Біологічні умови, що впливають на особливості психічного розвитку підлітка. Соціальна ситуація розвитку підлітка. Особливості перебігу підліткової кризи

Біологічні умови, що впливають на особливості психічного розвитку підлітка.

Сучасна психологічна наука визначає підлітковий вік як один із найскладніших періодів у житті людини. Він знаменується виникненням у дитини прагнення до дорослості. Підлітковий вік м це вік між дитинством і дорослістю (від 11 до 14 років), який супроводжується появою кількісних і якісних змін у фізичному і психічному розвитку.

Зміни, що відбуваються в організмі дитини, зумовлюються насамперед статевим дозріванням. Воно позначається на розвитку і функціях всього організму. Даний процес починається зі змін в ендокринній системі. Посилюється діяльність гіпофізу, а його гормони стимулюють ріст тканин і функціонування залоз внутрішньої секреції (статевих, щитовидної залози та інших), що спричиняє інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток.

Відбувається стрибок у рості. Ріст у довжину, збільшення маси тіла й об'єму грудної клітки змінюють пропорції тіла і наближають його до характерного для дорослих. Зростає м'язова сила і фізичні можливості підлітків. Однак вони швидко виснажуються і втомлюються. Втрачається вправність рухів, оскільки перебудовується моторний апарат.

У підлітковому віці спостерігається невідповідність у розвитку серця, судинної системи і маси тіла. Якщо мускулатура серця і його об'єм збільшуються вдвічі, то діаметр судин залишається вузьким. Тому серце через порівняно ще вузькі судини не може постачати потрібну кількість крові до різних ділянок організму, зокрема до мозку. Тому можливі функціональні порушення у діяльності серцево-судинної ситеми (сильне серцебиття, підвищення кров'яного тиску, головні болі, головокружіння, швидка втома тощо).

Із розвитком вага головного мозку підлітка наближається до ваги мозку дорослої людини. Далі розвиваються лобні ділянки мозку. Це зумовлює інтенсивний розвиток вищої нервової діяльності й виявляється у розумовій активності підлітка. Зокрема, мислення поступово стає абстрактним, увага здобуває характер організованих, регульованих і керованих процесів, значно збільшується обсяг словесно-логічної пам'яті тощо.

Оскільки ендокринна і нервова системи функціонально пов'язані між собою, підлітковий вік характеризується, з однієї сторони, бурхливим підйомом енергії, а з іншого - підвищеною чутливістю до патогенних впливів. З цих причин розумова і фізична перевтома, тривале нервове напруження, сильні негативні емоційні переживання (страх, гнів, образа) можуть бути причинами ендокринних порушень і функціональних розладів.

нервової системи. Вони виявляються у підвищеній роздратованості, збудливості, нестійкості, слабкості гальмівних механізмів, втомлюваності, розсіяності, у розладах сну.

Статеве дозрівання та зрушення у фізичному розвитку впливають на появу інтересу до представників протилежної статі, що зумовлює появу нових почуттів, переживань, перших романтичних емоцій.

Г.С. Костюк підкреслював, що саме в перехідний період від підліткового до юнацького віку інтенсивно розвивається сприймання підлятком себе як представника певної статі, який має специфічні потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, ставлення до протилежної статі, форми сексуальної поведінки. Статеворольова ідентичність утворює одну з важливих частин «Я»-образу в підлітковому віці, проте вона не залишається сталою особливістю.

Л.І. Божович підкреслювала, що статевий потяг, виникаючи в пубертатний період, входить до структури вже наявних у підлітка психологічних новоутворень - різноманітних інтересів, моральних та етичних почуттів, поглядів, оцінних суджень. Відповідно статевий потяг підлітка, переживання сексуального збудження перебуває в ціннісно- смисловій системі його поглядів. Отже, біологічні фактори розвитку підлітка тісно взаємопов'язані із соціальними. Вказані вище біологічні фактори є необхідними, але недостатніми умовами для повноцінного психічного розвитку підлітка. Вагому роль відіграє та соціальна ситуація розвитку, яка складається у цей період.

Соціальна ситуація розвитку підлітка

Анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка породжують певні психічні утворення, а саме прагнення до незалежності, потребу в самоствердженні й самовизначенні щодо свого статусу в сімї, колективі однолітків тощо. Першою ці зміни відчуває сім'я, де зростає підліток. Сім'я є одним з найважливіших факторів соціалізації особистості. Саме тут діти засвоюють усталені життєві цінності, соціальні очікування. Взаємодія з батьками дозволяє підлітку тренувати й удосконалювати соціальні навички, необхідні для комфортного існування в соціумі. Ставлення батьків значною мірою впливає й на формування його самооцінки, що визначає поведінку і діяльність. Перехід від одного типу стосунків між дорослим і підлітком (моралі слухняності) до якісно іншого, специфічного типу (моралі принципової рівності) є центральною психологічною характеристикою підліткового віку. Цей період може супроводжуватись певними труднощами. Підліток активно відкидає свою належність до світу дітей, але при цьому не почувається повноцінним дорослим. Він намагається бути подібним до дорослих зовні, прагне долучитись до їхнього життя, набути схожих якостей і умінь, прав і привілей. Своєрідність соціальної ситуації розвитку в цей період полягає в тому, що підліток виконує нові для нього функції та долучається до нової системи взаємин із дорослими й однолітками. Він включається у різні види суспільно-корисної діяльності, що розширює сферу соціального спілкування і сприяє накопиченню нового соціального досвіду.

