Вимоги до організації та проведення мовленнєвих занять.

1. Ретельна підготовка до заняття, визначення його змісту і прийомів навчання. Вихователь має враховувати місце мовленнєвого заняття у системі інших занять з рідної мови, наявний рівень знань і вмінь дітей. визначається перспектива дифе­ренційованого навчання.

2. Оптимальна інтенсивність мовленнєвого навантаження. В основі має бути принцип розвивального навчання. У зв'язку з цим дітям по­трібно давати досить складні завдання, виконання яких вимагало б ак­тивної мовленнєвої та розумової діяльності.

3. Виховний характер заняття.

4. Емоційний характер заняття. Кожне мовленнєве заняття має на­давати дітям почуття задоволення. Досягається це завдяки використанню доступних і цікавих для дітей прийомів навчання, створенню атмосфе­ри емоційного комфорту для кожної дитини, доброзичливості, зацікав­леності в найменшому успіхові. На мовленнєвих заняттях належне місце має бути відведено гумору, жартам, українським прислів'ям, приказкам, загадкам, забавлянкам.

5. Максимальна мовленнєва активність на занятті.

Для забезпечення активності дітей на занятті треба дотримуватися таких загальнодидактичних вимог:

• формулювати запитання так, щоб спонукати їх до відповіді; запитання адресувати усім дітям, а вже потім викликати одного для відповіді;

• запитувати почергово;

• не працювати довго з однією дитиною;

• не звертатися кілька разів підряд до тієї самої дитини;

• викликати дітей не в тому порядку, в якому вони сидять;

• роз­саджувати на заняттях таким чином, щоб вони добре бачили виховате­ля, не відволікати їхню увагу зауваженнями дисциплінарного характе­ру, проводити заняття спокійно, впевнено, в живому темпі, водночас на­даючи дітям можливість поміркувати;

• залучати дітей до контролю за мовленням тих, хто відповідає (Чи правильно він сказав? Чи про все розповів? Чи по порядку розповідав?), до оцінювання відповіді (що тобі подобається?). Активності дітей сприяють також творчі завдання, звертання до особистого досвіду.

6. Максимальне використання ігрових прийомів навчання. Серед них - дидактичні, народні, рухливі ігри з текстами та діалогом, ігрові вправи, сюрпризи, забавки, ігрові життєві ситуації спілкування, в яких дитина виступає в ролі активного мовця.

7. Невимушеність і розкутість дітей на занятті. Діти можуть сидіти за столами або на стільчиках півколом, супроти, вільно спілкуватися з педагогом, дітьми, гратися іграшками.

8. На кожному комплексному занятті одночасно вирішуються три різні мовленнєві завдання (тільки з добре знайомим дітям ілюстратив­ним матеріалом). Заняття з розвитку мовлення мають лише мовленнє­ву спрямованість.

9. Взаємозв'язок із заняттями з інших розділів програми, насампе­ред ознайомлення з довкіллям, природою та художньою літературою. Наприклад, на занятті з розвитку мовлення відбулася бесіда вихова­теля з дітьми за змістом картинки «У крамниці іграшок» (чи на занятті з природи проводилася бесіда за картинкою «Кішка з кошенята­ми»). Картинка залишається у групі на день-два, а вже потім на мовленнєвому занятті діти складають за нею розповіді. Вони пригаду­ють назву картинки і розповідають її зміст за зразком (чи планом) вихователя. Бесіда за цією картинкою на мовленнєвому занятті вже не проводиться.

10. Поєднання колективного характеру заняття з індивідуальним підходом та диференційованим навчанням.

11. Фронтальні форми роботи. Загальні завдання, хорові відповіді мають поєднуватися з індивідуальними завданнями та роботою з підгру­пами дітей.

Крім групових занять вихователь упродовж тижня, місяця планує і проводить індивідуальні та індивідуально-групові заняття, які мають здебільшого тематичний характер; словникова робота або граматична, виховання звукової культури мовлення, навчання розповіді. На таких заняттях переважають ігрові методи навчання.

Іншою формою навчання дітей рідної мови та розвитку мовлення є індивідуальна робота в повсякденному житті, протягом дня.

Мета індивідуальної роботи - закріплення мовленнєвих умінь і на­вичок, яких діти набули на заняттях. Наприклад, закріплення ви­мови певного звука, показ артикуляції звука, постановка його за до­помогою шпателя або дзеркала. Закріплення вимови звука в чисто-мовці, скоромовці та ін. Індивідуальна робота з тією самою дитиною проводиться три-чотири рази на тиждень, допоки не зникне мовленнєва вада.

Для успішного розвитку мовлення дитини велике значення має по­всякденне

Наши рекомендации