Вимоги до знань та умінь
Після засвоєння матеріалу навчальної дисципліни студенти мають оволодіти знаннями та вміннями, які безпосередньо пов’язані з ефективним розв’язанням актуальних проблем викладацької діяльності. Попереднє оволодіння науковими фактами, педагогічними концепціями, ідеями дозволить студентам не тільки пояснити існуючі проблеми, але й спрогнозувати їх подальший розвиток, ужити необхідних заходів, щоб запобігти небажаним наслідкам.
Студенти мають володіти знаннями про:
- критерії відбору, принципи структурування змісту навчального курсу у вищій школі;
-між предметні зв’язки методики викладання із іншими дисциплінами;
-сучасні інтерактивні методи навчання студентів;
-форми організації навчання студентів;
-норми, критерії оцінювання знань, умінь студентів, повідомлення їм та отримання від них зворотнього зв’язку;
-специфіку застосування новітніх освітніх технологій у вищій школі;
-особливості організаторської, координаційної та управлінської діяльності у вищого навчального закладу;
-психологічні особистісні якості викладача ВШ, професійні вимоги до нього.
Студенти мають володіти вміннями:
-аналізувати та впроваджувати у власну діяльність теоретично обґрунтовані положення -найсучаснішого педагогічного досвіду;
-застосування методів, прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності студентів (бесіди, діалогу, дискусії, мозкової атаки, сюжетно-рольової гри, роботи в групах тощо);
-планування структури, змісту, процесу організації лекції, практично-семінарського заняття;
-укладати лекційні тексти за передбачуваною схемою, планом;
-творчо проводити семінарські, практичні зайняття, а також СПТ;
-добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності;
-застосовувати сучасні освітні технології;
-забезпечувати виконання розвиваючої, координуючої, управлінської функції викладача у ВНЗ;
-здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію.
Місце в структурно-логічній схемі спеціальності. Навчальна дисципліна “Методика викладання у вищій школі” є нормативною дисципліною для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр”, її засвоєння є підґрунтям для ефективної освітньої діяльності викладача у вищій школі. Курс МВ у ВШ галузь методики викладання пов’язана з багатьма науками: філософією, педагогікою, психологією, соціологією, етикою, естетикою, анатомією і фізіологією людини, кібернетикою тощо. Міжпредметні зв’язки МВ у ВШ з іншими науками дають змогу глибше пізнати психологічні факти, явища і процеси.
Головні джерела підготовки програми з навчальної дисципліни – монографічна література, праці класиків педагогіки, психології, соціології, філософії, підручники з педагогіки, психології, ПВШ, енциклопедичні видання, журнальні статті.
2. Кафедра є основним навчально-науковим структурним підрозділом вищого закладу освіти, який забезпечує проведення навчально-методичної, наукової і організаційної роботи, відповідає за реалізацію державної політики у сфері освіти. Робота кафедри має бути направлена на підготовку для органів внутрішніх справ фахівців, які відповідають кваліфікаційній характеристиці випускника вищого навчального закладу МВС України, шляхом впровадження в навчальний процес активних форм і засобів, технічних засобів навчання, передового досвіду роботи органів внутрішніх справ.