Часто у дорослому соціальному оточенні підліток вдається до конфліктної поведінки, прагнучи тим самим відстояти власну автономність і незалежність. Він прагне до зміни свого статусу — з дитини на дорослого (КЛевін). Але основне протиріччя підліткового віку полягає в тому, що в соціальному плані він не в змозі конкурувати з дорослими людьми. Саме тому підліток намагається знайти розуміння і захист у групі однолітків, де кожен також переживає подібне протиріччя. Почуття приналежності до спільноти ровесників, цінності якої є основою для власних моральних оцінок, має важливе значення для підлітка. У взаєминах із ровесниками виявляється бажання бути затребуваним в оточенні, прагнення жйти спільними проблемами класу, неофіційного угруповування, займати в ньому свою соціальну позицію.

Провідною діяльністю в підлітковому віці стає інтимно-особистісне спілкування з однолітками. Відповідно відбуваються зміни в змісті та мотивації навчальної діяльності підлітків. Навчання, порівняно зі спілкуванням, не є для підлітків таким актуальним. Однак вони продовжують відвідувати школу, навчальна діяльність займає більшу частину часу. Структура мотивів учіння, ускладнюючись, змінюється: поєднуються широкі соціальні мотиви із власне пізнавальними особистими мотивами.

Отже, особливості прояву підліткового віку визначаються конкретними соціальними умовами життя і розвитку підлітка, його суспільним становищем у світі дорослих і ровесників. Усе це відбувається в умовах перебігу підліткової кризи та намаганням підлітка її подолати.

Особливості перебігу підліткової кризи.

На думку Л.С. Виготського, вікові кризи обумовлені, перш за все, руйнуванням звичної соціальної ситуації розвитку і виникненням іншої, яка більше відповідає новому рівню психічного розвитку людини. Під час перебігу підліткової кризи відбуваються зміни у психіці підлітка, коли навчальна діяльність як провідна поступається інтимно-особистісному спілкуванню, коли з'являється психологічна дистанція між підлітком і дорослими, що провокує виникнення частих конфліктів.

Підліткова криза — це злам, різка зміна всієї системи переживань підлітка, її структури і змісту. Для підлітків характерні нестійкість настрою, фізичного стану і самопочуття, суперечність намагань, вразливість, депресивні переживання. Чим більший негативізм найближчого оточення підлітка, тим більш загострено протікає підліткова криза.

Підліткова криза, на відміну від криз, які мають місце в інших вікових періодах, значно гостріша і триваліша, а нерівномірний і гетерохронний характер психофізіологічного та особистішого розвитку підлітка призводить до утворення таких внутрішніх позицій, які не можуть бути реалізовані в умовах соціальної депривації. Прагнення підлітка стати швидше дорослим водночас посилює в нього негативізм до будь-яких вимог старших, що призводить до ускладнень у взаємовідносинах з ними. Внутрішня позиція підлітка, яка пов'язана з прагненням бути і вважатися дорослим, зіштовхується з дією зовнішніх дегтривуючих факторів, під впливом яких загострюються його переживання, актуалізуючи соціогенні потреби у розумінні, визнанні і прийнятті.

Ст.Холл вперше описав амбівалентність і парадоксальність характеру підлітка, виділивши ряд основних суперечностей, властивих цьому віку. У підлітків надмірна активність може призвести до виснаження, надмірна веселість змінюється смутком, впевненість у собі переходить у сором'язливість і боязкість, егоїзм чергується з альтруїстичністю, високі етичні прагнення змінюються низькими спонуками, пристрасть до спілкування змінюється замкнутістю, тонка чутливість переходить в апатію, пристрасть до читання — у зневагу до нього, захоплення спостереженнями — у нескінченні міркування.

У цьому віці відбувається маніфестація тих проблем особистісного розвитку, які в попередні вікові періоди існували в латентному стані. Відхилення в поведінці властиві майже всім підліткам. Характерні риси цього віку — чутливість, часта різка зміна настрою, острах глузувань, зниження самооцінки. Розлади бувають поведінкові й емоційні. Емоційні переважають у дівчат. Це депресія, страхи й тривожні стани. Порушення поведінки більшою мірою властиві хлопцям.

Основним лейтмотивом психічного розвитку в підлітковому віці є становлення нової, ще досить нестійкої, самосвідомості, спроби зрозуміти себе й власні можливості.

У цьому віці відбувається становлення складних форм аналітико- синтетичної діяльності, формування абстрактного, теоретичного мислення. Перебудова самосвідомості пов'язана не стільки з розумовим розвитком підлітка,, скільки з появою нових запитань про себе. Разом з усвідомленням своєї унікальності, неповторності, несхожості на інших приходить відчуття самотності. Переживання таких особистіших проблем може стати причиною формування у ранньому юнацькому віці незрілої ідентичності, що виявлятиметься у наступному:

— відхід від психологічної інтимності, уникнення тісних міжособистісних взаємин;

-«розмивання» відчуття часу, нездатність будувати життєві плани, страх дорослішання і змін;

— «розмивання» продуктивних, творчих здібностей, невміння мобілізувати свої внутрішні ресурси і зосередитися на якійсь головній діяльності;

— відмова від самовизначення і вибір негативних зразків для наслідування.

Для того, щоб подібні особливості не сформувалися у підлітка, сім'я і школа спільними зусиллями повинні йогму допомагати успішно подолати проблеми, пов'язані з перебігом вікової кризи, і перейти у новий перід свого розвитку — ранню юність.