Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
Під фактами, що мають юридичне значення, розуміють дії і події, що відповідно до закону тягнуть за собою настання певних правових наслідків.
Заява фізичної особи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
У такій заяві обов'язково зазначається:
1) який саме факт заявник просить суд встановити та мету за для якої він має бути встановлений;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, які цей факт підтверджують.
До заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, додаються докази, що підтверджують обставини, викладені у заяві і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (ст. 258 ЦПК України). Таку довідку заявник може отримати в установі, до якої він звертався з приводу відновлення або одержання відповідного документа.
У ст. 256 ЦПК України міститься перелік фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку, а саме:
1) родинних відносин між фізичними особами. При встановленні цього факту слід визначити ступінь споріднення заявника і конкретної особи;
2) перебування фізичної особи на утриманні. Цей факт може мати значення для отримання спадщини, призначення пенсії тощо,
293тому при його встановленні потрібно з'ясувати, чи мало місце утримання і чи воно тривало стільки, щоб спричинити правові наслідки для заявника;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення. Цей факт встановлюється у порядку окремого провадження, якщо в органах державної реєстрації актів цивільного стану не зберігся відповідний запис і відновити його неможливо або якщо його може бути встановлено лише в судовому порядку;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Питання щодо встановлення цього факту вирішується у порядку окремого провадження, оскільки законодавець пов'язує з ним чималу кількість правових наслідків. Так, факт проживання однією сім'єю може враховуватися судом при ухваленні рішення про усиновлення (ст. 211 СК України), цей факт є підставою для виникнення у осіб права спільної сумісної власності (ст. 74 СК України) тощо;
6) належності правовстановлюючих документів особі, якщо прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану цього факту;
8) смерті особи в певніш час у разі неможливості реєстрації цього факту органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Однак перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не є вичерпним, тому суд може встановлювати також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).
При цьому законодавець визначає, що не підлягають судовому розгляду у порядку окремого провадження справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають
органи державної реєстрації актів цивільного стану (ч. З ст. 256 ЦПК України).
У рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено:
1) відомості про факт, встановлений судом;
2) мету встановлення такого факту;
3) докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (ст. 259 ЦПК України).