Розрахунок занулення електроустановок

ЗАВДАННЯ

ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ З ОСНОВ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Освітньо-кваліфікаційний рівень:БАКАЛАВР

Галузь знань:0101 Педагогічна освіта

Для вісіх напрямів підготовки

Курс навчання:4

ПОЛТАВА – 2012

Завдання індивідуальної роботи з основ охорони праці для студентів 4 курсу для всіх напрямів підготовки / [упорядник А.Ю.Цина]. – Полтава: ПНПУ, 2012. – 28 с.

Рецензенти:

Гриньова М.В., доктор педагогічних наук, професор, зав. кафедри педагогічної майстерності Полтавського національного педагогічного университету імени В.Г. Короленка

Гриценко Л.О., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії та методики технологічної освіти Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка

Методичні рекомендації включають технологію проведення студентами індивідуальної роботи, систему завдань, довідкові матеріали, перелік рекомендованої літератури. Розраховані на студентів, викладачів і вчителів закладів освіти різних рівнів акредитації, методистів.

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….4

Завдання на індивідуальну роботу з основ охорони праці ………………….5

1. Індивідуальне завдання № 1. Визначення повітрообміну при

загальнообмінній вентиляції. Оцінка впливу параметрів мікроклімату робочої зони на фізіологічний стан працівників……………………………………………...5

2. Індивідуальне завдання № 2. Визначення інтенсивності

загальнообмінної та місцевої вентиляції……………………………………………..8

3. Індивідуальне завдання № 3. Контроль вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Дослідження забрудненості робочої зони шкідливими речовинами та оцінка щодо відповідності його нормативним значенням……….10

4. Індивідуальне завдання № 4. Дослідження та оцінка якості

природного та штучного освітлення.………………………………………………..12

5. Індивідуальне завдання № 5. Визначення рівня шуму на

робочому місці. Розрахунок шумопоглинального екрану.………………………...16

6. Індивідуальне завдання № 6. Дослідження параметрів

інфрачервоного випромінювання та ефективності

тепловідбиваючих екранів. Дослідження способів захисту

персоналу від іонізуючого випромінювання.……………………………………....18

7. Індивідуальне завдання № 7. Вибір і розрахунок

заземлювальних пристроїв. Розрахунок занулення електроустановок…………..21

8. Індивідуальні завдання № 8–9. Розробка змісту параграфів

авторського посібника «Охорона праці

в галузі фахової діяльності»…………………………………………………………23

ВСТУП

Важливе місце у вивченні студентами курсу основи охорони праці в посідає індивідуальна робота, яка передбачає виконання завдань із закріплення та поглибленого вивчення навчального матеріалу, повністю самостійного вивчення окремих тем дисципліни, підготовки до практичних занять. Щотижня необхідно виконувати одне завдання з індивідуальної роботи. Час на виконання одного завдання з індивідуальної роботи складає півтори години.

Інструкції до виконання завдань включають мету, час на їх виконання, рекомендований для виконання завдань теоретичний навчальний матеріал, зміст завдань, кількість балів, яка може бути нарахована за виконання завдань.

Кожне завдання виконується в окремому робочому зошиті для самостійної та індивідуальної роботи студента або відсилається електронною поштою на адресу oо[email protected]. Виконання одного завдання індивідуальної роботи оцінюється за п’ятибальною шкалою.

Завдання на індивідуальну роботу з основ охорони праці

Індивідуальне завдання № 1

Визначення повітрообміну при

загальнообмінній вентиляції. Оцінка впливу параметрів мікроклімату робочої зони на фізіологічний стан працівників

Мета: Вивчення способів розрахунку повітрообміну при загальнообмінній вентиляції.

Час виконання роботи – 1 год.

Кількість балів -- 2

Звіт студента за виконану роботу: письмовий аналіз.

Вступ

Вентиляція – процес повітрообміну у виробничих приміщеннях, який забезпечує нормовані значення параметрів мікроклімату та чистоту повітря. Метою вентиляції є зменшення в повітрі робочої зони концентрації шкідливих домішок, надлишкового тепла та забезпечення подачі потрібної для життєдіяльності людини кількості свіжого повітря.

Системи вентиляції можна умовно класифікувати за такими основними ознаками:

– спосіб організації повітрообміну (природна, механічна і змішана);

– спосіб подачі та видалення повітря (припливна, витяжна та припливно-витяжна);

– призначення (загальнообмінна та місцева).

Природна вентиляція здійснюється під дією природних сил – різниці густини теплого повітря в середині приміщення та холоднішого зовнішнього або сили вітру. Природна вентиляція буває неорганізованою, якщо здійснюється через нещільності у зовнішніх огороджувальних конструкціях (інфільтрація) та організованою і регульованою (аерація).

Основною характеристикою вентиляції є її інтенсивність Q( м³/год). Вона визначається в залежності від призначення та типу вентиляційної системи. Тип вентиляційної системи залежить від характеру виділень шкідливих речовин в приміщенні:

– при незосередженому – застосовують загальнообмінну вентиляцію;

– при зосередженому виділенні застосовують витяжну вентиляцію разом із загальнообмінною вентиляцією (як правило, припливною).

Інтенсивність загальнообмінної вентиляції розраховують за умовами розбавлення повітря робочої зони до гранично допустимої концентрації шкідливих домішок або температури зовнішнім повітрям.

При виділенні “і” шкідливої речовини з інтенсивністю G_і (мг/год) необхідна кількість повітря визначається за формулою:

, (1.1)

де х_гдк – гранично допустима концентрація речовини в робочій зоні ,мг/м³;

х_з – концентрація речовини в зовнішньому повітрі, якщо немає даних, топриймають в розрахунках х_з = 0,3·х_гдк, мг/м³.

Інтенсивність вентиляції може бути визначена також за кратністю повітрообміну (К, год^-1):

(1.2)

де V – об’єм приміщення , м³.

