Наукова ідея -формулюється у вигляді гіпотези дослідження

Гіпотеза дослідження -передбачає визначення, як на основі наявних знань сформулювати знання, достовірність яких необхідно дослідити і підтвердити. Зміст гіпотези повинен бути конкретним, відповідним до мети, об’єкта і предмета дослідження. За структурою гіпотеза може складатися з двох елементів: передбачення та припущення.

Передбачення -це визначення нового стану або процесу існування предмету дослідження.

Припущення -це умови і засоби,методи, виконання та урахування яких призводить до переходу предмета у цей стан. Існує два типу гіпотези: теоретичні і емпіричні.

Новизна дослідження -це отримання нового знання під час дослідження та його значення для науки і практики.У формулюванні наукової новизни важливо враховувати три провідні умови:

- розкриття виду результату, тобто необхідно вказати, який тип нового знання добув дослідник. Це може бути вироблення концепції, методики, класифікації, закономірностей тощо, або методичних рекомендацій, дидактичних пропозицій, форм виховної роботи, які раніше не були відомі у педагогіці. Тобто слід розрізняти теоретичну та практичну новизну;

- визначення рівня новизни отриманого результату, його місця серед відомих наукових фактів. У зіставлені з ними нова інформація може виконувати різні функції: уточнювати, конкретизувати існуючи відомості, розширювати і доповнювати їх або суттєво перетворювати. В залежності від цього виділяють такі рівні новизни: конкретизація, доповнення, перетворення.

- оцінкою нових результатів є їх розгорнутий чіткий виклад, а не формальне, нічим не підкріплене запевнення, що теоретичні позиції і практичні висновки є новими.

Методологічні основи дослідження -це філософські основи дослідження, його світоглядна функція й загальнонаукові положення.

Методологія –це сукупність способів дослідження, вчення про методи наукового пізнання.

Методи -система прийомів, що застосовуються для досягнення мети і завдань дослідження, і схему, якою керується дослідник у ході організації наукової роботи на її окремих етапах. Методи завжди є похідними від предмета і мети дослідження, детерміновані його змістом та умовами проведення, залежними від того, що вивчається.

Методика -означає сукупність засобів, умов, і пов’язаних у систему логікою процесу досягнення, потрібного результату. Методика включає стратегію отримання нового педагогічного знання, її окремих кроків і в цілому визначає програму дослідження, його конкретні завдання. Вирізняються загальнонаукові та конкретно наукові методи дослідження. До загальнонаукових відносяться: загальнотеоретичні (абстракція, конкретизація, аналіз, синтез, порівняння, протиставлення, індукція, дедукція тощо); соціально - психологічні (соціометрія, тестування, тренінг тощо); математичні (ранжування, шкалування, індексування, кореляція, статистичні методи тощо). До конкретно-наукових відносяться: теоретичні (аналіз літератури, архівних джерел, документацій, продуктів діяльності учнів, аналіз поняттєво-термінологічної системи, побудова гіпотези, побудова уявного експерименту, прогнозування, моделювання тощо); емпіричні (спостереження, бесіди, педагогічний консиліум, визначення і узагальнення масового та індивідуального педагогічного досвіду, педагогічний експеримент, науково-педагогічна експедиція).

Правила роботи з літературою.Накопиченню матеріалів у процесі критичного аналізу допомагають такі засоби:

- папки з галузевою інформацією, що містять окремі аркуші з відомостями про певні публікації;

- цитування - дослівний запис авторського тексту;

- витяги-скорочення або повний виклад змісту окремих фрагментів літературного джерела;

- складання словника нових термінів;

- анотація – коротка характеристика публікацій з точки зору її змісту, спрямування форми тощо. Анотації зручно розмішати на окремих картках з різних питань досліджуваної теми;

- конспекти - детальний виклад змісту інформації.

В усіх формах накопичення матеріалу необхідно точно вказувати вихідні дані інформаційного джерела, а саме: прізвище та ініціали автора, назву публікації, видавництво, місце та рік видання, відповідні сторінки тексту, загальний обсяг роботи.

Наприклад:

1. Зинченко В.П. Психологические основы педагогики: психолого-педагогические основы построения системы развивающего обучения Д.Б. Эльконина – В.В. Давыдова. – М.: Гардарики, 2002. – 431с.

2. Лисина М. И. Влияние отношений с близкими взрослыми на развитие ребенка раннего возраста // Вопр. психол. 1961. № 3. С. 117-124.

3. Равен Д. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация. – М.: Когито-центр, 2002. – 396с.

Педагогічний експеримент -це науково визначений дослід або спостереження досліджуваного явища у спеціально створених умовах, що дають змогу стежити за його перебігом, керувати ним, відтворювати щоразу при повторенні цих умов.

Експериментомє дослідження педагогічного процесу шляхом внесення в нього принципово важливих змін у відповідності з поставленими завданнями та висунутою гіпотезою, що дають можливість розкрити відношення між явищами, що вивчаються і описати їх якісно та кількісно. Суттєвою ознакою експерименту активне втручання дослідника в об’єкт педагогічного пошуку. За умовами проведення педагогічні експерименти класифікують на природні та лабораторні, а за ознаками мети-на констатуючі (діагностичні, контрольні), пошукові та формуючі (перетворювальний).

Природний експеримент - проводиться в звичайній обстановці навчально-виховного процесу, яку дослідник не може принципово змінювати введенням нового фактора педагогічного впливу.

Лабораторний експеримент-здійснюється шляхом ізолювання явища, яке вивчається, до такого ступеня, котрий дає змогу найповніше дослідити дію активного фактора педагогічного впливу.

Констатуючий експеримент (діагностичний)спрямований на вивчення педагогічного явища в умовах дії існуючого складу факторів, тобто тих, які були визначені до експерименту і не змінювались.

Пошуковий експеримент -це особливий вид експерименту, під час якого дослідник не знає факторів, що впливають на педагогічний процес, і проводить його розвідку для одержання первинної інформації.

Формуючий експеримент- це основний вид дослідження реальних педагогічних явищ, мета котрого полягає в тому, щоб довести, завдяки впливу яких активних факторів можна досягти потрібних результатів навчально-виховного процесу.

Послідовність підготовки формуючого експерименту:

- розробка плану-програми;

- вибір засобів проведення експерименту та вимір його результатів;

- обробка та аналіз експериментальних даних;

- установлення адекватності одержаних висновків педагогічної реальності.

План – програма містить назву теми, формулювання робочої гіпотези, методику експерименту, перелік необхідних матеріалів, список виконавців, календарний план роботи. В його основу покладена методика-система способів чи прийомів виконання ефективного педагогічного дослідження. Методика зумовлюється метою та завданнями експерименту, вибором активних факторів, потрібними вимірами, перебігом аналізу педагогічного явища.