Курсова та дипломна роботи
Наукова робота (курсова, дипломна) - письмовий виклад власних результатів наукового дослідження, який ґрунтується на критичному огляді бібліографічних джерел.
Наукові роботи пишуться для виявлення знань студентами конкретної дисципліни на певному етапі навчання (закінчення курсу або повного циклу навчання у вищому закладі освіти). Вони підлягають обов'язковому оцінюванню, результати якого фіксуються у відповідних документах (наприклад, протоколах).
Курсова робота - це студентське наукове дослідження. Оскільки вона пишеться зі спеціального предмета або за обраним фахом, то її призначення - виявлення рівня навичок самостійної наукової діяльності. Саме тому вибір студентом теми курсової не обмежують, користуючись порадами наукового керівника й дібраною ним літературою, молодий науковець упродовж кількох місяців проходить підготовчий етап роботи й пише текст, який потім дає своєму керівникові для прочитання й оцінювання. На другому й третьому курсах у залікову книжку заносять оцінку за курсову роботу, яку виставляє керівник. На четвертому (або перед випускному) курсі у багатьох ВНЗ практикують передзахист курсових робіт або проектів на кафедрі спеціалізації, що є ніби генеральною репетицією захисту диплома. У залікову книжку заносять оцінку, виставлену викладацьким колективом кафедри за підсумками захисту.
Курсові та дипломні роботи мають:
o торкатися розв'язання актуальних і перспективних проблем сучасного розвитку певної науки;
o демонструвати знання автором літератури з теми, історії досліджуваної проблеми;
o розкривати вміння студента чітко характеризувати предмет дослідження, узагальнювати результати, робити висновки.
Обравши тему, студент самостійно розробляє план своєї роботи, продумує хід її виконання.
Одним із важливих етапів написання роботи є добір і вивчення наукової літератури з теми. Процес роботи з літературними джерелами має бути організований таким чином:
1. Слід скласти бібліографію з теми наукової роботи: використати бібліотечні каталоги: алфавітні (картки з описом книг розміщено в алфавітному порядку), систематичні (описи творів розташовані за галузями знань), предметні (містять описи творів з конкретних проблем і спеціальностей); бібліографічні довідкові видання (покажчики з окремих тем і розділів), виноски й посилання в монографіях, підручниках; періодику (переглянути останні номери журналів за кожний рік - у них подано інформацію про всі статті, вміщені у попередніх випусках журналу за рік).
Щодо списку літератури також краще порадитися з науковим керівником і починати поступово вивчати праці.
Бібліографічний опис літератури. Заключна частина наукової роботи обов'язково включає список використаних у роботі джерел, оформлений відповідним чином. Великою мірою він відображає етику й культуру наукової праці.
Список використаної літератури оформлюється відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 СІВВС "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила".
Зазвичай бібліографію в науковій роботі подають в алфавітному порядку. У бібліографічному описі видання зазначаються такі дані:
o прізвище, ініціали автора; якщо книгу написано кількома авторами, то перераховуються всі прізвища (за тим порядком, у якому вони вказані у книжці);
o повна і точна назва роботи, яка не береться в лапки;
o підзаголовок, який уточнює назву, якщо його зазначено на титульному аркуші;
o дані про перевидання;
o назва збірника, часопису (якщо це опис статті);
o назва міста видання книжки в називному відмінку. Назва міста пишеться повністю (для міст Києва, Харкова, Одеси, Тернополя, Львова, Дніпропетровська, Сімферополя та Москви вживаються скорочення К., X., О., Т., Д., С, М.);
o назва видавництва без лапок;
o рік видання (без слова "рік1* та скорочення "р.");
o кількість сторінок зі скороченням "с." або номери використаних сторінок після великої літери "С.'
Бібліографічний опис роблять мовою документа.
Опрацювавши матеріали джерел, слід написати огляд літератури.
Студент має продумати обґрунтування теми, вибір об'єкта, предмета, мети та завдань дослідження.
Об'єкт дослідження - частина матеріального світу, яка привернула увагу дослідника, наприклад промислові ТЕЦ, вібраційні установки для сушіння й охолодження, деталі та вузли, що відновлюються, виробництво безалкогольних напоїв тощо. Об'єкт дослідження може бути новим або традиційним.
Предмет дослідження - це розглянутий у роботі аспект об'єкта дослідження та його якість і галузь використання (наприклад, економічність та екологічність ТЕЦ, процеси сушіння та охолодження у виробництві харчових продуктів, виробництво безалкогольних напоїв функціонального призначення тощо). Можливі такі комбінації: новий об'єкт - новий предмет; новий об'єкт - традиційний предмет; традиційний об'єкт - новий предмет.
Мета дослідження - це запланований результат. Він має бути конструктивним, тобто спрямованим на вироблення суспільно корисного продукту з ліпшими, ніж раніше, показниками якості або процесу її досягнення.
