Дидактична система К.Д.Ушинського
Для чого навчати? Мета освіти | ||||||
Поєднання формальної та матеріальної цілей освіти: Забезпечити найкоротшим і найлегшим шляхом засвоєння різноманітних знань про природу і суспільство, що відкривають очі на істину і необхідні для вдосконалення суспільного життя; Сформувати світогляд людини | ||||||
Чому навчати? Зміст освіти | ||||||
Народна школа 1. Рідна мова як провідний предмет навчання, засіб морального та розумового розвитку дитини; 2. Вивчення арифметики, Закону Божого, елементів природознавства, основ вітчизняної історії; 3. Вивчення основ ремесел. Середня школа: 1. Протест проти ранньої спеціалізації, загальноосвітній, гуманний характер; 2. Гуманна освіта полягає у вивченні, перш за все, рідної мови і літератури, а потім — предметів, які розкривають людину і природу (історії, географії, математики, природничих наук, сучасних іноземних мов); 3. Давні мови є предметом вивчення лише для окремих спеціалістів; 4. Приділення великої уваги вивченню природничих предметів, оскільки «логіка природи є найбільш доступною і найбільш корисною для дітей»; 5. Класична освіта у її чистому вигляді вже не відповідає вимогам часу, вона повинна увібрати в себе кращі елементи реальної освіти. | ||||||
Кого навчати? | ||||||
Ідея обов’язкового навчання | ||||||
Як навчати? Принципи і методи навчання | ||||||
Принципи: 1. Виховний характер навчання; 2. Зв’язок навчання з життям; 3. Природо-відповідність навчання; 4. Свідомість і активність навчання; 5. Послідовність на систематичність навчання; 6. Наочність навчання; 7. Міцність засвоєння знань. Методи: 1. Метод синтетичний (індуктивний); 2. Аналітичний (дедуктивний) Засоби викладання: 1. Догматичний, або пропонуючий; 2, Сократичний, або запитальний, діалогічний; 3. Евристичний, або проблематичний; 4. Акроматичний, або викладаючий. | ||||||
Освіта та педагогічна думка в Україні
(друга половина ХІХ ст.)
Вітчизняний громадсько-педагогічний рух (50-60 роки XIX ст.)
Причини виникнення рухів
суспільно-політичніІснування у країні феодальної залежності для мільйонів мас народу, яка вважалася уже на той Час ганебним пережитком минулого в усіх цивілізованих країнах світу. Поразки Росії у Кримській війні. Політичні події 1848 року у Європі | Суспільно-економічні Існування кріпосницьких стосунків, які не давали можливості для розвитку капіталістичної економіки та необхідності для масової народної школи | Педагогічні причини Невідповідність вузько станової освіти, в якій надавалась абсолютна перевага класицизму, потребам прогресивного розвитку суспільства; недостатня увага суспільства справі виховання людини-громадянина; панування у навчальних закладах політичного нагляду; застосування архаїчних методів навчання; відсутність системи підготовки вчителів для народних шкіл, їх крайня нерозвиненість |
Привідні ідеї руху та його прояви
Перетворення в сфері освіти, які б сприяли приведенню школи у відповідність із потребами суспільного розвитку: створення масової народної школи, освіта жінок. Створення педагогічних, просвітницьких та наукових товариств. Розвиток педагогічної публіцистики і педагогічних журналів. Відкриття громадських та приватних шкіл різних типів. Участь представників руху у здійсненні реформ освіти, у становленні земського освітнього руху. Сприяння народній освіті шляхом розвитку книговидавничої справи та «ходіння в народ». |
Напрямки руху та його представники
Ліберально-буржуазний М.І. Пирогов, М.І. Костомаров, І.І. Глібов, М.П. Драгоманов | Монархічний С.С. Уваров | Буржуазно-демокрагич ний К.Д. Ушин-ський, В.І. Водовозов, Х.Д. Алчевська, М.О. Корф | Революційно-демократич ний М.Г. Черни-щевський, М.О. Добролю-бов, Т.Г. Шевченко | Анархічний Л.М. Толстой |
Система вітчизняної освіти (початок ХХ ст.)
