Поняття, мета та завдання провадження у справі до судового розгляду

Провадження у справі до судового розгляду стало «правонаступ­ником» підготовки до судового розгляду, що передбачалася ЦПК України 1963 р. Головна відмінність між ними полягає у тому, що за ЦПК України 2004 р. провадження у справі до судового розгляду передбачає ще проведення попереднього судового засідання.

Провадження до судового розгляду є обов'язковим для кожної справи, навіть у випадку направлення справи на повторний судо­вий розгляд до суду першої інстанції після скасування рішення судом апеляційної чи касаційної інстанції.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 130 ЦПК України метою провад­ження у справі до судового розгляду є: 1) з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду і, якщо це виявиться нездійсненим, 2) забезпечення правильного та швидкого вирішен­ня справи.

Як зазначає О. Якименко, з'ясування можливості врегулювання спору до розгляду справи по суті означає примирення сторін¹. В юридичній літературі примирення сторін розглядалось не як ме­та, а як завдання підготовки справи до судового розгляду² чи засіб закінчення справи³. В. І. Тертишніков вважає, що питання про примирення сторін є факультативним, тому і відносить його до особливостей кожної конкретної справи⁴. Більше того, вжиття за­ходів до примирення сторін можливе не завжди, але суду надано право затверджувати відмову позивача від позову, визнання позову

¹ Див.: Якименко О. Мета і процесуальне оформлення підготовки цивіль­них справ до судового розгляду // Право України.- 2003.- № 12.- С. 117.

² Див.: Ташназаров С. А. Подготовка гражданских дел к судебному раз­бирательству: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.-М., 1988.-С. 13.

³ Див.: Пучинский В. К. Подготовка гражданских дел к судебному разби­рательству- М, 1962.- С. 62.

⁴ Див.: Тертышников В. И. Гражданский процесс: Курс лекций.- X., 1995.-С. 95-97.

213відповідачем і мирову угоду сторін. При цьому суд не затверджує примирення сторін, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи та інтереси інших осіб. Зважаючи на це, можуть виникнути деякі сумніви з приводу правильності виділення «з'ясування мож­ливості врегулювання спору» як складової мети провадження у справі до судового розгляду. Однак у будь-якому разі формулю­вання ч. З ст. 130 ЦПК України припускає, що провадження у справі може вже на цьому етапі цивільного судочинства бути завершено відмовою позивача від позову, визнанням позову відпо­відачем, укладанням мирової угоди або передачею справи на роз­гляд третейського суду.

Отже, мета провадження у справі до судового розгляду скла­дається з двох частин і передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення сторін, а якщо вони не дадуть належних результа­тів - забезпечує розгляд цивільної справи по суті в установлені строки.

Для досягнення вказаної мети суд спочатку з'ясовує: 1) чи не відмовляється позивач від позову, 2) чи визнає позов відповідач, 3) чи не бажають сторони укласти мирову угоду або 4) передати справу на розгляд третейського суду. Якщо буде встановлена одна із вказаних обставин суд вже під час провадження у справі до су­дового розгляду може відповідно до статей 174-175 ЦПК України, постановити рішення по справі (при визнанні позову відповіда­чем), ухвалу про закриття провадження у справі (при відмові пози­вача від позову чи укладенні сторонами мирової угоди) або ухвалу про залишення заяви без розгляду (при укладенні сторонами дого­вору про передачу справи на розгляд третейського суду).

У разі, коли спір урегульовано не буде, надалі метою даного провадження стає забезпечення правильного та швидкого вирі­шення справи. Для її досягнення здійснюється підготовка справи до судового розгляду.

Належно проведена підготовка справи до судового розгляду має важливе значення для якісного вирішення справи під час судового розгляду. Від ефективності і повноти провадження до судового розгляду залежить оперативність розгляду справи по суті. Як показує вивчення стану організації правосуддя за минулі роки, судді інколи не приділяли належної уваги підготовчій діяльності, тим самим «сприяючи затягуванню» судочинства у кон­кретних цивільних справах. Тому є неприпустимим формальне

ставлення суддів до провадження у справі до судового розгляду, а також ігнорування попереднього судового засідання сторонами

спору.

Для забезпечення правильного та швидкого вирішення справи під час провадження у справі до судового розгляду необхідно ви­рішити такі основні завдання:

1) уточнити позовні вимоги, підстави позову, а також запере­чення проти позову;

2) визначити характер спірних правовідносин, а також попере­дньо кваліфікувати їх, тобто встановити норми, що слід застосува­ти для вирішення спору;

3) встановити склад осіб, які братимуть участь у справі;

4) з'ясувати коло доказів, необхідних для вирішення справи і забезпечити їх отримання до судового розгляду;

5) призначити час і місце судового розгляду та повідомити про це всіх учасників справи.

Таким чином, провадження у справі до судового розгляду, скла­дається з низки процесуальних дій, які вчиняються після відкриття провадження з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.