Не секрет, що завдання дослідження залежать від можливостей дослідника, рівня його фахової підготовки й попереднього досвіду наукової роботи, часу й матеріально-технічного забезпечення дослідження.
Після погодження плану роботи, слід продумати методи й прийоми дослідження, відпрацювати гіпотези та теоретичні передумови. Якщо дослідження експериментальне, то треба розробити програму, методику проведення експеременту, а пізніше - проаналізувати результати та зробити висновки.
Обсяг курсової роботи - приблизно 25-ЗО, дипломної - 50-70 друкованих сторінок, набраних зі стандартними параметрами.
Реквізити наукової роботи:
1. Назва міністерства, якому підпорядкована установа.
2. Назва закладу, в якому навчається автор.
3. Назва кафедри, на якій виконано роботу.
4. Заголовок (тема курсової чи дипломної роботи).
6. Прізвище, ім'я, по батькові особи, яка пише курсову (дипломну) роботу.
в. Назва факультету й номер групи, в якій навчається автор.
7. Прізвище, ім'я, по батькові, посада, науковий ступінь керівника роботи.
8. Місце й рік написання.
9. Текст, який складається з:
o вступу;
o розділів основної частини;
o висновків.
10. Список скорочень.
11. Список використаних джерел.
12. Додатки (схеми, таблиці, графіки, креслення, програмні документи, словники тощо).
ТЕМА: СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА: ПОХОДЖЕННЯ, ЕТАПИ РОЗВИТКУ, ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ.
СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ПЛАН
1. Поняття літературної мови і діалектного мовлення.
2. Особливості мовної норми.
3. Ознаки, призначення, мовні засоби стилів сучасної української літературної мови.
4. Офіційно-діловий стиль: основні ознаки, сфери вживання, спільність, відмінність.
5. Офіційно-діловий стиль: основна функція, обставини мовлення, мовні ознаки. Писемна і усна форми стилю.
Література
1. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. - К.: Вежа, 1994.
2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. - X.: ТОРСІНГ, 2001.
3. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник /За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці : Книги –ХХІ, 2005. – 572с.
4. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. – 480 с.
5. Мацюк З.О. Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування — К.: Каравела, 2005.
6. Коваль А.П. Культура ділового мовлення.-К.:Вища шк.,1974.-223с.
1. Поняття літературної мови і діалектного мовлення.
Українська мова належить до східної групи слов’янських мов і функціонує як національна мова українського народу в Україні. Слов’янські мови походять з одного джерела – праслов’янської (спільнослов’янської) мови, від якої й успадкували спільні або подібні тенденції розвитку. Розпад праіндоєвропейської спільності, з якої виділилася праслов’янська мовна єдність, сягає бронзового віку – ІІІ тис. до н. е. На думку вчених, праслов’янська мовна єдність розпалася приблизно в ІУ – УІ ст. н. е., а десь із УІІ ст. можна говорити про консолідацію трьох етномовних груп: західнослов’янської, південнослов’янської та східнослов’янсокї.
У ІХ – ХІІІ ст. східні слов’яни мали могутню давньоруську державу – Київську Русь. Ця ранньофеодальна держава протягом ІХ – Х ст. об’єднала всі східнослов’янські племена (полян, древлян, сіверян, ільмен, кривичів, радимичів, уличів та ст.), що зумовило близькість трьох сучасних мов східнослов’янської групи: української, російської й білоруської. Українська мова розвинулася з південного східнослов’янського діалектного масиву. Її риси виразно виявляються уже з ХІІ ст.
Українська мова входить до групи слов’янських мов (індоєвропейської сім’ї), яку складають три підгрупи: східнослов’янська (українська, російська, білоруська мови); південнослов’янська (болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська мови); західнослов’янська (польська, чеська, словацька, верхньолужицька і нижньолужицька).
Не слід сплутувати поняття національна і державна мова. Найчастіше державною виступає мова титульної нації (Франція – французька, Німеччина – німецька), водночас державною може бути взагалі мертва мова, основ. у Ватикані – латинь, або одразу декілька мов. Державний статус української мови закріплений в Конституції України, ст. 10:
«Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.»
Важливо розрізняти поняття «загальнонародна, національна мова» та «літературна мова». Літературна мова є вищою формою вияву національної мови. Літературна мова – унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці. Це одна з форм національної мови, що існує поряд з іншими її формами – діалектами (територіальними, соціальними), просторіччям, мовою фольклору. Головні ознаки ЛМ – її основоположник характер, стабільні літературні норми в граматиці, лексиці, вимові, а також наявність розгалуженої системи стилів. Вона є основою духовної та матеріальної культури людського суспільства, без неї неможливий розвиток літератури, мистецтва, науки, техніки. Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, увібравши в себе окремі риси північних і південно-західних діалектів. В історії становлення нової літературної мови основоположне значення має творчість І.П.Котляревського. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «Енеїда» (1798), п’єси «Наталка Полтавка» (1818), і «Москаль-чарівник» (1818), написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.