Структура освіти
Початкова, вища початкова, загальна та професійна, середня педагогічна освіта
Учительські інститути (3 роки) | Ремісничі, сільськогосподарські, торгові та інші училища і школи (3-4 роки) | ||||||||
Учительська семінарія (4 роки), двокласне училище (5 років) | Вище початкове училище (4 роки) | Початкові училища: земські, міністерські церковно-приходські (3-4 роки) | |||||||
Система середньої та вищої освіти | |||||||||
Університет (4 роки) | Вищі технічні, сільськогосподарські, економічні тощо | Вищі жіночі курси (4-5 років) | Духовна академія (4 роки), богословські класи | ||||||
Чоловіча гімназія (8 років) | Реальне училище (7 років) | Комерційне училище (7-8 років) | Кадетський корпус (7 років) | Жіноча гімназія з пед. кл. (7-8 років), прогімназія (4 років) | Єпархіа-льне училище (7-8 років) | Інститут шляхет-них дівчат (8 років) | Духовна семіна-рія (6-7 р.), Духовне училище (4 роки) | ||
Педагогічні погляди І.Огієнка
Дидактичні погляди | ||
Мета виховання: розвинути національну свідомість та самосвідомість, духовність, національний характер, сформувати естетичні цінності, утвердити з ранніх літ здоровий спосіб життя | ||
Зміст освіти: пріоритет національного компонента освіти: знання природних багатств та національних героїв, історії, культури, традицій свого народу | ||
Принципи навчання: виховний характер навчання; наочність, науковість, систематичність, міцність знань; індивідуальний підхід; диференціація; активність і творчість учнів; встановлення міжпредметних зв'язків | ||
Методи навчання: бесіда, розповідь, пояснення, вправи, робота з книжкою, використання наочності, дискусія, проблемний виклад знань |
Зміст виховного процесу: прищеплення любові до свого народу, народної творчості, рідної мови і церкви | |||
Суб'єкти виховного впливу: сім'я, школа, позашкільні заклади | Засоби виховання: рідна мова, батьківський та материнський приклад, рідномовне оточення, етнічне середовище, усна народна творчість, читання Біблії, народний календар, рідна історія, література, традиції, обряди, свята, ігри, мистецтво, рідний побут, одяг | ||
Педагогічна система А.С.Макаренка
Педагогічні принципи А.С.Макаренка
Проблема мети та завдань виховання у творах А. Макаренка | |||
«Я розумію мету виховання як програму людської особистості, програму людського характеру, причому у поняття характеру я вкладаю всю сутність особистості, тобто і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, і знання — абсолютно всю картину людської особистості...». «Було б неймовірним верхоглядством ігнорувати людське різноманіття і питання про завдання виховання формулювати однаково для всіх». «...формулювання цілей, звичайно, не може бути виведене ні з біології, ні з психології, а може бути виведене тільки з нашої суспільної історії, з нашого суспільного життя». «Нема нічого вічного і абсолютного у наших завданнях. Вимоги суспільства дійсні тільки для епохи, тривалість якої є більш або менш обмеженою. Ми можемо бути цілком упевненими у тому, що до майбутнього покоління будуть поставлені дещо змінені вимоги, причому зміни ці будуть вноситись поступово, у відповідності з удосконаленням всього суспільного життя». | |||
Загальні принципи виховання | |||
цілісність та діалектичність виховного процесу: «Педагогіка є найбільш діалектичною, дуже складною і різноманітною наукою»; праця як системоутворювальна основа усієї сукупності виховних впливів; принцип завтрашньої радості; принцип зміни соціально-психологічних ролей дітей. Педагогічний гуманізм А.С. Макаренка проявляється у: професійній ідеології, у спрямованості, мотиваційно-ціннісному ставленні до педагогічної дійсності, у розумінні мети, змісту, об'єкта і засобів педагогічної роботи; щоденному піклуванні про вихованців, батьківській турботі про них, позбавленій жалісливості, але пройнятій оптимізмом і вимогливістю. | |||
Педагогічні погляди В.О. Сухомлинського
(1918-1970 р.р.)
Основні праці В.О.Сухомлинського
Основні роботи:
В.О. Сухомлинський написав 50 монографій та книг, 625 статей, близько 1500 оповідань і казок: «Серце віддаю дітям», «Народженя громадянина», «Сто порад вчителеві» та інші.
Джерела педагогічного світогляду:
класична гуманістична педагогічна спадщина (Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, К.Д.Ушинський, Л.М. Толстой, Я. Корчак.)
народна педагогіка
комуністична педагогіка і радянська педагогіка
передовий педагогічний досвід
Гуманістичні основи педагогічної системи:
виховання дитини повинно бути спрямоване на окультурення її потреб
ідеал культурних бажань людини, які необхідно виховувати, - це потреби у праці, у творінні добра
для виховання дитини, необхідно створити у неї чутливість до виховання (потребу бути хорошою), створити для неї „радість буття”, сформувати почуття власної гідності
умовою успішного виховання, з якої воно має починатись, є створення атмосфери успіху, що є відправною основою; абсолютна перевага позитивних стимулів і реакцій на поведінку дитини над негативними
З 1948 по 1970 р. – директору Павлиської середньої школи.
Новаторське положення – про гармонію суспільних та індивідуальних потреб у структурі особистості.
