ТВОРЧОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ – ТРВЗ

(ТЕОРІЇ РОЗВ’ЯЗАННЯ ВИНАХІДНИЦЬКИХ ЗАДАЧ)

В статті «Перспективи впровадження в технічній творчості

педагогічної технології – ТРВЗ (теорії розв’язання винахідницьких задач)»

розглядаються історичні аспекти створення і впровадження в процес

навчання теорії розв’язання винахідницьких задач, сучасний стан його

запровадження як педагогічної технології,. а також перспективи

використання в процесі вивчення технічної творчості.

Ключові слова : вивчаємо теорію розв’язання винахідницьких задач.

Довгий час єдиним інструментом рішення творчих технічних задач, що

не мають чітких механізмів рішення, був «метод проб і помилок» («метод

наукового тика»).

У 20 столітті різко зросла потреба в рішенні творчих задач. Це привело

до появи різних модифікацій «методу проб і помилок». Найбільш відомі з них «мозковий штурм», «синектика», «морфологічний аналіз», «метод контрольних питань».

Суть цих методів підвищити інтенсивність генерації ідей і перебору

варіантів. Головна проблема при їх використанні можна заощадити час на

генерації ідей, але це приводить до великих витрат часу на їх аналіз і вибір якнайкращого варіанту. Тому дослідниками робились спроби удосконалити

методику розв’язання творчих задач. Одним з таких дослідників був Г.С. Альтшуллер.

Г.С. Альтшуллер поставив завдання інакше: «Як без суцільного перебору варіантів знайти відразу рішення проблеми?»

Вирішити цю задачу допоможуть принципи, що лежать в основі теорії розв’язання винахідницьких задач (ТРВЗ):

Принцип об’єктивності законів розвитку систем будова, функціонування і зміна поколінь систем підкоряються об’єктивним законам.

Сильні рішення – це рішення, відповідні об’єктивним законам,

закономірностям, явищам, ефектам.

Принцип суперечності – під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників

виникають, загострюються і вирішуються суперечності. Проблема важка тому, що існує система суперечностей прихованих або явних. Системи еволюціонують, долаючи суперечності на основі об’єктивних законів, закономірностей, явищ і ефектів.

Сильні рішення – це рішення, що долають суперечності.

Принцип конкретності – кожен клас систем, як і окремі представники усередині цього класу, мають конкретні особливості, що полегшують або утрудняють зміну конкретної системи. Ці особливості визначаються ресурсами: внутрішніми – тими, на яких будується система, і зовнішніми – тим середовищем і ситуацією, в якій знаходиться система.

Сильні рішення – це рішення, що враховують конкретні особливості конкретних систем, а так само індивідуальні особливості, пов’язані з особою конкретної людини, вирішальної проблему [1].

Отже: методологія вирішення проблем будується на основі ТРВЗ загальних законів еволюції, що вивчаються, загальних принципів вирішення протиріч і механізмів вирішення конкретних практичних проблем.

ТРВЗ включає:

– механізми перетворення проблеми в образ майбутнього рішення;

– механізми придушення психологічної інерції, що перешкоджає пошуку рішень (неординарні рішення важко знаходити без подолання наших стійких уявлень і стереотипів);

– обширний інформаційний фонд концентрованого досвіду вирішення проблем.

ТРВЗ набула поширення не тільки у нас в країні, але і за кордоном. Книги по ТРВЗ видані в США, Великобританії, Японії, Швеції, Фінляндії, Німеччині, Болгарії і інших країнах. У Росії, Фінляндії, США, Голландії, Швеції, Англії, Чехії існують фірми, що займаються ТРИЗ -консалтингом.

Про те, як стрімко ТРВЗ – технології завойовують світ, можна судити по мережі Інтернет. Все більше виникає сайтів, що містять інформацію про теорію Г.С. Альтшуллера.

Відомі корпорації світу шукають на території СНГ фахівців з ТРВЗу для своїх винахідницьких і дослідницьких служб.

Як і сама теорія, так і методологія викладання ТРВЗ безперервно розвиваються. Ідеї і методи ТРВЗ переносяться в гуманітарні області: мистецтво, менеджмент, рекламу, public relations, педагогіку.

