Казка студентки Руслани С
Колись давним-давно, коли ще не було твоїх батьків, ні бабусі, ні дідуся, в королівстві «Сімь-на-сімь» жили-були нотки. Їх було багато, але вони ніколи не лаялися. Сказати по правді, вони взагалі рідко бачилися, оскільки жили далеко один від одного. Одні – в листі дерев, інші – в хмарах, треті – в квіткових бутонах або траві. Деякі дзюрчали разом із струмочками, а хтось жив у ведмедя в берлозі або в лисячій норі.
Почалося все з того, що в королівстві оголосили конкурс на кращого співака. Нотки тренувалися день і ніч. Деякі, навіть, охрипли. Кожен співав голосно, прагнув перекричати іншого. Вони заважали один одному. В результаті все пересварилися і трохи не побилися. Раптом серед звуків з’явилася прекрасна Фея Гармонія.
Вона відкрила чарівний секрет всім ноткам як жити їм дружно, слухаючи один одного і при цьому красиво звучати в мелодії. Вона навчила нотки співати разом – хором. Ноткам це дуже сподобалося! Тепер вони кожен вечір збиралися разом і співали-співали-співали. Ось, нарешті, й конкурс. Спів їх був такий прекрасний, що Чарівники – голови журі – Скрипковий і Басовий ключі – пообіцяли виконати будь-яке бажання ноток. На що нотки сказали: «Дорогі Чарівники, за останній час ми так подружилися, так полюбили співати, що тепер просто не можемо жити один без одного. Побудуйте нам, будь ласка, один великий будинок!»
Помах палички… і у ноток з’явився прекрасний затишний будинок – його називають нотоносець. І живуть тепер нотки: До, Ре, Мі, Фа, Сіль, Ля, Сі – дружно, весело, ніколи не сваряться.
Музика складається із звуків. Їх можна записувати нотами, які мають певну тривалість. Вони бувають різними. Тривалість звуку може вимірюватись в абсолютних (в секундах і долях секунди) та у відносних одиницях. В музичній практиці застосовується шкала відносних нотних тривалостей, заснована на послідовному поділі основної нотної тривалості — цілої ноти на два. Відповідно до цієї шкали нотні тривалості позначаються наступним чином: