Методика раннього навчання дітей грамоти глена домана

Дидактичні ігри

Четвертий рік життя

Озвуч кубик. Діти по черзі приносять кубики педагогові (ті, що сподобалися), він швидко прочитує (краще-проспівує) кубик, прокручуючи його в руках. Кубик слід тримати ближче до рота, щоб діти могли стежити за артикуляцією. Необхідно заохочувати дітей повторювати склади за педагогом, щоб спрацьовувала і кінестетична пам’ять.

Проспівуємо таблицю 1, де склади систематизовано за при-голосними.

Там, де є порожні клітинки, плескаємо в долоні (тупаємо ніжками тощо). Зауважимо, що мелодію для проспівування можна добирати будь-яку, наприклад, «Галя по садочку ходила» або придумати свою. Заохочуйте дітей обов’язково дивитися на таблицю, стежити за указкою (бо діти не побачать, де треба плескати в долоні!). Через кілька занять проспівуємо таблицю 2, на якій склади систематизовано за голосними. Звертаємо увагу дітей на кінестетичні відчуття: «Який ротик, коли промовляємо звук «А-А-А»?», «Який ротик, коли промовляємо «0- 0 ()»?».

Натисни на кубик. Діти торкаються пальчиками до кубиків. Вихователь іде зліва направо (правильний напрям читання), торкнеться плеча дитини і прочитує кубик. Потім діти «натис кають» на інші кубики, педагог знову озвучує. За короткий час можна прочитати багато кубиків. Таку саму вправу можна робити і за іншою таблицею.

Напиши своє ім’я. Найголовніше слово для будь-якої лю-дини - її ім’я.

Його можна «писати» і на кубиках, і на таблиці указкою. На стіл перед дитиною (на килимку, біля дошки) ставлять кубики, на яких «приховане» ім’я дитини. Після того, як дитина зможе серед усіх кубиків знайти «свої», пропонуємо знайти і «написати» своє ім’я. «Пишемо» імена мам, тат, рідних, тварин, слова-назви предметів (з тем: «Тварини», «Що любимо їсти», «Іграшки» тощо).

Слово по секрету. Ця гра аналогічна попередній. Натомість діти сприймають її інакше, бо змінюється ситуація: слід сказати слово пошепки, щоб ніхто не почув. Дитина відчуває себе «вчителем», коли всі інші читають її «секретне» слово. Крім того, деяким дітям буває важко керувати силою голосу. Вміння говорити пошепки слід розвивати.

Знайдіть, де на таблиці «живе» кубик. Це завдання доречне тим, що дитина порівнює одразу два символи, дві букви як цілого, гра розвиває здатність до зорового аналізу.

Вгадай, який кубик звучить. Вихователь викликає по одній дитині і пропонує заплющити очі та визначити на слух, який кубик звучить: «залізно-золотий» чи «дерев’яно-золотий» (тобто дзвінкий чи глухий).

Живе слово. Цю гру доречно проводити після «вигравання кубиків» або після гри «Я знаю кубик ... ». Вихователь роздає дітям кубики і кличе: «ЗЕ, іди сюди!». Дитина, в якої кубик «3- ЗА-ЗЕ-ЗИ-ЗО-ЗУ », знаходить склад і віддає кубик вихователю.

«— Б, іди сюди!

- РА, іди сюди!

- Що ми написали? ».

Після того, як слово прочитали, кубики можна повернути: «У кого був ЗЕ? У кого був Б? У кого був РА?».

Ми по лісу йшли. На підлозі по колу розкладені кубики. В центрі кола сидить зайчик. Діти, тримаючись за руки, ідуть по колу і читають віршик:

Ми по лісу йшли, йшли, - кубик знайшли.

А який - зараз розкажемо, зайчику його покажемо.- Кожна дитина бере кубик, біля якого зупинилася, прочитує його, показує зайчику. Гра повторюється кілька разів, щоб діти мали змогу відповісти.

Склади з кубиків відгадку до загадки. Вихователь називає дітям загадки. (Якщо дітей мало - кожному, якщо багато - ділить їх на дві групи.) Діти викладають із кубиків слово-відгадку.

