Тема 2. Провідні категорії соціальної педагогіки

План лекції

1. Соціальне виховання та соціальне навчання як основні категорії соціальної педагогіки.

2. Соціально-педагогічна діяльність як різновид професійної діяльності.

3. Характеристика специфічних категорій соціальної педагогіки.

Ключові поняття: категорія, соціальне виховання, соціальне навчання, соціально-педагогічна діяльність, соціальна профілактика, соціальна реабілітація, соціальне обслуговування.

Матеріал до лекції

Категорія - найбільш узагальнене поняття. До базових понять соціальної педагогіки відносяться: соціалізація – процес послідовного входження індивіда в соціальне середовище, що супроводжується засвоєнням та відтворенням культури суспільства внаслідок взаємодії людини з стихійними та створеними умовами її життя на всіх вікових етапах .

Соціальна адаптація –процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища ;вид взаємодії особистості чи соціальної групи з соціальним середовищем.

Соціальне середовище розглядається як сукупність соціальних умов життя, діяльності людини (соціальні інститути, соціальні групи, сфери суспільного життя ), що впливають на її та поведінку.

Соціально-педагогічна діяльність - це різновид професійної діяльності ,суть якої полягає у наданні допомоги особистості у процесі її соціалізації, засвоєння соціокультурного досвіду, створенні умов для її самореалізації у суспільстві.

Соціальне виховання – це цілеспрямований процес формування соціальних якостей особистості дитини, необхідних їй для успішної соціалізації. (За М.Галагузовою)

Соціальне навчання – цілеспрямований процес передачі соціальних знань, формування соціальних умінь, навичок, які сприяють соціалізації дитини. (За М.Галагузовою)

Соціальна профілактика - комплекс психолого-педагогічних, економічних, правових, медичних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі.

Соціальна реабілітація – комплекс заходів, спрямованих на відновлення порушених чи втрачених індивідом суспільних зв’язків та відносин внаслідок стану здоров’я, зміни соціального статусу.

Соціальне обслуговування- це вид соціальної діяльності державних та недержавних органів, спрямований на забезпечення матеріальних, оздоровчих, освітніх, естетичних та інших потреб особистості.

Соціальна допомога- вид соціальної діяльності, спрямований на підтримку осіб та соціальних груп, що знаходяться у кризовій ситуації.

Соціальні послуги- комплекс дій державних, громадських організацій, спрямованих на забезпечення та покращення умов життєдіяльності особистості чи окремих груп.

До числа основних інтегративних соціально-педагогічних понять можна віднести категорію „соціальне виховання”. Воно розуміється як створення умов та заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння підростаючим поколінням загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування у нього соціально-позитивних ціннісних орієнтацій.

Соціальне виховання здійснюється у процесі взаємодії особистості в різних відносно автономних сферах життєдіяльності: освіта, організація соціального досвіду людини, індивідуальна допомога їй. Освіта включає в себе систематичне навчання та самоосвіту. Організація соціального досвіду здійснюється завдяки участі дитини у різних формалізованих та неформалізованих об’єднаннях (клас, гурток, дворова компанія однолітків, сусідство тощо). Індивідуальна допомога – це свідома спроба інших осіб ( батьків, вчителів, близьких, друзів тощо) допомоги дитині набути певних знань , навичок для задоволення власних потреб та потреб інших людей; в усвідомленні дитиною своїх цінностей та можливостей; в розвитку самосвідомості та самоствердженні, почутті приналежності до певної групи та соціуму.

Соціальне виховання забезпечується суспільством та державою в організаціях, що спеціально створюють для його здійснення( школа, мережа позашкільних закладів, дитячі та молодіжні організації), а також у тих, де виховання не є провідною функцією(армія, виробництво, громадське об’єднання). Роль держави в організації соціального виховання полягає в тому, що вона не тільки створює його інфраструктуру, але, в першу чергу, формулює завдання соціального виховання, закріплення в державних програмах та документах(Державна національна програма „Освіта”), і визначає його структуру та зміст.

Процес соціального виховання можна відобразити у вигляді такої схеми:

Провідним завданням соціального виховання в кожному суспільстві є створення оптимальних умов для найбільш ефективної соціалізованості особистості.

2. Основні категорії соціальної педагогіки

Соціальна педагогіка як галузь педагогіки має запозичені педагогічні категорії та власні. Запозичені: освіта, навчання, виховання, особистість, розвиток, діяльність соціум, соціалізація, соціальна адаптація, соціальна реабілітація. Власні: соціальне навчання, соціальне виховання, соціально-педагогічна діяльність.

Соціально-педагогічна діяльність за своєю суттю близька до педагогічної діяльності, однак має і свою специфіку. Соціально-педагогічна діяльність – це різновид професійної діяльності, суть якої полягає у наданні допомоги дитині в процесі її соціалізації, засвоєння ним соціокультурного досвіду і створенні умов для його самореалізації в суспільстві.