Система вправ для навчання писемного мовлення

I група	II група	III група
Вправи для формування	Вправи для розвитку мовленнє­вих умінь письма
навичок техніки письма	Мовленнє-вих навичок письма
Графіки - графемно -фонемні від­повідності, функціональні варіанти кож­ної букви	калігра­фії - чіт­ке й нор­мативне написан­ня букв	Орфографії - правиль­не написання слів
• просте й ускладнене списування / випи­сування / дописування (з підкреслюванням певних графем, з гру­пуванням слів за певними ознаками);	• на запи-тання-відпо-відіз частко­вою зміною мовного ма­теріалу; • на транс­формацію зразка мов­лення; • на підста­новку до зразка мовлення; • на розши­рення /ско- рочення зразка мовлення	• написан­ня листа; • написан­ня листівки-вітання; • написан­ня адреси.
• написання окремих букв буквосполучень; • ускладнене списування / виписування букв, буквосполучень, слів (з елементами комбінування, групування).
• диктанти: зорові, зорово-слухові, слу­хові (з попередньо знятими труднощами, з омофонами, поясню­вальні, контрольні), самодиктанти.

Зміст лекційного матеріалу:

Письмо і писемне мовлення

В житті кожної людини письмо відіграє дуже важливу роль. Письмо - видат­не надбання людства, величезний здобуток кожного народу, кожної людини, Що оволодіває писемністю. Воно використовується в різноманітних галузях Діяльності людини: в організації виробництва, в науці, культурі, в засобах масо­вої інформації та зв'язку, в міжнародних політичних відносинах, у просвітницькій роботі. Історики вказують на те, що письмо — неперехідна пам'ять поколінь, яка зберігає повідомлення про події та справи минулих віків і тисячоліть.

Все написане називається текстом. Окремі тексти чи їх зібрання набирають форми рукописів, книжок, журналів, газет, листівок, плакатів, оголошень, листів, телеграм тощо. Письмові тексти складають автори і користуються ними мільйони читачів.

Письмо є потужним фактором прискореного розвитку людства. Йому Належить визначна роль у створенні та збереженні духовних, а через них і матеріальних цінностей. Письмо має інтернаціональний характер. Воно про­довжує і розвиває те, що було створено іншим народом. Так було в далекій давнині, те ж саме спостерігається і зараз. Клинопис, який винайшли у давньому Шумері, використовувався у Вавілонському царстві, в Асірії, у стародавній Персії. Тобто клинописне письмо існувало протягом багатьох віків на великих територіях серед різних народностей. Багато сучасних систем письма створено на основі латинського алфавіту, який склався ще в античну давнину на основі західного різновиду старогрецького письма. Письмо не природне, а суспільне явище,винахід людини, яким користувались і користуються всі.

Письмо іноді розглядають як особливу графічну форму мови і навіть як писемне мислення. Рельєфніше визначення письма можна дати, порівнюючи його не з мовою, а з мовленням. Як відомо, мовлення - це мова в дії. Письмо ніби зупиняє мовленнєвий потік, дає можливість "слухати, чути" (тобто читати) сказане (тобто написане) в будь-який час. На цій основі письмо розглядається як графічна фіксація мовлення, точніше - тексту мовлення. Написання - процес такої фіксації, письмовий текст - її результат. Письмо можна порівнювати і з мовою. Мова - це система засобів спілкування та правил їх вживання. Ана­логічно цьому письмо є системою письмових засобів та правил їх використання.

В сучасній методичній літературі розрізняють письмо та писемне мовлення.Деякі дослідники використовують лише термін "письмо", підкреслюючи його вузьке чи широке значення. Поділ цей пов'язаний з особливостями механізму письма, що складається з двох фаз: складання слів з допомогою літер та форму­вання письмових повідомлень, до складу яких входять слова, словосполучення тощо. В основі реалізації першої фазилежить оволодіння графікою та орфогра­фією. Для реалізації другої фазинеобхідно оволодіти мовленнєвим умінням. Писемне мовлення— письмо в широкому розумінні терміна - це специфічний код мовленнєвої діяльності, кодування інформації з урахуванням графічного способу зв'язку. Писемне мовлення відрізняється від інших видів мовленнєвої діяльності не тільки своєю специфікою, але й ступенем розповсюдження його в побуті. Використання писемної мови вужче в порівнянні з усним мовленням.

В шкільних програмах з іноземних мов письмо визначали частіше як засіб, а не мету навчання. На різних ступенях навчання іноземних мов роль письма змінюється. Так, на першому етапіреалізується мета оволодіння технікою письма, формування навичок, пов'язаних із засвоєнням звуко-буквених від­повідностей. Вказані уміння необхідні для розвитку вмінь читання та усного мовлення.

На другому етапіосновним є навчання орфографії у зв'язку з накопичен­ням нового мовного матеріалу. Одночасно розвивається писемне мовлення як засіб, що сприяє формуванню вмінь та навичок мовлення усного. На третьому етапінабуті раніше навички письма удосконалюються поряд з удосконаленням усного мовлення. Певне місце займає також робота, спрямована на засвоєння орфографії нових мовних одиниць. Крім того, писемне мовлення виконує ще одну важливу роль — воно стає допоміжним засобом у самостійній роботі учнів над мовою, зокрема у вигляді складання анотацій та планів до прочитаних текстів.

Чинна шкільна програма підкреслює, що письмо є метоюі важливим засобом навчання іноземної мови.