Метрологічний контроль в адаптивній фізичній культурі

В адаптивному фізичному вихованні одне з головних питань контролю є оцінка рухових можливостей людей з обмеженим рівнем здоров’я. Фахівцями в галузі фізичної культури і спорту, лікарями досліджується тонус м’язів, обсяг рухів у суглобах, функціональні можливості серцево-судинної, дихальної систем, здійснюється тестування рухових можливостей, визначається ступінь сформованості рухових навичок.

Для дітей з обмеженими можливостями здоров’я доцільно проводити за певними показниками експрес-оцінку допуску до занять фізичними вправами, оцінку адаптаційних можливостей на фізичне навантаження та оцінку рухових можливостей.

Рухову діяльність дітей із церебральним паралічем, на відміну від фізично здорових дітей, обмежують зумовлені захворюванням розлади моторики, психіки, порушення морфології, функцій органів і систем організму. Характеристика розвитку рухової активності й пізнавальних процесів у дітей 5-8 років із ДЦП в умовах санаторно-курортного лікування була запропонована О. А. Шлапаченко (2008). У хворих дітей можна контролювати:

- рівень сформованості дрібної моторики;

- засвоєння рухового ритму;

- координацію рухів;

- результати виконання мімічного тесту;

- швидкість психомоторної реакції;

- рівень розвитку уваги;

- рівень розвитку пам’яті;

- рівень сформованості процесів мислення;

- рівня сформованості просторового мислення й конструктивної діяльності;

Г. А. Єдинак (2010) запропонував деякі види контролю для дітей із церебральним паралічем. Напрямами здійснення контролю можуть бути: морфофункціональний стан (довжина, маса тіла, обвідні розміри грудної клітки, життєва ємність легенів, частота пульсу в спокої, артеріальний тиск, сила кисті неураженої кінцівки), побутово-професійна дієздатність; теоретико-методична (уміння використовувати спеціальні знання на практиці); загальна рухова і фізична підготовленість. Передбачено також оцінювання важливих для трудової діяльності учня фізичних якостей: швидкості рухів руками (тепінг-тест) та різновидів витривалості (згинання і розгинання рук в упорі лежачи на лаві, піднімання за одну хвилину тулуба в сід із положення лежачи на спині, утримування тулуба в прогині назад лежачи на животі).

Упродовж навчального року потрібно здійснювати аналіз таких показників: вихідний контроль – усіх у зазначених напрямах; поточний (після оволодіння певним матеріалом, здебільшого щомісяця) – теоретико-методичної і загальної рухової, етапний (наприкінці семестру) – фізичної підготовленості й побутово-професійної дієздатності; підсумковий – усіх показників. Оперативний контроль необхідно використовувати на кожному занятті для визначення відповідності поточного стану учня запропонованим навантаженням. Етапні й підсумкові досягнення повинні бути вихідними для наступного періоду навчання та підставою для коригування змісту занять. Критеріями, показниками і системою оцінювання можуть бути: для теоретико-методичної підготовленості – міра застосування на практиці сформованих знань (чинна 12-бальна шкала); для загальної рухової і побутово-професійної дієздатності – результати виконання рухових завдань із самозабезпечення і сформованість умінь (навичок) у рухових діях; для морфофункціонального стану і фізичної підготовленості – рівень прояву відповідних показників і фізичних якостей: («0» – відсутність зміни, «1» – незначна, «2» – значна, «3» – дуже значна позитивна зміна показника).

Ю. В. Бардашевський (2011) звернув увагу на характеристику рухових можливостей і функціонального стану осіб із дитячим цере-бральним паралічем. Для визначення ступеня рухових дисфункцій і подальшого проведення аналізу з метою визначення пріоритетів і напрямів реабілітаційного втручання було здійснено попередню оцінку стану пацієнтів. Досліджено: масу тіла учнів, довжину тіла учнів, індекс маси тіла, амплітуди рухів у суглобах верхніх і нижніх кінцівок, рівень спастичності групи м’язів задньої поверхні стегна. Зручною для оцінки патологічного тонусу м’язів є модифікована шкала Ашворта (D. Wade, 1992). У дослідженнях запропоновано застосовувати: тест «AbilityofHand» (за M. Penta і співавт., 1998), тепінг-тест, електро-енцефалографію, гоніометрію.