Система сучасної освіти
Мета освіти (за законом України «Про освіту») Всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високоморальних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями | |
Основні принципи освіти: — доступність для кожного громадянина; — рівність умов для реалізації здібностей; — гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних потреб; — органічний зв'язок зі світовою та національною історією та культурою; — незалежність від політичних партій; — науковий, світський характер освіти; — інтеграція з наукою і виробництвом; — гнучкість і прогностичність системи освіти, її єдність і наступність, безперервність і різноманітність; — поєднання державного управління і громадського самоврядування; | Структура освіти: дошкільна освіта, загальна середня освіта, позашкільна освіта, професійна освіта, вища освіта, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура, самоосвіта Освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник молодший спеціаліст бакалавр спеціаліст |
Структура середньої освіти: перший ступінь — початкова школа (1—4 класи) другий ступінь — основна школа (5—8 класи) третій ступінь — старша школа (9—11 класи) | |
Типи вищих навчальних закладів І—II рівні акредитації: технічні, педагогічні, медичні, мистецькі училища, технікуми, коледжі. III—IV рівні акредитації: інститути, академії, університети |
ЛІТЕРАТУРА
1. Артемова Л.В. Історія педагогіки України: Підручник. – К.: Либідь, – 2006. – 424 с.
2. Болотін Ю.П., Окса М.М. Лекції з історії педагогіки України. Експериментальний навчально-методичний посібник. – Мелітополь, 1996, - 254 с.
3. Гудзь В.В. Історія України: Підручник для студентів неісторичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Вид. дім „Слово”, 2003 – 616 с.
4. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире: Учеб. пособие. – М.: Гуман. изд. центр «ВЛАДОС», 1999. – 200 с.
5. Історія української школи і педагогіки: Хрестоматія./ Уклад.: О.О. Любар; За ред. В.Г. Кременя. – К.: Знання, 2005. – 767 с.
6. Історія педагогіки / Підр. За ред. М.С. Гриценко. – К.: Вища шк.., 1973. – 446 с.
7. Історія філософії: Підр. За ред. В.Г. Креміня. – Х.: Прапор, 2003. – 768 с.
8. Колесникова Ю.О., Кучина Л.І., Окса М.М. Особливості упровадження вальдорфської педагогіки в освітній простір України. Монографія. – Мелітополь, 2002. – 56 с.
9. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2-х т. – М: Педагогика, 1982.
10. Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие/ сост. В.М. Кларин, А.Н. Джуринский. – М.: Педагогика, 1989. – 416 с.
11. Константинов Н.А. и др. История педагогики: Учеб. для студентов пед. инстит./ Н.А.Константинов, Е.Н.Медынский, М.Ф.Шабаева. – М.: Просвещение, 1982. – 447 с.
12. Кучина Л.І., Окса М.М., Пряникова Т.В. Упровадження ідей козацької педагогіки в сучасну школу. Монографія. – Мелітополь, 2001. – 57 с.
13. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник / Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. – 2 вид., випр. і доп. - Харків: «ОВС», 2002. - С. 154 - 174.
14. Любар О.О, Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 447 с.
15. Матеріали державного архіву Запорізької області (архівна справка № 64 від 01.11.1999 )
16. Медвідь Л.А. Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2003. – 335 с.
17. Микитюк М.Б. Історія педагогіки: Підр. для вузів. – К.: Вища школа, 2003. – 305 с.
18. Пащенко Д.І. Генезис гуманістичних ідей у педагогіці – К.: Наук.світ, 2001. – 278 с.
19. Педагогіка: Навчальний посібник / В.М. Галузяк, М.І. Сметанський, М.І. Шахов. – 3-евид., випр. і доп. – Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2006. – С. 339-356.
20. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс. Учеб. для студ. пед. вузов: В 2 кн. – М.: Гуманист. изд. центр «ВЛАДОС», 1999.
21. Проблеми зарубіжної школи: Навч. посіб. / Уклад.: Молодиченко В.В., Молодиченко Н.А. – Мелітополь.: Видавн. «Мелітополь», 2006. – 94 с.
22. Українська педагогіка в персоналіях: У 2 кн. Кн..1, 2: Навч. посіб. / За ред. О.В. Сухомлинської К.: Либідь, – 2006. – 424 с.
23. Фіцула М.М. Педагогіка. Підр. для студ. вузів. – К.: Академвидав., 2005. – 560 с.
24. Хомич Л.О. Професійно-педагогічна підготовка початкових класів. – К.: «Магістр – S». – 1998. – 200 с.
ДЛЯ НОТАТОК
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ДЛЯ НОТАТОК
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________ДЛЯ НОТАТОК
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________