Структура діяльності науково-педагогічного працівника (викладання) і студента (учіння)
Основним завданням навчального процесу у вищій школі є цілеспрямована і планомірна підготовка майбутніх фахівців різного профілю до творчої життєдіяльності у сучасному суспільстві. Навчальний процес у вищій школі - це система організації навчально - виховної діяльності, в основу якої покладено органічну єдність і взаємозв'язок викладання (діяльність викладача) і учіння (діяльність студента), спрямованих на досягнення цілей навчання, розвитку особистості студента, його підготовки до професійної діяльності.
У процесі навчання відбувається передача накопиченого попередніми поколіннями соціального досвіду і його трансформація. Навчання таким чином постає окремим, специфічним видом суспільної діяльності, перетворюється у засіб передачі соціального досвіду. Єдність викладання і учіння є об'єктивною характеристикою навчального процесу у вищій школі, адже у процесі навчання у вищій школі беруть участь два діючі суб'єкти: викладач, діяльність якого спрямована на управління навчально - пізнавальною діяльністю студента на основі врахування об'єктивних і суб'єктивних закономірностей, принципів, методів, організаційних форм і засобів навчання, та студенти, які в процесі учіння засвоюють знання, уміння та навички, регламентовані навчальними планами та програмами (схема 1).
Схема 1
Структура діяльності суб'єктів навчального процесу у вищій школі
23. Взаємозв’язок між компонентами державного, галузевого стандартів та стандартів вищої освіти ВНЗ.
Стандарт вищої професійної освіти повинен служити соціальною гарантією членам суспільства, їх конкурентоспроможності на вітчизняному і світовому ринках праці і відповідати їх персональним потребам. Для цього він повинен бути прийнятним для всіх регіонів і суб'єктів, посильним для студентів як за змістом, так і за обсягом, повинен спиратися на реальні ресурси в суспільстві (не виходити за межі можливого на нинішній стадії розвитку суспільства), стикуватися із зарубіжними освітніми стандартами. Безумовно, однією з важливих функцій державного стандарту вищої професійної освіти є створення умов для вільного функціонування в державі системи безперервної освіти. У зв'язку з цим освітні стандарти всіх ланок системи безперервної освіти повинні бути наступними, добре взаємодіяти в суміжних галузях.
Нарешті, державний стандарт вищої освіти повинен бути основою для подальшої розробки професійних освітніх програм, комплексів методичного забезпечення навчального процесу, організації атестації навчальних закладів, розробки стандартів професійної освіти більш високого рівня (наприклад, стандарт інженерно-педагогічної освіти) та ін., тобто повинен мати виразну дидактичну і методичну інтерпретацію.
Будь-який стандарт повинен бути встановлений і прийнятий на основі відповідних вимог до стандартизованих об'єктів або явищ, на основі співвідношення змістових параметрів цих об'єктів або явищ з якимсь суспільно прийнятим еталоном. У цьому розумінні будь-який стандарт є і метою, досягнення якої слід прагнути, і реально одержаним результатом, який повинен бути зіставлений з метою, що завжди певною мірою ідеалізується і у всіх деталях є непередбачуваною. Разом з тим, як буде показано нижче, стандарт - це ще і могутній засіб підвищення якості предметної діяльності, яка приводить до бажаного результату.
Стандартизація, таким чином, може бути охарактеризована як процедура, що супроводжує і етап цілепокладання, і етап оцінки результативності в будь-якій сфері, пов'язаній з організацією процесу руху від заданої мети до очікуваного результату.