Нормування навчальних навантажень

ББК 74.580.22 я73

П 54

Р е ц е н з е н т и:

Пенішкевич Д.І. –кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної педагогіки Чернівецького національного університету ім. .

Пономаренко О.В. –кандидат педагогічних наук, доцент, декан факультету соціальної педагогіки і соціальної роботи Запорізького національного університету ім. Володимира Гнатюка.

П 54 Полякова О.М. Технологія соціально-педагогічної практики в соціальних службах:Методичний посібник для студентів спеціальності 8.010105 «Соціальна педагогіка». – Суми: СумДПУ, 2009. – 84 с.

Методичний посібник висвітлює технологію соціально-педагогічної практики в соціальних службах, що забезпечує практичну апробацію та вдосконалення фахової підготовки студентів спеціальності 8.010105 «Соціальна педагогіка» спеціалізації «Соціально-правовий захист». Технологія побудована відповідно до вимог кредитно-модульної системи і окреслює мету, завдання практики, її зміст і форми організації, нормування навчальних навантажень, поточні та підсумкові завдання, методичні рекомендації, вказівки щодо організації науково-дослідної роботи студентів на практиці, форми і методи контролю практичної діяльності майбутніх соціальних педагогів, вимоги до звітності та підсумків практики.

Посібник розрахований на студентів, викладачів вищої школи, фахівців інфраструктури соціально-педагогічної діяльності.

СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009

ПРОГРАМА

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ В

СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБАХ

СТУДЕНТІВ V-го КУРСУ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

„СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА”

ВСТУП

Соціальний педагог виступає посередником у системі взаємодії особистості із суспільством. Серед інших його професійних функцій при наданні соціальної допомоги виділяються соціально-терапевтична, попереджувально-профілактична й охоронно-захисна, метою котрих є передбачення та подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані, забезпечення захисту прав особистості. Тому серед знань та умінь соціального педагога особливе місце посідають уміння:

· застосовувати правові норми, що регулюють взаємини людини та суспільства;

· попереджувати можливість негуманної або дискримінаційної поведінки щодо особи або групи людей;

· навчати клієнтів застосовувати правові норми і положення з метою реалізації або відновлення прав.

Усвідомлення особистістю того, що у неї є право на певний рівень життя та умови для самореалізації, відчуття того, що це право захищене державою, формує у громадянина орієнтацію на верховенство права у демократичному суспільстві, слугує інструментом для якнайкращої реалізації своїх прав і обов’язків. Але формальне ставлення до норм закону, відчуження соціально-правової практики від повсякденного життя обумовлюють суттєві прогалини у правосвідомості майбутніх соціальних педагогів, що негативно впливає на їхні фахові взаємини з цілою низкою соціальних суб’єктів.

Тому особливо значущим етапом в системі професійної підготовки соціального педагога, ланкою формування вмінь та засвоєння навичок педагогічної професії є соціально-педагогічна практика студентів. Саме в цей період закладається фундамент досвіду професійної діяльності, практичних умінь і навичок, професійних якостей особистості соціального педагога, ставлення до професії.

Соціально-педагогічна практика в соціальних службах проводиться у 9-му навчальному семестрі для студентів, які навчаються за спеціальністю „Соціальна педагогіка”. Вона відрізняється певними особливостями, адже відбувається в умовах, коли проблема дотримання й реалізації прав людини (дитини) в Україні характеризується економічними та соціальними протиріччями, що негативно позначаються на розв’язанні завдань соціально-правового захисту особистості.

Повноцінні умови професійної адаптації майбутніх соціальних педагогів в межах практичної діяльності створюються за рахунок розгляду проблеми соціально-правового захисту особистості у трьох площинах:

1. Забезпечення прав людини (дитини), задекларованих у міжнародних документах.

2. Структура та дієвість механізмів (державного й громадського) реалізації прав кожної особистості.

3. Захист порушених прав особистості та попередження таких порушень.

