Комбінований (змішаний) урок.

Спирається на такі формальні ступені навчання: а) підготовку до засвоєння нових знань, умінь, навичок, досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу; б) засвоєння визначених навчальною програмою компонентів змісту освіти; в) закріплення, корекцію та систематизацію їх; г) застосування на практиці в умовах стандартних та нестандартних ситуацій. Структура такого типу уроку має переважно такий вигляд: повідомлення теми, цілей і завдань уроку; мотивація учіння школярів; перевірка, оцінка та корекція засвоєних попередньо знань, умінь та навичок; актуалізація та корекція опорних знань учнів; сприймання, осмислення, узагальнення та систематизація нових знань; закріплення їх як на репродуктивному, так і на продуктивному рівнях; корекція їх у випадку потреби; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання.

Зрозуміло, що структурні варіанти розглянутих типів уроків умовні й піддаються зміні залежно від творчого почерку вчителя, особливостей поставлених ним цілей та завдань.

Які уроки є традиційними? Останнім десятиріччям завдяки незгасаючій творчій ініціативі вчителів у шкільній практиці поширилися так звані нетрадиційні уроки. їх різновидів розроблено дуже багато. Щоб встановити характерні риси нетрадиційних уроків, визначимо, а в чому ж полягає традиційність звичайного уроку. Як показало вивчення да­ного питання, традиційність звичайного уроку полягає перш за все у традиційності структури уроку. Кожен традиційний урок складається з елементів, які можна знайти якщо і не в усіх уроках, то принаймні, у більшості з них. Скажімо, у більшості типових уроків є організація учнів до роботи на уроці, перевірка домашнього завдання, мотивація, актуа­лізація опорних знань, організація вивчення нового матеріалу, закріп­лення й осмислення матеріалу, організація домашнього завдання.

Варіюючи тривалістю одного або декількох з цих елементів за раху­нок інших та змінюючи їх порядок навіть незначною мірою, ми отри­маємо різні типи звичайного уроку. Звичайного не тільки з погляду елементів уроку і їх порядку, а й звичайного з погляду їх тривалості, з погляду загальноприйнятого виконання цих елементів, їхньої серед­ньої тривалості тощо.

Характерні риси нетрадиційного уроку. Нетрадиційний - це такий урок, в якого його традиційні елементи виконуються нетрадиційними способами і на цій основі структура цього уроку суттєво відрізняється від структури традиційного уроку. На цій підставі можна стверджува­ти, що нетрадиційний урок — це розвиток, рух структури традиційного уроку. Отже, якщо хоча б один елемент традиційного уроку буде реал­ізовано нетрадиційним способом, то вже такий урок певною мірою можна назвати нетрадиційним, або традиційним з нетрадиційним ви­конанням одного із елементів уроку. Зрозуміло, якщо навіть кількість елементів уроку, виконаних нетрадиційним способом, буде невеликою, але такою, що приведе до суттєвої зміни структури уроку, то такий урок називатимемо повністю нетрадиційним. Річ в тому, що реалізація хоча б одного елемента уроку нетрадиційним шляхом пов´язана зі зміною тривалості інших елементів уроку, а це означає, що автоматично змінюється і структура уроку, а отже, урок стає нетрадиційним. Нетрадиційність уроку виявляється і в нетрадиційності тривалості уроку. Фактично тривалість нетрадиційного уроку виходить за межі загаль­ноприйнятої, як при традиційному, і в першу чергу, за рахунок залу­чення учнів до виконання завдань, пов´язаних з підготовкою до цього уроку. Адже нетрадиційний урок фактично розпочинається з моменту його підготовки. Власне сам урок — це його заключний акорд.

Цей урок характерний ще й тим, що якщо у підготовці традиційно­го уроку основна вага лягає на плечі учителя, то у нетрадиційному уроці ми маємо концентрацію вольових, інтелектуальних, емоційних зусиль учнів, як під час підготовки до уроку, так і при його проведенні. У зв´язку з цим можна виділити значну пізнавально-організаційну і творчу ак­тивність учнів.

Як правило, коли йде підготовка до нетрадиційного уроку, то учні підготовку до інших предметів відсувають на задній план, що відразу помічають учителі цих предметів. Тому завжди можна чути нарікання учителів з інших предметів з приводу нетрадиційних уроків. Це озна­чає, що їхня кількість упродовж навчального року в одному класі має бути невеликою.

Щодо того, коли краще проводити такий урок — на початку вив­чення теми, усередині, наприкінці — залежить від тієї мети, яку сфор­мулював учитель перед цим уроком. Однак зрозуміло, що він має орган­ічно вплітатися у всю систему уроків з даної теми.

