Склад сім’ї. Основні функції сім’ї та їх характеристика

Добровільне об'єднання в шлюбі чоловіка та жінки - це лише початок сім'ї. Кохання двох - чоловіка й жінки - веде до виникнення Нового життя – дитини.

Основне призначення сім'ї - це задоволення суспільних, групову та індивідуальних потреб. Кожна сім'я є частинкою суспільства; задовольняє ряд його потреб, у тому числі і у відтворенні населення. Утой же час вона задовольняє особистісні потреби кожного свого члена, а також загальносімейні (групові) потреби.

У кожному суспільстві сім'я виконує наступні основні функції; економічну, репродуктивну, виховну, рекреативну, комунікативну,регулятивну. І

Економічнафункція виступає однією з головних. У минулому ця функція української сім'ї забезпечувала матеріальні засади її існування, організацію домашньої праці та споживання. В основі організації виробничої діяльності української сім'ї лежав статево-віковий розподіл праці.

Але існували роботи, які виконувались спільно. Активними помічниками дорослих були діти.

При несправедливому розподілі домашніх обов'язків, коли вони стають важкою ношею для жінок, у той час, як чоловік виступає в ролі «патріарха», а діти - лише в ролі споживачів, вплив, безумовно, сприятливим не буде. З економічною функцією тісно пов'язана проблема управління сім'єю, тобто хто головний у сім'ї.

Сім'ї, де володарює чоловік, зустрічаються вкрай рідко. Зате з'явились сім'ї, де володарює жінка. Тут у руках матері зосереджений сімейний бюджет, вона є основним вихователем дітей, організатором всіх починань і дозвілля. Такий стан справ теж не слід вважати нормальним - у сім'ї порушується психологічна рівновага. Для більшості сімей характерна приблизно однакова участь в управлінні домашнім господарством. Звичайно, це найпрогресивніший принцип сімейного управління. При цьому рівність подружжя має бути не самоціллю в тих питаннях, де більш компетентна дружина, їй треба надати першість, а в ряді інших питань право вирішального голосу може належати чоловікові. До цього слід прагнути в кожній сім'ї.

У сім'ї виховуються дорослі й діти. Особливо важливе значення має її вплив на дітей, що підростають. Виховна функція сім'ї має три аспекти:

Перший аспект - формування особистості дітей, розвиток їх здібностей та інтересів, передача дітям накопиченого соціального Досвіду; правильного ставлення до праці, виховання дисциплінованості й культури, поведінки, збагачення їх інтелекту, естетичний розвиток, сприяння їх фізичному розвиткові та удосконаленню, зміцнення здоров'я, вироблення навиків санітарно-гігієнічної культури.

Другий аспект - систематичний виховний вплив сім'ї на кожного свого члена протягом усього його життя.

Третій аспект - постійний вплив дітей на батьків та інших дорослих членів сім'ї, що спонукає їх активно займатись самоудосконаленням і самовихованням.

Характерною особливістю виховного впливу сім'ї на дітей є його стійкість. Зазвичай правильне ставлення батьків до виховання дітей раннього і дошкільного віку позитивно впливає і надалі на їх навчальну, трудову і громадську активність. І навпаки, недостатня увага батьків до виховання дітей переддошкільного і дошкільного віку негативно відображаються на їх поведінці, громадській активності навіть тоді, коли вони навчаються в школі.

Репродуктивна функція - функція дітонародження. Вона покликана підтримувати біологічну неперервність суспільства, задовольняти потреби сім'ї в продовженні свого роду. Український народ завжди розцінював дітей як великий дар Божий. Народна мораль українців вважала основним обов'язком подружжя народжувати й виховувати дітей.

Дослідники виділяють три типи репродуктивності сім'ї: багатодітний, середньодітний та малодітний.

У минулому найбільшими були селянські та заробітчанські сім'ї. Вони вирізнялись досить високою народжуваністю - у середньому по п'ять-сім дітей, хоча траплялось і по 10-12, щоправда водночас для них характерною була висока дитяча смертність. У селянських сім'ях виживало переважно троє-п'ятеро дітей.