Пріоритет у справі нормалізації української літературної мови без сумніву належить Т. Г. Шевченкові. Пишучи народною мовою, він завдяки своїй мовній інтуїції відкинув вузькодіалектні слова, форми, вульгарну лексику, в нього жодного разу не трапляються викривлені форми іншомовних слів. Своєю творчістю поет утвердив такі норми літературної мови, які існують і зараз. Отже, Т.Г.Шевченка по праву вважають основоположником сучасної української літературної мови.
2. Особливості мовної норми.
Поняття літературна мова нерозривно пов’язане з поняттям мовної норми: унормованість виступає основною ознакою літературної мови.
Норма – це сукупність загальновизнаних мовних засобів, закріплених в процесі суспільної комунікації, що вважаються правильними та зразковими на певному історичному етапі. Мовні норми характеризуються системністю, історичною та соціальною зумовленістю, стабільністю й водночас змінністю.
Нормативність мови виявляється на рівні орфоепії, акцентуації (наголошування), лексики, морфології, синтаксису, фразеології, стилістики.
Одним із показників досконалості кожної літературної мови є сталість норм. Цьому не суперечить така риса норми, як історична змінність. У ході розвитку літературних мов на зміну застарілим явищам приходять нові, проте історична змінність норми поєднується з її відносною стабільністю, без якої було б неможливе повноцінне існування мови.
Вироблення норм, попри всю стихійність їх складання, відбувається також і шляхом свідомого регулювання, що знаходить своє вираження у виступах на мовні теми, у мовних дискусіях, діяльності спеціальних установ, як, наприклад, Інституту української мови НАН України, у спеціальних виданнях (словниках, підручниках тощо).
3. Ознаки, призначення, мовні засоби стилів сучасної української літературної мови.
Однією з ознак літературної мови є наявність розгалуженої системи стилів. Стиль – це різновид мовлення, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів.
В українській літературній мові традиційно виділяють п’ять функціональних стилів: 1) офіційно-діловий; 2) науковий; 3) публіцистичний; 4) художній; 5) розмовно-побутовий, також виокремлюють епістолярний та конфесійний стилі мовлення.
Основні ознаки стилів можна подати у вигляді таблиці.
| Назва стилів | Види творів у яких стиль реалізується | Основні ознаки мовлення | |||
| Мета мовлення | Сфера спілкування | Форма реалізації стилю | Мовні особливості стилю | ||
| Розмов-ний | Обмін інформацією, думками, прохання чи подання допомоги, виховний вплив | Побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими | Діалог | Широко використовується побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені і просторічні слова, звертання, вставні слова, вигуки, неповні речення тощо. | |
| Науко-вий | Дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація, рецензія | Повідомлено про результати наукових досліджень | Наука, техніка, освіта | монолог | Характерні мовні засоби, терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції, повні речення, логічність, точність, обгрунтованість викладу. |
| Офіційно-діловий | Закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист, тощо | Регулювання офіційно-ділових стосунків | Офіцій-но-ділові стосунки | Монолог (діалог) | Переважають стилістично нейтральні мовні засоби, стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно-забарвлених слів, виклад граматично точний |
| Публіцистичний | Виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія | Обговорюва-ння, відстоюванні і пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку | Громадсько-політичне життя | Монолог (діалог) | Використовується суспільно політична лексика, емоційно-забарвлені слова, риторичні питання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний |
| художній | Трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка | Різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомогою художніх образів | Мистецтво слова | монолог | Застосовуються всі мовні засоби, особливо широко слова в переносному значенні |
4. Офіційно-діловий стиль: основні ознаки, сфери вживання, спільність, відмінність.
Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів, розпоряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резолюцій, протоколів, законів, актів, наказів, анкет, розписок тощо. Це один з найдавніших стилів. Його ознаки знаходимо в документах ХІ—ХІІ ст.(Мстиславова грамота 1130 р.), в українсько-молдавських грамотах, українських грамотах ХІV та ХV ст., українських літописах (офіційні листи, угоди і т. ін..). Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному та політичному житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Однак для всіх текстів офіційно-ділового стилю характерні й спільні мовні риси.
1. Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів не однаковий, він залежить від змісту документа, його призначення та способу обробки. Закріплення за реквізитами постійного місця робить документи зручними для зорового сприймання, спрощує їх обробку. Підпис є обов’язковим реквізитом будь-якого документа.
2. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, граматична чіткість у висловленні. Діловий стиль позбавлений образності, емоційності та індивідуальних авторських рис.
3. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів. Найхарактерніші прояви стандартизації такі:
а)широке вживання готових словесних формул типу у зв’язку з , відповідно до, з метою, згідно з ,що спрощує й полегшує процес укладання окремих видів документів;
б) повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій як результат досягнення однотипності вираження думки.
4. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме мету галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він не може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.
5. Для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти.
6. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням поза часовості, постійності дії рішення надсилається, має місце, виробнича рада розглядає. Вживаються і такі звороти, як згідно з оригіналом, складено й завірено (засвідчено) у двох примірниках, вжити заходів, визнати за можливе, звернутися із заявою, надати слово, оголосити подяку, накласти резолюцію.
7.Найхарактерніші речення – прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо ). Вживаються також складні речення із сурядним і підрядним зв’язком.
5. Офіційно-діловий стиль: основна функція, обставини мовлення, мовні ознаки. Писемна і усна форми стилю.
Основна функція офіційно-ділового стилю – повідомлення. Більшість жанрів ділового мовлення відображають позаіндивідуальне спілкування. Власне, функція офіційно-ділового стилю виражається в тому, що він, вимагаючи певної форми при письмовому викладі змісту, надає висловлюванню характер документа і тим самим надає відображеним у цьому документі різним сторонам людських стосунків офіційно-ділового забарвлення.
Офіційно-діловий стиль обслуговує адміністративно-господарську діяльність, законодавство та інші ділянки життя, пов'язані з діловодством, звітністю та документацією. Він потрібний для зв'язку державних і громадських установ як між собою, так і з населенням, для оформлення різних постанов, обліку фактів, подій. Цей стиль визначається безособовістю, стереотипністю, відсутністю емоційного забарвлення, що наближає його до наукового. Йому властиві конкретність змісту і абстрактність засобів вираження.
Найголовніша ознака цього стилю – офіційність. Слово офіційний має значення урядовий, службовий. Тому в його текстах використовуються слова і словосполучення – назви документів і ділових, службових відносин: акт, заява, протокол, заактувати, вищесказане, згідно з розпорядженням, на підставі наказу, до заяви додаю тощо.
Суттєвими ознаками його є стислість і чіткість. Це найбільш стабільний, консервативний стиль. Різні явища життя він зображає в суто стандартних формах висловлення. Для офіційно-ділового стилю характерні канцелярські штампи. Одноманітність є невід'ємною ознакою ділового стилю, в якому основна мета – продуманість, чіткість формулювання. Тому «штампи» і «канцеляризми» є стилістичною особливістю офіційно-ділового стилю. Будова тексту. Для чіткішої організації текст ділять на параграфи, пункти, підпункти. Тут переважають прості речення з однорідними членами (по кілька підметів при одному присудку, присудків – при одному підметі, додатків тощо). Використовуються вставні слова по-перше, по-друге, по-третє, безособові речення.
Основним видом офіційно-ділового стилю є документ. Документ (слово латинського походження, що означає «доказ») – це засіб закріплення на папері основної думки з використанням культури мовлення (інформації про факти, події, явища).
Вимоги до документів, що мають бути повноцінним джерелом інформації.
1. Документ повинен видаватися повноважним органом або особою у відповідності з її компетенцією.
2. Документ не повинен суперечити діючому законодавству і директивним указівкам вищестоящих органів.
3. Документ повинен бути достовірним і відповідати завданням конкретного керівництва, тобто базуватися на фактах і містити конкретні та реальні пропозиції або вказівки.
4. Документ повинен бути складений за встановленою формою.
5. Документ має бути бездоганно відредагований і оформлений.
Зовнішній вигляд документа є незаперечним свідченням стилю роботи управління, дисципліни і особистої культури працівників.
Міністерство освіти та науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра методики викладання і культури української мови
Конспект виховного заходу з дисципліни
«Ділова українська мова» на тему:
«Турнір юних мовознавців»
Підготувала:
студентка V курсу
факультету української філології
групи УМ – 53
Малець Оксана Юріївна
Перевірила:
к. філол. н., доц. Мандрик Н. В.
Рівне – 2014
Турнір юних мовознавців
Мета заходу: збудити прагнення студентів продемонструвати свої знання та вміння з української мови, спонукати їх до творчої праці, вчити самостійно мислити; розвивати вміння студентів застосовувати свої знання в незвичних ситуаціях; сприяти розвитку навичок міжособистісного спілкування; виховувати повагу до барвистого рідного слова.
ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ
Ведуча:магістрантка-практикантка Моніна Ірина Геннадіївна та Малець Оксана Юріївна
- Сьогодні на мовному турнірі змагатимуться команда групи У-11 «Мовознавці» та команда групи У-12 «Ерудити».
- Слово для привітання надається команді групи У-11.
- Слово для привітання надається команді групи У-12.