Нетрадиційний урок—це перш за все результат творчого пошуку вчи­телів, і на питання, як сконструювати такий урок на будь-яку тему, яким закономірностям підпорядкований цей процес, які рекомендації можуть допомогти вчителеві у вирішенні цієї професійної проблеми, може дати відповідь вивчення й ознайомлення з різними видами тих уроків, що роз­робляються і практично реалізовуються самими вчителями.

Підсумок. Якщо на уроці його традиційні елементи реалізовуються нетрадиційними формами, то матимемо нетрадиційний урок. Кожен урок, традиційний чи нетрадиційний, у процесі вивчення розділу, ве­ликої цілісної теми займає своє, тільки йому належне місце, тобто є елементом усієї системи уроків з цієї теми. Нетрадиційні уроки можуть мати форму уроку— аукціону, уроку-телемосту, уроку-обміну інфор­мацією, уроку-громадського огляду знань, уроку-диспути, уроку-прес-конференції та ін.

Нестандартні уроки.

На небезпечну тенденцію зниження інтересу учнів до занять, яка появилась у нашій школі ще в середині 70-х років, масова практика відреагувала нестандартними уроками, головною метою яких є пробудження й утримання інтересу школярів до навчальної праці. Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання, методику проведення таких занять. Найпоширенішими типами нетрадиційних уроків є: уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, театралізовані уроки, уроки з груповими формами роботи, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки, які ведуть учні, уроки-заліки, уроки-сумніви, уроки-творчі звіти, уроки-формули, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-«суди», уроки пошуку істини, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-ролеві ігри, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо.
Нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум, організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи. З іншого боку — перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи, вводити їх у систему
недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці, невисокої результативності, великої втрати часу.

Інноваційний урок - як сучасна форма організації уроку.

У сучасній педагогіці існує велика кількість різних інноваційних уроків. Можна виділити наступні групи таких уроків:
1. Уроки у формі змагань та ігор: конкурс, турнір, естафета, дуель, КВК, ділова гра, рольова гра, кросворд, вікторина.
2. Уроки, засновані на формах, жанрах і методах роботи, відомих у суспільній практиці: дослідження, винахідництво, аналіз першоджерел, коментар, мозкова атака, інтерв'ю, репортаж, рецензія.
3. Уроки, засновані на нетрадиційній організації навчального матеріалу: урок мудрості, одкровення, урок - "дублер починає діяти".
4. Уроки, що нагадують публічні форми спілкування: прес-конференція, аукціон, бенефіс, мітинг, регламентована дискусія, панорама, телепередача, телеміст, рапорт, діалог, "жива газета", усний журнал.
5. Уроки-фантазії: урок казка, урок-сюрприз, урок 21 століття, урок подарунок від Хоттабича.
6. Уроки, засновані на імітації діяльності установ і організацій: суд, слідство, трибунал, цирк, патентне бюро, вчена рада, редакційна рада [1].
Таким чином, можна сказати, що інноваційний урок припускає введення будь-яких нових елементів не використовувалися раніше, найбільш поширеним є елемент ігрової діяльності. Так як в ході гри учні не тільки закріплюють і узагальнюють матеріал, але й самі беруть активну участь в ході уроку, співпрацюють один з одним, з викладачем і т.д.
1.3 Характеристика основних інноваційних уроків.
Для більш повного розуміння, що з себе представляє інноваційний урок розглянемо деякі з вище представлених.
Ділова гра
Ділова гра-засіб моделювання різноманітних умов професійної діяльності (включаючи екстремальні) методом пошуку нових способів її виконання.
Ділова гра дозволяє знайти рішення складних проблем шляхом застосування спеціальних правил обговорення, стимулювання творчої активності учасників як з допомогою спеціальних методів роботи (наприклад, методом «Мозкового штурму», так і за допомогою модеративний роботи психологів-ігротехників, що забезпечують продуктивне спілкування.
Мета:
· Активізація та закріплення знань учнів, набутих при вивченні даної теми;
· Аналіз, синтез, інтерпретація матеріалу в ході даного уроку;
· Практичне застосування отриманих знань, планування ходу дій.
Основне завдання:
• вироблення навичок прийняття практичного рішення на ігрових етапах «створіння» і «розвитку діяльності» підприємства [3].
Урок - КВК.
Основними цілями і завданнями такого уроку є:
· Узагальнення та систематизація знань учнів з даної теми - явища, процеси і закономірності;
· Розвиток здібностей узагальнювати і систематизувати вивчений матеріал;
· Пояснення закономірностей і процесів;
· Встановлення причинно-наслідкових зв'язків;
· Будувати графіки;
· Розвиток мислення учнів та їх творчих здібностей;
· Формування грамотної усного мовлення;
· Виховувати в учнів почуття товариства, вміння роботи в колективі; відповідальності і самостійності;
· Розвивати пізнавальний інтерес до предмета.
Урок полягає в тому, що групу учнів необхідно розділити на команди, в кожній з якої вибирається капітан. Переможцем буде вважатися той, у кого буде більше правильних відповідей на запропоновані завдання. Правильність і повноту відповідей визначає спеціальна рахункова комісія, що складається з викладачів, батьків учнів або старших товаришів.
Завдання для такого уроку можуть бути різними. Це може бути рішення завдань; фронтальне опитування членів команд по черзі; відгадування ребусів, кросвордів, виявлення закономірностей; пошук зайвих слів і їх виправлення; демонстрація домашнього завдання, попередньо даного викладачем по вибраній темі; розігрування сценок і т.п [5].
Урок - конкурс.
Проведення такого уроку дозволяє:
· Перевірити міцність засвоєння теоретичних знань, практичних умінь і навичок за весь курс навчання;
· Систематизувати знання учнів;
· Формувати в учнів сумлінне ставлення до праці, свідоме ставлення до виконання трудових завдань;
· Виховувати волю до перемоги;
· Прищеплює учням інтерес до обраної професії;
· Розвивати в учнів самостійність мислення, творчу ініціативу і активність.
Завдання для такого уроку можуть бути приблизно такими ж, як і для уроку - КВК [7].
Урок - конференція.
Навряд чи варто доводити, що найбільш надійним свідченням освоєння досліджуваного матеріалу є здатність учнів вести бесіду по конкретній темі. У даному випадку доцільно проводити урок-конференцію. Урок-конференція - це своєрідний діалог з обміну інформацією. На такому уроці, як правило, учні опановують певною кількістю частотних кліше і користуються ними в автоматичному режимі. Оптимальне поєднання структурної повторюваності забезпечує міцність і свідомість засвоєння.