У наші дні триває процес редукції сім'ї (зменшення кількості її членів). Нині в середньому в сім'ї народжується одне або двоє дітей.

В Україні, починаючи з 1992 року смертність перевищує народжуваність, а чисельність населення зменшилась .

Тенденція до зменшення чисельності населення має ряд об'єктивних причин:

1. Складна екологічна ситуація, викликана, зокрема, Чорнобильською трагедією.

2. Економічний спад рівня життя українських сімей.

3. Незадовільний стан здоров'я, стреси.

4. Невпевненість сімей у завтрашньому дні.

Виробнича зайнятість жінки, ріст культури людей, вибух потреб-це теж можна внести до числа вказаних вище причин. І це правильно. Зросли запити людей, їх вимогливість один до одного. Змінились взаємини в сім'ї: вони стали більш складнішими і тоншими психологічно, в їх основі на першому місці - моральні норми, не економічна залежність, як це було раніше. Змінюється і ставлення до дітей. Маючи дуже скромний прожитковий мінімум і дуже скромні житлові умови, багато з батьків обмежуються однією дитиною. Але зате свою єдину дитину намагаються добре одягнути, прагнуть дати їй гарну і різносторонню освіту.

Комунікативна функція задовольняє потреби членів сім'ї в спілкуванні і взаєморозумінні.

У минулому важливе значення для забезпечення домашнього затишку і сімейної злагоди в українських родинах мав звичай взаємного прощання всіляких образ, провин і гнівань напередодні великих християнських свят - Різдва Христового, Великодня. Кожен член сім'ї, йдучи до сповіді перед усіма святами, повинен був перепросити у всіх, хто на нього гнівається, і пробачити провини тим, хто йому завинив.

Регулятивна функція сім'ї включає в себе систему регулювання стосунків між членами сім'ї, у тому числі первинний соціальний контроль і реалізацію влади та авторитету.

У минулому земля, господарство, хата у великих батьківських сім'ях належали батькові. Таким чином, він керував усіма роботами й внутрішньосімейними стосунками. Після смерті батька велика сім'я відразу розпадалась на малі сім'ї або продовжувала існувати як братська. У братській сім'ї батька заступав старший син. Він керував господарством. Але перш ніж прийняти важливе рішення, він завжди радився з іншими дорослими членами сім'ї. Тобто у сімейних стосунках були елементи егалітарності (від фр.слова egalite - рівність, рівноправ'я).

Патріархальність влади в українській сім'ї була відносною і в основному виявлялась на побутовому рівні - як християнське розуміння послуху дружини чоловікові, дітей - батькам, усіх членів сім'ї - її голові.

Кожна сім'я може існувати і розвиватися тільки в тому випадку, якщо вона має якісь спільні для всіх її членів цілі і направленість. Вихідною умовою цього є спільність поглядів подружжя, прагнень та переконань.

Рекреаційна функція включає в себе здійснення фізичної, матеріальної, моральної і психологічної взаємодопомоги, зміцнення здоров'я один одного, організацію дозвілля членів сім'ї, відпочинок, сімейні урочистості.

Дуже добре, коли члени сім'ї проводять своє дозвілля разом. Під дозвіллям розуміють вільний час, який кожен член родини використовує на свій розсуд і за своїми уподобаннями. Вільний час - одна з важливих соціальних цінностей, засіб відновлення фізичних і духовних сил людини, всебічного розвитку особистості. Підвищенню ролі дозвілля сприяє правильний ритм і режим життя сім'ї, розумний розподіл обов'язків між її членами, планування праці та відпочинку. У цілому дозвілля є показником зрілості людини як особистості: за характером її дозвілля про людину можна сказати багато чого.