- Сподіваюся, що учасники конкурсу продемонструють свою високу ерудицію, доведуть, що володіють культурою слова, що для них гра буде корисною, а для нас – цікавою. А оцінювати знання і творчість наших учасників буде журі: к.ф.н., доц. Мандрик Неля Василівна
- Тож відправляємося з вами у подорож до країни Української мови
Перша станція «Таїна імені»(2 бали)
Ім’я має велике значення в житті кожного з нас. Воно впливає на характер людини. За ім'ям можна визначити, які здібності або недоліки має людина. Наші предки вважали, що від імені людини залежить вся його доля, і навіть у наші часи батьки, перш ніж дати ім'я дитині, намагаються ретельно вивчити його значення. Більшість імен прийшли до нас з грецької та латинської мови. Сьогодні у нас на святі присутні гості з Греції. Командам потрібно відгадати їх імена за підказками-предметами, які вони тримають у руках. (У дівчинки – малюнок сонця, а у хлопчика – камінь)
Наступна станція «Перекладацька»(4 бали – письмово)
Безграмотність, недорікуватість В. Сухомлинський порівнював із невіглаством: «Невміння вибрати потрібне слово – те саме, що замість гостро заструганого олівця на уроці малювання користуватися цвяхом».
Завдання –перекластиукраїнською мовою словосполучення:
Ø Ему нечего терять (йому нема чого втрачати)
Ø Терять голову (втрачати розум)
Ø Терять сознание (непритомніти)
Ø Терять время (марнувати час)
Наступна зупинка «Народна мудрість»
Конкурс «Закінчи прислів'я»(За кожну правильну відповідь команда отримує 1 бал)
– Прислів'я та приказки – це мудрість народна. У них передаються спостереження людей над явищами природи й суспільного життя, вадами людського характеру та інше. Наші конкурсанти повинні швидко виконати таке завдання: я називаю першу частину прислів'я, а учасники конкурсу – другу Виграє той, хто це зробить швидше.
1. Книга вчить, ... (як на світі жить)
2. Учення - світ, ... (а невчення - тьма)
3. Не кажи гоп, ... (поки не перескочиш)
4. З миру по нитці, ... (голому сорочка)
5. Слово - не стріла, а ... (глибше ранить)
6. Слово не горобець,… (вилетить – не спіймаєш)
7. Під лежачий камінь…(вода не тече)
8. Хочеш їсти калачі –… (не сиди на печі)
9. Краще синиця в руках,… (ніж журавель у небі)
10.Яблуко від яблуні… (далеко не падає)
Конкурс «Відгадай загадку» (За кожну правильну відповідь команда отримує 1 бал)
– А які чудові, яскраві українські народні загадки. Ви їх, напевно, пам’ятаєте добре з дитинства і тому загадувати їх вам сьогодні не буду. А загадаю краще не зовсім народні і не зовсім з дитинства, а лінгвістичні. А відгадки моїх загадок приховані у народних казках, приказках, прислів’ях та фразеологізмах.
1. Що може вирости на городі, якщо дядько в Києві? (Бузина)
2. Його беруть за бороду і віддають йому душу? (Бог)
3. Він свистить у кишенях? (Вітер)
4. Улюблене видовище барана? (Ворота)
5. Казкове житло, в яке на жаль не вписався ведмідь? (Рукавичка)
6. Птах, який приносить новини на хвості? (Сорока)
7. Тварина, яку можна зробити з мухи? (Слон)
8. Прилад для письма по воді? (Вила)
9. Музики, які грають марш під час голоду? (Кишки)
10. Їх кладуть на полиці, коли нічого їсти, сушать, коли весело? (Зуби)
11. Фрукти, які ростуть на вербі? (Груші).
Наступна зупинка «Редакційна»
Конкурс редакторів (6 балів)
Завдання– знайдіть помилки в реченнях:
І. 1. Регістрація учасників форуму проводиться з дев’яти до одинадцяти годин. 2. Не мішайте працювати в класі. 3. Відкрийте форточку! 4. Через неділю в університеті день відчинених дверей. 5. Автобус по заказу прибув воврем’я. 6. Слідуюча зупинка площа Івана Франко.
ІІ. 1. Моє рідне село в п’ятдесяти кілометрах від Донецьку. 2. Осторожно, закриваю двері! 3. Пенсіонери в городському транспорті мають льготи. 4. Постав салфетки на стіл! 5. В скільки годин відходить автобус на Волноваху? 6. На послідній літак на Львів я не вспів.
– Наступний конкурс присвячений українській пісні, адже наша зупинка – станція «Пісенна»
Учасникам за фонограмою потрібно вгадати українську пісню. (Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал)
Фонограми пісень:
1. «Маруся»
2.«Пісня про рушник»
3. «Ходить гарбуз по городу»
4. «Ніч яка місячна»
5. «Підманула, підвела»
6. «Ой, Марічко»
7. «Розпрягайте, хлопці, коней»
8. «Ой, у полі криниченька»
9. «Ой, у вишневому саду»
10. «Ой, під вишнею»
11. «Реве та стогне Дніпр широкий»
Наступна зупинка «Творча»
Конкурс «Творчий»(5 балів)
– Колись у суперечці з італійцем, англійцем і німцем, щоб довести, що українська мова багата й милозвучна, українець склав вірш та оповідання, в якому кожне слово починалось на одну й ту ж букву. Наприклад:
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки -
Спить самотній сад.
– Спробуймо і ми зробити те ж саме.