Основними видами методичної роботи на кафедрі є:
розробка навчальних програм за навчальними дисциплінами (курсами), які знову вводяться, а також підготовка їх до видання;
переробка навчальних програм та підготовка їх до видання;
написання та підготовка до видання навчальної та навчально-методичної літератури: підручників, навчальних посібників, словників, довідників, матеріалів (конспектів лекцій);
підготовка до перевидання навчальної та навчально-методичної літератури;
рецензування навчальної та навчально-методичної літератури;
розробка: навчальних планів, тематичних планів дисциплін;
підготовка текстів лекцій, методичних розробок ділових ігор, з навчальних дисциплін, та підготовка їх до видання;
переробка текстів лекцій і підготовка їх до видання;
розробка планів для проведення семінарів;
розробка та підготовка до видання навчально-методичних матеріалів для проведення занять з усіх видів навчальних дисциплін;
створення фонду кваліфікаційних завдань за спеціальністю;
експертиза фонду кваліфікаційних завдань за спеціальністю;
розробка (переробка) та підготовка навчально-методичних матеріалів для проведення лабораторних робіт;
розробка завдань на контрольні роботи;
розробка методичних вказівок щодо виконання дипломних (курсових) робіт (проектів, завдань);
розробка дидактичних матеріалів для використання технічних засобів навчання у навчальному процесі: літературного сценарію для навчального кінофільму (телефільму), літературного сценарію для навчального кінофрагменту, кадроплани діафільмів і діапозитивів (включаючи їх зйомку);
- розробка навчально-методичних матеріалів для проведення усіх видів навчальних занять, які передбачені навчальними планами і програмами (у тому числі з використанням електронної обчислювальної техніки);
підготовка комп'ютерного програмного забезпечення навчальних дисциплін;
переробка (уточнення) та підготовка до видання навчально-методичних матеріалів для проведення занять з використанням електронної обчислювальної техніки;
розробка матеріалів для приймання вступних іспитів;
розробка матеріалів для приймання поточних іспитів (заліків);
розробка наочних навчальних посібників (плакатів, схем, стендів, макетів тощо);
удосконалення навчально-матеріальної бази: розробка та модернізація елементів навчально-лабораторної бази, навчально-тренувальних засобів, технічних засобів навчання;
підготовка до проведення навчальних занять;
контрольні та взаємні відвідування занять;
участь у науково-методичних конференціях, зборах, нарадах, семінарах, міжкафедральних засіданнях та засіданнях кафедри, предметно-методичних комісій, інструкторсько-методичних, показових, відкритих та пробних заняттях;
навчання професорсько-викладацького складу на курсах підвищення кваліфікації, стажування викладачів в практичних органах та навчальних закладах;
відрядження, пов'язані з виконанням методичної роботи;
участь професорсько-викладацького складу у системі підвищення кваліфікації, яка діє у даному вищому закладі освіти МВС.
Основними формами методичної роботи на кафедрі вищого закладу освіти системи МВС є:
- навчально-методичні конференції;
- збори професорсько-викладацького складу;
- засідання методичної ради;
- засідання кафедри (циклу), предметно-методичних секцій кафедр з навчально-методичних питань;
- показові, відкриті, пробні та інструктивно-методичні заняття;
- контрольні та взаємні відвідування занять;
- лекції та доповіді з методики навчання, педагогіки та психології;
- аналітичні дослідження з питань методики навчання слухачів;
- робота професорсько-викладацького складу щодо забезпечення навчальних занять методичними розробками та удосконалення системи дидактичного забезпечення навчальних дисциплін.
На кафедрах створюються навчально-методичні кабінети для узагальнення та використання в навчальному процесі позитивного досвіду роботи кафедр, інших ВЗО МВС, практичних органів внутрішніх справ, надання допомоги курсантам та слухачам в їх самостійній роботі.
Система методичного забезпечення кожної навчальної дисципліни включає такі методичні документи та матеріали:
- навчальну програму;
- тематичні плани;
- тексти лекцій (лекційних курсів) з дисциплін;
- робочі тексти лекцій;
- методичні розробки для проведення практичних занять;
- плани семінарських занять;
вказівки, завдання (задуми, фабули, задачі та їх розв'язання) щодо проведення семінарських та практичних занять слухачів.
Серед форм методичної роботи особливе місце належить використанню технічних засобів у навчальному процесі.
Методична робота є невід’ємною складовою діяльності кафедри. Від її якості, уваги кожного співробітника до неї у великій мірі залежить ефективність навчального процесу в цілому з кожної конкретної дисципліни у вищому закладі освіти МВС України.
3.Досвід загального самовиховання є необхідною передумовою професійного самовиховання, яке передбачає свідому роботу з розвитку професійно значущих якостей, формування педагогічних умінь і здібностей.