Навчальні приміщення повинні бути обладнані природною витяжною вентиляцією, а окремі (кабінети хімії, біології, майстерні) – місцевою (витяжні шафи, витяжні зонти та ін.). Для звичайних класів, актових залів, кабінетів креслення, історії та всіх інших приміщень К = І год^-1. З метою виконання цієї вимоги площа фрамуг (кватирок) повинна бути більшою 1/50 площі підлоги. Для кабінетів хімії, фізики, біології, обслуговуючої праці, навчальних майстерень К = 3 год^-1. Для аварійної вентиляції кратність вентиляції повинна бути неменше 8 год^-1.

Інтенсивність місцевої всмоктувальної вентиляції визначають за швидкістю повітря в прорізі витяжного пристрою, необхідною для ефективного відводу шкідливих речовин:

Q_м= 3600·k₃·W_o·S_в , (1.3)

де k₃ – коефіцієнт запасу, який залежить від токсичності виділень та виду агрегату, S_в – площа живого перерізу витяжного вікна в м²; W_o – швидкість повітря у витяжному вікні в м/с.

Швидкість повітря у витяжному вікні залежить від токсичності шкідливих домішок і може прийматися від 0,4 м/с (гаряче повітря без шкідливих домішок) до 3 м/с (домішки 1 класу небезпечності). Для умов шкіл швидкість повітря у витяжному вікні витяжної шафи повинна складати 0,8 – 1,25 м/с.

Кондиціювання – це найбільш вдалий метод регулювання мікроклімату, при якому в робочу зону подається повітря, яке відповідає нормативним показникам. Для цього повітря очищають в фільтрі, підігрівають в калорифері, а при потребі – охолоджують за допомогою холодильної установки, при цьому може бути передбачено регулювання вологості повітря. Таким чином,кондиціювання є універсальним методом регулювання мікроклімату, так як воно впливає на усі параметри мікроклімату одночасно. В школах кондиціюванням повинні обладнуватися кабінети інформатики.

При використанні систем вентиляції слід пам’ятати, що вентиляційні канали повинні періодично чистити (зокрема, канали природної вентиляційної системи чистять не рідше як раз у три роки).

ЗАДАЧА № 1

Визначте інтенсивність місцевої вентиляції від газової плити, що виділяє шкідливі речовини в обсязі ГДК (мг/ м³), зазначеному в таблиці 2 Розміри плити 0,6 х 0,6 м².

Q= м³/год, де

Кз – коефіцієнт запасу (див. таблицю 2) для зазначеного в задачі рівня ГДК;

W_o – швидкість руху повітря (див. таблицю 2) для зазначеного в задачі рівня ГДК;

Sв – площа поперечного перерізу вентиляційного вікна ( ).

Таблиця 1

Варіанти даних для розрахунку місцевої вентиляції

№ вар.	Шкідливі речовини з ГДК, мг/м3	Клас небезпеки	Швидкість руху повітря, V м/с	Коефіцієнт запасу, Кз
	Понад 100 100…10 10…2 2…1 1…0,1 Менше 0,1 Понад 100 100…10 10…2 2…1 1…0,1 Менше 0,1 Понад 100 100…10 10…2 2…1 1…0,1 Менше 0,1 Понад 100 100…10 10…2 2…1 1…0,1 Менше 0,1 Понад 100 100…10 10…2 2…1 1…0,1 Менше 0,1		0,5 0,8 1,25 1,75 2,0 3,0	1,1 1,1 1,2 1,2 1,3 1,5 1,1 1,1 1,2 1,2 1,3 1,5 1,1 1,1 1,2 1,2 1,3 1,5 1,1 1,1 1,2 1,2 1,3 1,5 1,1 1,1 1,2 1,2 1,3 1,5

ЗАДАЧА № 2

Якими мають бути розміри вентиляційного вікна витяжної шафи, якщо інтенсивність місцевої вентиляції, яка з робочого місця видаляє шкідливі речовини з обсягом ГДК, зазначеним у таблиці 2 ( мг/м³), складає 1580 м³/год.

Q= , де

Кз – коефіцієнт запасу (див. таблицю 2) для зазначеного в задачі рівня ГДК;

W_o – швидкість руху повітря (див. таблицю 2) для зазначеного в задачі рівня ГДК;

Sв – площа поперечного перерізу вентиляційного вікна шафи витяжки ( ).

Індивідуальне завдання № 2

Визначення інтенсивності загальнообмінної та місцевої вентиляції

Мета: Вивчення способів розрахунку ефективності загальнообмінної та місцевої вентиляції

Час виконання роботи – 1 год.

Кількість балів -- 2

Звіт студента за виконану роботу: письмовий аналіз.

Вступ

Тип вентиляційної системи залежить від характеру виділень шкідливих речовин в приміщенні. При незосередженому виділенні застосовують загальнообмінну вентиляцію. Інтенсивність загальнообмінної вентиляції розраховують за умовами розбавлення повітря робочої зони до гранично допустимої концентрації шкідливих домішок або температури зовнішнім повітрям.

При виділенні “і” шкідливої речовини з інтенсивністю G_і (мг/год) необхідна кількість повітря визначається за формулою:

, (2.1)

де х_гдк – гранично допустима концентрація речовини в робочій зоні ,мг/м³;

х_з – концентрація речовини в зовнішньому повітрі, якщо немає даних, топриймають в розрахунках х_з = 0,3·х_гдк, мг/м³.

Хід роботи.

Визначити час, за який в приміщенні з розмірами, представленими в таблиці 3, утвориться вибухонебезпечна суміш внаслідок витікання природного газу з інтенсивністю 2 м³/год. Межі займання суміші: верхня – 15,0 %, нижня – 5,6 %. Результат порівняти з випадком наявності вентиляції приміщення з кратністю 3 год^-1.