Наступна зупинка «Інтелектуальна»
Бліц-турнір (Протягом 2 хв. команди відповідають на запитання, отримуючи за кожну правильну відповідь 1 бал)
Запитання для команди «Мовознавці»:
1. Слова, однакові за звучання, але різні за лексичним значенням. /Омоніми/
2. Скільки букв в алфавіті української мови? /33/
3. Опис зовнішності людини. /Портрет/
4. Дієприслівник із залежними словами. /Дієприслівниковий зворот/
5. Незмінна значуща частина слова, що стоїть після кореня. /Суфікс/
6. Розділ мовознавства, який вивчає знаки письма. /Графіка/
7. Службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника,
займенника від інших слів у словосполученні і реченні. /Прийменник/
8. Самостійна частина мови, що називає ознаку дії, ознаку предмета, ознаку іншої ознаки. /Прислівник/
9. Чуже мовлення передане дослівно, без будь-яких змін /Пряма мова/
10. Два слова, серед яких одне головне, а друге залежне. /Словосполучення/
11. Змінна частина слова. /Закінчення/
12. Самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета за дією і відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? /Дієслово/
13. Розділ науки про мову, що вивчає правильне вживання розділових знаків?/Пунктуація/
14. Речення, в якому граматична основа складається з одного підмета. /Називне/
15. Рід іменника кенгуру. /Чоловічий/
16. На які групи поділяються приголосні звуки? /Глухі й дзвінкі, тверді й м’які/
17. Застарілі слова, які вийшли з ужитку. /Архаїзми/
18. Головні члени речення. /Підмет і присудок/
19.«Жовтіє лист» – це словосполучення чи речення? /Речення/
20. Складне речення, частини якого синтаксично рівноправні та з’єднані сурядним сполучником. /Складносурядне/
21. Що означає діалектизм когут? /Півень/
22. Розділ науки про мову, що вивчає речення і словосполучення. /Синтаксис/
23. Розділ мовознавства, який вивчає правила написання слів./Орфографія/
24. Що означає фразеологізм«ніде й голці впасти»? /Тісно/
25. Що означає фразеологізм«замилювати очі»? /Обдурювати/
26. Перекладіть українською слово «улитка». /Равлик/
27. Перекладіть українською слово «носки». /Шкарпетки/
28. До якої частини мови відноситься слово будь-який? /Займенник/
Запитання для команди «Ерудити»
1. Слова з протилежним лексичним значенням. /Антоніми/
2. Скільки звуків в українській мові? /38/
3. Опис природи в художньому творі? /Пейзаж, літературний пейзаж/
4. Дієприкметник із залежними словами. /Дієприкметниковий зворот/
5. Частина слова, що знаходиться перед коренем. /Префікс/
6. Розділ мовознавчої науки, який вивчає звуки мови. /Фонетика/
7. Службова частина мови, що сполучає однорідні члени речення та частини складного речення. /Сполучник/
8. Самостійна частина мови, що вказує на предмет, його ознаку чи кількість, але не називає його. /Займенник/
9. Розмова двох осіб. /Діалог/
10. Речення, яке має дві і більше граматичних основ. /Складне/
11.Частина слова без закінчення? /Основа/
12. Частина мови, яка позначає предмет і відповідає на питання хто? що? /Іменник/
13. Розділ мовознавства, який вивчає частини мови. /Морфологія/
14. Інфінітив – це… /Неозначена форма дієслова/
15. Рід іменника бідолаха. /Спільний/
16. На які групи поділяються всі звуки? /Голосні і приголосні/
17. Новоутворені слова та вислови мови. /Неологізми/
18. Слова, різні за звучанням та написанням, але близькі чи однакові за
лексичним значенням. /Синоніми/
19. Чи може словосполучення складатися з одного слова? /Не може/
20. Члени речення, які характеризують предмет з одного боку, відповідають на одне і питання і відносяться до одного і того ж слова. /Однорідні/
21. Речення, що має одну граматичну основу. /Просте/
22 Розділ мовознавства, який вивчає слово, його значення і походження. /Лексикологія/
23. Розділ мовознавства, що вивчає правила вимови. /Орфоепія/
24. Що означає фразеологізм «хоч око виколи»? /Темно/
25. Що означає фразеологізм«перелічити ребра»? / Побити/
26. Перекладіть українською слово «изюм». /Родзинки/
27. Перекладіть українською слово «чулки» /Панчохи/
28. До якої частини мови відноситься слово будь-куди? /Прислівник/?
Журі підводить підсумки.
– Для оголошення остаточних підсумків змагання надається слово журі.
Нагородження переможців.
– Від щирого серця вітаю переможців, які показали себе сьогодні кращими знавцями мови, а також всіх учасників конкурсу.
– Поети оспівали красу і багатство нашої мови, наділивши її безліччю епітетів:
Ніжна, мила, світанкова,
Ясна, чиста, колискова,
Мелодійна, дзвінкотюча,
Дивна, радісна, співуча,
Лагідна, жива, казкова,
Красна, чарівна, шовкова,
Найдорожча, добра, власна,
Мудра, сонячна, прекрасна,
Солов’їна, барвінкова,
Українська моя мова.