Самовиховання - систематична і цілеспрямована діяльність особистості, орієнтована на формування і вдосконалення позитивних якостей та подолання негативних.
Самовиховання бере свій початок у підлітковому віці, коли дитина починає усвідомлювати себе як особистість, розуміти норми та вимоги суспільства, власні потреби і намагається правильно оцінювати свої вчинки. Інакше кажучи, необхідною умовою самовиховання є самоусвідомлення - усвідомлення людиною себе як особистості і свого місця в суспільній діяльності людей.
Самоусвідомлення людини - єдність трьох складових:
1) пізнавальної (самопізнання) - дослідження, пізнання самого себе;
2) емоційно-оцінної (самоставлення) - самооцінювання;
3) дієво-вольової, регулятивної (саморегулювання) - уміння керувати станом свого здоров'я, емоціями, почуттями, психічним станом, діями, вчинками, поведінкою.
Отже, самовиховання нерозривно пов'язане зі здатністю людини до самоаналізу і самооцінювання, з умінням контролювати свою поведінку і діяльність, ставити перед собою значущі цілі.
Самовиховання може бути спрямоване на виховання розуму (інтелектуальна сфера), почуттів(емоційна сфера), волі (вольова сфера). Однак провідною в самовиховному процесі є вольова сфера, яка забезпечує саморегулювання внутрішнього світу людини відповідно до дійсності.
Успішність педагогічної діяльності значною мірою залежить від уміння і здатності педагога мобілізовувати свої зусилля на систематичну розумову працю, раціонально вибудовувати свою діяльність, переборювати труднощі під час самостійної підготовки до занять, знімати емоційні та психічні перевантаження, керувати своїм емоційним станом.
Існує думка, що педагогічні здібності, педагогічний талант - це щось вроджене, тому часто студенти байдужі до самоосвіти і самовиховання. Однак запас потенційних сил у людини настільки великий, що навіть студент, який має середні здібності, може всебічно розвивати свою особистість і виявити талант у професійній діяльності. "Майстром може стати кожний, якщо йому допоможуть і якщо він сам працюватиме", - зауважував А. Макаренко.
Чи стане студент справжнім педагогом, залежить від його уміння працювати над собою, установок, інтересів, потреб, активності в оволодінні науковими знаннями і вміннями, а також від того, наскільки цілеспрямовано, свідомо і наполегливо він працює над розвитком у собі тих якостей, які формують особистість фахівця. Німецький педагог А. Дістервег зазначав, що для вчителя святим обов'язком є "своє виховання зробити завданням власного життя". Він вважав, що педагог "лише до того часу здатний насправді виховувати і навчати, доки сам працює над своїм власним вихованням і освітою". Йдеться про професійне самовиховання.
Професійне самовиховання - свідома діяльність, спрямована на вдосконалення своєї особистості відповідно до вимог обраної професії.
Професійне самовиховання майбутнього вчителя починається з усвідомлення різниці між уявленням про себе як майбутнього професіонала і своїми реальними можливостями. Мотив - збудник роботи над собою - розуміння невідповідності Я-реального і Я-ідеального. Це можливе у тому разі, якщо в майбутнього вчителя є професійний ідеал і здатність до самопізнання.
Цілеспрямованість, осмисленість, стійкість професійного самовиховання залежать насамперед від:
- наявності професійного ідеалу;
- вольових якостей;
- мотивів вибору студентом педагогічної професії;
- морально-психологічного клімату в студентській групі;
- стилів керівництва й спілкування професорсько-викладацького складу;
- фактора вільного часу;
- організації та постійного вдосконалення навчальної і самостійної роботи студентів;
- участі в різноманітній позанавчальній роботі.
Як і будь-яка інша діяльність, професійне самовиховання має у своїй основі складну систему мотивів і джерел активності. Його рушійною силою і джерелом є потреба в самозміні та самовдосконаленні. Ця потреба виникає з протиріччя між вимогами, що ставляться суспільством, та наявним рівнем професіоналізму і підтримується власними джерелами активності (переконаннями, почуттям обов'язку, професійною честю тощо).