Допомога дітям раннього й дошкільного віку

s При підозрах батьків на зниження слуху у дитини ранньо-її необхідно обстежити у спеціальному сурдологічному іеті медичного закладу. Спеціалісти не лише визначать стан ;ової функції, а й по необхідності призначать медичні про-іи (лікування, слухопротезування), спрямують можливі пе-(Гічні заходи. Протягом першого-третього року життя дитини ійна педагогічна допомога надається їй у сім'ї під пиль-«ерівництвом сурдопедагога та лікарів. Діти з вадами слухової функції дошкільного віку можуть рвуватись та одержувати корекційну допомогу в спеціальних :х садках або спеціальних групах при масових дошкільних іадах. Групи для таких дітей створюються з урахуванням не віку, а й стану слухової функції (глухота чи зниження Іу), мовлення, рівня психофізичного розвитку. Програми "закладів адаптовані до рівня розвитку дітей; у навчально-Ювному процесі використовуються спеціальні методи й при-у тісному взаємозв'язку реалізуються освітні, виховні й жційні завдання.

Спеціальні школи

При організації шкільного навчання також враховується слухової функції та мовлення у дітей. Відповідно існує два спеціальних шкіл:

для глухих дітей — І—IIIступенів (І ступінь — підго­товчий, 1-4 класи; II ступінь — 5-10 класи; III ступінь — 11-13 класи);

для дітей зі зниженим слухом — І—III ступенів (І сту­пінь — підготовчий, 1-4 класи; 11 ступінь - 5-10 кла­си; III ступінь - 11-13 класи).

До спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) ухих дітей приймаються діти, які:

реагують на гучний голос; греагують голос розмовної гучності біля вуха; Зрізняють окремі мовні звуки (а, о, у, р), що вимовляють-: біля вуха голосом підвищеної гучності.

^ діти характеризз'ються середньою втратою слуху у мов-jf> діапазоні понад 80 децибел частоти від 500 до 40000 герц.

\о спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) 'Дітей зі зниженим слухом приймаються діти 6 (7) ро-

Психаяоео-педагаачна характеристика детей з порушеннями і>сиж>фізичнсво

• мають середню втрату слуху в діапазоні від ЗО до 80 деци­
бел, розрізняють мовлення (слова і словосполучення зви­
чайної розмовної гучності на відстані 3 метрів) і мають уна­
слідок часткової втрати слуху різні рівні недорозвинення
мовлення;

• утратили слух у шкільному або дошкільному віці, але збе­
регли мовлення (повністю або частково);

• розрізняють мовлення розмовної гучності на відстані 3 метрів
від вуха, але мають значний недорозвиток мовлення, що зу­
мовлює труднощі в навчанні таких дітей у загальноосвітньо­
му навчальному закладі.

Залежно від стану сформованості мовлення діти направля­ються до І або II відділення спеціальної школи:

s до І відділення приймаються діти зі зниженим слухом, пізнооглухлі діти, які володіють розмовним мовленням з деякими недоліками (недорікуватість, нерізко виразний аграматизм та недоліки на письмі);

•/ до II відділення приймають дітей зі зниженим слухом і глибоким мовленнєвим недорозвитком; дітей, які корис­туються фразовим мовленням, але зі значними порушен­нями граматичного оформлення і обмеженим словнико­вим запасом.

Не зараховуються до спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для глухих дітей та дітей зі зниженим слухом:

• діти з вадами слуху у поєднанні з тяжкою, глибокою розумо­
вою відсталістю;

• діти з тяжкими порушення мовлення на фоні нормального
слуху (алалія, афазія та ін.);

• діти з психопатоподібними розладами;

• діти із стійким денним і нічним енурезом, енкопрезом.

Урок у підготовчих, перших класах шкіл для глухих та дітей зі зниженим слухом дітей триває 35 хвилин, у других -четвертих — 40 хвилин, у п'ятих тринадцятих - 45 хвилин з обов'язковою фізкультхвилинкою. Наповнюваність класу шко­ли для глухих дітей — 8 учнів, школи для дітей зі зниженим слухом — 12 школярів. Освітня робота у школах поєднується із корекційною, яка передусім спрямована на розвиток слухового сприймання та формування вимови у дітей. Окрім того діти ово­лодівають певною професією

та особливості роботи з ними в умовах корсщащог та інклюзивної освіти

4. Організація допомоги учням з порушеннями слуху в умовах загальноосвітньої школи

У першому класі загальноосвітньої школи іноді зустріча-діти, які часто за зовнішніми ознаками не відрізняються інших: вони є досить кмітливими, розуміють звернене до мовлення, засвоюють елементарний рахунок, адекватно по-ь себе в класі, але при цьому відчувають незрозумілі педа-труднощі в оволодіння грамотою Під час пояснювального іння така дитина не завжди відповідає на запитання вчителя, пово вона замикається в собі, стає боязкою, апатичною, сивою, має схильність до невмотивованої впертості, а у дея-випадках здається навіть розумово відсталою. Окремі з цих іак можуть свідчити про порушення слуху. Суттєвим у таких х є те, що дитина, як правило, не жаліється на зниження у, а оточуючі помічають це тоді, коли час для проведення іктивних заходів буває вже втраченим. Вчителю слід бути уважним передусім до мовлення учнів. У з порушеним слухом є помітними такі вади мовлення:

і вимови;

обмежений запас слів;

недостатнє засвоєння звукового складу слова, яке виражаєть­ся не лише у неточностях вимови, а у помилковому написанні

слів;

неточне розуміння і неправильне вживання слів;

недоліки граматичної будови мовлення; Неправильна побудова речення;

неправильне узгодження в середині речення; межене розуміння усного мовлення;

обмежене розуміння прочитаного тексту.

