Загальна характеристика дихальних вправ.

Зміст

Вступ……………………………………………………….……………….3-5

1. Загальна характеристика дихальних вправ………..………………5-8

2. Особливості використання дихальних вправ у різних частинах уроку фізичної культури……………………………………..………………..8-17

2.1 Особливості використання дихальних вправ в основній частині уроку…………………………………………………………….……………….8-14

2.2 Особливості використання дихальних вправ в підготовчій і заключній частині уроку……………………………………………………..14-17

3. Використання дихальної гімнастики на уроках фізичної культури з дітьми СМГ…………………..………………...............………………………17-26

Досвід використання гіпоксичного дихання за Трилісом

на уроках фізичної культури………………………………………….26-28

Заключення ……………………….…………………………………....28-29

Список використаної літератури……………………………………..29-30

Вступ

Дихання — це те, з чого починається наше життя в цьому світі. Тільки з’явившись на світ, дитина робить свій перший подих і з першим видихом вперше кричить. Саме це — головний показник життєздатності новонвародженого в першу хвилину його життя. Перший подих людини — це його прихід в земний світ, останній подих — перехід в інший.

Скільки доросла людина може прожити без води? Близько тижня. А без їжі — декілька тижнів. А без повітря? Життя обривається через кілька хвилин. Світовим рекордом вважається затримка дихання американським ілюзіоністом Девідом Блейном на 17 хвилин і 4 секунди. Людина може навчитися жити без зору і слуху, навіть без активного руху, однак їй не вижити без дихання.

Широкого використання на уроках фізичної культури набувають нетрадиційні засоби фізичного виховання: елементи давньосхідних оздоровчих систем, авторських дихальних гімнастик, поверхневого дихання, йогою, тощо.

Таким чином, шкільну програму потрібно орієнтувати не лише на «наповнення» учнів знаннями, уміннями і навичками, а на навчання їх тому, як турбуватись про своє здоров’я кожний день, кожну хвилину, як використовувати фізичну культуру в якості профілактичного засобу від хвороб. Шкільна програма з фізичної культури повинна забезпечувати підготовку учня до того, як вести здоровий спосіб життя. Така спрямованість програми дозволить будь-якому учню завжди (без пропусків) займатись на уроках фізичної.

Широке застосування дихальних вправ обумовлено результатами педагогічних спостережень за дітьми. Практичний досвід роботи з ними свідчить про те, що школярі не вміють керувати процесом дихання. У 90% таких дітей спостерігаються низькі резервні можливості дихальної системи, відмічається надлишкова вентиляція при низькому коефіцієнті засвоєння кисню. Діти невиправдано затримують дихання на початку виконання вправ, що негативно позначається на якості їх виконання та стані здоров’я. Внаслідок відсутності навичок регулювання дихання школярі не спроможні до швидкого довільного переключення уваги.

Об’єкт дослідження – урок фізичної культури.

Предмет дослідження –особливості використання дихальних вправ у різних частинах уроку фізичної культури.

Мета дослідження – вивчити використання різноманітних дихальних методик на уроках фізичної культури.

Завдання:

1. Вивчити правила правильного дихання, значення дихальної гімнастики та її вплив на організм дітей.

2. Проаналізувати та узагальнити досвід використання різних систем дихальної гімнастики в основній частині уроку фізичної культури.

3. Проаналізувати та узагальнити досвід використання різних дихальних методик в підготовчій та заключній частині уроку фізичної культури.

4. Вивчити особливості використання дихальної гімнастики з дітьми СМГ.

5. Проаналізувати особливості використання гіпоксичного дихання на уроках фізичної культури за Трилісом.

Загальна характеристика дихальних вправ.

Дихання людини — це складний процес, в якому беруть участь ціла система органів. Головна їхня функція — підтримка в організмі правильного співвідношення кисню та вуглекислого газу, при цьому кисень надходить до тканини ззовні, а диоксид вуглецю виводиться із організму.

Дихальна гімнастика — це система вправ, що спрямовані на опанування мистецтва правильного дихання, для контролю над організмом. Завдяки використанню дихальних вправ і технологій дихання досягається цілковитий контроль над організмом.

Розумно відрегульоване дихання може стати ключем до оздоровлення, звільнення від нежиті та задишки, навіть від шкідливих звичок — від тяги до нікотину. Усі дихальні прийоми та вправи, що дійшли до нас із глибини століть, мають загальні ознаки:

• штучне ускладнення дихання;

• штучне затримання;

• штучне уповільнення;

• поверхневе дихання.

Природно, що в процесі розвитку людства спроби затримання дихання та зміни техніки дихання використовували не лише з практичною метою, але й для лікування різних видів захворювань. Розробляли лікувальні методики, дихальні гімнастики доповнювали фізичними вправами, рекомендаціями щодо харчування та способу життя, стаючи складовою складних оздоровчих систем, бойових мистецтв і систем професійної підготовки.

Прийоми поверхневого дихання з лікувальною метою використовували Платон, С. П. Боткін та ін. Колишній оперний співак, а потім професор медицини Лео Кофлер викладав наприкінці XIX століття в заснованих ним «Школах правильного дихання».

Виконання дихальних вправ сприяє посиленню кровообігу, процесу дифузії газів в легенях, повнішому насиченню крові киснем та покращенню обміну речовин при порушеннях дихальних процесів та фізичних навантаженнях.

Дихальні вправи сприяють активному виведенню з організму шкідливих продуктів життєдіяльності – антропотоксинів (вуглецю, жирних кислот, метану, етанолу, метанолу, альдегідів тощо).

