Тема: Особливості роботи з тривожними дітьми

Завдання 1.

Розкрийте зміст:

Тривожність – це _____________________________________________

_____________________________________________________________

Слід відрізняти тривогу від тривожності. Якщо тривога – це

_____________________________________________________________

__________________________________________________________, то

тривожність є ________________________________________________

_____________________________________________________________

Тривожність розвивається внаслідок наявності у дитини внутрішнього конфлікту, який може бути викликаний:

_____________________________________________________________

Завдання 2.

Складіть портрет тривожної дитини:

_____________________________________________________________

Завдання 3.

Як виявити тривожну дитину?

_____________________________________________________________

Завдання 4.

Робота з тривожною дитино пов’язана з певними труднощами та, як правило, займає досить тривалий час. І проводити її рекомендується в трьох напрямках:

1. ___________________________________________________________

2. ___________________________________________________________

3. ___________________________________________________________

Завдання 5.

Розробіть пам’ятку для батьків на тему: «Як підтримувати самооцінку дитини»:

_____________________________________________________________

Завдання 6.

Визначте правила роботи з тривожними дітьми:

_____________________________________________________________

Завдання 7.

Фахівці вважають, що в дошкільному і молодшому шкільному віці більш тривожні _______________, а після 12 років ______________________.

Завдання 8.

Психолог Е.Ю.Брель виявила таку закономірність: тривожність дітей зростає в тому випадку, якщо батьки незадоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем.

Прокоментуйте цю думку:

_____________________________________________________________

Завдання 9.

Заповніть таблицю:

Характерологічні особливості дитини	Напрямки корекційної роботи. Методи і техніки терапевтичного впливу
1. Високий рівень особистісної тривожності. Надчутливість до негативного ставлення до себе. Сприяння великої кількості ситуацій як таких, що несуть у собі загрозу
2. Слабке усвідомлення власного емоційного світу. Низький рівень емпатії	Формування усвідомлення власних емоцій, а також розуміння почуттів інших людей, розвиток емпатії: 1) робота з фотографіями, що відображають різні емоційні стани; 2) вигадування історій, які розкривають причини емоційного стану (бажано розкрити кілька причин); 3) малювання, ліплення емоцій; 4) робота з емоціями через сенсорні канали; 5) зображення різних предметів та явищ природи, вигадування розповідей від імені цих явищ та предметів; 6) розігрування сценок (етюдів), що відображують різні емоційні стани; 7) методика – «Я сумний (радісний і т.ін.), коли…»; 8) рольові ігри, які відображають проблемну ситуацію, де «агресор» «програє» роль «жертви».
3. Неадекватна (частіше низька) самооцінка. Заздалегідь налаштовані на негативне сприйняття себе навколишніми
4. Емоційне «застрягання» на тій ситуації, яка має місце зараз. Невміння передбачати наслідки своїх дій	Корекційна робота, спрямована на навчання дитини від реагування свого гніву прийнятним способом, а також на від реагування всієї ситуації в цілому: 1) вираження гніву безпечним способом у зовнішньому плані; 2) пластичне зображення гніву, від реагування гніву через рух; 3) багаторазове (біля 100 разів) повторення деструктивної дії безпечним для себе й навколишніх способом; 4) малювання гніву, а також ліплення гніву з пластиліну або глини, обговорення (за бажанням дитини), у яких ситуаціях вона відчуває такий гнів; 5) «листи гніву»; 6) «галерея негативних портретів».
5. Слабкий контроль за власними емоціями
6. Обмежений набір поведінкових реакцій на проблемну ситуацію, демонстрація деструктивної поведінки	Поведінкова терапія, спрямована на розширення спектра поведінкових реакцій у проблемній ситуації і зняття деструктивних елементів у поведінці:

Завдання 10.

З якою метою можна запропонувати школярам такі психогімнастичні вправи?

Уявне тренування. Ситуацію, що спричиняє у дитини тривогу, ретельно програють в усіх можливих деталях, складних моментах; продумують поведінку дитини в різних варіантах розвитку ситуації.

Репетиція. Дорослий програє з дитиною складу, тривожну ситуацію, детально відпрацьовуючи різні способи поведінки. Дуже важливо, щоб ситуація програвалася в спокійному, напруженому та агресивному варіантах.

Доведення до абсурду. Дорослий пропонує дитині в ході розмови зображувати сильну тривогу, страх в абсолютно невідповідних ситуаціях. У результаті тривожність зменшується – дитина дивиться вже на свої переживання наче із сторони.

Виконання ролі. Дитині пропонують обрати собі будь-який приклад для наслідування реальної людини, кіно героя чи літературного персонажа і намагатися діяти в «образі». Цей прийом дає дитині можливість, діючи наче від імені свого героя, почуватися впевненіше, вільніше в складних ситуаціях.

Контроль голосу і жестів. Дитині розповідають, яким чином голос і жести людини відбивають її емоційні стан і як цю упевненість у голосі та жестах тренують перед дзеркалом.

Дихання. Дитині пояснюють, що ритмічне дихання заспокійливо впливає на організм. Вправи: зробити вдих вдвічі довший, ніж види; зробити глибокий вдих і затримати дихання на 20-30 секунд.

Приємний спогад. Дитині пропонують у тривожній ситуації згадати ситуацію, коли вона відчувала абсолютний спокій.

Динамічна релаксація. Передбачає зняття тілесного напруження шляхом уявних перевтілень в образи живої та неживої природи.

Танець. Покращує психологічне самопочуття через самовираження в експресивних рухах, усвідомлення мови власного тіла.

_____________________________________________________________