренко В. М., Бурка В.Ф.

Старший дільничний інспектор,

капітан міліції Корольчук Ф. П.

4.У ході перепланування дачного будинку Родецький ра­зом зі своїм сином розібрав дерев'яну комору, що належала власниці сусідньої ділянки Леженіній, і заклав на цьому місці фундамент під розширення власного будинку. Крім того, ними було знищено огорожу та зрізано два дерева, які належали Ле­женіній. Виявивши зазначені факти, остання 25 вересня 2003 р. звернулася до районного відділу внутрішніх справ із заявою про притягнення Родецьких до кримінальної відповідальності за умисне знищення її майна. Здійснити перевірку заяви було доручено дільничному інспекторові — капітану міліції Сидоренку. За результатами опитування сусідів Леженіної було встанов­лено, що остання вже давно не користується цією ділянкою, а комора й огорожа перебували в незадовільному стані. У своїх поясненнях Родецький вказав на неправильності у визначенні меж земельної ділянки, з огляду на що, на його думку, діяв пра­вомірно. Витребувавши документацію щодо розподілу земель­них паїв, дільничний інспектор 3 жовтня 2003 р. порушив кримінальну справу і склав протокол про обставини злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України. Після затвердження на­чальником райвідділу протокол разом із зібраними матеріала­ми був направлений прокурору району для складання обвину­вального висновку.

Як повинен діяти прокурор району в описаній ситуації?

У яких категоріях справ не проводиться досудове слідство?

Складіть проект процесуального рішення, яке необхідно було прийняти в описаній ситуації.

Методичні рекомендації

Для успішного вирішення задач та завдань і відповіді на теоретичні запитання необхідно усвідомити, що протокольна форма досудової підготовки матеріалів — це особлива форма досудового провадження в кримінальному процесі, змістом якої є встановлення у спрощеному і прискореному порядку ознак очевидних злочинів, що не становлять великої суспільної небезпе­ки, за допомогою спеціальних засобів доказування без порушення кримінальної справи, за результатами якого складають протокол про обставини вчинення злочину.

Значення ПФДПМ полягає в тому, що вона дозволяє:

• максимально наблизити призначення судом кримінального по­карання до моменту вчинення злочину;

• усунути із процесуальної форми всі надлишки, тобто те, що без потреби ускладнює процес.

Особливості ПФДПМ порівняно зі "звичайною" формою поляга­ють у такому:

1) кримінальну справу порушують за результатами дослідження обставин вчинення злочину, а не для їх досудового дослідження;

2) ПФДПМ не знає таких учасників кримінального процесу, як потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок та деякі інші;

3) процесуальний статус правопорушника, очевидців, "інших осіб" не узгоджується із статусами тих учасників, які б вони могли отримати у зв'язку із вчиненням злочину під час здійснення про­вадження у "звичайній" формі;

4) за результатами досудового провадження у протокольній формі складають не обвинувальний висновок, а протокол про обставини вчинення злочину, тому й така назва цього виду провадження.

Питання про гарантії прав учасників ПФДПМ виникає у зв'яз­ку зі спрощеннями форми. Як відомо, кримінально-процесуальна форма є однією із гарантій не тільки ефективності кримінального процесу, а й дотримання прав всіх його учасників. Гарантіями прав учасників провадження, здійснюваного у протокольній формі, є:

1) доволі докладна регламентація діяльності органів дізнання, прокурора, суду;

2) заборона застосування ПФДПМ про злочини, вчинені не­повнолітніми та особами, які через свої психічні чи фізичні недоліки не можуть самі здійснювати право на захист;

3) відомчий контроль;

4) прокурорський нагляд;

5) право правопорушника заявляти клопотання і подавати скарги на дії працівників органів дізнання;

6) право правопорушника на ознайомлення з матеріалами про­вадження;

7) право прокурора повернути матеріали для провадження досудового слідства в разі, якщо залишилися нез'ясованими істотні обставини справи.

Загальні умови застосування ПФДПМвизначено як вимогами кримінально-процесуального закону, так і практики діяльності орга­нів дізнання з підготовки матеріалів у протокольній формі:

1) протокольна форма застосовується тільки у справах про зло­чини, що не становлять великої суспільної небезпеки (покарання за які до 5 років позбавлення волі). Перелік таких злочинів регла­ментовано у ст. 425 КПК (22 склади);

2) провадження у протокольній формі здійснюється тільки у справах про очевидні злочини. Правопорушники (зазвичай це ті, кого затримали з поличним на місці вчинення злочину або на кого прямо вказали очевидці) визнають свою вину і докладно розповіда­ють про вчинене. Під час судового розгляду у більшості таких справ залишається без зміни юридична оцінка (кваліфікація) злочину. У зв'язку з цим вироки, як правило, набирають чинності із закінчен­ням строку на апеляційне оскарження;

3) у ході підготовки матеріалів у протокольній формі заборо­нено провадити слідчі дії (винятком є ті, які законом дозволено провадити в стадії порушення кримінальної справи);

4) заборонено застосування запобіжних та інших примусових заходів, за винятком відібрання зобов'язання з'являтися за викли­ком органів дізнання і суду і повідомляти їм про зміну місця про­живання;

5) провадження у протокольній формі є виключною компетен­цією органу дізнання;

6) незалежність прийняття прокурором рішення про порушення кримінальної справи і направлення її до суду від того, чи визнає правопорушник себе винним у вчиненні злочину;

7) термін провадження становить до 10 днів (у разі неможли­вості закінчити провадження у цей термін, його може продовжити відповідний прокурор до 20 днів). У цей строк зараховується час із моменту прийняття і реєстрації первинної інформації про злочин до моменту складання прокурором обвинувального висновку і направлення справи до суду.