На сучасному етапі вивчені фізіологічні механізми впливу дихальних вправ на стан нервової системи, тонус кори головного мозку та емоційний стан. Так, регулювання тривалості вдиху і видиху може діяти заспокійливо, як прийом розслаблення, або мати мобілізуючий ефект.

Дихальні вправи удосконалюють довільні рефлекторно-гуморальні механізми регуляції функції дихання і розширюють фізіологічні механізми пристосування організму до розумових і фізичних навантажень. Застосування дихальних вправ під час фізичних навантажень сприяє підвищенню працездатності організму, прискорює процеси відновлення та ліквідацію кисневого боргу.

Якщо людина дихає правильно, то вона ні коли не чує свого дихання. Люди, які обтяжені зайвою вагою, ніколи не використовують голов­ний дихальний м’яз — діафрагму. Її підпирає го­ризонтальний каловий мішок ободової кишки, а в акті дихання беруть участь лише грудино-реберні м’язи. Грудна клітина розсувається вперед і назад, утворюючи «бочку».

Основні правила правильного дихання передбачають:

1. Дихати треба носом. Це найдоцільніше природ­не дихання. Проходячи через носові ходи, зовнішнє повітря очищується від пилу і зігрівається. Зворотній струмінь повітря з легенів зволожує слизову оболонку носа, оберігає її від пересихання. Посилюється пози­тивний вплив дихання на розвиток дихального апара­ту і центральної нервової системи. Орієн­товні вправи для розвитку носового дихання:

а) в.п. — основна стійка. Великим і вказівним паль­цями по черзі закривати праву і ліву ніздрю («закрива­ти і відкривати клапани»). Тривалість вдиху і видиху 4-6 с;

б) в.п. — те саме. Під час вдиху вказівні пальці ру­хаються по краях носової поверхні. Під час видиху вка­зівними пальцями виконувати постукування по крилах носа (видих тривалий);

в) в.п. — те саме. Кінчиком язика натиснути на твер­де піднебіння. Вдих і видих виконувати через ніс;

г) в.п. — те саме. Спокійний вдих. Під час видиху постукати по крилах носа і вимовляти склади «ба-бо-бу».

2. Вдих виконувати плавно і безшумно. Для цього дітям рекомендують вдихати повітря тоненькою цівкою без напруження. Наприкінці вдиху обов'язково необ­хідно зберігати можливість деякого його продовжен­ня.

3. Вдих виконувати активно і до кінця. Поступове надходження повітря під час вдиху змінюється його стрімким виведенням під час видиху.

4. Тип дихання має бути повним. У процесі дихан­ня беруть участь грудна клітка і діафрагма.

5. Під час виконання дихальних вправ увагу треба зосереджувати на ділянці живота, грудної клітки, на фазах вдиху і видиху.

6. Потрібно враховувати гігієнічні умови виконання вправ. Дихальні вправи доцільно виконувати в провітре­ному приміщенні, на свіжому повітрі. (Необхідно ви­ховувати у дітей нетерпимість до задухи в приміщенні).

7. Виконуючи рухові завдання потрібно забезпечу­вати оптимальну структуру дихання:

а) узгоджувати фази дихання і руху за анатомічною ознакою;

б) враховувати рефлекторний вплив дихання на частоту рухів і силу скорочення м'язів.

9. Дотримуватись принципів адекватності дихання вимогам даного моменту, тобто забезпечувати над­ходження до організму потрібної кількості кисню і ви­ведення вуглецю. Слід пам'ятати, що хвилинний об'єм дихання, який відповідає даному віку, є межею раціо­нального збільшення вентиляції; межа мінімального рівня легеневої вентиляції в стані спокою знаходиться на 20-30 % нижче від її нормального рівня; глибина дихання під час м'язової роботи не має перевищувати 40-50 % життєвої ємсткості легенів.

Процес формування навичок довільного дихан­ня можна умовно поділити на три періоди. У пер­шому періоді (5-10 занять) застосовується система підготовчих вправ із поступовим розширенням дихаль­них функцій, для подолання дискоординації між різни­ми групами дихальної мускулатури, засвоєння навич­ки повного дихання.

У другому періоді навчання (12-14 занять) зас­воюються певні рухові цикли під час виконання вправ на місці і в русі. Дітей навчають контролювати ритм і глибину дихання на основі вдосконалення пропріоцентивної чутливості дихальних м'язів.

У третьому періоді навчання (6-8 занять) учні закріплюють і вдосконалю довільного керування диханням під час виконання найважливіших фізичних вправ і розумової діяльності. Успішне закріп­лення засвоєних навичок пов'язане з утворенням і використанням дихальних і рухових стереотипів на основі вдосконалення пропріоцептивної чутливості дихальних м'язів.

Вплив дихальної гімнастики на організм міститься в наступному:

1. Короткі форсовані вдихи через ніс направляють повітря на всю глибину легень, від верхівки до основи.

. Активізується і тренується м’язовий апарат діафрагми і грудної клітки.

. У клітинах і тканинах організму відновлюється порушений крово і лімфообіг, регулюються обмінні процеси.

. Діафрагма забезпечує правильну вентиляцію легень, одночасно масажуючи мускулатуру органів черевної порожнини.

. Приток повітря в мозок покращує кровообіг і забезпечує мозкові клітини киснем, що добре позначається на психоемоційному рівні.

. Збільшує загальну опірність організму, його тонус, оздоровлює нервово-психічне становище дітей.