У залежності від поставлених завдань тема уроку може включати окремі підтеми. У всіх цих випадках ми маємо справу з обміном значущою інформацією. У такій ситуації логічно вдаватися до елементів рольового діалогу. Така форма уроку вимагає ретельної підготовки. Учні самостійно працюють над завданням за рекомендованою викладачем літератури, готують питання, на які хочуть отримати відповіді. Підготовка і проведення уроку подібного типу стимулює учнів до подальшого поглиблення знань в результаті роботи з різними джерелами, а також розширює кругозір [5].
Урок-сюрприз.
Особливістю даного уроку полягає в тому, що учні не знають які завдання їх очікують, для цього використовуються спеціально приготовані скриньки з питаннями, «чорні» ящики, конверти і т.д.
Цілі такого уроку такі:
· Узагальнити знання учнів про поняття, показати їх значення, взаємозв'язок;
· Розширити кругозір, словниковий запас через історичні відомості про величини, повторити старовинні одиниці маси, довжини, часу;
· Виявити наявні знання і поняття процесів, явищ на рівні власного життєвого досвіду;
· Виховувати активність, самостійність [3].
Урок - аукціон.
Цей урок будується як повторительно-узагальнюючий з акцентом на показ практичної значущості вивчених питань - в цьому і мета уроку [1].
Структура уроку така: привітання; повторення під час опитування основних питань теми; пояснення правил аукціону; "продаж" предметів; музична пауза, продовження "продажу"; музичний фінал; підсумки.
Побудувати урок - аукціон можна в такій формі: за демонстраційним столом розташовуються провідні в імпровізованих костюмах. Перед ними - великий дзига, а навколо нього по колу розташовані "продавані" предмети. Ведучий запускає дзига. Зупинилася стрілка вказує, який саме предмет буде продаватися. Покупці, що бажають придбати даний предмет, повинні вказати його зв'язок з предметом, точніше - з пройденої темою. Називають по черзі; другого ведучого після кожної відповіді голосно вважає: раз, два, ... три. Виграє той, хто до рахунку "три" останнім дасть відповідь [4].
Ми розглянули тільки найбільш поширені нестандартні уроки. При плануванні і проведенні таких уроків викладач може вносити власні корективи виходячи з обраної теми для проведення уроку і здібностей учнів, також викладач, покладаючись на свою фантазію і досвід, може спланувати власний інноваційний урок, який буде мати місце в системі професійного навчання.
У даній роботі зупинимося на детальному розгляді і плануванні такого інноваційного уроку як ділова гра.
1.4 Ділова гра як одна з форм інноваційного уроку.
Пропонується кілька визначень, що відображають можливі функції ділової гри:
* Ділова гра - це аналіз ситуації, в яку включені зворотній зв'язок і фактор часу.
* Ділова гра - пристрій для відтворення процесів узгодження господарських інтересів.
* Ділова гра - це групова вправа з вироблення послідовності рішень в штучно створених умовах, що імітують реальну виробничу обстановку.
* Ділова гра - це своєрідна система відтворення управлінських процесів, що мають місце в минулому або можливих у майбутньому, в результаті якої встановлюється зв'язок і закономірності існуючих методів вироблення рішення на результати виробництва в даний час і в перспективі.
* Ділова гра - це творіння ігрового образу у ході іманентного подолання добровільно прийнятих правил.
Для осмисленого застосування ділових ігор необхідно з'ясувати їх сутність, зрозуміти відмінність дитячої ігри та ігри діловий. Якщо в першій дотримання правила займає головне місце, то в другій правила є лише вихідним моментом, на основі якого будується вільне ігрове поведінка. Гра присутній там, де необхідно вийти за межі схем.
Основні атрибути ділових ігор:
1. Гра імітує той чи інший аспект цілеспрямованої людської діяльності;
2. Учасники гри отримують ролі, які визначають відмінність їхніх інтересів і спонукальних стимулів у грі;
3. Ігрові дії регламентуються системою правил;
4. У діловій грі перетворюються просторово-часові характеристики модельованої діяльності;
5. Гра носить умовний характер;
6. Контур регулювання гри складається з наступних блоків: концептуального, сценарного, постановочного, сценічного, блоку критики і рефлексії, суддівського, блоку забезпечення інформацією [4].