П’ятий рік життя

Магазин. Виставляємо картинки товарів, що продаються в магазині. Діти мають «розкупити товар»: дитина «написала» його назву на таблиці, виклала з кубиків - купила, «не написала» - не купила.

Виправ помилку Незнайка. Вихователь виставляє картин-ки: корова, коза, зебра, кішка, білка. До кожної картинки вик-ладає з кубиків слова: ворона, коса, кобра, мишка, булка. Діти знаходять помилки та виправляють їх.

Чорний ящик. Обігрується подія, як у грі «Що? Де? Коли?». Вихователь описує якусь річ, а діти із кубиків викладають слово-відгадку. Інший варіант — вихователь ставить чорний ящик, а поруч із ним написане слово. Діти відгадують, що заховано, тобто читають слово.

Яке слово зайве? Вихователь - «пише» з кубиків чотири слова: СИР, МОЛОКО, СМЕТАНА, САЛО. Діти все читають, називають зайве слово і розповідають, чому воно зайве.

Будівельники. Дітям дають багато кубиків, лист картону (це будівельний майданчик). Кожна дитина придумує слова, шукає кубики і «пише».

Зоопарк. Вихователь дає дітям картки із зображенням тва-рин, діти «пишуть» під зображенням їх назви.

Шостий рік життя

Перестав кубики так, щоб вийшло слово. Дайте дітям набір кубиків, поясніть, що вони можуть переставляти їх місцями, мле не крутити:

ЛЬ-ПА-ТО (ПАЛЬТО)

( І НЬ-0 (ОСІНЬ)

І*И ЗЛ-БЕ (БЕРЕЗА)

< і піди інше слово. Вихователь роздає дітям слова, скла- і< "і і кубиків, а в тільки користуючись перестановкою кубиків, складають інше слово: КА-БА-Н — БА-Н-КА.

Склади багато слів із букв цього слова. Викладаємо з кубиків складне слово (наприклад, електричка). Діти з його букв складають нові слова (наприклад, три, електрика, личка, кит тощо).

Загадалки. Вихователь пояснює значення слова, яке задумано (наприклад, «Хвойне дерево ... Перед Новим роком його прикрашають»). Слово «пишемо» на таблиці або на кубиках. Пояснення до слів можна знайти у тлумачному словнику, адап-туючи їх для полегшення дитячого сприймання

Плани занять із навчання дітей читати, за М.Булдович

Старший вік Заняття 1

1. Знайомство з дітьми: « пишемо » всі імена дітей на таблиці 1.

2. «Пишемо» імена мам.

3. Беремо кубики в руки. Озвучуємо їх. Повне ознайомлення з кубиками (великі, малі, призмочки, різне звучання).

4. Беремо кубики зі складами, з яких пропонуємо дитині скласти своє ім’я.

5. Діти беруть будь-який кубик, озвучують його.

6. Проспівуємо таблицю 1.

7. Загадки.

Заняття 2

1. Проспівуємо таблицю 1.

2. «Пишемо» на таблиці імена дітей, дублюємо їх на кубиках.

3. Складаємо з кубиків імена мам і тат, дублюємо їх на таб-лиці 1.

4. Гра «Натисни на кубик» (діти натискають на будь-який кубик, разом з вихователем озвучують його; звертаємо увагу на смужку знизу).

5. Закріплення класифікації кубиків:

- Візьми тільки «золотий»!

- Візьми тільки великий «залізно-золотий» тощо.

Слухаємо звуки, озвучуємо кубики, визначаємо різницю

між великими та малими кубиками.

6. Проспівуємо таблицю 1.они, не використовуючи інших кубиків, а Заняття З

1. Проспівуємо таблицю 1, уводимо таблицю 2.

2. Пояснюємо «ім’я» і «прізвище» кубика.

3. Гра «Натисни на кнопочку» (таблиці 1 і 2).

4. Закріплення класифікації кубиків. Звертаємо увагу на білий кубик із розділовими знаками. Наголос і його значення.

5. Складаємо слова і ставимо наголос: бабуся, дідусь, маши-на, слива, кіт, лев, лялька. У словах лев, кіт не ставимо наголо-су, тому що в них є лише одна «золота» буква.

6. Гра «Я знаю».

7. Загадки.

