Поняття, предмет і метод цивільного процесуального права
Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. У демократичній правовій державі він є головним суб'єктом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Отже, суд - це орган державної влади, до компетенції якого входить здійснення правосуддя у вигляді розгляду адміністративних, кримінальних, господарських і цивільних справ та прийняття по цих справах законних рішень'.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України).
Особисті немайнові та майнові права й інтереси осіб можуть бути захищені судом будь-яким способом, передбаченим законом чи встановленим договором. При цьому, право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання право-чину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обо-в язку в натурі; зміна або припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незакон-
Див.: Популярна юридична енциклопедія / В. К. Гіжевський, В. В. Голов-ченко, В. С. Ковальський та ін- К.: Юрінком Інтер, 2003.- С. 466.ними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або законом.
Визначені Конституцією України основи організації і здійснення правосуддя по цивільних справах потребують деталізації його здійснення в окремих нормативно-правових актах, норми яких у сукупності створюють окрему галузь права - цивільне процесуальне право, яке є складовою частиною системи права України.
Цивільне процесуальне право врегульовує процесуальний порядок провадження у цивільних справах, тобто порядок розгляду і вирішення справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин.
Отже, цивільне процесуальне право - це галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають між учасниками цивільного процесу і судом при здійсненні правосуддя в цивільних справах.
Цивільне процесуальне право, як самостійна галузь права, має генетичний і функціональний зв'язок з іншими галузями права. Генетичне воно пов'язане, наприклад, з конституційним правом, кримінальним процесуальним правом. Функціональний зв'язок цивільне процесуальне право має з цивільним, житловим, сімейним, трудовим, земельним, адміністративним, фінансовим правом тощо.
Кожна галузь права має власний предмет і метод правового регулювання. Якщо предмет визначає, що вивчає галузь права, то метод пояснює, яким чином це здійснюється.
Питання про предмет цивільного процесуального права в юридичній науці вирішується неоднозначне.
Зокрема Ю. С. Червоний зазначає, що цивільне процесуальне право регулює суспільні відносини, які виникають при здійсненні правосуддя у цивільних справах, а також діяльність суду та інших учасників цивільного процесу1.
Інші дослідники під предметом цивільного процесуального права розуміють процесуальну діяльність суду та інших учасників процесу, що виникають при здійсненні правосуддя, тобто сам цивільний процес, а також систему цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації1.
Ми приєднуємось до думки авторів, які вважають, що предметом цивільного процесуального права є суспільні відносини, які виникають при здійсненні правосуддя у цивільних справах2.
Цивільне процесуальне право України як окрему галузь права, крім предмета, характеризує ще одна категорія - метод правового регулювання. У процесуальній науці відомі різні підходи до його визначення. Окремі дослідники вважають: метод правового регулювання в цій галузі права обумовлюється тим, що обов'язковим суб'єктом процесуальних правовідносин є судовий орган, який приймає владні рішення і є методом владних приписів. Інші науковці також пропонують неповне визначення методу цивільного процесуального права, розуміючи під ним забезпечення охорони і захисту цивільних прав судом на вимогу зацікавлених осіб на основі процесуальної рівності сторін, обов'язку довести факти, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, контролю суду за розпорядчими діями сторін і сприяння в здійсненні процесуальних прав3.
Слід підтримати авторів, які розглядають метод цивільного процесуального права як структурно складне явище, яке об'єднує систему правових прийомів регулювання, що встановлюють специфічний правовий режим у сфері здійснення правосуддя в цивільних справах4.
Таким чином, метод цивільного процесуального права - це сукупність правових прийомів регулювання суспільних відносин у процесі здійснення правосуддя у цивільних справах.
Він характеризується: а) особливістю правового становища суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин; б) специфікою юридичних фактів; в) закріпленими правилами формування змісту процесуальних правовідносин та характером участі в них суб'єктів;
' Див.: Гражданский процесе УкраиньІ: Учеб. пособие / Отв. ред. Ю. С. Чєр-воньт- X.: Одиссей, 2003- С. 13.
Див.: Цивільний процес: Навч. посіб. / За ред. Ю. В. Білоусова- К.: Прецедент, 2005.-С. 12.
Див.: Гражданский процесе: Учебник / Под ред. В. В. Комарова- X.: Одиссей, 2001.-С. 5. ^ Див.: Там само.-С. 8. Див.: Там само.
7г) особливістю процесуальних санкцій; д) специфікою процесуальної форми.
За змістом метод правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин є імперативно-диспозитивним.
Імперативність методу цивільного процесуального права визначається необхідністю учасників цивільної справи підкорятися судовій владі, сумлінно виконувати покладені на них обов'язки, оскільки до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу.
Диспозитивність, навпаки, дозволяє суб'єктам вільно використовувати надані їм права у межах, встановлених законом.