Основні етапи індивідуального розвитку людини
Основи вікової періодизації. У процесі росту та розвитку організму виникають специфічні анатомічні та функціональні особливості, які дістали назву вікових. Відповідно до цього життєвий цикл людини розподілений на періоди, або етапи, між якими немає чітко окреслених меж, і вони значною мірою умовні. Проте, вичленення таких періодів необхідне, бо діти одного календарного віку по-різному реагують на розумові та трудові навантаження; при цьому їхня працездатність може бути більшою чи меншою, що важливо для розв’язання ряду практичних питань організації навчально-виховного процесу в школі, а також при проведенні вільного часу.
Вік людини відлічується з моменту народження і до смерті організму. Його умовно поділяють на певні періоди, між якими немає чітких меж. Розрізняють вік хронологічний (паспортний) та біологічний.
Хронологічний вік – це період (у роках, місяцях, днях), прожитий від дня народження до певного відлічуваного моменту. Біологічний вік визначається сукупністю анатомічних і фізіологічних особливостей організму, що відповідають віковим нормам для даної популяції. Не завжди біологічний вік збігається з хронологічним. Наприклад, у людей, що ведуть здоровий спосіб життя, мають оптимістичні погляди, біологічний „годинник“ відстає від хронологічного: вони виглядають молодшими за своїх ровесників, мають більшу м’язову силу, активнішу психічну діяльність. Навпаки, в наркоманів та алкоголіків біологічний “годинник” набагато випереджає хронологічний: зовні вони виглядають на 10 років старшими за свій вік, мають мляву мускулатуру, опущені плечі, ледве пересуваються; пам’ять та інші розумові процеси сповільнені, емоції знебарвлені.
Біологічний вік – це міра старіння організму, його здоров’я, тривалість життя, що передує. Визначення біологічного віку дозволяє розмежувати фізіологічне та передчасне старіння. Чим більше календарний вік людини випереджує біологічний, тим повільніші темпи його старіння, тим більшою буде тривалість її життя. У довгожителів біологічний вік менший календарного.
На відміну від паспортного віку, де міжвіковий інтервал дорівнює одному рокові, біологічний (або анатомо-фізіологічний) вік обіймає ряд років життя людини, протягом яких відбуваються певні біологічні зміни.
Біологічний вік можна визначити за певними ознаками морфологічної зрілості:
- ступенем розвитку вторинних статевих ознак;
- скелетної зрілості – почерговість і терміни окостеніння скелета (рентгенологічно у скелеті визначають час появи точок окостеніння і появи нерухомого з’єднання кісток);
- зубної зрілості (терміни прорізування молочних і постійних зубів).
При оцінці біологічного віку враховують також фізіологічні та біохімічні показники (рівні основного й інших видів обміну речовин, особливості серцево-судинної, дихальної, нейроендокринної й інших систем) та рівень психічного розвитку індивіду.
При визначенні біологічного віку показники розвитку дитини зіставляються із стандартними показниками, характерними для даної вікової, статевої й етнічної групи. При цьому важливо враховувати найбільш інформативні показники, характерні для кожного вікового періоду: наприклад, в пубертатному періоді таким показником стає розвиток вторинних статевих ознак і відповідні цьому нейроендокринні зміни.
На даний час немає єдиної схеми періодизації постнатального онтогенезу, тому що вона повинна відображати біологічні (морфологічні, фізіологічні, біохімічні та ін.), психологічні та соціальні аспекти розвитку і старіння організму, котрі у різні періоди життя мають різну інформативність. Необхідно зауважити, що періодизація – це умовний поділ єдиного процесу для зручності його вивчення, насправді індивідуальний розвиток – це неперервний процес і одна його стадія непомітно і плавно переходить у наступну.
У нашій країні при медико-біологічних дослідженнях використовують схему періодизації онтогенезу, прийняту на VІІ конференції з проблем вікової морфології, фізіології та біохімії (1965) та подану у таблиці 1. Існує періодизація і за соціальними принципами (табл.2).
Поняття про онтогенез. Онтогенез–це індивідуальний розвиток особини від її зародження до смерті (Геккель, 1866).У теперішній час цим терміном позначають весь період індивідуального розвитку живої істоти від моменту запліднення яйцеклітини до природного закінчення індивідуального життя.
Таблиця 1