1) Визначити об’єм суміші газу з повітрям на нижній межі її займання:

Довжина х ширина х висота – 100% Vсум. = м³

Vсум. – 5,6%

2)Визначити час за який накопичиться об’єм газової суміші на нижній межі її займання:

t= год.

3) За наявності вентиляції приміщення з кратністю К=3 год^-1 час утворення вибухонебезпечної суміші складе:

tвент.= К t (год)

Таблиця 2

Варіанти даних для розв’язку задач із вентиляції

№ вар.	Довжина і ширина приміщення, м	Висота приміщення, м
	6х10	3,5
	6х8
	6х12	3,5
	7х11
	6х9	3,5
	6х10
	6х12	3,5
	8х10
	10х20
	7х10
	7х9	3,5
	7х12
	7х13
	7х12	3,5
	6х14
	7х8	3,5
	8х10
	7х10	3,5
	8х10
	12х24	5,5
	6х9
	6х13
	7х12	3,5
	8х16
	8х9	3,5
	8х8
	7х9	3,5
	8х8
	6х12	3,5
	8х10	4,5

Питання для обговорення

Способи розрахунків і результати обчислення інтенсивності загальнообмінної та місцевої вентиляції.

Індивідуальне завдання №3

Контроль вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Дослідження забрудненості робочої зони шкідливими речовинами та оцінка щодо відповідності його нормативним значенням

Мета: Вивчення способів розрахунку забрудненості робочої зони шкідливими речовинами та оцінка щодо відповідності його нормативним значенням

Час виконання роботи – 1 год.

Кількість балів -- 2

Звіт студента за виконану роботу: письмовий аналіз.

Вступ

У сучасній техніці застосовується безліч речовин, які можуть надходити в повітря, де знаходяться люди, і становити небезпеку їх здоров'ю. Для визначення небезпечності медики досліджують вплив цих речовин на організм людини і встановлюють безпечні для людини концентрації та дози, які можуть потрапити різними шляхами в організм людини.

В залежності від ступеня токсичності, фізико-хімічних властивостей, шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких не припустиме.

ГДК пилу, що часто потрапляє у повітря робочої зони виробничих приміщень, наведено в таблиці 4. У державних стандартах наведено більше 700 речовин, для яких встановлені значення ГДК.

При одночасному знаходженні в повітрі робочої зони кількох шкідливих речовин односпрямованої дії, близьких за хімічним складом і характером біологічної дії на людину, для визначення можливості працювати в цій зоні використовують таку залежність:

, (3.1)

де, x₁, x₂, x_n - фактичні концентрації шкідливих домішок повітрі робочої зони, мг/м³; ГДК₁, ГДК₂, ГДК_n - гранично допустимі концентрації шкідливих речовин, що знаходяться в повітрі робочої зони, мг/м³.

Хід роботи

ЗАДАЧА

Оцініть параметри мікроклімату в приміщенні, якщо в повітрі містяться чадний газ х₁ (ГДК= 20 мг/м³), хлор х₂ (ГДК = 1 мг/м). До якого класу за гігієнічною класифікацією відносяться умови праці?

Таблиця 3

Варіанти даних для розрахунку класу умов праці

№ вар.	Вміст у повітрі чадного газу мг/м3	Вміст у повітрі хлору мг/м3
		0,4 0,4 0,3 0,3 0,2 0,1 0,4 0,4 0,3 0,3 0,2 0,1 0,4 0,4 0,3 0,3 0,2 0,1 0,4 0,4 0,3 0,3 0,2 0,1 0,4 0,4 0,3 0,3 0,2 0,1

Індивідуальне завдання № 4.

Дослідження та оцінка якості природного та штучного освітлення

Вступ

Освітлення виробничих приміщень

Раціональна система освітленості відіграє важливу роль у зниженні виробничого травматизму і підвищує загальну працездатність людини.

Освітленість характеризується кількісними та якісними показниками. Кількісними є: світловий потік «Ф» — потужність променевої енергії (вимірюється в люменах - лм), сила світла «І» (вимірюється в канделах)таосвітленість «Е» — відношення світлового потоку до площі освітленої ним поверхні (вимірюється в люксах -- лк) .

За джерелом освітлення поділяють на природне і штучне.

Природне освітлення

Природне освітлення по своєму спектральному складу найбільш сприятливе, а його рівень характеризується коефіцієнтом природної освітленості (КПО). Це відношення природної освітленості всередині приміщення (Е_в) до зовнішньої горизонтальної освітленості (Е_зов) в %.

(4.1)

Всі зорові роботи в залежності від розміру об’єкта розрізнення поділяються на 8 розрядів. Наприклад, для ІІ розряду зорових робіт об’єкти розрізнення мають розміри до 0,3 мм, що потребує освітлення 500 лк, при КПО 2,5%. Для ІІІ розряду зорових робіт об’єкти розрізнення мають розміри до 0,5 мм, що потребує освітлення 300 лк, при КПО 1,5%. Для районів м. Харкова, м. Полтави за БНіП мінімальне значення КПО для навчальних приміщень складає 1,5% (ІІІ розряд зорових робіт), а для кабінетів креслення — 2,5% (ІІ розряд зорових робіт). Крім цього показника, в будівництві широко використовують поняття світлового коефіцієнту (СК) -- це відношення площі вікон (S_вік) до площі підлоги (S_під) і виражається у вигляді простого дробу.

(4.2)

Для навчальних приміщень він повинен бути більше 1/4.

Метою розрахунку є визначення площі вікон для заданого приміщення. Це можна зробити наступними способами:

— по величині світлового коефіцієнту;

— по величині КПО.

Розрахунок природного освітлення

Метою розрахунку є визначення площі вікон для заданого приміщення. Це можна зробити наступними способами:

— за величиною світлового коефіцієнту;

— за величиною КПО.

