Виховання —процес цілеспрямованого формування особистості людини
Педагогічний словник
Акселерація —прискорений індивідуальний розвиток, за якого середньофізичні та психофізіологічні константи дитини або підлітка випереджають оптимальні.
Бесіда —метод навчання, що передбачає запитання-відповіді.
Викладання —діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.
Виправлення —складний психічний процес перебудови особистості, що відбувається під впливом перевиховання і самостійної роботи особистості над усуненням відхилень у своїй свідомості та поведінці.
Виховання —процес цілеспрямованого формування особистості людини.
Відставання —невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тимчасовою межею для визначений успішності.
Вікова періодизація (класифікація) —поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками.
Вправи —багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коригуванням.
Гендерна педагогіка —галузь педагогіки, що функціонує як сукупність підходів, спрямованих на успішну підготовку дітей до статеворолевої поведінки в суспільстві.
Групова навчальна діяльність —форма організації навчання в об'єднаних загальною навчальною метою малих групах учнів за опосередкованого керівництва вчителем і його співпраці з учнями.
Демонстрування —використання приладів, дослідів, технічних установок та ін.
Дидактика —галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, виховання у процесі навчання.
Дитячий колектив —об'єднання дітей, згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).
Диференційоване навчання —організація навчально-виховного процесу з урахуванням типових індивідуальних особливостей учнів.
Діяльність —спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни.
Дослідницький метод у навчанні —метод залучення учнів до самостійних пошуків, на основі яких вони встановлюють зв'язки між предметами, явищами і процесами об'єктивної дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.
Духовна педагогіка —-галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання особистості засобами релігії.
Екологічне виховання —систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.
Економічне виховання —організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.
Естетичне виховання— складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.
Етика— наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і відповідних взаємовідносин між людьми в суспільстві.
Етнізація— наповнення виховання національним змістом, що забезпечує формування в особистості національної самосвідомості.
Загальна освіта— сукупність знань основ наук про природу, суспільство, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині.
Задатки— вроджені анатомо-фізіологічні якості індивіда, природна передумова його розвитку.
Закон— необхідні, істотні, стійкі, повторювані відношення між явищами об'єктивної дійсності.
Закономірність— упорядкованість подій, відносна постійність детермінованих чинників, регулярність зв'язку між певними речами.
Закономірності навчання— об'єктивні, стійкі й істотні зв'язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність.
Закріплення знань, умінь і навичок— спеціальна робота вчителя щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння учнями навчального матеріалу.
Засоби виховання— вид суспільної діяльності, який впливає на особистість у певному напрямі.
Засоби навчання— допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями.
Звичка— схильність людини до відносно усталених способів дій.
Здібності — психічні властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності.
Зміст освіти— система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці.
Знання— узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука.
Ідеал—- уявлення про взірець людської поведінки і стосунки між людьми, що ґрунтуються на розумінні мети життя.
Ідея— вища форма пізнання зовнішнього світу, яка відображає об'єкт і спрямована на його перетворення.
Ілюстрування— оснащення ілюстраціями статистичної наочності, плакатів, карт, рисунків на дошці, картин та ін.
Індивідуальність— цілісна характеристика окремої людини, оригінальність, самобутність її психічного складу.
Інспектування — система державного контролю за виконанням закладами й установами освіти постанов, директив і вказівок уряду в галузі освіти, навчальних планів і програм, інструкцій, наказів і розпоряджень керівних органів з одночасною практичною допомогою тим, кого контролюють, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків.
Інструктаж— ознайомлення зі способами виконання завдань, використання інструментів, приладів і матеріалів, дотримання техніки безпеки, показ трудових операцій та організації робочого місця.
Інтерес— спрямованість людини на певний об'єкт чи певну діяльність, зумовлена позитивним, зацікавленим ставленням до чогось, когось.
Колектив— організована форма об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.
Лабораторні роботи— вивчення у шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання.
Лекція— усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу.
Мета виховання— сукупність властивостей особистості, які прагне виховати вихователь.
Метод навчання— спосіб упорядкованої взаємодії вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.
Метод науково-педагогічного дослідження— шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання.
Методи виховання— способи взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.
Методологія педагогіки— вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання педагогічної дійсності.
Мислення— процес опосередкованого й узагальненого пізнання предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.
Модульно-рейтингове навчання— послідовне засвоєння навчального матеріалу рівними, цілісними, логічно впорядкованими і обґрунтованими частинами (модулями), результати якого є підставою для визначення місця (рейтингу) учня серед однокласників.
Моральне виховання— виховна діяльність школи і сім'ї, метою якої є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.
Навичка— психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію, раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.
Навчальна програма— документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.
Навчальний план— документ, що визначає структуру навчального року, перелік та розподіл предметів для вивчення в конкретному навчальному закладі, тижневу й річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет.
Навчальний посібник— книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші довідкові відомості.
Навчальний предмет— педагогічно обґрунтована система наукових знань і практичних навичок та вмінь, що втілюють основний зміст і методи певної науки.
Навчання— цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої відбувається засвоєння знань, формування вмінь і навичок.
Народна педагогіка— галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання танавчання.
Наукове дослідження— особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знань про досліджуваний об'єкт.
Науковий світогляд— цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності й до самої себе.
Національне виховання— виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості, духовності.
Неуспішність— невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розділу, наприкінці чверті, півріччя).
