Обчислення та закінчення процесуальних строків, наслідки їх пропущення

Правила обчислення процесуальних строків містяться у ст. 68 ЦПК України. Всі строки у цивільному процесі обчислюються роками, місяцями і днями. Процесуальні строки також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, наприклад, особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмови­тися від неї до закінчення касаційного провадження (ч. З ст. 330 ЦПК України); у разі перебування сторони у тривалому службо­вому відрядженні суд може зупинити провадження у справі до припинення цього відрядження (ст. 203 ЦПК України).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 69 ЦПК України).

Процесуальні дії можна виконувати в будь-який день протягом усього проміжку часу до останнього дня строку, тобто до його за­кінчення. Отже, важливе практичне значення має питання закін­чення процесуальних строків.

Відповідно до ст. 70 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне чис­ло останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюва­ного місяцями, припадає на такий .місяць, що відповідного числа не має (наприклад, у червні лише ЗО днів, а строк повинен був закін­читися 31 числа), строк закінчується в останній день цього місяця.

Перебіг строку, закінчення якого пов 'язане з подією, що повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Процесуальний строк протікає безперервно, із зарахуванням всіх неробочих днів. Якщо його початок припадає на вихідний чи святковий день, то строк все одно починає обчислюватися з цього дня, а не з найближчого робочого. Однак, коли закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, остан­нім днем строку є перший після нього робочий день.

Останній день строку триває до 24 години. Проте, якщо протя­гом даного строку слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент за­кінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. Під­твердити це можна поштовим штемпелем, квитанцією і т. п.

Пропущення процесуального строку тягне за собою настання певних правових наслідків. Так, із закінченням строку, встановле­ного законом або судом, втрачається право на вчинення процесуаль­ної дії. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку (ст. 72 ЦПК України).

В окремих, встановлених законом випадках при порушенні стро­ків настають й інші наслідки, крім втрати права на вчинення проце­суальних дій. Наприклад, у разі подання заяви про забезпечення до­казів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення доказів. Якщо у зазначений строк особа не подає позовної заяви, вона зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів (ч. 4 ст. 133 ЦПК України).

За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а та­кож за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. При цьому, притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази (частини 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Таким чином, із пропущенням строку особи втрачають право на вчинення процесуальних дій, але не позбавляються певних проце­суальних обов'язків, також до них у деяких випадках можуть бути застосовані визначені законом санкції.