Практика дозволяє перевірити знання, здобуті майбутніми фахівцями у навчальному процесі, інтегрувати їх в єдине ціле, продовжити процес вдосконалення провідних професійних вмінь та здійснити науково-дослідну роботу за обраним напрямом.

Програму соціально-педагогічної практики в соціальних службах розроблено згідно з вимогами Положення про проведення практики студентів СумДПУ ім. А.С. Макаренка (2007 р.) та відповідно до документів Міністерства освіти і науки України:

„Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України” (1993 р.);

„Методичні рекомендації по складанню програм практики студентів вищих навчальних закладів України” (1997 р.);

„Положення про практику студентів вищих навчальних закладів України” (2000 р.)

Для нотатків_________________________________________________________

_____

_____

_____

____

_____

_____

_____

_____

_____

_____

____

_____

_____

_____

2. МЕТА, ЦІЛІ, ЗАВДАННЯ ПРАКТИКИ

Метоюсоціально-педагогічної практики в соціальних службах є реалізація практичного етапу підготовки магістрів за спеціальністю "Соціальна педагогіка" спеціалізації «Соціально-правовий захист».

Головна увага в процесі підготовки, організації та проведення соціально-педагогічної практики в соціальних службах має приділятися:

- перевірці та інтеграції професійних знань;

- збільшенню обсягу та підвищенню якості професійних вмінь та навичок в процесі опанування провідними технологіями соціально-правового захисту особистості;

- оволодінню способами відкритого професійного мислення, за якого засвоюється все доцільне із вітчизняного та світового досвіду.

Завданнямисоціально-педагогічної практики в соціальних службах є:

1. Удосконалення теоретичних знань і встановлення їх зв’язку з практичною діяльністю в аспекті проблеми сучасного стану реалізації прав особистості в Україні.

2. Поглиблення знань студентів про особливості сприйняття особою (цільовою соціальною групою) проблеми власних прав.

3. Дослідження сучасного стану реалізації психосоціального підходу до вирішення правових проблем особистості.

4. Апробація технологічних моделей діяльності соціального педагога – спеціаліста з охорони прав особистості.

5. Розвинення професійних якостей соціального педагога: милосердя, доброти, емпатійного співпереживання, готовності прийти на допомогу та інших.

6. Сприяння закладам соціально-педагогічного спрямування в реалізації завдань, що стоять перед ними.

7. Створення умов для підвищення науково-дослідницької компетентності студентів, розвитку їх творчого мислення.

8. Адаптація студентів до обраної професії.

Готовність студентів до проходження соціально-педагогічної практики в соціальних службах визначається:

1. Знаннями:

· основних джерел та прав соціального захисту,

· нормативно-правових актів, що регулюють здійснення соціального захисту різних категорій населення,

· причин, які зумовлюють формування та розвиток системи соціального захисту населення,

· історичних аспектів становлення соціального права в Україні та за рубежем,

· сучасних теорій та технологій соціально-правового захисту та соціального забезпечення,

· методів та форм здійснення соціально-правового захисту населення.

2. Вміннями:

· характеризувати документи правового поля України, призначені для захисту прав та інтересів соціально незахищених категорій населення,

· аналізувати основні законодавчі акти із захисту прав дітей та молоді, інших категорій населення,

· інтегрувати нові знання щодо соціально-правового захисту населення,

· виявляти чинники та механізми здійснення соціально-правового захисту населення,

· використовувати нормативно-правові документи в соціальній діяльності у різних соціальних інститутах,

· надавати консультаційну, посередницьку, представницьку допомогу соціально незахищеним категоріям населення,

· аналізувати та розв’язувати ситуації у сфері соціального захисту населення.

Для нотатків_________________________________________________________

_____

_____

_____

____

_____

_____

_____

_____

_____

_____

____

_____

_____

_____

3. ЗМІСТ ПРАКТИКИ

Зміст соціально-педагогічної практики в соціальних службах обумовлюється провідними видами діяльності, які забезпечують реалізацію охоронно-захисної функції соціальним педагогом:

· профілактична діяльність,

· кризове втручання,

· реабілітація.

Основними базами соціально-педагогічної практики в соціальних службах студентів обрано:

- соціально-психологічні служби загальноосвітніх та спеціалізованих (спеціалізовані школи інтернатного типу тощо) освітніх закладів різних рівнів;

- Центри соціальних служб для сім’ї та молоді;

- Громадські організації, які опікуються проблемами прав людини (дитини);

- Спеціалізовані комунальні установи (Центр матері та дитини, Соціальний гуртожиток);

- Відділення соціально-побутової реабілітації дітей та молодих інвалідів;

- Притулки для неповнолітніх;

- Служби у справах дітей.

Зважаючи на вище вказане, соціально-педагогічна практика в соціальних службах містить наступні напрями діяльності:

- охоронно-захисний: передбачає вивчення всього арсеналу правових норм для захисту інтересів клієнтів, сприяння застосуванню заходів державного примусу та реалізації юридичної відповідальності стосовно осіб, які припускають прямі або опосередковані протиправні впливи на клієнта;

- діагностичний: здійснення діагностики особливостей сприйняття клієнтом (цільовою групою або певними агентами соціалізації) проблеми реалізації та захисту власних прав шляхом використання пакету відповідних методик;

- профілактичний: відпрацювання професіональних вмінь та навичок майбутнього соціального педагога щодо приведення в дію соціально-правових, юридичних механізмів попередження порушення прав особистості в конкретних ситуаціях соціальної взаємодії;

- терапевтичний: організація й надання соціотерапевтичної допомоги тим, хто її потребує внаслідок правової дискримінації.

- аналітичний: аналіз змісту планування соціально-педагогічної діяльності певної установи; визначення специфіки і технології складання різних видів планів (перспективний, календарний, поточний); аналіз змісту певних технологій соціально-правового захисту; здійснення самоаналізу діяльності; опанування технологією аналізу успішності соціально-педагогічної діяльності фахівця або установи.

4. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАКТИКИ

Соціально-педагогічна практика в соціальних службах здійснюється шляхом діяльності студентів у статусі соціальних педагогів певної соціально-педагогічної установи.

Розподіл студентів по базах практики здійснюється відповідальним методистом згідно з Договорами про співпрацю з установами соціально-педагогічного спрямування.

Принципами розподілу студентів по базах педагогічної практики в закладах соціально-педагогічного спрямування визначено врахування:

- волевиявлення майбутнього соціального педагога щодо вибору певного напряму соціально-педагогічної діяльності (у відповідності до особистісних нахилів, поважних обставин тощо);

- відповідності набутих студентом знань і вмінь запитам певної установи;

- спроможності студента високоефективно здійснювати науково-дослідницьку роботу у певному напрямі;

- рівня розвинення у студента вмінь самоорганізації та самоаналізу.

У разі, коли студент отримує фах соціального педагога за цільовим направленням, місце проходження ним практики узгоджується з відповідною установою. У випадку наявності можливості працевлаштування студента у певному закладі соціально-педагогічного спрямування (що підкріплюється документально листом-запитом) йому надається можливість проходити практику відповідно до майбутнього першого робочого місця.

Для нотатків_________________________________________________________

_____

_____

_____

____

_____

_____

_____

_____

_____

_____

____

_____

_____

_____

НОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Соціально-педагогічна практика в соціальних службах триває протягом трьох тижнів 9-го семестру з відривом від навчання.

Виконання професійних функцій соціального педагога студентами під час соціально-педагогічної практики в соціальних службах передбачає:

1. Роботу безпосередньо на місці (відповідно до бази практики), яка включає:

- вивчення документального забезпечення та історії діяльності бази практики та фахівців установи;

- співпрацю з фахівцем, за яким закріплений майбутній соціальний педагог: допомога щодо реалізації професійної діяльності; вивчення досвіду та особливостей діяльності фахівця;

- роботу з клієнтами установи: вивчення особистості клієнта, його найближчого оточення; ведення конкретних випадків;

- співпрацю з іншими студентами-практикантами: підготовка та проведення спільних заходів соціально-педагогічного спрямування.