Розрахунок за світловим коефіцієнтом:

, м² (4.3)

Розрахунок площі вікон за нормативним значенням КПО здійснюється за залежністю (для бокового освітлення):

, (4.4)

η_вік — світлова характеристика вікна( залежить від співвідношень розмірів віконного прорізу та розмірів приміщення (η_вік=9…12));

к_зб — коефіцієнт затемнення будинку (к_зб=1,0…1,5);

к_з — коефіцієнт запасу (к_з=1,5…2,0), менше значення для бокового освітлення;

τ₀ — коефіцієнт світлопропускання скла (0,45…0,55);

r₀ — коефіцієнт, який враховує підвищення КПО за рахунок відбиття від поверхонь приміщення (r₀=1,5…3,0).

Штучне освітлення

Джерелом штучного освітлення є звичайно газорозрядні (люмінесцентні, дугові). Люмінесцентні лампи дають голубуватий світло (лампи типу ЛН, ЛД і ЛДЦ), жовтувате (типу ЛБ), рожеве (ЛТБ). Найкращу кольоропередачу забезпечують лампи типу ЛД, ЛДЦ, ЛХБ, ЛТПЦ, ЛН . Решту застосовують для освітлення допоміжних приміщень і зовнішніх площ.

Важливою характеристикою штучного освітлення є освітленість. Мінімальне її значення встановлено санітарними нормами за розрядами зорових робіт.

Розрахунок штучного освітлення

Звичайно для розрахунку освітленості застосовують наступні методики: за питомою потужністю , за коефіцієнтом використання світлового потоку та точковим методом. За першою методикою необхідну для освітлення потужність визначають за формулою:

(4.5)

Р_пит — питома потужність, Вт/м² (табл.4);

Таблиця 4

Рекомендована питома потужність штучного освітлення для шкільних приміщень

№ п/п	Найменування приміщень	Питома потужність pпит,, Вт/м2
Для ламп розжарювання	Для люмінесцентних ламп
	Навчальні майстерні технічної праці Навчальні майстерні обслуговуючої праці, швейні майстерні Кабінети креслення, малювання Класи, кабінети фізики, хімії, біології Спортивний зал Коридори	9,6

S_осв — освітлювальна площа приміщення, м².

Тоді необхідна кількість ламп визначається:

(4.6)

Р_л — потужність, яку споживає одна лампа, Вт.

Більш точним є розрахунок за коефіцієнтом використання світлового потоку, що дозволяє врахувати багато факторів: марку лампи, ККД світильника, забарвлення стін і стелі, висоту підвіски світильників. Освітленість розраховується так:

(4.7)

Ф — світловий потік лампи, (Лм) (табл.5);

Таблиця 5

Потужність	Номінальний світловий потік ламп Ф, (Лм)
Лампи розжарювання	Люмінесцентні лампи	Ртутні лампи	Метало-галогені
Вт	Б	Би	Г	ЛД	ЛДЦ	ЛХБ	ДРЛ	ДРН
	-	-	-				-	-
			-				-	-
	-	-	-					-
			-	-	-	-	-	-
		-		-	-	-	-	-
	-	-	-	-	-	-
	-	-		-	-	-
	-	-	-	-	-	-	-

Характеристики деяких джерел світла

S— площа приміщення або освітлювальна площа ,м²;

n — кількість ламп;

k_з — коефіцієнт запасу (к_з=1,3 для ламп розжарювання, к_з=1,5 для люмінесцентних ламп);

z — коефіцієнт нерівномірності (z=1,1…1,5);

η_св — ККД світильної установки (0,6).

Хід роботи

Задача 1

Оцініть природне для освітлення робочих місць ІІ розряду зорової роботи. В кабінеті 4 вікна розмірами по 5м² кожне, площа приміщення – 72м². За вимірами освітленість складає на першому ряду від вікон від 500 до 400 лк, другому – від 380 до 320 лк; на третьому – від 280 ...150 лк, при зовнішньому рівні освітлення Е_зов=5000 лк.

Задача 2

Визначить кількість ламп типу ЛД-40 для освітлення робочих місць ІІІ розряду зорової роботи. Розміри кабінету 60м². Перевірити результат на відповідність нормі освітлення (ККД освітлювальної установки -- 0,6).

Задача 3

Визначити за нормативним значенням КПО необхідну кількість вікон для приміщення з робочим місцями ІІ розряду зорової роботи, якщо площа виробничого приміщення складає 45м², розміри кожного окремого вікна 4м², прийнявши всі необхідні для розрахунків коефіцієнти для умов приміщення, де відбувається розв’язок задачі.

Задача 4

Визначити горизонтальну освітленість від лампи розташованої на висоті 3м в точці А, яка знаходиться в 2 метрах від осі лампи на поверхні стола. Максимальна сила світла лампи І_о = 2500кд.

Розрахунок освітленості на столі від однієї або кількох ламп за точковим методом здійснюється за формулою 8:

, лк, (8)

де, І_α – сила світла випромінювана лампою (світильником) в напрямку кута α (мал. 1),яка визначається за характеристиками лампи, кд;

r – відстань до розрахункової точки, м.

Рис .1. Схема до точкового методу розрахунку

(1 – джерело світла ; А – точка, для який визначається освітленість).

Індивідуальне завдання №5

Визначення рівня шуму на робочому місці

Шум – це будь-який небажаний звук, якій наносить шкоду здоров'ю людини, знижує його працездатність, а також може сприяти отриманню травми в наслідок зниження сприйняття попереджувальних сигналів. З фізичної точки зору – це хвильові коливання пружного середовища, що поширюються з певної швидкістю в газоподібній, рідкій або твердій фазі.

За частотою звукові коливання, які ми чуємо лежать в діапазоні від 20 до 20000 Гц. Найбільша чутність звуку людиною відбувається в діапазоні від 800 до 4000Гц. Найменша – в діапазоні 20–100Гц. Реакція на сприйняття шуму людиною залежить також від тривалості дії звукових хвиль.

Рівень шуму визначають у відносних одиницях – децибелах (дБ) від 0 до 140 Дб. У таблиці 6 наведено рівні інтенсивності звуку різних джерел шуму.

Таблиця 6

Рівень звукового тиску різних джерел шуму

Джерело шуму	Інтенсивність звуку, дБ
Шум зимового лісу в тиху погоду	2-4
Шепіт на відстані 1 м
Розмова середньої гучності на відстані 1 м	60-74
Робота верстатів, що створюють значний	80-100
шум (робоче місце біля верстата)
Робота иневмокомпресора, штампувального
преса на відстані 1 м
Шум реактивного двигуна літака	130-140
на відстані 2-3 м

Людське вухо неоднаково відчуває звуки різних частот. Звуки малої частоти людиною сприймаються як менш гучні, порівняно зі звуками більшої частоти тієї

ж інтенсивності. Найнесприятливішими для органів слуху є високочастотні шуми від 1000 до 10000 Гц. На рисунку 2 наведені криві рівнів гучності різних за частотою звуків.

У виробничих умовах, коли шум має непостійний характер застосовують середню величину – еквівалентний рівень звуку , що характеризує середнє значення енергії звуку в дБА, який вимірюється шумоміром. У таблиці 7 наведені норми допустимих рівнів шуму для різних частот.

Із таблиці видно, що допустимі рівні звукового тиску за низьких частот мають більш високі значення і знижуються з підвищенням частоти. Це пояснюється тим, що людський організм легше переносить низькі частоти і значно гірше – високі.

Таблиця 7

	Допустимі рівні	звукового тиску
№ п/п	Робочі місця	Рівні звукового тиску (дБ) в октавних смугах з середньогеометричними частотами (Гц)	Рівень звуку, ДБА
31,5
1.	Творча діяльність, керівна робо-та з підвищеними вимогами, нау-кова діяльність, конструювання, викладання, проектно-конструкторські бюро, програмування на ЕОМ
2.	Висококваліфікована робо­та, вимірювання та аналітич­на робота в лабораторіях
3.	Робота, що виконується з вказівками та акустичними сигналами. Приміщення диспетчерських служб, машинописних бюро
4.	Робочі місця за пультами у кабінах нагляду та дистан­ційного управління без мовного зв'язку. Приміщення лабораторій з шумним устаткуванням
5.	Постійні робочі місця у виробничих приміщеннях та на території підприємств

Завдання 1:

1. Визначити за таблицею 6 допустимий рівень шуму у навчальній аудиторії під час проведення занять.

2. Звуки якої частоти можуть найбільш заважати під час проведення занять?

3. Для визначеного у пункті 2 діапазону звукових частот визначити за таблицею 7 допустимі рівні шуму під час проведення занять.

Розрахунок шумоізолюючого екрану

Звукова ізоляція від повітряного шуму здійснюється за допомогою кожухів, екранів, перетинок, виготовлених із щільних твердих матеріалів, здатних запобігати розповсюдженню звукових хвиль (метал, пластмаса, цегла, бетон). Заукоізолюючі перепони відбивають звукову хвилю і тим самим перешкоджають розповсюдженню шуму. Звукоізолюючі екрани бувають одношарові та багатошарові.

Звукоізоляція конструкції (перетинки, стіни, вікна тощо) як фізична величина дорівнює послабленню інтенсивності звуку при проходженні його через цю конструкцію.

Звукоізоляція однорідної перегородки без повітряних проміжків від повітряного шуму, рівень якого виражений в децибелах, може бути визначена за формулою:

R= 20lgGf – 47,5 (дБ) (5.1)

де G — поверхнева маса однорідної перегородки, кг/м²;

f - частота, Гц.

Формула 1 придатна для деякого середнього шуму і може слугувати для орієнтовних розрахунків шумопоглинальних екранів і перетинок.

Завдання 2:

1. За формулою 1 здійснити розрахунок шумопоізоляційної здатності зовнішньої або внутрішньої стіни у вашому помешканні в діапазоні найбільш відчутних людиною звукових частот, прийнявши щільність цегляної кладки стіни 2500кг/м³.

2. Як буде змінюватися звукоізолююча здібність стіни при збільшенні її товщини?

3. Як буде змінюватися звукоізолююча здібність стіни при збільшенні частоти звуку?

4. За таблицею 6 визначити, які види джерел шуму будуть відчутні за стіною будинку?

Індивідуальне завдання №6

1. Дослідження параметрів інфрачервоного випромінювання та ефективності тепловідбиваючих екранів

Вступ

Теплова радіація з густиною випромінювання 560–1050 Вт/м² є межею, яка переноситися людиною. Згідно діючим санітарним нормам допустима щільність потоку інфрачервоних випромінювань не повинна перевищувати 350 Вт/м² Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів та інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати 35 Вт/м² – при опроміненні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м² – при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50%, та 100 Вт/м² – при опроміненні не більше 25% поверхні тіла працюючого.

Теплова ізоляція є найефективнішим і найбільш економічним заходом щодо зменшення інфрачервоного випромінювання (зменшуються загальні тепловиділення), запобігання опіків, скорочення витрат палива. Згідно діючих санітарних норм температура нагрітих поверхонь устаткування та огороджень не

Таблиця 8

Припустима тривалість дії на людину теплової радіації

Теплова радіація, Вт/м2	Тривалість дії радіації, с
280-560 (слабка)	Довготривала
560-1050 (помірна)	180-300
1050-1600 (середня)	40-60
Більше 3500 (дуже сильна)	2-5

повинна перевищувати 45°С. Застосовують також внутрішню теплоізоляцію – футеровку для зниження температур робочих поверхонь конструкцій й устаткування.