Через ці відхилення у розвитку мовлення діти зі зниженим ом відчувають такі труднощі у шкільному навчання:

1) труднощі засвоєння первинної грамоти (письма й читан-

2) специфічні помилки в диктантах і самостійному письмі;

3) труднощі розуміння пояснень вчителя;

4) труднощі користування підручником внаслідок недостат-
розуміння прочитаного тексту.

Отже, якщо вчитель виявив дитину із такими труднощами, він

^|)екомендувати батькам проконсультуватись у шкільного лого-

і та лікаря отоларинголога Фахівці перевірять слух дитини

Модуль Я Псижмсео-тпсдагиеґчна характериеіпика дітей з гиуруиіекиями псіиюфізичноа)

(логопед первинно, лікар — ґрунтовно, за допомогою спеціаль­ної апаратури), стан розвитку мовлення- звуковимову, запас слів, граматичну будову, зв'язне мовлення, читання та письмо

Постає питання про можливості навчання дітей зі зниженим слухом у масовій школі або переведення у спеціальний заклад Розв'язання цієї проблеми залежить від таких факторів:

■ стан слухової функції дитини (дитина, яка чує розмовне
мовлення на відстані понад 3 м від вуха, може навчатись
у масовій школі);

■ рівень мовленнєвого розвитку дитини;

■ умови, які можуть буди створені вдома для навчання і
розвитку дитини, зокрема, ретельна допомога батьків у
засвоєнні шкільної програми;

• готовність школи надати необхідний психолого-педаго-гічний супровід.

Повне обстеження дитини та вирішення питання про заклад має здійснюватись у ПМПК. Якщо для дитини виявиться мож­ливим навчання у масовій школі, то воно має ґрунтуватись на індивідуальному підході до такого учня і поєднуватись із корек-ційним впливом.

Особливості корекційної роботи у навчанні дітей з вадами слухової функції:

- робоче місце дитини має бути розташовано так, щоб вона
завжди добре бачила обличчя вчителя;

- слід вимагати від дитини, щоб вона завжди дивилась на
вчителя у момент його мовлення;

- слід контролювати, чи почула й зрозуміла дитина ма­
теріал. Це можна здійснювати у різних формах, наприклад:
«Повтори, що я сказала», «Продовж, будь ласка», «Розкажи,
що ми сьогодні вивчали»;

- особливої корекційної спрямованості набувають уроки
рідної мови, оскільки вади слуху перешкоджають правильному
оволодінню мовою і мовленням. Тому важливого значення на­
буває граматична правильність мовлення дитини. Слід пропону­
вати учневі завдання, в яких він міг би вправлятись у складанні
словосполучень і речень, коротких текстів у межах теми, що
вивчається;

- необхідно приділяти увагу корекції звуко-буквеного скла­
ду слів Вагомого значення у цій роботі набуває використання
предметних малюнків, розрізної азбуки. До реалізації цього за­
вдання слід обов'язково залучати батьків, навчаючи їх окремим
прийомам такої роботи;

та осп&ншисгт роботи з ними в улювах корекцшиоі та тк/аазивноі ocemw

- дуже корисно разом з дитиною усно промовляти слові,
правильного їх прочитання. Багаторазове промовляння

магає дитині запам'ятати звуковий склад слова;

- якщо дитина припускається помилок на письмі, то їх $^е

треба виправити, а й проаналізувати з дитиною звуковіїй слова, записати його правильно декілька разів;

- роботу над звуковим складом слова необхідно проводії-
використанням звукопосилюючої апаратури або вимовляі^и

біля самого вуха дитини;

для уникнення помилок перед диктантом повідомити учня що йдеться у тексті; заздалегідь ознайомити із складним ДЛ^Я звуко-буквеним складом, значенням і граматичним офор><~ :м слів і словосполучень;

- слід спеціально готувати учня до переказу. Наприклад,
ку пропонують учневі почитати текст про себе, потім ^П(Г

до

, як читає вчитель. Якщо й після цього учневі важк^ зувати самостійно, то скласти з ним разом запитання ч)і тексту;

- дитині зі зниженим слухом важливо побільше читати са'
ійно. Для цього можна користуватись букварем та книгами.

;еними для дітей зі зниженим слухом, або будь-якими кни' , адресованими дітям молодшого віку з виразними я ³Р°' ілими ілюстраціями до тексту. Це допоможе дитині кр^аВД^

іти прочитане; 2^і ~ всі нові слова необхідно давати дитині у писемній формі;

- на уроках математики особливу увагу приділяти розуміє
ювесної умови задачі, застосовувати наочні засоби;

- на всіх уроках необхідно проводити роботу з розвитку
ння дитини.

Навчання і виховання дитини з вадами слухової функції и поєднаним із оздоровленням, корекщйними заняттями ледагога з розвитку слуху і мовлення, по необхідності ~ ванням, заняттями з психологом.

Контрольні запитання

іначте роль слуху в розвитку дитини.

впливає порушення слуху на розвиток мовлення в дитя-

віці? Звіть причини порушень слуху?

ге визначення понять "глухота", "зниження слух}'", знооглухлість"

Психа/юю-педигсегчна характеристика Otmeu з порушеннями психофлзшаюю

5 Охарактеризуйте особливості мовлення дитини зі зниженим
слухом"?

6 Як зниження слуху відображається на засвоєнні учнем на­
вчальних програм?

7 Що повинен зробити вчитель загальноосвітньої школи з ме­
тою надання допомоги дитині зі зниженим слухом?

8 Які фактори враховуються при визначенні для дитини з по­
рушеннями слуху типу навчального закладу?

9. У чому полягає корекційна спрямованість навчання дітей з порушеннями слухової функції?

Тема 2.5

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ, НАВЧАННЯ

ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ

ЗОРОВОЇ ФУНКЦІЇ

План

1.Порушення зору як психолого-педагогічна проблема.

2. Класифікація порушень зорової функції та причини їхнього
виникнення.

3. Навчання і виховання дітей з порушеннями зорової функції у
спеціальних закладах.

4. Організація допомоги учням з порушеннями зору в умовах
загальноосвітньої школи.

Література

1. Вавіна Л. С Розвиваємо у дитини вміння бачити: від на­
родження до 6 років ■ поради батькам / Л С. Вавіна,
В. М Ремажевська. - К. • Літера ЛТД, 2008 - 128 с

2. Ермаков В П. Развитие, обучение и воспитание детей с на­
рушением зрения : справочно-методическое пособие для учи­
теля / В. П Ермаков, Г. А Якунин - М. • Просвещение,
1990 - 223 с

3. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-
інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та
(або) розумового розвитку К 2008 24 с

4. Психология детей с отклонениями и нарушениями психиче­
ского развития сост В М Астапов, Ю В Микадзе
СПб Питер, 2001 - 384 с

розвитку та исой/аивпспп роботи з ними в умовах корекцааюі та інклюзивної освіти

5. Синьова Є П. Гифлопсихолопя • підручник ' Є II Синьо-
ва. К Знання, 2008 - 365 с

6. Специальная психология : учебное пособие для студентов
высших учебных заведений ' под ред В И. Лубовского

, М. : Академия, 2006 - 464 с.

.7- Федоренко С В Тифлодидактика : навчальний посібник

для студентів ВНЗ / С. В. Федоренко. — К. : НПУ

ім. М. П Драгоманова, 2009. — 144 с.

1. Порушення зору як психолого-педагогічна проблема

Зір (від лат. visus — зір) — це здатність організму сприй-«■'мати і диференціювати світлові подразнення за допомогою зо--фового аналізатора, що реалізується через зорову систему або зо-]ровий аналізатор людини, який являє собою сукупність нервових Структур, що сприймають і диференціюють світлові подразнення $ визначають силу, напрямок, активність світла, його віддаленос-fi, тобто проводять складну зорову орієнтацію в просторі.

Зоровий аналізатор є складною нервово-рецепторною систе-Він складається з рецепторної частини (сітківки), зорових Ішіяхів (зорових нервів, хіазми, зорових трактів), зорових центрів * іСпідкіркових і кіркових) Периферійна частина зорового аналіза-іра — це очне яблуко із захисним (повіки, зіниця) і допоміжним Дсльозові органи, м'язи очей, кон'юнктива) апаратом ока.

Найбільшу кількість інформації про навколишній світ лю-отримує через зір. Саме він виступає тією аналізаторною мою, яка дозволяє отримати найбільше вражень про нав-:і предмети і явища. Такі ознаки предметів, як світло, ;ір, форма, відстань, протяжність, розмір ми отримуємо за-и зору. Розвиток орієнтування в просторі також значною ію залежить від зорового сприймання. Зорові відчуття за-гечують людину найбільш диференційованими відомостями те, що її оточує. Зокрема, відомо, що людина протягом дня

ь 100000 зорових фіксацій.

Гострота зору - це здатність ока розрізняти дві точки, що ься, як окремі при мінімальній відстані між ними. Гострота перевіряється за допомогою спеціальних таблиць, що містять І'2 рядків букв, малюнків або спеціальних знаків Наприклад, Ітей гострота зору перевіряється за таблицями, на яких зо-:ені різні предмети Співвідношення знаків кожного наступ-

Модуль И Психалого-тдахкічна лараюперисптка. дітей з порушеннями

ного рядка порівняно з попереднім відповідає різниці гостроти зору 0,1- Величина знака кожного рядка відповідає відстані, з якої весь знак видно під кутом зору в 5°, а окремі його елементи (штрих або розрив) — в Г. Гострота зору, яка зустрічається у більшості людей і характеризується здатністю бачити деталі пред­мета під кутом зору в Г, розглядається як нормальна. Вона до­рівнює 1,0. Для перевірки гостроти зору нижче 0,1 користуються перерахунком пальців. Якщо досліджуваний не розрізняє паль­ців, а визначає лише світло, його гострота зору характеризується як світловідчуття. Якщо він правильно вказує напрямок світла, його гострота зору визначається як світловідчуття з правильною проекцією світла. Якщо досліджуваний не відрізняє світла від темряви, його гострота зору дорівнює 0. Ступінь порушення го­строти зору є однією з основних ознак, згідно з якою формується контингент шкіл для дітей зі зниженим зором.

Лікар-офтальмолог окрім гостоти зору перевіряє й інші його функції. Зокрема, за допомогою спеціальної вимірювальної ліній­ки визначається рефракція; тонометром вимірюють очний тиск. Для повного визначення стану зору досліджують поля зору (пе-риметрія), передній відділ ока; оглядають очне дно (офтальмо­скопія). За потребою проводять додаткове ультразвукове дослі­дження очей.

Основними захворюваннями, що призводять до розладів зору є аномалії рефракції (міопатія, гіперметропія, астигма­тизм), патологія кришталика (катаракта, афакія), атрофія зо­рового нерва, патологія судинної оболонки та сітківки ока, уро­джені вади розвитку, глаукома, наслідки травм та опіки очей. У 85-95% випадків важка патологія очуй у дітей є вродженою.

Тифлопедагогіка — (від гр. typhlos — сліпий) — це наука про навчання і виховання осіб з порушеннями зору. Тифлопедагогіка є частиною спеціальної педагогіки, в завдання якої входить розробка наступних основних проблем: психолого-педагогічне і клінічне вивчення зору та аномалій психічного і фізичного розвитку при цих порушеннях; шляхи і напрямки проведення корекційно-розвивальної та реабілітаційної роботи з даною категорією осіб; вивчення умов формування та розви­тку особистості осіб з даним відхиленням у різні вікові періоди їхнього розвитку.

Необхідно зазначити, що до теперішнього часу у світовій лі тературі, присвяченій дослідженням порушень зору, не сформу валось єдиного погляду на те, чи близька психіка сліпої дитини і психіка дитини з нормальним психофізичним розвитком. Зараз існує два погляди на цю проблему.

розвитку та особливості роботи з ними в цлюепх корекцгшюі та тк/аозивног освіти

Перший з них приймає за вихідне положення у психічно­му розвитку дефект зору, його функціональне значення і вплив на весь хід розвитку, що призводить до недооцінки можливос­тей компенсації дефекту за рахунок інших сенсорних систем. Наявність особливостей психічного розвитку дітей з порушення­ми зору відмічали ще на початку XX століття. Перебільшення цієї специфіки призвело до того, що пропагувалось твердження про необхідність створення особливого мовлення сліпих, яке б відрізнялось від мовлення людей, які бачать, а в деяких ви­падках робились неправомірні висновки про те, що в результаті ізольованого життя сліпих створюється особливий тип людей. Ці автори стоять на позиції створення специфічного стандарту психічного розвитку, як правило значно нижчого порівняно зі стандартом для людей, які бачать (Хайес, 1953; Тиллмен, 1967; Уліз, 1970 та інші).

Інша група науковців (Т. Катсфорт, 1951; Максфілд, 1963; Й. Уільямс, 1968; М. Тобін, 1972; М. І. Земцова, В. М. Коган, А- Г. Литвак, Л. І. Солнцева), прослідковуючи динаміку пси­хічного розвитку дітей молодшого віку, дійшли переконання, що помітна різниця в загальному психічному статусі між дітьми з нормальним психофізичним розвитком і дітьми з порушеннями зору поступово згладжується внаслідок покращення динаміки йсихічного розвитку дітей з відхиленнями. М. Тобін (1972) вка­зує, що у кожній віковій групі краща дитини з групи незрячих ;Яоже випередити у своєму розвитку дітей з нормальним зором. ,-ІЙозиція зближення на сучасному етапі дітей з нормальним зором ЦІ-З його порушеннями поступово переважає, чому сприяє теорія і

гика компенсації зорового дефекту.

Часткова або повна втрата зору відображається на розвитку рЦсихічної діяльності, викликаючи кількісні і якісні її особли-гі. Кількісні особливості проявляються головним чином у ері чуттєвого пізнання: у дитини порушуються зорові відчут-['та сприймання, що впливає на формування кількості зорових влень, образів уяви тощо.

Якісні особливості проявляються практично у всіх сферах ьності. Зокрема, змінюється система взаємодії аналізаторів, Никають особливості у формуванні образів уявлень, понять, влення, порушується співвідношення образного і понятійного зумовій діяльності, спостерігаються особливості емоційного рвання за зовнішні чинники. Порушення зору відобража-на фізичному розвитку особистості через зниження її явності, невмінні виконувати частину рухів, наявності мо-

Псшхиюго-тдагогрсна. характеристики, дітей з порушеннями псшсафізичного

торної загальмованості, зниження через відсутність тренування м'язової сили тощо.

Причини виникнення якісних особливостей психічного роз­витку у дітей з порушеннями зорового аналізатора полягають в тому, що"

- по-перше, послаблюються або повністю порушуються
зв'язки між зоровими та іншими системами, які беруть участь у
сприйманні. Порушення в історично сформованій системи взає­
модії аналізаторів викликають зміни у процесах чуттєвого піз­
нання, негативно відображаються на рівнях чутливості окремих
аналізаторних систем і на процесах сприймання і формування
уявлень. Так, порушується зорово-кінестетичний контроль, який
відповідає за якісне поєднання рухів руки, оскільки рука одно­
часно і виконує рух, і контролює його. Таким чином, глибокі
порушення зору впливають на якість отримання інформації, яка
надходить через інші аналізатори. Внаслідок компенсаторного
пристосування порушена система взаємодії аналізаторів перебу­
довується і починає адекватніше відображати зовнішні впливи;

- по-друге, при глибоких порушеннях зору сітківка ока
менше працює і поступово замість розвитку зорових відчуттів
та сприймань спостерігається їх більше зниження. Одночасно
не розвиваються і дотикові сприймання, які мають виконувати
компенсаторну функцію, оскільки наявність навіть незначного
залишкового зору загальмовує розвиток активного дотику;

- по-третє, найважливішою причиною недостатньої повно­
ти і точності відображення при порушеннях зору є зниження
пізнавальної активності.

2. Класифікація порушень зорової функції та причини їхнього виникнення

Порушення зору можуть бути вродженими і набутими.

Вроджена сліпота обумовлюється ушкодженням або за­хворюванням плоду в період внутрішньоутробного розвитку або виникає внаслідок впливу негативних спадкових факторів.

Набута сліпота в основному виникає внаслідок захво рювань органів зору - сітківки, рогівки або захворювань центральної нервової системи (менінгіт, пухлина мозку, менш гоенцефаліг), ускладнень після загальних захворювань оріаніз

I

гпа тнкіоозиетм освети

Шцроявшпку та оп&швостх робопщ ₃ ними

(кір, грип, скарлатина), травматичних ушкоджень головно-:-fo мозку або очей.

Розрізняють прогресуючі і стаціонарні порушення зо-|ювого аналізатора. При прогресуючих порушеннях відбувається q, поступове погіршення зорових функцій під впливом патологіч-І ного процесу. Наприклад, при глаукомі підвищується внутріш-S. цю очний тиск і відбуваються зміни в тканинах очей. Зір зни­жується під впливом пухлин головного мозку. При недотриман­ні санітарно-гігієнічних норм при читанні і письмі відбувається розвитоккороткозорості та далекозорості.

До стаціонарних дефектів зору відносять пер_ш за все вро­джені вади: мікрофтальм - природжена аномалія розвитку, ^ ntoхарактеризується зменшенням розміру одного або обох очей І різного ступеня вираження; колобома - дефект райдужної обо-••' Монки або судинної оболонки очного яблука; астигматизм - по-• ёднання в одному і тому ж оці різних видів рефракції; катаракта ^;- помутніння кришталика ока. Причинами цих хвороб можуть стати наслідки деяких захворювань або операцій, але при цьому сам процес хворобливого зниження зору припинився.

Дітей з порушеннями зору поділяють на _дв\ _гру_{ПИ 3} психолого-педагогічних позицій.

Сліпота - різко виражений ступінь аномалії розвитку і j, порушень зорового аналізатора, при якому стає неможливим або с ДУже обмеженим зорове сприймання дійсності внаслідок відсутнос­ті ті зору або глибокого порушення гостроти центрального зору (від ? 0 до 0,4), чи звуження поля зору (до Ю°-15°) при більш високій " гостроті зору. Такий розлад зору призводить до інвалідності. У соціальному розумінні виділяють:

■ практичну сліпоту - втрачається здатність орієнту­
ватись у навколишньому оточенні, пересуватись без
сторонньої допомоги поза оселею, хоча людина може
володіти світловідчуттям;

■ побутову сліпоту - різко знижується гострота зору
загалом (0,02);

■ виробничу сліпоту - зір падає настільки, що людина
%. не може працювати навіть за умови застосування будь-

_t яких оптичних засобів;

■ професійну сліпоту - зір падає настільки, що виконан­
ня звичної професійної діяльності стає неможливим

Сліпі діти - це діти з порушеннями юрового аналізато I^і!», у яких повністю відсутні зорові відчуття або має місце не-

Модуль П Психаисео-ттедагагічна хираюгіеристикп дітей j пирушеннялш психофізичного

значне світловідчуття або залишковий зір до 0,04 на оці, що краще бачить, з використанням засобів корекції. Сліпі діти поді­ляються на сліпонароджених і осліплих. Сліпонароджені - це діти, які народились сліпими або втратили зір до становлення мовлення, тобто приблизно до 3-х років.

За ступенем порушення зору сліпі діти поділяються на:

1) абсолютно (тотально) сліпих, до яких відносяться і діти
з залишковим світловідчуттям на рівні розрізнення світла і тіні
або зі звуженням поля зору. Поле зору - це простір,усі точки
якого видно при непорушному погляді. В нормі поле зору дорів­
нює 180° по горизонталі та 110° по вертикалі, але для червоного,
синього та зеленого кольорів та для предметного бачення воно
звужується також і в нормі. Звуження поля зору до 10° діагнос­
тується як сліпота;

2) частково (парціально) сліпих, до яких відносять дітей із
залишковим зоровим сприйняттям, яке дозволяє розрізняти на
близькій відстані контури предметів; дітей із гостротою зору від
0,01 до 0,04, що дозволяє орієнтуватись під час ходьби, розріз­
няти на деякій відстані форми предметів та яскраві кольори.

Дослідження залишкового (і ахроматичного, і кольорово­го) зору у сліпих дітей показало, що залишковий зір не можна розглядати лише як крайній ступінь послаблення нормального зору. Він має неоднакові характеристики залежно від різних клінічних форм. Залишковий зір являє собою деяку інтегральну властивість глибоко ушкодженої зорової системи, особливістю якої є нерівнозначність недостатності різних зорових функцій, лабільність і нестійкість окремих компонентів зорового процесу в цілому, тенденція до настання швидкої втоми.

Як зазначає у своїх дослідженнях Є. П. Синьова, глибо­кі порушення зору прямо або опосередковано викликають різні особливості психічного розвитку дітей. Так, сліпі діти не мо­жуть безпосередньо сприймати візуальні та просторові ознаки об'єктів і явищ, що негативно відображається на розвитку їхньої рухової активності, ускладнює орієнтацію в просторі, збіднює чуттєвий досвід, перешкоджає розвитку образного мислення.

Своєрідність становища сліпої дитини у середовищі інших поглиблюється помилками у її вихованні, переважно обумовле­ними явищами гіперопіки. Водночас спостерігаються і проти­лежні випадки, коли оточення або не рахується з проблемами незрячого, або, навпаки, завищує вимоги до нього Це може ви­кликати небажані відхилення в особистісному становленні дити ни - низьку самостійність, негативізм, розбещеність, або навпа ки, надмірну самовпевненість чи захисні психічні реакції

I ma ocad/meocrm роботи з ними, в умовах корекцпізюі vta гкюаазивнт освтш

Сліпі діти усвідомлюють свій дефект. Невдачі у різних ви-діяльності та у спілкуванні, зумовлені неможливістю вико-тання зору у практичній діяльності, часто викликають у них ккі емоційні переживання.

На розвиток вищих форм пізнавальної діяльності (лопчно- ІО мислення і мовлення, довільного запам'ятовування, цілеспря- ЦЬваної уваги тощо) сліпота відображається опосередковано, ви­кликаючи якісні відмінності, залежно від особливостей зорового (Приймання. Спостерігається дисгармонія у взаємодії чуттєвих та ^цеяектуальних функцій. Так, переважанням словесно-логічної ~ jmh пізнання над чуттєвою можна пояснити те, що сліпі діти іноді досить великий запас абстрактно-словесних, фор-ьно правильних, але не наповнених конкретно-предметним знань, спостерігається також певне відставання у розу­мінні слів із конкретним значенням.

На відміну від сліпонароджених, діти, що осліпли після вного періоду нормального розвитку, зберігають зорові уяв-'_ Ірннн, сформовані у них раніше. Такі сліди зорових уявлень **>|Влишаються у свідомості дитини завдяки образній пам'яті і ві-эть важливу роль у відновленні образів і предметів під сприймання їхнього словесного опису. Ступінь збереження ових уявлень залежить від віку, в якому відбулось порушен-зору, від змісту і організації пізнавальної діяльності сліпих ей. Необхідно відзначити, що образні уявлення у них можуть рігатись досить довго, навіть протягом усього життя. Як вже зазначалось, втрачена функція зору компенсується ііпих дітей за допомогою активної діяльності збережених ана-зрів — слухового, тактильного, смакового, шкіряного та ін. »цесі розвитку в сліпих утворюються нові способи сприй-та аналізу дійсності, орієнтування в просторі, що відіграє звідну роль у їхній пізнавальній діяльності. Велику роль забувають спеціально організоване навчання і виховання дітей, що попереджає і коригує виникнення вторинних нень їхнього розвитку, формує та стимулює компенсатор-цеси. Принципово важливим для забезпечення успішного ясаторного розвитку сліпих є формування у них високих і>них мотивів, забезпечення свідомості та активності у різ-(№дах діяльності, виховання настирності та самостійності, ація процесу їхнього спілкування у колективі.

fimu зі зниженим зором - це діти, які мають захво-очей, що викликає стійке зниження гостроти зору (від 0,4 на оці, що краще бачить, з використанням засобів ї), або зі звуженням поля зору до 20° від точки фіксації.

Модуль II. Психа/юео-педагогпна характеристика drnieu з порушеннялох псшхх)5ізичноео

Крім зниження гостроти зору та звуження поля зору слабкозорі діти можуть мати й інші відхилення в роботі зорового аналіза­тора - порушення сприймання кольору і світла, периферійний і бінокулярний зір.

Характеризуючи психічний розвиток дітей зі зниженим зо­ром, Є.П.Синьова зазначає, що його особливості пов'язані пере­дусім з тим, що вони, на відміну від сліпих, мають можливість використовувати з метою сприймання предметів і явищ навко­лишньої дійсності та просторової орієнтації наявний у них за­лишковий зір. Але досить глибокі порушення зорової функції зумовлюють такі особливості процесів візуального сприймання, як загальмованість, знижена точність, вузькість огляду. Зоровий дефект при слабкозорості певною мірою ускладнює і процес про­сторової орієнтації. При цьому потрібно мати на увазі, що недо­ліки зорової функції у слабкозорих не просто кількісно знижу­ють запас вражень, а й викликають якісну особливість образних уявлень, що пов'язано зі специфікою зорового відображення дійсності за різних форм зниження зору. Так, у дитини зі зни­женим зором з порушенням кольоророзрізнення формуються збіднені (з погляду багатства їх кольорових характеристик) уяв­лення про предмети і явища. Діти, які страждають короткозо­рістю або далекозорістю, можуть не помітити деяких важливих, але невиразних ознак об'єктів або явищ.

Спеціальні спостереження тифлопедагогів свідчать, що у слабкозорої дитини після того, як вона зрозуміла, що бачить не все і погано, виникають проблеми суто психічного характеру: з одного боку вона не відчуває себе сліпою, з іншого — не відчу­ває себе повністю зрячою. Невдачі та труднощі в навчанні, грі, спілкуванні часто неправильно оцінюються дитиною, виклика­ють роздратованість, замкнутість, негативізм та інші негативні характерологічні риси.

Причини виникнення зорової патології прийнято поділяти на вроджені і набуті.

Вроджені порушення зорової функції обумовлю­ються генетичними факторами (наприклад спадковими форма­ми вроджених катаракт) а також хворобливими впливами на організм у період ембріонального розвитку. У цьому аспекті для вагітної жінки небезпечними є такі фактори, що виклика ють зорову патологію: токсоплазмоз; захворювання червшкою, особливо в перші місяці вагітності, коли у плоду відбувається формування зорової системи; різні патології під час пологів, що викликають крововиливи в мозок v диянці очей, переломи та зміщення кісток черепа

та інклюзивної ocetrnu

і особливості роботи з ними в умовах коряву——

.. . „ ,,. . даються такі спадкові

У дослідженнях Л.І Кирилової вшм< _{ня о6н т у}

_орми зорової патології: спадкові поруш* _{жі зводять до по}.
гляді альбінізму; спадкові захворювання- - _{анофтальМ) мікро}.
нень розвитку очного яблука - вродж^ _дистроф_ія роговиці;
кьм; захворювання рогової оболонки ^ _КОЛо6ома су-

дова патологія судинно, оболонки ~_мкще вроджені ката­ної оболонки; вроджені катаракти (маю* _{патології СІТКІВКИ)}

генетичного походження); окремі фоУ _{т а} оф_ія
«ерація Штаргардта, атрофія Вебера, С_{ального характеру}
Зорова патологія вродженого пери? _тшх ^ _ю.
[овить 70/„ випадків вщ загальної ктР _{6qw ння цен}_

зорова патологія, що є наслідком rf^^ _{як наслідок}
ьно!нервово! системи - 8%; зорова * _ _{4% д}
.посередньої травматизації органу зор?_{часто поеднуеться 3}
-ве порушення вродженого характеру _{зниження}

^вово-психічними розладами: парези кі^ _{ізні по шення}

, порушення мовлення, розумова відста/з _{шеннями зору}

ьної нервової системи. 30% Дітей ^_{вої системи}
ь органічну недостатність Центральна^ _{ю л А Но}.
За даними К. С Лебединсько., В. М• _{ідхилення негативно}
во., Є. П. Синьово! та ш. сенсорні f ^ _{і опосередко}.
_іражаються на протіканні нервових г*Г_{авальної та поведін}.
_ тією чи іншою мірою особливості пі^_их еннях

«о, сфер особистості. Зокрема, при вр^ _пізна.

у дитини спостерігається відставай^ _{их відхилень}.

і,ноі діяльності, яке набуває характеру f _{поняТЪ<}

йсуттєвшии вплив вибувається у розв^ _організації занять необхідно враховувати педагогам під 4

якимидітьми.

: „ ,, . ._ і значно менше, ніж

Набуті зорові аномалії пошире* _{г ДОСЯ}гнення

кеш.У цьому аспект, значну роль * внаслідок чого
іини, заходи профілактичного харак:^} _{ъ дітей)}

ічно ліквідовані випадки глибоких п^_{у зо патологію}
ікані різними інфекціями. Проте набУ'_{м ювань орга}_
т. викликати ускладнення після таки;_{нгоенцефаліт> віспаі}
f, як грип, туберкульоз, менінгіт, мен/ _{а також травматич}_
трахома, туберкульоз очей, скарлатині'
ушкодження мозку і очей. відображаються на

Набут. порушення зору не так глибок^ _{факт наскільки}
Іиткуособистості. Велике значення має _п навколишній
яни чи дорослого збереглися уявлені _{їяльносгі}

Аг

наскільки f розвиненими навички праг

Модуль II Псшхілсйо-пеоккогпта характеристика дітей з порушеннями психофизичтхо

3. Навчання і виховання дітей з порушеннями зорової функції у спеціальних закладах

Станом на 2009 рік в Україні працюють 6 шкіл для сліпих дітей, в яких навчаються біля 850 учнів; 29 шкіл для дітей зі зниженим зором, в яких навчаються близько 4400 учнів; 102 до­шкільних заклади, в яких виховується близько 8000 дітей із зоровими патологіями різної глибини. Дорослих сліпих людей в Україні налічується близько 70 000.

До спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для сліпих дітей зараховуються діти 6 (7) років:

• з гостротою зору 0,04 Д і нижче на оці, яке краще бачить зі
стерпною корекцією;

• з гостротою зору 0,05-0,08 Д на оці, яке краще бачить зі
стерпною корекцією, у разі складних порушень зорових
функцій, прогресуючих очних захворювань, що призводять
до сліпоти.

До спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей зі зниженим зором зараховуються діти б (7) років:

• з гостротою зору 0,05-0,4 Д на оці, яке краще бачить зі стерп­
ною корекцією; при цьому враховується стан інших зорових
функцій (поле зору, гострота зору на близькій відстані, фор­
ми та перебіг патологічного процесу);

• з більш високою гостротою зору у разі прогресуючих або час­
тих рецидивних захворювань, а також за наявності астено-
пічних явищ, що виникають під час читання та письма на
близькій відстані.

У всіх випадках діти повинні читати шрифт №9 таблиці для визначення гостроти зору зблизька зі стерпною корекцією зви­чайним оптичним склом на відстані не ближче 15 см.

Не зараховуються до спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей сліпих, зі зниженим зором діти:

• з розумовою відсталістю помірного, тяжкого та глибокого
ступеня;

• з глибокими відхиленнями у поведінці;

із значними порушеннями рухової сфери, які самостійно не пересуваються і не обслуговують себе;

• із стійким денним і нічним енурезом і енкопрезом.

Спеціальні школи (школи-інтернати) для сліпих га дітей зі зниженим зором мають І-Ш ступені: І ступінь підготовчий клас, 1-4 класи; II ступінь 5-10 класи; Ш ступінь 11-

розвитку та отб/швостг роботи з ними в умовах і

школи я "^{аВЧаННЯ} ~ ^Пр°^ГР^ама загальноосвітньої масо-

^' ^^anT°^B?^{Ha до} ^обливостей психофізичного розвитку
сприймання) дітей з порушенням зорової функції.
ними rr^nvtf^{ЗХ ДЛЯ СЛІПИХ ДІТЄЙ} У^чні користуються спеціаль-
истіння ^{ИКаМИ> ПОСІбниками}- оптичними засобами для
Г^Гистпп» ^К0ВТ ^т?У' ^«технічними „рнлада-

ШповнюваТіГ "' ^РЄЛЬЄФ"^ИМИ посібниками і картами тощо. Наловнюваність класів у цій школі - _до 6 дітей

ї1 ^{У школіінте}Рнаті для дітей зі зниженим зо-

Пппт ^Міроюшда°^віД^ає Містові освіти у загальноосвітній її ^{ТЄРМШИ Вивчення} освітнього матеріалу збільшу- Т^КРЄМИХ Т^{ДМЄТІВ (ТРУДОВЄ нав}™. малювання, ^{ДЄЯКИХ змін}- Протягом навчан- рудову підготов^ і одержують

^{У ЦІЙ Школі} ~ ^{до 12 д}^^ей" ^{првділяєт}ься дотриманню спеціальної

шкіл

^{ІВ 3} °^Х°^Р°^{НИ 1 р03ВИТК}У неповноцінного ВипСн °^{Сштлення}- Р^иму зорового навантаження. Г' ^ЯК1 °^ТР™У™^{Ь ате}^ати про закінчення цих ^СТуПа™ ^Д° ^{ВИЩИХ j се}Р^едніх спеціальних

Шш2пТ "^{а спеціаль}«ості, одержання яких не про-, типоказано особам з порушеннями зорової функції

ним а

^Т^ИХ ' ^{ДІТЄЙ ЗІ зниже}ним зором у поєднанні з первин­ ^{М 1ВИЫЮИ}У"ьно_ГО Розвитку (розумово відста- ^ЄНЯ^ ^{13 затримкою} психічного розвитку) ство- .З (Допоміжні) класи. Наповнюваність таких ш і Z ^1ТЄИ' ^{Навчання таких} Дітей відбувається за про-

"Рівїю do „ит ^{Ш ПЛЗНаМИ відп}°відного інтелектуальному

■ рівню розвитку типу шкіл.