2. Роботу в бібліотеках, архівах з метою:

· підготовки профілактичних соціально-педагогічних заходів,

· вивчення соціально-педагогічного досвіду з розв’язання певної фахової задачі, що постала перед практикантом (-кою),

· розробки проектів вирішення заданої проблемної ситуації в сфері прав особистості,

· підготовки тематичної доповіді,

· оформлення методичної та звітної документації тощо.

Майбутнім фахівцям ставиться за обов'язок бути присутніми на закріплених за ними місцях практики вісім годин кожного робочого дня закладу (згідно з графіком роботи останнього).

Для нотатків_________________________________________________________

_____

_____

_____

____

_____

_____

_____

_____

_____

_____

____

_____

_____

_____

6. ПОТОЧНІ ТА ПІДСУМКОВІ ЗАВДАННЯ

Під час проходження соціально-педагогічної практики в соціальних службах студенти повинні виконати комплекс поточних індивідуальних завдань:

1. Ознайомлення з базою практики.

2. Вивчення планів роботи установи та певного фахівця (з аналізом специфічних проблем життєдіяльності установи та шляхів їх вирішення).

3. Участь у нарадах працівників установи.

4. Безпосередня участь в роботі установи, згідно з планом її роботи.

5. Вивчення правових норм для захисту інтересів клієнтів закладу соціально-педагогічного спрямування.

6. Аналіз досвіду (методів, технологій, форм) діяльності установи щодо реалізації охоронно-захисної функції.

7. Проведення індивідуальних та групових заходів (відповідно до плану роботи установи та з урахуванням потреб й інтересів клієнтів):

- з профілактичною метою (роз'яснювальна, тренінгова робота);

- з корекційно-педагогічною метою (організація й надання соціотерапевтичної допомоги клієнтам (тренінги, бесіди, ігрова терапія тощо з метою відновлення їх нормальних взаємин з оточуючими).

8. Здійснення консультування у відповідності до запитів клієнта.

9. Спостереження за станом дотримання прав людини (дитини) в конкретних ситуаціях соціальної взаємодії певного регіону.

10.Здійснення самоаналізу ступеню розвитку професійних якостей та вмінь за результатами діяльності в межах практики (див. Додаток Б).

11.Здійснення аналізу власної діяльності у змістовному та якісному аспектах (див. Додаток В).

Підсумковими завданнями соціально-педагогічної практики в соціальних службах визначені:

· Проект вирішення заданої в умовах практики проблемної ситуації у сфері прав особистості.

· Тематична доповідь (з її публічною презентацією на підсумковій конференції) за однією із запропонованих тем:

1. Становлення та розвиток прав дитини.

2. Особливості вікового сприйняття дитиною власних прав.

3. Психосоціальний підхід до соціально-педагогічної діяльності з реалізації прав особистості.

4. Реалізація прав дитини: мета, завдання, сфери і учасники процесу.

5. Загальна технологія соціально-педагогічної діяльності щодо захисту прав людини (дитини).

6. Технологія соціально-педагогічної діяльності щодо соціально-правового захисту прав дитини у різних галузях права (немайнових прав дітей, охорони здоров’я, права на житло, трудове право, при затриманні й арешті тощо).

7. Профілактика порушень прав певної категорії клієнтів соціально-педагогічної діяльності.

8. Технологія реабілітаційних заходів у разі кризового соціально-педагогічного втручання внаслідок порушення прав.

9. Рівні соціально-правового захисту неповнолітніх у державі.

10. Суб’єкти соціально-правового захисту в м. Суми.

11. Пропаганда і навчання громадян знанням правових норм як соціально-педагогічна проблема.

12. Проективний та корективний плани з охорони прав дітей в діяльності соціальної служби.

13. Просвітницько-навчальні заходи задля підвищення рівня обізнаності людей із своїми правами.