Нові інформаційні технології навчання— методологія і технологія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів, передусім ЕОМ.
Норми оцінок— конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.
Освіта — процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування наїх основінаукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.
Осмислення навчального матеріалу— процес мислительної діяльності, спрямований на розкриття істотних ознак, якостей предметів, явищ і процесів та формулювання теоретичних понять, ідей, законів.
Особистість— людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально-неповторного.
Оцінювання знань— визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях учителя знань, умінь і навичок учнів відповідно до вимог шкільних програм.
Педагогіка — сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
Педагогіка народознавства— напрям сучасної педагогіки, шкільної практики, який забезпечує практичне засвоєння учнями (в процесі продовження творчих традицій, звичаїв і обрядів, у діяльності, поведінці) культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.
Педагогічна технологія—- сукупність психолого-педагогічних настанов, які визначають спеціальний підхід і композицію форм, методів, способів, прийомів, засобів у навчально-виховному процесі.
Педагогічний досвід— сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.
Педагогічний процес — спеціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів і вихованців, метою якої є вирішення освітніх проблем і розвиток особистості.
Перевиховання— виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.
Переконання— психічний стан особистості, який характеризується стійкими поглядами, впевненістю у правильності власних думок, поглядів, це сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, гіпотез, в які людина вірить як в істину.
Підручник— книга, яка містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни, викладені згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.
Пізнання— процес цілеспрямованого відображення об'єктивної реальності у свідомості людей.
Погляди— прийняті людиною як достовірні ідеї, знання, теоретичні концепції, передбачення, що пояснюють явища природи і суспільства, є орієнтирами в поведінці, діяльності, стосунках.
Позакласна робота— різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.
Позашкільна робота— освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.
Позашкільні навчально-виховні заклади— широкодоступні заклади освіти, які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.
Політехнічна— сукупність знань про головні галузі й наукові принципи виробництва, оволодіння загальнотехнічними вміннями, необхіднимидля участі в продуктивній праці.
Поняття— основна форма знань, що відображає істотні, необхідні ознаки і відношення предметів та явищ.
Потреба— необхідність у чомусь, яка задовольняється переважно завдяки трудовій діяльності, у процесі якої створюються необхідні людині предмети.
Почуття— психічні стани і процеси, в яких відображено емоційний бік духовного світу людини, її суб'єктивне переживання подій та емоційне ставлення до навколишнього світу.
Пояснення— словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів тощо.
Правове виховання— виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.
Предмет педагогіки— виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.
Прийом виховання — частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.
Принципи виховання— керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу.
Принципи навчання (дидактичні принципи)— основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.
Проблемне навчання— один із типів розвивального навчання, суть якого полягає у формулюванні проблемних завдань, проблемному викладі й поясненні знань учителем, у різноманітній самостійній роботі учнів.
Програмоване навчання— навчання з використанням програми управління процесом засвоєння знань, умінь і навичок і відповідного контролю за ним.
Професійна освіта— сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності.
Профільне навчання— одна з форм диференційованого навчання, яке забезпечує диференційоване засвоєння, з урахуванням вимог вищих навчальних і професійно-технічних закладів освіти, групи споріднених навчальних предметів, і вивчення решти їх в оптимально інтегрованому режимі.
Процес виховання— система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
Робота з підручником— організація самостійної роботи учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.
Розвивальне навчання— спрямованість змісту, принципів, методів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей школярів.
Розповідь— послідовне розкриття змісту навчального матеріалу.
Розуміння— мислительний процес, спрямований на виявлення істотних ознак, властивостей і зв'язків предметів, явищ і подій дійсності.
Розумове виховання— цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці.
Самовиховання— свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.
Самостійне спостереження— безпосереднє сприймання явищ дійсності.
Свідомість— властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об'єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій, у попередньому мисленому накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюванні відносин людини з людиною і соціальною дійсністю.
Середовище— комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і значною мірою впливають на її розвиток.
Соціалізація людини— перетворення людської істоти на суспільний індивід, утвердження її як особистості, залучення до суспільного життя як активної, дієвої сили.
Спадковість— відновлення в нащадків біологічної схожості з батьками.
Сприймання— відображення предметів і явищ навколишнього світу, що діють у даний момент на органи чуття людини.
Статеве виховання— складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.
Схильність— стійка орієнтованість людини на щось, бажання виконувати певну працю.
Темперамент— індивідуально-типологічна характеристика людини, яка виявляється в силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу її психічних процесів.
Теоретичні знання— логічні узагальнення щодо практики реального людського буття, тобто поняття, системи понять, абстракції, теорії, гіпотези, закони, методи науки.
Теорія— система знань, що описує і пояснює сукупність явищ окремої галузі дійсності й зводить відкриті в ній закони до загальної основи .
Технологія навчання— шлях освоєння конкретного матеріалу в межах певного предмета, теми,питання.
Трудове виховання— процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передавання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.
Узагальнення— логічний процес переходу від одиничного до загального або від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.
Уміння— здатність на належному рівні виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною знань і навичок.
Управління процесом виховання—- діяльність педагогів, що забезпечує планомірний і цілеспрямований виховний вплив на вихованців.
Урок— форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.
Учіння— цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння вміннями і навичками.
Фізичне виховання— система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.
Форма організації навчання— зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
Характер— комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе.
Школознавство— галузь педагогічної науки, що має своєю метою дослідження змісту і методів управління шкільною справою, розкриття особливостей системи керівництва школою, організації її роботи.