– Любіть і вивчайте й надалі українську мову. Успіхів вам у її вивченні! Бажаю всім щастя рясного, здоров’я міцного, неба безхмарного й настрою гарного!
Аналізи відвіданих лекцій та практичних занять
Аналіз практичного заняття з ділової української мови
Дата проведення – 16.05.2014.
Заняття проводила студентка групи УМ-53 Моніна Ірина.
Тема: Найтиповіші наукові тексти. Анотування і реферування наукового тексту. План, тези, конспект, відгук, рецензія, анотація як важливий засіб організації розумової праці. Оформлення наукових робіт. Модульний контроль.
Заняття було почато своєчасно, приміщення було підготовлене до практичного, викладач перевірив присутність студентів.
Тип і структура заняття були дібрані відповідно до теми.
Час розподілений раціонально, був доцільним для кожного етапу заняття та виду діяльності. Заняття відповідає дидактичним і загальнопедагогічним вимогам. Практичний блок завдань сприяв формуванню культурного, гуманістичного виховання студентів.
Викладач працював на високому рівні, не припускався помилок під час проведення практичного заняття, зумів пов’язати матеріал із сучасністю.
Використані методи та прийоми були ефективними, бо сприяли закріпленню знань на практиці. Були використані такі методи і прийоми: усний виклад матеріалу, бесіда, індивідуальна робота, творчі завдання, аналіз, редагування та реконструкція. Комплекс використаних методiв i прийомiв сприяв реалiзацiї поставленої мети.
Впродовж бесiди студенти вiдповiдали змiстовно, виявляли умiння логiчно мислити, робити висновки.
Зовнішній вигляд, культура мови, педагогічний такт викладача відповідав сучасним вимогам до особистостi викладача ВНЗ. Педагог на занятті володів ситуацією в групі, ставлення до студентів доброзичливе, уважне, проявлялося творче натхнення і оптимістичність.
Студенти активно працювали, показали високий рівень знань, умінь і навичок. Цьому сприяли оптимально підібрані форми і методи роботи і дидактичне забезпечення. Мовлення викладача було досконалим. Оцінки були оголошені й аргументовані.
Заняття проведено на високому науково-методичному рівні. Педагог зумів досягти поставленої навчальної та виховної мети. Заняття було продумане, сприяло зацікавленості студентів у вивченні ділової української мови.
Аналіз практичного заняття зі стилістики
Дата проведення – 16.05.2014.
Заняття проводила студентка групи УМ-53 Мельник Анна.
Тема :Комунікативно-стилістичні якості мови
Заняття розпочалось вчасно. Практикантка перевірила явку студентів, оголосила тему та мету заняття. Коротко пояснила зміст аудиторної роботи.
Тема заняття відповідала навчальному плану та програмі. Тип і структура заняття були дібрані відповідно до теми. Комплекс використаних методiв i прийомiв сприяв реалiзацiї поставленої мети.
Студенти оволоділи теоретичними знаннями з теми, відповідно до пропонованої структури практичного заняття.
Студенти активно працювали, показали високий рівень знань, умінь і навичок. Цьому сприяли оптимально підібрані форми і методи роботи і дидактичне забезпечення.
Впродовж бесiди студенти вiдповiдали змiстовно, виявляли умiння логiчно мислити, робити висновки.
Зовнішній вигляд викладача відповідав сучасним вимогам до особистостi викладача ВНЗ. Педагог на занятті володів ситуацією в групі, ставлення до студентів доброзичливе, уважне, проявлялося творче натхнення і оптимістичність. Мовлення викладача було досконалим. Оцінки були оголошені й аргументовані.
Заняття проведено на високому науково-методичному рівні. Педагог зумів досягти поставленої навчальної та виховної мети.
Аналіз практичного заняття з ділової української мови
Дата проведення – 16.05.2014.
Заняття проводила студентка групи УМ-53Мисюк Ольга.
Тема заняттяУкраїнська термінологія в діловому спілкуванні. Термін та його ознаки. Профеміоналізми. Скарга, акт.
Заняття розпочалось вчасно, час розприділено раціонально і доцільно. Була проведена мотивація навчальної діяльності.
Тема заняття відповідала навчальному плану та програмі. Тип і структура заняття були дібрані відповідно до теми. Комплекс використаних методiв i прийомiв сприяв реалiзацiї поставленої мети.
Заняття побудоване чітко і послідовно. Студенти активно працювали, виконували вправи, відповідали на запитання. Старання студентів були об’єктивно оцінені. На занятті використовувався роздавальний матеріал, що значно полегшувало роботу.
Зовнішній вигляд відповідав усім вимогам ділового стилю. Мовлення було чітким, грамотним, виразним.
Заняття проведено на високому науково-методичному рівні. Педагог зумів досягти поставленої мети та зацікавити студентів.