14. Практичний досвід роботи фахівців спеціалізованих служб та партнерських організацій з соціально-правового захисту.

15. Методи поширення знань про права людей у практичній роботі соціальних педагогів.

16. Методика соціально-правового контролю в діяльності соціальних служб.

17. Організаційно-інформаційна робота соціальної служби: аспект соціально-правового захисту.

18. Форми взаємодії соціальних служб, органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, соціальних інститутів, громадськості з питань захисту людей.

19. Правовий захист людей, які жебракують.

20. Проблема соціально-правового захисту бездомної людини в роботі соціальних служб.

21. Функції щодо захисту прав населення в діяльності органів державної виконавчої влади.

22. Проблема контролю за попередженням порушень прав дітей в діяльності органів у справах неповнолітніх.

23. Стан реалізації завдань соціально-правового захисту населення (на прикладі діяльності конкретної установи).

24. Міжнародні організації як суб’єкти захисту прав людини.

25. Види й організаційно-правові форми соціального захисту.

26. Реформи у сфері соціального захисту в Україні протягом останніх 10 років.

27. Етапи становлення правової бази із захисту прав людини за часів незалежності України.

28. Порівняльний аналіз правового становища людей в Україні за радянських часів та з моменту визнання її незалежності.

29. Технології соціально-правового захисту різних категорій клієнтів:

- громадян (дорослих, дітей), що є інвалідами;

- учасників Великої вітчизняної війни та прирівняних до них осіб;

- самотніх людей похилого віку і сімей, що складаються лише з пенсіонерів (за віком або інвалідністю);

- вдів і матерів військовослужбовців, загиблих під час бойових дій;

- колишніх неповнолітніх в’язнів фашизму,

- осіб, що були піддані політичним репресіям;

- зареєстрованих біженців, вимушених переселенців;

- осіб, які постраждали внаслідок радіаційної дії;

- осіб, що повернулися з місць позбавлення волі, спеціальних навчально-виховних установ;

- осіб без певного місця проживання;

- сімей, що мають у складі осіб, які зловживають алкоголем або вживають психотропні речовини;

- сімей, що мають дітей-інвалідів до 16-ти років;

- сімей, що мають під опікою дітей-сиріт і дітей, що залишилися без батьківського піклування;

- сімей з низьким рівнем доходу;

- багатодітних сімей;

- неповних сімей;

- сімей неповнолітніх батьків;

- молодих сімей (у тому разі, студентських);

- матері, що знаходяться у відпустці по догляду за дитиною;

- вагітних жінок і годуючи матерів;

- випускників дитячих будинків і шкіл-інтернатів (до досягнення матеріальної незалежності і соціальної зрілості);

- дітей, що усиротіли або залишилися без піклування батьків;

- бездоглядних дітей і підлітків;

- дітей, які опинилися в умовах, що загрожують їх здоров’ю та розвитку;

- сімей, що розлучаються;

- сімей з несприятливим психологічним кліматом, конфліктними відносинами.

Наведений перелік завдань носить інтегрований характер. Конкретний ряд завдань кожного студента визначається безпосередньо на базі практики у співпраці з керівником і фахівцем даної установи та узгоджується з керівником практики. Підсумком роботи студента щодо визначення конкретних завдань соціально-педагогічної практики в соціальних службах є індивідуальний план роботи практиканта (затверджений керівником практики та фахівцем, за яким закріплений студент) (див. Додаток Ж).

Для нотатків_________________________________________________________

_____

_____

_____

____

_____

_____

_____

_____

_____

7. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Під час практики студент здійснює охоронно-захисний напрям соціально-педагогічної діяльності керуючись принципами:

- визнання людини як найвищої цінності;

- пропагування «допомоги заради допомоги» як соціально значущої;

- залученості скоординованих ресурсів;

- технологічності діяльності.

Студент працює за індивідуальним планом роботи та веде щоденник. У щоденнику відображується зміст проведеної студентом роботи, записуються спостереження, роздуми, зауваження керівників практики.

Зразок оформлення титульної сторінки щоденника