Одним зі способів захисту від інфрачервоних випромінювань є екранування. За принципом дії теплозахисні засоби можуть бути тепловідбивні – металеві листи (сталь, алюміній, цинк, поліровані або покриті білою фарбою тощо) одинарні або подвійні: загартоване скло з плівковим покриттям; металізовані тканини; склотканини; плівковий матеріал та ін.;

Для теплових екранів визначаютъ наступні параметри:

- краність послаблень теплового потоку відбиваючим екраном визначається за формулою:

m= , (6.1)

дс q₁₂ - густина теплового потоку між джерелом випромінювання і відбиваючим екраном; q₂₃ - густина теплового потоку між екраном і об’єктом захисту від випромінювання;

- коефіцієнт пропускания теплового потоку:

τ= , (6.2)

- коефіцієнт ефективності екрана:

η=1– τ, (6.3)

Ефективність деяких теплових екранів наведено у таблиці 9.

Таблиця 9

Ефективність деяких видів теплових екранів

Тип екрану	Граничне теплове навантаження, qгр, Вт/м2	Ефективність екрана, η
Футеровані екрани: материалфутеровки – цегла матерная футеровки - азбест		0.3 0,6
Теплоізоляційні екрани: сітки чіпки (ланцюги) силікатні i кварцові стекла водяна плівка Тепловідвідні екрани	700-1400	0,67 0,7 0,7 0,9 0,9

Розв’язати задачу

1. На яку величину q можна послабити тепловий потік q =1200 Вт/м² відбиваючим екраном з кварцового скла?

1) Визначити за таблицею 9 коефіцієнт ефективності теплового екрану з кварцового скла η/

2) За формулою 3 визначити величину коефіцієнта пропускання теплового потоку τ.

3) За формулою 2 визначити кратність послаблення теплового потоку, яку забезпечуватиме тепловідбиваючий екран.

4) За формулою 1 визначити q₂₃ - густину теплового потоку, який діє на об’єкт захисту від теплового випромінювання за відбиваючим екраном.

5) За таблицею 8 визначити припустиму тривалість дії на людину визначеної в задачі величини теплової радіації.

2. Дослідження способів захисту персоналу від іонізуючого випромінювання

Вступ

Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини, в першу чергу, залежить від поглинутої енергії випромінювання.

Поглинута доза випромінювання (Д) – це фізична величина, яка дорівнює співвідношенню середньої енергії, переданої випромінюванням речовині в деякому елементарному об'ємі, до маси речовини в ньому.

Одиниця вимірювання поглинутої зони – грей (Гр.); 1 Гр = 1Дж/кг. Застосовується також позасистемна одиниця – рад. 1 рад = 0,01 Гр.

Однак поглинута доза не враховує того, що вилив однієї і тієї самої дози різних видів випромінювань на окремі органи і тканини, як і на організм в цілому, неоднаковий. Наприклад, α-випромінювання спричиняє ефект іонізації майже у 20 разів більший, ніж β- та γ-випромінювання. Для порівняння біологічної дії різних видів випромінювань при вирішенні задач, пов'язаних із радіаційним захистом, НРБУ-97 введено поняття еквівалентної дози в органі або тканині (Н_т), величина якої визначається як добуток поглинутої дози в окремому органі або тканині (Д_т) на радіаційний зважуючий фактор W , величина якого залежить від відносної біологічної ефективності іонізуючого випромінювання, тобто

Н_т= Д_тW (6.4)

Одиниця еквівалентної дози в системі СІ – зіверт (Зв). Позасистемна одиниця еквівалентної дози – бер – біологічний еквівалент рада. 1Зв=100бер.

Основними документами, якими регламентується радіаційна безпека в Україні, є: Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) та Основні санітарні правила України (ОСПУ).

У НРБУ-97 виділяють три категорії осіб:

- категорія А - персонал, який безпосередньо працює з радіоактивними речовинами;

- категорія Б - персонал, що безпосередньо не працює із радіоактивними речовинами, але за умови розміщення їх на робочих місцях або місцях проживання може потрапити під дію опромінення;

- категорія В - все населення країни.

Для осіб категорій А і Б НРБУ-97 встановлюють ліміти ефективної й еквівалентної доз за календарний рік. Обмеження опромінення категорії В (населення) здійснюється введенням лімітів річної ефективної та еквівалентної доз для критичних груп осіб категорії Б. Остання означає, що значення річної дози опромінення осіб, що входять до критичної групи, не повинно перевищувати ліміту дози, встановленого для категорії В (див. табл. 10).

Таблиця 10

Ліміти доз сумарного внутрішнього і зовнішнього опромінення (ГДД)

Ліміти доз (ГДД), мЗв/рік	Категорія опромінюваних осіб
	А	Б	В
ЛДЕ (ліміт ефективної дози)
Ліміти еквівалентної дози:
ЛДlens (для кришталика ока)
ЛДskin„ (для шкіри)
ЛДехtrіт (для кістей і стіп)			-

Чисельні значення наведених в табл. 10 основних дозових лімітів НРБУ-97 встановлюють на рівнях, що виключають можливість виникнення детерміністичних ефектів опромінення і одночасно гарантують настільки низьку ймовірність виникнення стохастичних ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.

Розв’язати задачу

Визначити еквівалентну дозу опромінення якщо відомо що поглинена доза Д_т складає: γ- випромінювання 0,5 рад, α-випромінювання – 2,0 рад. Коефіцієнти біологічної дії W відповідно 1; 20. Порівняйте з гранично допустимою дозою (ГДД).

1) Визначити за формулою 4 еквівалентну дозу опромінення організму людини для γ- випромінювання (Нα) в берах;

2) Визначити за формулою 4 еквівалентну дозу опромінення організму людини для α- випромінювання (Нγ) у берах;

3) Визначити суму еквівалентних доз поромінення організму людини Нα і Нγ у берах;

4) Перевести за вступом бери в мілізіверти (мЗв);

5) За таблицею 10 порівняти розраховану величину еквівалентної дози опромінення людини з гранично допустимою дозою (ГДД) та визначити до якої категорії осіб щодо ризику іонізуючого опромінення відносяться отримані після розв’язку задачі результати;

6) За таблицею 10 визначити для опромінення яких органів людини отримана доза є допустимою.