№5

Загальні вимоги до сучасного уроку

Загальні вимоги коротко можна сформулювати так: ü озброювати учнів свідомими, глибокими і міцними знаннями; ü формувати в учнів міцні навички й уміння, що сприяють підготовці їх до життя; ü підвищувати виховний ефект навчання на уроці, формувати в учнів у процесі навчання риси особистості; ü здійснювати всебічний розвиток учнів, розвивати їхню особистість; ü формувати в учнів самостійність, творчу активність, ініціативу, як стійкі якості особистості, уміння творчо вирішувати задачі, що зустрічаються в житті. ü виробляти уміння самостійно учитися, здобувати і поглиблювати чи поповнювати знання, працювати з книгою, опановувати навичками й уміннями і творчо застосовувати їх на прак-тиці; ü формувати в учнів позитивні мотиви навчальної діяльності, пізнавальний інтерес, бажання учитися, потребу в розширенні і придбанні знань, позитивне відношення до навчання. Ці вимоги умовно можна поділити на чотири групи. Виховні вимоги. Виховувати моральні якості, формувати естетичні смаки, забезпечувати тісний зв'язок навчання з життям, її запитами і вимогами, формувати активне відношення до нього. Дидактичні вимоги. Забезпечувати пізнавальну активність на уроці, раціонально сполучати словесні, наочні і практичні методи з проблемами, роботу з підручником, рішення пізнавальних задач. Реалізовувати вимоги єдності навчання, виховання і розвитку шляхом тісного зв'язку теорії з практикою, навчання з життям, із застосуванням знань у різних життєвих ситуаціях. Необхідно здійснювати систематичний контроль за якістю засвоєння знань, навичок і умінь і корекцію їхніх навчальних зусиль. Постійне одержання зворотного зв'язку дозволяє впливати на хід навчального процесу, коригувати його. При виявленні пробілів у знаннях потрібно аналізувати їхньої причини і знаходити шляхи їхнього усунення. Привчати учнів до самостійності і самоконтролю в процесі самостійної пізнавальної діяльності. Постійне залучення учнів до активної пізнавальної діяльності і виконання практичних завдань на уроці сприяє закріпленню знань, навичок і умінь. Психологічні вимоги. Учитель контролює точність, старанність і своєчасність виконання учнями кожної вимоги. Воля і характер учителя виявляються на уроці у всій його діяльності. Особливо цінується учнями вимогливість педагога в сполученні зі справедливістю і доброзичливістю, повагою і педагогічним тактом. Учитель повинний відрізнятися самоволодінням і самоконтролем, щоб перебо-рювати негативний психічний стан на уроці - непевність, скутість чи навпаки, зайву самовпевненість, грайливість, підвищену збудливість. Гігієнічні вимоги. Дотримання температурного режиму в класі, належних норм освітленості. Варто уникати одноманітності в роботі, монотонності викладу, чергувати слухання навчальної інфор-мації з виконанням практичних робіт. Зміна видів роботи приносить відпочинок, дозволяє включати в пізнавальну діяльність різні органи почуттів. Майстерність учителя на уроці полягає головним чином у вмілому володінні методикою навчання і виховання, творчому застосуванні новітніх досягнень педагогіки і передового пе-дагогічного досвіду, раціональному керівництві пізнавальною і практичною діяльністю учнів, їхнім інтелектуальним розвитком.