Кримінально-процесуальним законом не врегульовано порядок прийняття начальником органу дізнання рішення про підготовку матеріалів у протокольній формі. На практиці це рішення оформ­люється дорученням начальника на ім'я певного працівника органу дізнання.

Процесуальний порядок підготовки матеріалів у протокольній формі полягає в тому, що орган дізнання і прокурор виконують певну сукупність дій, метою яких є забезпечення нормального судо­вого розгляду справи в суді. Залежно від того, хто здійснює ці дії, їх поділяють на два етапи.

На першому етапідіє орган дізнання, який:

встановлює:

1) обставини вчиненого злочину;

2) особу правопорушника;

3) очевидців;

4) інших осіб;

витребує:

1) пояснення від громадян (правопорушника, очевидців, інших осіб);

2) довідку про наявність чи відсутність судимості;

3) характеристику на правопорушника;

4) інші матеріали, що мають значення для розгляду справи у суді, наприклад:

— у справі про крадіжку — протокол вилучення викраденого, довідку про вартість викраденого, акт інвентаризації чи ревізії тощо;

— у справі про угон транспортного засобу — копію технічного паспорта цього транспортного засобу, протокол огляду засобу тощо;

— у справі про хуліганство — акт судово-медичного освідування постраждалого, довідку про вартість пошкодженого майна тощо;

відбирає:

— від правопорушника — зобов'язання з'являтися за викликами органу дізнання і суду та повідомляти про зміну місця проживання.

Після виконання цих дій орган дізнання діє в такому порядку:

1) про обставини вчиненого злочину складає протокол. Зміст цього процесуального документа регламентовано ч. 3 ст. 426 КПК. До протоколу додають:

• усі зібрані матеріали;

• список осіб, яких належить викликати до суду;

2) протокол затверджує начальник органу дізнання;

3) пред'являє правопорушникові всі матеріали, в т. ч. і протокол, у прошитому та пронумерованому вигляді. Про ознайомлення з матеріалами роблять відмітку у протоколі, яку засвідчує своїм під­писом правопорушник;

4) протокол з усіма матеріалами направляє прокуророві.

На другому етапіпрокурор, отримавши від органу дізнання мате­ріали, підготовлені у протокольній формі, діє в такому порядку:

1) порушує кримінальну справу (за наявності достатніх підстав для розгляду матеріалів у судовому засіданні);

2) обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запо­біжний захід;

3) складає обвинувальний висновок;

4) направляє справу до суду.

Прокурор може прийняти й такі рішення:

• про повернення матеріалів для провадження досудового слід­ства;

• про відмову в порушенні кримінальної справи.

Провадження у суді особливостей не має, за винятком того, що справу має бути розглянуто протягом 10 днів із моменту надходження її до суду.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Кримінально-процесуальний кодекс України: глава 35.

2.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 червня 1986 р. № 6 "Про застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів" // Постанови Пленуму Верхов­ного Суду України в кримінальних справах (1973—1998). — К., 1998.

3. Коваленко Є.Г. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 647-665.

4. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 534-549.

5. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. – Х.: Одиссей. – 2007. – С. 578-591.

6. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Навч. посібник для підготовки до державного іспиту. – К.: Істина, 2006. – С. 177-179.

7. Нор В.Т. Кримінальний процес України: Практикум: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.Т. Нор, Н.Р. Бобечко, В.П. Бойко та ін. / За ред. В.Т. Нора. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2008. – С. 222-229.

8. Лукашина Т.В., Н.И. Пашковский Уголовный процесс: Практикум. – Х.: «Одиссей». – 2005. – С. 190-193.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Абдрахманов Р. С, Очередин В. Г. Протокольная форма досудебной подготовки материалов. — Волгоград, 1986.

2. Басков В. И. Протокольная форма досудебной подготовки материа­лов. — М., 1989.

3. Баулін О. В., Карпов Н. С, Поповченко О. І., Савицький Д. О. Спро­щене провадження в Україні: історія, сучасність, перспективи: Навч. посіб. - К., 2004.

4. Баулін О. В., Поповченко О. І. Процесуальний порядок оформлення протокольної форми досудової підготовки матеріалів міліцією. — К., 2002.

5. Белозеров Ю. Н., Карнеева Л. М. Протокольная форма досудебной подготовки материалов органами дознания в советском уголовном про­цессе. — М., 1987.

6. Денисюк А. М. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів. — К., 1993.

7. Захарова Т. П., Тищенко И. Н. Досудебное производство в прото­кольной форме. — Н. Новгород, 1991.

8. Малько А. Теоретические подходы к ускорению судопроизводства // Сов. юстиция. — 1989. — № 23.

9. Рзаев А. А., Ташибаев К. У. Протокольная форма досудебной подго­товки материалов. — Караганда, 1989.

10. Шиян А. Г., Черненко А. П. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів у кримінальному судочинстві України. — Дніпропетровськ, 2002.