Вимоги щодо захисту голосу й профілактики професійних голосових захворювань

1. Регулярно займатися спеціальними вправами, загартовуван­ням і вдосконаленням мовно-вокального апарату:

а) загартовування водою, свіжим повітрям, сонцем;

б) спеціальні вправи (дикція, дихання, масаж).

2. Дотримуватися режиму голосового навантаження:

а) підтримка організму в добрій фізичній і психічній формі;

б) вміння контролювати голос (гучність, висоту, діапазон, нер­вове напруження) у процесі професійної діяльності;

в) дотримання режиму (голос може звучати неперервно 10 — 12 хвилин, відтак обов'язковою є перерва).

3. Правильно харчуватися й відпочивати:

а) вживати їжу не пізніше ніж за 2 години до початку мов­леннєвої діяльності;

б) обмежити вживання гірчиці, уксусу, перцю, інших гострих приправ і спецій, морозива, гарячого чаю, кофе та ін.;

в) різко обмежити вживання алкогольних напоїв;

г) скоротити кількість випалюваних цигарок;

д) давати голосу "ввійти у працю", відпочити й розслабитися, не вести пустопорожніх розмов, особливо після значного наван­таження та у холодну погоду;

є) у менструальний період голосове навантаження має бути знижене.

Підсумовуючи викладений у цьому параграфі матеріал, слід нагадати про деякі закони впливу словом, про окремі з них уже йшлося вище, про інші ми навмисно не згадували.

Слово, мова, як наголошує К.С.Станіславський, і за побу­тових, і за сценічних умов, а також за умов публічного виступу педагога або лектора, зберігає свою активність, якщо промовець має органічну потребу говорити.

7* 195

___________________________РОЗДІЛ 4___________________________

У свою чергу, потреба залишається гострою, якщо вчитель добре знає те, про що він має намір говорити (предмет), передг усім з точки зору глибокого розв'язання завдання, задля якого й почалася та чи та розмова. Не випадково у театральній педагогіці є вираз "Знати означає вміти". Серед інших умов, за яких здійс­нюється процес говоріння вчителя, особливе значення має кін­цева мета виступу. Надзавдання й є головним джерелом впливу словом на тих, хто навчається. Причому чим більше воно хвилює особисто педагога, тим виразніше, дійовіше його мовлення. Щоб педагог під час виступу не розгубився, не почав говорити меха­нічно та його мовлення не втратило своєї дійовості, пропонуємо на підставі досліджень К.С.Станіславського комплекс психоло-го-педагогічних засобів. Засадовою стосовно цього комплексу, як стверджував І.П.Павлов, є вимога, згідно з якою процес гово­ріння має грунтуватися на взаємодії першої та другої сигнальних систем.

Передусім для того, щоб висловити ту чи ту думку, виконавець (учитель) повинен добре її собі уявити. Говорити, як було зазна­чено вище, згідно з К.С.Станіславським, означає передавати слу­хачам свої бачення, заражати їх своїми уявленнями, переживан­нями. Слухати означає уявляти собі те, що чуєш. Чим яскравіше уявлення, тим яскравіше й виразніше мовлення, тим воно дійо­віше (дохідливіше).

Наступний елемент техніки впливу словом вкорінений у тому, що педагог передає свої бачення слухачам для того, щоб вплинути на їхню свідомість, змінити її, якщо необхідно, у потрібному напрямку. Інакше кажучи, якщо є захоплююча мета виступу, за умови правильного розуміння вчителем логіки й послідовності думок викладуваного тексту (наскрізна дія, згідно з К.С.Стані­славським), висловлюючи які, він наближається до чергового завдання, коли педагог точно уявляє ці думки, активно передає їх слухачам, і коли все це слугує для того, щоб впливати на тих, хто навчається, змінювати їхні бачення та уявлення про той чи той предмет діяльності, тоді створюються умови для впливу словом.

Для розв'язання зазначених вище завдань, пов'язаних з вико­навською діяльністю педагога, ми пропонуємо так зване настро­ювання. Наведене нижче психофізичне настроювання має на меті "розім'яти" вчителя перед уроком, "настроїти" його почуття та емоції на правильну тональність у взаємовідносинах з учнем і

___________МОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ-___________

тим самим дозволити педагогу "включити" весь його педагогіч­ний потенціал. Згідно з даними вітчизняних досліджень¹, учень є дуже чутливим до емоційного стану вчителя. Він, як правило, "заражається" настроєм учителя, крім цього, учень переживає атмосферу, яка постає в класі. У театральній педагогіці є доволі стара вправа "на стани". Двом студентам пропонується вийти на майданчик і почати діяти в протилежних станах. Наприклад, один повинен бути радісним, а інший — вбитий горем. Оби­два учасники, опинившися водночас на майданчику, почина­ють діяти (впливати), вигадуючи свої інструментарії. Найчастіше вправа завершується так — перший стає не таким радісним, другий — не таким сумним. їхні самопочуття немовби нейт­ралізуються почуттями партнера. Стає очевидним — вони за­лежні від товариша на майданчику. На підставі зазначених вище досліджень і цієї вправи маємо право підтвердити первинне твер­дження про взаємозалежність партнерів, у нашому випадку вчи­теля та учня. У річищі нашого дослідження слід зазначити, що у педагогічному процесі головним джерелом атмосфери в класі є вчитель. Його зацікавленість предметом навчання та інтересами учнів, відкритість, почуття гумору та інші якості, описані вище, безпосередньо впливають на емоційний настрій класу. Отже, психофізична непідготовленість (ненастроєність, невміння пере­будуватися тощо) вчителя до уроку здатна звести нанівець будь-яку методику та відмінне знання навчального предмета. Ось чому й виникає необхідність у навчанні майбутнього педагога керу­вати своїм станом (настроєм, темпераментом, негативною уста­новкою тощо). Пропоноване настроювання ми умовно назвали "вбирання педагога". Воно складається з таких завдань і вправ: 1. Щоденні (індивідуальні) вправи (до ЗО хвилин):

а) мовлення(дикція, орфоепія, дихання, практична робота над текстом майбутнього уроку);

б) увага (довільна та мимовільна);

Див.: Брудный А.А. О проблеме коммуникации // Методологические проблемы социальной психологии. — М., 1975; Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. — М., 1976; Кан-Калик В.А. Педагогическая деятельность как творческий процесс. — Грозный, 1976; Сухомлинский В.А. Мудрая власть коллектива. — М., 1981; Страхов И. В. Психическое состояние и такт учителя // Вопросы психологии. — 1966. — № 3 та ін.

_______________________________РОЗДІЛ 4______________________________

в) спостереження(аналіз попередніх уроків з точки зору уваги як своєї, так і учнів);

г) психофізична свобода.

2. Групові регулярні заняття (1—2 рази на тиждень по 1,5 — 2 години):

а) увага;

б) уява та фантазія;

в) психофізична свобода;

Г) психофізична дія.

3. Мовлення:

а) дикція;

б) дихання;