Індивідуальне завдання №7

1. Вибір і розрахунок заземлювальних пристроїв

Задача 1

Визначить орієнтовну кількість заземлювачів для заземлюючого контуру кабінету інформатики, якщо опір розтіканню струму від одиничного заземлювача складає 12 Ом, коефіцієнт взаємного впливу заземлювачів прийняти 0,6.

Розраховується необхідна кількість заземлювачів за формулою 1:

(7.1)

Результат округлити до найближчого цілого числа у більшу сторону.

Задача 2

Визначить напругу дотику змінного струму та оцініть струм, який буде проходити скрізь людину, при відсутності та при наявності заземлення. Відомо, що опір заземлення 10 Ом, струм короткого замкнення на землю – 20А, опір тіла людини 1000 Ом, взуття - 200 Ом , підлоги – 60 Ом.

Напруга на корпус приладу відносно землі – напруга дотику Uд складає

(7.2)

де, R_з — опір заземлення пристрою (Ом),

Струм, який проходить через людину у випадку її дотику до корпусу, становить:

А, (7.3)

де Rконт — опір контакту "людина - пристрій" та "людина - заземлювач" (Ом).

Задача 3

Визначить крокову напругу змінного струму на відстані 1м від джерела короткого замкнення на землю та оцініть струм через людину, якщо опір тіла, людини 1000 Ом, взуття - 10 Ом, питома провідність ґрунту – 10 Ом∙м, напруга джерела - 220В.

Сила струму кроткого замикання на землю через тіло людини:

= (7.4)

Величина напруги кроку як різниця електричних потенціалів на відстані кроку а=0,8 м:

(7.5)

Струм , який протікає через працівника:

(7.6)

Розрахунок занулення електроустановок

Задача 1

Оціните працездатність захисного занулення обладнання, якщо при номінальному струмі запобіжників 16 А, мережа характеризується такими параметрами: загальний опір дротів – 30 Ом, опір трансформатора (трьохфазного) – 16 Ом, фазна напруга – 220 В.

Струм спрацьовування запобіжників для електронагрівальних приладів визначають так:

І_сп=1,25·І_р, (7.7)

де, І_р — номінальне робоче значення струму для електроприладу (А).

, де (7.8)

Оцінюючи працездатність захисного занулення обладнання необхідно порівняти отриманий струм спрацьовування запобіжників в електричному колі з допустимим номінальним струмом запобіжників, який не можна перевищувати.

Індивідуальне завдання №8-9

Розробка змісту параграфів

авторського посібника «Охорона праці в галузі фахової діяльності»

Скласти одне письмове повідомлення в обсязі до 3-х сторінок комп’ютерного тексту на вказані нижче теми. Повідомлення здати у роздрукованому на папері вигляді та переслати на електронну пошту: oо[email protected].

Теми повідомлень:

1. Сучасний стан охорони праці у фаховій галузі в Україні та за кордоном.

2. Суб’єкти і об’єкти охорони праці в фаховій галузі.

3. Класифікація шкідливих та небезпечних чинників у діяльності за фахом.

4. Гарантії прав працівників фахової галузі на охорону праці.

5. Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці працівникам фахової галузі.

6. Охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів у фаховій галузі.

7. Обов'язки працівників фахової галузі щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

8. Обов’язкові медичні огляди працівників фахової галузі.

9. Відповідальність посадових осіб і працівників фахової галузі за порушення законодавства про охорону праці.

10. Акти з охорони праці, що діють у галузі за фахом, їх склад і структура.

11. Інструкції з охорони праці в фаховій галузі.

12. Розробка та затвердження актів з охорони праці, що діють в галузі за фахом.

13. Основні принципи і джерела фінансування охорони праці в галузі за фахом.

14. Заходи і засоби з охорони праці в фаховій галузі, витрати на здійснення і придбання яких включаються до валових витрат.

15. Система державного управління охороною праці в фаховій галузі України..

16. Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці в галузі освіти.

17. Структура, основні функції і завдання управління охороною праці в галузі філологічної освіти.

18. Служба охорони праці загальноосвітнього закладу.

19. Статус і підпорядкованість служби охорони праці навчального закладу.

20. Основні завдання, функції служби охорони праці в загальноосвітньому навчальному закладі.

21. Структура і чисельність служб охорони праці в загальноосвітньому навчальному закладі.

22. Права і обов’язки працівників служби охорони праці в навчальному закладі.

23. Громадський контроль за станом охорони праці в загальноосвітньому навчальному закладі

24. Уповноважені найманими працівниками навчального закладу особи з питань охорони праці, їх обов'язки і права.

25. Комісія з питань охорони праці навчального закладу.

26. Основні завдання та права комісії з питань охорони праці навчального закладу. 12. Регулювання питань охорони праці у колективному договорі навчального закладу.

27. Атестація робочих місць за умовами праці у загальноосвітньому навчальному закладі.

28. Мета, основні завдання та зміст атестації робочих місць у навчальному закладі. 15. Організація робіт та порядок проведення атестації робочих місць в навчальному закладі.

29. Карта умов праці у навчальному закладі.

30. Кабінети безпеки життєдіяльності та охорони праці, основні завдання та напрямки роботи кабінетів у навчальних закладах.

31. Кольори, знаки безпеки та сигнальна розмітка в закладах освіти.

32. Стимулювання охорони праці в закладах освіти.

33. Принципи організації та види навчання з питань охорони праці працівників навчальних закладів

34. Вивчення основ охорони праці у навчальних закладах і під час професійного навчання.

35. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників загальноосвітніх закладів під час прийняття на роботу і в процесі роботи.

36. Спеціальне навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників освітніх закладів, які виконують роботи підвищеної небезпеки.

37. Навчання з питань охорони праці посадових осіб закладів освіти.

