Доказування на різних стадіях кримінального процесу

Процес доказування відбувається в усіх стадіях кримінального процесу у формах і способами, що визначаються особливостями кожної стадії. Особливості процесу доказування в стадіях кримінального судочинства полягають у такому. 1. Кожна стадія має притаманне тільки для неї коло засобів доказування - пізнавальних дій (наприклад, у стадії порушення кримінальної справи для доказування може бути застосовано відібрання пояснень від громадян або посадових осіб; призначення та проведення експертизи не може відбуватись у стадіях порушення кримінальної справи, попереднього розгляду справи суддею, касаційного провадження, виконання вироку). 2. Кожна стадія має власні суб'єкти доказування. Під час порушення кримінальної справи та досудового розслідування це, зазвичай, органи дізнання та досудового слідства; е судових стадіях - суд, суддя. 3. Хоча коло обставин, які підлягають доказуванню в кожній кримінальній справі, визначено у загальній статті КПК України (ст. 64), усе ж таки вони мають свою специфіку в кожній стадії. До прикладу, винуватість особи у вчиненні злочину не встановлюють у стадії порушення кримінальної справи, попереднього розгляду справи суддею та виконання вироку. 4.Для кожної стадії процесу можуть бути специфічними й межі доказування. Згідно з правилами вільної оцінки доказів, суб'єкт, який веде процес, у кожній наступній стадії здійснює їх оцінку за власним внутрішнім переконанням. Останнє ж зумовлено індивідуальними особливостями розумової діяльності, життєвим і професійним досвідом, умовами діяльності у тій чи тій стадії. Ці обставини, своєю чергою, зумовлюють можливість розширення чи звуження меж доказування на кожній зі стадій процесу.

27. Поняття джерел доказів та їх види.

Кримінально-процесуальні докази — це фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з чинним кримінально-процесуального законодавства джерелами доказів є:
— показання свідків, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого ; — висновок експерта, речові докази; — протоколи слідчих та судових дій; — протоколи відповідних додатків, що складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшу-кових заходів; — інші документи
Показання свідків — це найбільш поширений вид джерел доказів. Це пояснюється тим, що КПК мінімально обмежує коло осіб, що можуть бути допитані як свідки. Як свідка може бути викликано кожну особу, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Свідок може бути допитаний про обставини, що підлягають встановленню в даній справі, зокрема про факти, які характеризують особу обвинуваченого, підозрюваного і потерпілого і його взаємовідносини з ними.
Показання потерпілого. Про визнання особи потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд — ухвалу. Потерпілий може бути допитаний про обставини, що підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ним. Не можуть бути доказами дані, що їх повідомив потерпілий, джерело яких невідоме. Показання підозрюваного та обвинуваченого-як підозрюваного може бути допитано тільки особу, затриману через підозріння у вчиненні злочину, а такояс особу, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченої. Висновок експерта як доказ у кримінальній справі — експерт надає висновок лише за умови безпосереднього дослідження матеріальних об'єктів експертизи, чи за умови такого дослідження з використанням відомостей, відомих з матеріалів справи, чи тільки на основі матеріалів справи. Правдивість висновків експерта, який використовував відомості з протоколів допитів, інших письмових матеріалів, певна річ, залежить від достовірності останніх. ечові докази
Речові докази — це приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду предмети, що були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, тобто всі предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності обвинуваченого.

Протоколи слідчих і судових дій, складені та оформлені в порядку, передбаченому КПК, носії інформації, на яких з допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи Протокол — це документ про проведення слідчих і судових дій, про їх зміст і наслідки.У протоколі слідчої дії повинно бути зазначено: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обов'язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії. Документи є джерелом доказів, якщо в них викладено або засвідчено обставини, що мають значення для справи. У тих випадках, якщо документи зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, наприклад, знаряддям вчинення злочину, вони є речовими доказами.