МЕТОДИКА РАННЬОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ГРАМОТИ ГЛЕНА ДОМАНА

Американський дитячий лікар і психолог Глен Доман розробив програму раннього навчання дітей, яка може застосовуватись як у навчально-виховних закладах, так і в умовах сім’ї, майже у всіх країнах світу.

Г.Доман називає дитину «лігвістичним генієм». Він радить вчити її читати не за буквами і складами, а відразу цілими словами (на зразок методу Жакото), оскільки це простіше і доступніше для дітей будь-якого віку, починаючи з 6-8 місяців. Отже, дитину можна навчити читати (про себе)раніше, ніж говори-ти, - такої думки дотримується Г.Доман.

У книзі Г.Домана «Як навчити дитину читати» висловлюються основні протести проти раннього навчання дітей читати, які він називає міфами і спростовує їх.

Опишемо їх.

Міф перший. Діти, які починають читати дуже рано, будуть мати проблему з навчанням.

Факт. Ні одна дитина з тих, кого Г.Доман знав особисто чи читав про них у спеціальній літературі, не підтвердила цього. У більшості випадків відбувається протилежне.

Міф другий. Діти, які дуже рано навчаться читати, стануть своєрідними маленькими геніями.

Факт. Навпаки, така дитина весела, впевнена в собі і задово-лена ншттям більше, ніж її ровесники, які не навчилися читати.

Міф третій. Діти, які дуже рано навчилися читати, будуть створювати проблеми в першому класі школи.

Факт. Частково це правильно. Спочатку такі діти дійсно можуть створювати деякі проблеми, але не для себе, а для вчи-телів. Однак кожного року сотні прекрасних учителів легко з цим справляються. Набагато більше зусиль потребують діти, які ще не вміють читати. Насправді, вчителю набагато простіше працю-вати в класі, де є багато дітей, які вже вміють і люблять читати.

Міф четвертий. Дітям, які вже вміють читати, в першому класі буде нецікаво.

Факт. Діти сьогодні знають дуже багато. І вони нудьгують в школі тільки тому, що ми не забезпечуємо їх навчальним матеріалом, гідним їхніх інтересів. Якщо в класі нецікаво, нудьгувати будуть усі. Якщо ж цікаво, то нудьгують тільки ті, які не здатні нічого зрозуміти.

Міф п 'ятий. Діти, які вчаться читати в ранньому віці, будуть мати проблеми з читанням.

Факт. Це можливо, але мало ймовірно. Діти, які вміють читати, не мають проблем із читанням. їх мають лише ті, які читати не можуть.

Міф шостий. Діти, які навчаться читати в ранньому віці, будуть позбавлені щасливого дитинства.

Факт. Із усіх табу, які зустрічаються на дорозі раннього навчання дітей, це є найбільш неймовірним. Невже звичайна дво- або трирічна дитина постійно зайнята якимись справами, які приносять їй велике задоволення? Найбільше їй подобається виконувати якісь завдання або гратися з членами своєї сім’ї. А яким же чином батьки можуть повністю звернути на неї увагу, як не в процесі читання? Немає більш корисного і приємного виду спілкування між дитиною і батьками, як у процесі щоденного навчання її читати.

Вивчаючи букви, слова і речення, обидві сторони отримують ні з чим незрівнянне задоволення. І якраз ці хвилини можна з повною впевненістю назвати «щасливим дитинством».

Міф сьомий. Діти, які рано навчилися читати, будуть відчу-вати дуже великі навантаження.

Факт. Це так, якщо в процесі навчання читати дитина піддається дуже інтенсивним навантаженням. Подібним чином можна перевтомити свого малюка, навчаючи його будь-чого. Г’. До- ман наполегливо рекомендує батькам берегти психіку дитини і уникати значних навантажень у процесі навчання читати.

Водночас, зауважує вчений, є низка причин, через які потрібно вчити дітей із самого раннього віку. Серед них:

- Гіперактивність дво- і трирічних дітей - результат неймовірної жадоби до знань. Якщо дитині дати можливість угамувати цю жадобу, гіперактивність знизиться, що збереже її від травм і дозволить вивчати довкілля і самого себе більш успішно.

- У ранньому віці дитяча здатність сприймати інформацію абсолютно унікальна. У наступні роки в неї вже не буде нічого подібного, тому саме в цьому віці дитину легше навчити читати.

- Навчившись читати в ранньому віці, діти зуміють засвоїти набагато більше інформації, ніж однолітки, які були позбавлені такої можливості.

- У дітей, навчених читати, здатність до розуміння набагато більша. Часто можна спостерігати, як трирічна дитина виразно читає якийсь текст, тоді як семирічна робить це по складах, не розуміє змісту прочитаного.

- Діти, які рано навчилися читати, читають набагато швидше і краще розуміють прочитане, ніж ті, які навчились читати в більш пізньому віці. Це відбувається тому, що в маленьких дітей відсутній страх перед читанням, як перед якимсь предметом, наповненим абстракціями, які лякають дитину. Маленькі діти ставляться до читання, як до одного з найцікавіших занять, яких так багато на світі, які їм потрібно ще буде опанувати.

- Дітям, починаючи із самого раннього віку, подобається вчитись читати.

- Ще одна важлива обставина. Навчившись читати в ранньому віці, дитина вже в сім-вісім років прочитає велику кількість прекрасних книг, що дуже важливо для її розвитку і виховання.

І насамкінець, найголовніше: при ранньому навчанні дитини відбувається інтенсивний розвиток її головного мозку, що в кінцевому результаті визначає рівень інтелекту людини на все життя. Таких висновків дійшов педагог за результатами своєї діяльності .

У цьому зв’язку Г.Доман дає такі поради вихователям і батькам. Опишемо їх.

- Розпочинайте навчання із самого раннього віку (оптимально з шести-восьми місяців, коли дитина починає розрізняти слова).

- Під час усього заняття зберігайте веселий настрій.

- Навчайте дитину лише тоді, коли Ви і Вона перебувають у хорошому настрої.

- Ставтесь із повагою до своєї дитини.

- Завершуйте заняття раніше, ніж Ваша дитина сама цього захоче. Головне - це не набридати своїй дитині.

- Демонструйте навчальний матеріал швидко.

- Як можна частіше вводьте новий навчальний матеріал.

- Виконуйте Вашу програму послідовно.

- Пам’ятайте - Ви і Ваша дитина повинні відчувати, що ви прекрасно проводите час.

- Ні в якому разі не використовуйте під час занять уже вивчені слова. Пам’ятайте, що дітям цього віку дуже не подобається сприймати вже вивчений матеріал, навіть тоді, коли пройшло досить багато часу. Краще зробити перерву в заняттях.

- Проводьте заняття в той період, коли Ваша дитина повна сил, добре сприймає матеріал, коли у Вас і в неї добрий настрій. Якщо ж дорослий чи дитина сердиті, чи перебувають не у кращій формі, не проводьте заняття. У несприятливі дні краще взагалі не займатися читанням.

- Для занять використовуйте те приміщення, де ніякі шуми не зможуть вам заважати чи відволікати увагу дитини, більше того, в цій кімнаті не повинно бути картин чи якихось інших, цікавих для зору дитини об’єктів, щоб вони не відволікали її увагу.

- Наприкінці кожного заняття обов’язково похваліть свого малюка. Скажіть йому, як ви пишаєтеся його успіхами і як його дуже любите. При цьому, потрібно обов’язково погладити чи поцілувати дитину, тобто висловити свої почуття фізично. Не підкупляйте і не нагороджуйте дитину цукерками, тістечками чи чимось подібним.

Г.Доман визначив вимоги та правила до організації занять з навчання грамоти дітей третього року життя. Вимоги до занять, ЗА Г.Доманом:

Перш ніж залучити дитину до читання, варто простежити, чи виявляє дитина зацікавленість до посібника –плаката чи намагається роздивитися його. Якщо вона цього не робить, вихователь сам запрошує її подивитися. Тут допоможе емоційне, дещо загадкове слово.

- Читання слова вихователем повинно бути чітким, зрозумілим. Він повинен показати дітям положення губ при читанні.

Після прочитаного слова пропонується «прочитати» його дитині, тобто виконати завдання самостійно. Якщо воно їй не під силу, Вихователь ще раз читає слово. Тут важливо домогтись успіху під дитини.