Система навчання ТРВЗ охоплює всі віки, починаючи з дитячого саду. Дитина, що володіє елементами ТРВЗ, прагне вирішувати свої проблеми без застосування сили. Ось, наприклад, випадок в сім’ї. Хлопчик років восьми опинився перед проблемою: як увійти до дверей, закритих сестрою з іншого боку? Застосувати силу або погрози, підняти крик? Він сформулював ідеальне рішення: сестра САМА відкриває двері. Хлопчик присунув до дверей стілець з свого боку і сказав сестрі: «Я тебе замкнув». Через декілька секунд вона вже САМА розкрила двері, звільняючи себе від «полону».

Приборкавши дикого коня, чоловік стрімко освоїв нові простори на суші. Приборкавши вітер за допомогою вітрил він освоїв нові континенти.

ТРВЗ – технології дозволяють людині осідлати власне мислення. Це відкриває нові можливості в освоєнні такого загадкового простору, в якому відбувається синтез нових ідей, рішення творчих технічних задач, освоєння різних континентів знань.

На жаль, доведеться засмутити тих, хто вже почав сприймати теорію Г.С. Альтшуллера, як миттєву панацею від всіх бід. ТРВЗ наукова технологія творчості, направлена на свідоме управління підсвідомими процесами. І як всяка наука, що живе на межі пізнання, вона поєднує в собі строго наукові підходи і певне мистецтво. І те, і інше вимагає зусиль і часу на їх освоєння. Тому ефективне використання ТРВЗ – технологій можливе тільки після серйозної і тривалої підготовки [3].

В той же час сама ТРВЗ – педагогіка далеко не вичерпала свій ресурс розвитку. Розглянемо далі вже пройдений нею шлях і перспективні можливості. Історію розвитку ТРВЗ – педагогіки, на нашу думку, можна розділити на етапи, кожний з яких не закінчується з настанням наступних, а продовжується разом з ними. Ці етапи описані нижчим.

1-й етап. Вивчення ТРВЗ в клубах і гуртках.

Спочатку, ще в 60-і роки XX століття, ТРІЗ прийшла в клуби і гуртки технічної творчості, заняття в яких проводили інженери і вчителі, вивчаючі ТРІЗ на перших семінарах Г.С. Альтшуллера і його послідовників. На таких заняттях діти створюють ідеї нових, таких, що ще не існують, літаків, космічних кораблів, судів, автомобілів, машин і механізмів, а потім виготовляють їх моделі. Такі моделі часто перемагають на різних конкурсах і виставках, зокрема Російських і Міжнародних. По цих ідеях подаються заявки на винаходи і видаються патенти. Розвиток застосувань ТРВЗ в нетехнічних областях знайшов своє віддзеркалення і в тому, що ТРВЗ стала застосовуватися в самих різних видах позакласних занять, зокрема в науковій (по самих різних напрямах науки) і художній творчості учнів. Роботи учнів по цих напрямах, виконані на основі ТРВЗ, також стали частими переможцями і призерами шкільних наукових конференцій, конкурсів і виставок. Проте навчання ТРВЗ в доповнитьельном освіті до теперішнього часу не стало достатнє масовим через малу кількість фахівців.

2-й етап. Вивчення ТРВЗ, як предмет в школах, ліцеях, гімназіях.

З 90-х рр. в нашій країні стали створюватися ліцеї і гімназії, збільшувалася кількість спеціалізованих класів (тепер вони називаються профільними і передпрофільними), орієнтованих на вступ їх випускників до вузів.

До цього часу ТРВЗ стала викладатися і в деяких вузах, яким було важливо, щоб творче, Трізовськоє, мислення формувалося у їх майбутніх студентів ще при навчанні в школах. Тому у ряді спеціалізованих класів ліцеїв, гімназій, шкіл ТРВЗ стала викладатися, як предмет, за рахунок шкільного компоненту базисного учбового плану. Для проведення уроків по ТРВЗ запрошувалися фахівці з вузів і інших організацій. Результат такого вивчення ТРВЗ аналогічний результатам в позашкільних і позакласних гуртках і студіях. Багато учнів стали авторами наукових робіт, переможцями і призерами молодіжних наукових конференцій і виставок, авторами винаходів.