Самоаналіз практичного заняття з ділової української мови
Дата проведення – 16.05.2014.
Заняття проводила Малець Оксана Юріївна
Тема: Найтиповіші наукові тексти. Анотування і реферування наукового тексту. План, тези, конспект, відгук, рецензія, анотація як важливий засіб організації розумової праці. Оформлення наукових робіт.
Відповідно до вимог навчальної програми та плану було визначено зміст та мету і проведено мотивацію навчальної діяльності на початку заняття. Структурно заняття було поділено на два блоки: теоретичний та практичний, що логічно взаємопов’язані між собою. На мою думку, обрана структура заняття відповідає його цілям і завданням. Виходячи з психологічних основ навчання, прагнучи забезпечити активну інтелектуальну роботу студентів на занятті використовувала різні методи, прийоми, добирала різноманітні завдання, вправи, текстовий матеріал.
На занятті виконували завдання різних рівнів складності. Намагалась доцільно поєднати фронтальну роботу з індивідуальною, колективну з самостійною. Студенти активно працювали, отримали багато позитивних оцінок. Усі заплановані види роботи були виконані.
Заняття можна вважати результативним, а поставлену мету досягнутою, що підтверджується виконаною роботою.
Відхилень від плану не було. Недоліків при проведенні заняття я не помітила. Поставлені завдання вдалося реалізувати повністю. Вважаю, що мета була досягнута і результати роботи студентів дають підстави це стверджувати.
У повній мірі реалізовані цілі. Раціонально використано час на занятті. Були дотримані правила педагогічного такту, етики, норми стосунків викладач і студент.
Вважаю, що практичне заняття проведено методично правильно.
Самоаналіз лекційного заняття
Дата проведення – 30.04.2014.
Заняття проводила Малець Оксана Юріївна
Тема:Сучасна українська літературна мова: походження, етапи розвитку, проблеми функціонування. Стилі сучасної української мови.
Тема лекційного заняття відповідає навчальному плану та програмі. Тема, мета та завдання лекції повністю відповідають плану лектора.
На початку заняття оголосила мету та завдання лекції. Текст лекції відповідав вимогам наукового стилю, мав чітку будову та доцільні приклади, висновки аргументовані. Поставила кілька проблемних запитань, на які в ході лекції було отримано відповіді. Лекція спрямована на формування комунікативно-стилістичних навичок. Подала список рекомендованої літератури. Виховна мета лекції: виховувати почуття національної ідентичності.
Лекція побудована чітко і послідовно, є розгорнутий план. Намагалась раціонально розподіляла час заняття. Матеріал викладала відповідно до запропонованого плану. Запропонована інформація відповідала темі. Правильно та виразно говорила. Виклад матеріалу був емоційним, що забезпечувало контакт з аудиторією.
Тема лекції відображалась на дошці. Наочність та технічні засоби не використовувались.
Зовнішній вигляд відповідав усім вимогам ділового стилю.
Міністерство освіти і науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра історії української літератури
Конспект лекційного заняття з дисципліни
«Історія української літератури» на тему:
Михайль Семенко. Життя і творчість
Виконала:
студентка V курсу
факультету української філології
групи УМ-53
Малець Оксана
Перевірила:
к. філол. н., доц.. Романишина Н.В.
Рівне - 2014
Міністерство освіти і науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра історії української літератури
Конспект практичного заняття з дисципліни
«Історія української літератури» на тему:
Євген Плужник. Життя і творчість
Виконала:
студентка V курсу
факультету української філології
групи УМ-53
Малець Оксана
Перевірила:
к. філол. н., доц. Романишина Н. В.
Рівне - 2014
Характеристика
магістрантки-практикантки групи УМ – 53
факультету української філології
Рівненського державного гуманітарного університету
Малець Оксани Юріївни
Малець Оксана Юріївна проходила асистентську практику при кафедрі методики викладання і культури української мови РДГУ з 28.04.2014 по 24.05.2014.
Під час практики студентка старанно готувалась до лекційних і практичних занять з дисципліни «Ділова українська мова». За час асистентської практики Малець Оксана Юріївна зарекомендувала себе здібним молодим фахівцем. До своїх обов’язків ставилася сумлінно. Студентка продемонструвала хороший рівень теоретичної і методичної підготовки.
Методи, прийоми та засоби навчання, які застосовувала практикантка, відповідали меті і завданням занять. Малець Оксана Юріївна намагалась зацікавити студентів і знайти індивідуальний підхід, що давало їй можливість працювати у швидкому темпі, залучати до роботи всіх студентів.
Малець Оксана Юріївна за час практики проявила себе як активий, уважний, комунікабельний, працелюбний та вимогливий до себе працівник. Вона користувалася повагою у студентів.
Пропонується оцінити практику на « ».
Керівник асистентської практики
к. філол. н. Томчук Л. В
Методист кафедри історії української літератури
к. філол. н. доц. Романишина Н.В.