- Якщо дитина виконала завдання, тобто прочитала слово один раз, їй пропонується протягом дня читати його ще двічі.

- Не слід намагатися на одному занятті читати кілька нових слів, лише коли вихователь упевниться, що слово міцно вкарбувалось у пам’яті дитини, тоді можна приступати до читання іншого слова.

- Якщо дитина постійно відчуває труднощі в читанні слова, краще повернутися назад, тобто дати можливість дітям більше повторювати його.

- Якщо ж наприкінці заняття дитина неспроможна прочитати слово, наступне заняття слід починати з цього самого слова.

- Якщо знайоме слово наприкінці заняття дитина не може прочитати, а на наступному читає, то це означає, що на цей час вона стомилась, а отже, треба припинити заняття. Її помилки — від утоми.

Крім того, учений радить тим, хто буде навчати дітей читати, враховувати ще й такі вимоги. Подавати матеріал в ігровій формі, враховуючи бажання дітей, батьків. У роботі з конкретною дитиною переходити до наступного слова лише після ґрунтовного засвоєння попереднього. Не вимагати від усіх дітей групи однакового засвоєння прийомів читання. Спиратися на попередній досвід дитини, враховуючи її індивідуальні особливості. Постійно заохочувати дитину до читання. Використовувати на занятті різноманітний наочний матеріал. Якщо ж навчання відбувається у ДНЗ, то інформувати батьків про результати роботи з дитиною, залучати їх до виготовлення посібників. З метою розвитку в дитини стійкого інтересу до читання організовувати заняття, де було б використано багато ігор, які цікаві дітям. Слова для читання слід добирати ті, що тісно пов’язані з життям. Вони мають не тільки тренувати органи зору, а й закріплювати знання про довкілля. Під час ігор-занять слід розвивати не лише зорову пам’ять, але й мислення, відчуття дитини та мовлення.

Навчання дітей читати, за Г.Доманом, відбувається за посібником-плакатом. Заняття проводяться індивідуально з кожною дитиною. Учений радить для заняття обирати ту частину групи (або кімнати), де немає інших посібників, картин, які відволікатимуть дитину. Заняття проводити доброзичливо, з оптимістичним настроєм. Не робити різких зауважень, не підганяти, постійно заохочувати. Якщо ж дитині стає нецікаво, заняття слід припинити. Заняття необхідно проводити в ігровій формі, урізноманітнювати його рухами, співами, музикою, цікавими наочними посібниками. Слова для читання слід добирати ті, що тісно пов’язані з життям, досвідом, інтересами дітей. Посібник-плакат потрібно демонструвати швидко і протягом дня закріплювати його. Після прочитаного слова дорослим пропонується «прочитати» його дитині. Якщо дитина постійно відчуває труднощі, в читанні слова слід повертатися назад, ще кілька разів повторити його.

Глен Доман виділяє п’ять етапів раннього читання, а саме читати:

- Окремі слова.

- Словосполучення.

- Прості речення.

- Поширені речення.

- Книги. (Див. схему 1).

Протягом п’яти шести днів дитині показують набори слів (по п’яті, у кожному), починаючи з одного набору і поступово збільшуючи їх кількість до п’яти. Кожний з них показують дитині тричі на день протягом п’яти днів, кожне слово - до однієї секунди. За день проводять 15 занять тривалістю п’ять- сім секунд, з інтервалом не менше півгодини. Далі в кожному наборі щодня замінюються одне слово на нове.

Г.Доман рекомендує писати слова на смужках щільного паперу розміром 10x50 см прописними буквами (висота букв 7,5 см, товщина 1,5 см). Надалі розміри букв зменшуються, а колір змінюється на чорний.

Опишемо зміст роботи на кожному етапі.

На першому етапі дітям даються прості слова (члени сім’ї): мама, тато, баба, дід, брат, сестра, тітка, дядько та ін., а також слова, знайомі і приємні дитині. Це клички тварин, назви улюблених страв, продуктів, предмети домашнього вжитку, назви частин тіла, особисті речі. Починають із п’яти слів, на наступний день показують ще п’ять інших слів, причому повторюють п’ять попередніх слів. На третій день додають набір із п’яти нових слів. Кожний набір демонструють, як і раніше, — тричі.