Сімейне дозвілля включає в себе: читання, перегляд телепередач, зустрічі з родичами, друзями та знайомими, відвідання бібліотек, театрів, концертів, проведення щорічної відпустки, прогулянки парком, туристичні походи, екскурсії, прогулянки на природу, заняття спортом, участь у змаганнях, у проведенні свят.

В організації сімейного дозвілля трапляється багато помилок: дуже багато часу діти знаходяться біля телевізора, мало бувають на свіжому повітрі, батьки недостатньо приділяють часу своїм дітям. Часто дозвілля дітей взагалі безконтрольне, відчувається негативний вплив вулиці з усіма проблемами, що від цього бувають. Перебороти ці помилки в організації відпочинку і вільного часу - завдання кожної сім'ї.

Добре було б подбати про сімейний туризм, сімейну організацію фізичного загартування тощо.

Після опрацювання даної теми, ви повинні вміти:

і. Розрізняти поняття «шлюб» та «сім'я» і давати їм характеристику.

2. Характеризувати особливості різновидів української сім'ї.

3. Давати характеристику основним положенням Кодексу про шлюб в Україні.

4. Визначити зміст правових відносин між подружжям, батьками та дітьми.

5. Перерахувати та охарактеризувати основні функції сім'ї. '

Питання для самоперевірки та обговорення

1. Дайте визначення шлюбу та сім'ї.

2. Як реалізувався принцип соціальної ендогамії при укладанні шлюбу в Україні? Як ви ставитесь до цього тепер?

3. Які типи сімей переважають нині в Україні, у вашому регіоні, селі?

4. Обговоріть важливість та необхідність знання прав та обов'язків подружжя при укладенні шлюбу.

5. Яка функція сім'ї, на вашу думку, є найголовнішою? Обґрунтуйте свою думку.

Батьківська педагогіка

Важкі діти в сім’ї

Процес виховання дітей майже ніколи не протікає спокійно і рівно. Він складний і має безліч протиріч. Під впливом ряду обставин у дитини можуть виникати конфлікти з батьками, навколишніми людьми причиною яких є розходження між зовнішніми вимогами, які до неї ставляться і її внутрішніми прагненнями та бажаннями, які не відповідають вказівкам і вимогам дорослих членів сім'ї. Якщо таких конфліктів багато і вони мають постійне місце в житті дитини, то їх постійність формує характер дитини, в основу якого лягає негативне ставлення до вимог батьків. І як наслідок, вже до кінця дошкільного віку з'являються, так звані, «важкі» діти. Поведінка важких дітей характеризується досить стійкими відхиленнями, тобто вона не відповідає соціально-закріпленим нормам і правилам.

А.С. Макаренко підкреслював, що «важка» дитина - це нормальна дитина, розвиток якої підкоряється загальним законам, а окремі викривлення в цьому розвитку слід шукати в умовах життя і помилках виховання в сім'ї.

Яких же дітей вважають "важкими", чим вони різняться від інших дітей?

Останнім часом у педагогіці все більше переймаються цією проблемою. Головною ознакою, за якою можна вважати, чи є дитина «важкою» чи ні, є неприйняття нею засобів педагогічного впливу. Вона протікає в яскраво виражених негативних реакціях на звичні пропозиції чи прохання батьків. Дитина виявляє невмотивовану неслухняність, упертість та вередування без видимих на те причин.

Іншою важливою ознакою є ускладнені взаємини з іншими дітьми в сім'ї чи однолітками за межами сім'ї, часті конфлікти «важкої» дитини з оточенням. Це виявляється в нестриманості, порушенні встановлених правил, войовничому ставленні до всіх (забирає іграшки, заважає своїми діями іншим). В інших випадках, навпаки, «важкі» діти відмовляються від контактів з членами сім'ї, надають перевагу самотності, можуть просто сидіти, нічого не роблячи, відмовляються від пропозиції до будь-яких видів діяльності.

Ці дві головні ознаки можна виділити в дошкільному, у молодшому шкільному віці, у дітей-підлітків. Різним буде лише рівень стійкості відхилень у поведінці.