В той же час, таке застосування ТРВЗ в школі не могло дати підготовку по ТРВЗ в достатньому об’ємі. Більшість шкіл не можуть ввести предмет ТРВЗ через відсутність коштів на оплату шкільного компоненту базисного учбового плану, а також через відсутність достатньої кількості фахівців, яких можна було б запросити для проведення уроків. Профільне і передпрофільне навчання, що вводиться в даний час, в якому ТРВЗ може бути електівним предметом, здатне лише частково вирішити названу проблему.

3-й етап. ТРВЗ в рішенні творчих задач по різних предметах і додаткових програмах.

На цьому етапі ТРВЗ увійшла до інших предметів і додаткових програм як метод навчання. ТРВЗ – педагогіка, в повному розумінні цього слова, почалася з рішення на уроках по різних предметах і на додаткових заняттях за різними програмами творчих завдань. Це – локально проблемні завдання (тобто рішення їх відомо людству, але невідомо учням), що вимагають для свого вирішення застосування ТРВЗ і тих знань, які вивчаються за відповідною основною або додатковою програмою. Постановка завдання може виходити за межі програми, що вивчається, але рішення полягає в застосуванні тих знань, які передбачені програмою. Робота по складанню наборів таких завдань вимагає часу і створення колективів розробників. До теперішнього часу більше всього в цьому напрямі зроблено в області біології, опубліковано дві збірки, наприклад на сайті проекту «Тризисный центр» . У методу творчих завдань є можливості масового застосування, реалізація яких залежить від організації достатньо масового підвищення кваліфікації і перепідготовки вчителів, підготовка майбутніх вчителів в педагогічних вузах. Найкращим чином метод творчих завдань може бути застосований, якщо в тих же освітніх установах ТРВЗ викладається і як окремий предмет.

4-й етап. ТРВЗ у вивченні нового матеріалу

Для застосування ТРВЗ у вивченні нового матеріалу з технічної творчості необхідно було подолати наступну суперечність: «із збільшенням об’єму застосування ТРВЗ неминуче зменшується об’єм вивчення матеріалу, передбаченого програмою, оскільки ТРВЗ призначена для генерування ідей, а не для вивчення вже існуючих ідей».

Закон переходу в бісистему і принципі об’єднання дозволили зробити перший висновок: застосовувати ТРВЗ і для генерації нових ідей, і для вивчення вже існуючих ідей.

Принцип інверсії привів до наступного висновку: при вивченні нового матеріалу технічної творчості необхідно звернути увагу не тільки в майбутнє, але і в минуле (що необхідне і при побудові системного оператора). Кожне поняття, що вивчається, в будь-якій темі, в будь-якому розділі, є система, що розвивається, має своїх попередників. У систем-попередників були свої суперечності розвитку. Ці суперечності були подолані, внаслідок чого і з’явилася система, яку зараз вивчають студенти згідно програми. При вивченні нового матеріалу потрібно розкрити ці суперечності і знайти ті методи, відомі тепер в ТРВЗ, якими вони були подолані. Таким чином, одночасно студенти використовують матеріал будь-якої теми для вивчення ТРВЗ, і використовують ТРВЗ для кращого розуміння і засвоєння змісту. Ще одна перевага: якщо немає можливості, то не обов’язково виділяти спеціальний час ( аудиторні, додаткові заняття) на вивчення ТРВЗ: вона вивчається в інтегрованому вигляді одночасно з іншими предметами. Причому ця інтеграція не збільшує час на вивчення освітніх програм, оскільки поняття ТРВЗ грають роль логічних зв’язків між поняттями цих освітніх програм (принцип «матрьошки»). Зрозуміло, якщо в даній освітній установі є можливість ввести спеціальні курси або додаткові заняття по ТРВЗ, то це допоможе інтеграції ТРВЗ в інші програми. Проте, якщо навіть такої можливості немає, то стає можливим вивчати методи ТРВЗ на заняттях по інших предметах і програмах, не погіршуючи, а, навпаки, покращуючи вивчення самих цих програм [2].