38. Інструктажі для працівників навчальних закладів з питань охорони праці.

39. Види інструктажів для працівників навчальних закладів

40. Порядок проведення інструктажів для працівників загальноосвітніх закладів.

41. Інструктажі з питань охорони праці для вихованців, учнів, студентів.

42. Стажування (дублювання) та допуск працівників навчальних закладів до самостійної роботи.

43. Виробничі травми, професійні захворювання, нещасні випадки виробничого характеру в закладах освіти.

44. Інциденти та невідповідності в закладах освіти.

45. Мета та завдання профілактики нещасних випадків професійних захворювань і отруєнь серед працівників освітніх закладів.

46. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань у вчителів філологічних дисциплін.

47. Розподіл травм вчителів-філологів за ступенем тяжкості.

48. Основні заходи по запобіганню травматизму та професійним захворюванням у вчителів філологічних дисциплін.

49. Основи фізіології праці вчителів-філологів.

50. Роль центральної нервової системи в трудовій діяльності вчителя філології.

51. Втома у вчителів-філологів .

52. Гігієна праці, її значення в професійній діяльності вчителя-філолога.

53. 10 Чинники, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці вчителя-філолога.

54. Загальні підходи до оцінки умов праці та забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці вчителя філологічних дисциплін.

55. Робоча зона та повітря робочої зони у кабінетах для вивчення філологічних дисциплін.

56. Мікроклімат робочої зони кабінету філологічних дисциплін.

57. Нормування та контроль параметрів мікроклімату в кабінеті філологічних дичсциплін.

58. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату в філологічному кабінеті.

59. Склад повітря робочої зони кабінету філологічних дисциплін: джерела забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами (газами, парою, пилом, димом, мікроорганізмами).

60. Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у навчальних приміщеннях.

61. Контроль за станом повітряного середовища в кабінеті філології.

62. Заходи та засоби попередження забруднення повітря робочої зони кабінету філології.

63. Види вентиляції у навчальних приміщеннях.

64. Організація повітрообміну в навчальних приміщеннях, повітряний баланс, кратність повітрообміну.

65. Природна вентиляція навчальних приміщень.

66. Системи штучної (механічної) вентиляції у навчальних приміщеннях, їх вибір, конструктивне оформлення.

67. Місцева (локальна) механічна вентиляція у навчальних приміщеннях.

68. Природне, штучне, суміщене освітлення навчальних приміщень.

69. Класифікація освітлення навчальних приміщень.

70. Основні вимоги до освітлення навчальних приміщень.

71. Нормування освітлення, розряди зорової роботи у навчальних приміщеннях. 12. Експлуатація систем освітлення в навчальних приміщеннях.

72. Джерела штучного освітлення, лампи і світильники для навчальних приміщень. 13. Загальний підхід до проектування систем освітлення для навчальних приміщень.

73. Гігієнічне нормування вібрацій для навчальних приміщень.

74. Методи контролю параметрів вібрацій у навчальних приміщеннях.

75. Типові заходи та засоби колективного та індивідуального захисту від вібрацій у навчальних приміщеннях.

76. Нормування шумів у начальних приміщеннях.

77. Контроль параметрів шуму у начальних приміщеннях, вимірювальні прилади. 19. 19. Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму в навчальних приміщеннях.

78. Нормування та контроль рівнів, основні методи та засоби захисту від ультразвуку у навчальних приміщеннях.

79. Нормування та контроль рівнів, основні методи та засоби захисту від інфразвуку у навчальних приміщеннях.

80. Нормування електромагнітних випромінювань у навчальних приміщеннях.

81. Захист від електромагнітних випромінювань і полів у начальних приміщеннях.

82. Класифікація та джерела випромінювань оптичного діапазону. Особливості інфрачервоного (ІЧ), ультрафіолетового (УФ) та лазерного випромінювання, їх

83. Нормування, прилади та методи контролю інфрачервоного (ІЧ), ультрафіолетового (УФ) та лазерного випромінювання у навчальних закладах.

84. Засоби та заходи захисту від інфрачервоного (ІЧ) та ультрафіолетового (УФ) випромінювань у навчальних закладах.

85. Специфіка захисту від лазерного випромінювання у начальних закладах.

86. Типові методи та засоби захисту учасників навчально-виховного процесу від іонізуючого випромінювання в умовах навчального закладу.

87. Вимоги до розташування майданчика освітнього закладу, до навчальних та допоміжних приміщень.

88. Енерго- та водопостачання, каналізація, транспортні комунікації навчальних закладів.

89. Вимоги охорони праці до розташування навчального і допоміжного обладнання та організації робочих місць у начальних закладах.

90. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів у закладах освіти.

91. Безпека під час експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки в закладах освіти.

92. Безпека під час вантажно-розвантажувальних робіт у навчальних щакладах.

93. Електричні травми у закладах освіти.

94. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом учасників навчально-виховного процесу.

95. Класифікація навчальних приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.

96. Умови ураження людини електричним струмом у закладах освіти.

97. Ураження електричним струмом при дотику або наближенні до струмоведучих частин і при дотику до неструмоведучих металевих елементів електроустановок, які опинились під напругою.

98. Безпечна експлуатація електроустановок у начальних закладах: електрозахисні засоби і заходи.

99. Надання першої допомоги потерпілим при ураженні електричним струмом у закладах освіти.

100. Показники вибухопожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин, які використовуються у навчальних приміщеннях.

101. Категорії навчальних приміщень за вибухопожежонебезпечністю.

102. Класифікація вибухо-небезпечних та пожежонебезпечних навчальних приміщень і зон.

103. Основні засоби і заходи забезпечення пожежної безпеки закладу освіти.

104. Пожежна сигналізація і засоби пожежегасіння у закладах освіти.

105. Дії персоналу загальноосвітнього навчального закладу при виникненні пожежі. 19. Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на об’єктах навчальних закладів.

106. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками навчальних закладів.