Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
У Конституції України (статті 55, 101) закріплено право кожної особи звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і визначається, що через нього здійснюється парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина. Зазначені конститу- 69
ційні положення знайшли своє відображення в Законі України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р.
Така посадова особа для виконання покладених на неї функцій наділена широким комплексом повноважень, зокрема Уповноважений має право:
1) звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;
2) бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;
3) ознайомлюватися з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримувати їх копії, включаючи справи, які знаходяться в судах (ст. 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»).
2.2. Прокурор
Участь у цивільних справах прокурора викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом (ст. 121 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»).
Відповідно до ч. 2 ст. 36і Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва прокурором у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Для здійснення такого представництва прокурор має право звертатися до суду з позовними заявами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.
На відміну від інших органів та осіб яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, ще однією формою участі у цивільному судочинстві прокурора є подання заяви про відкриття виконавчого провадження (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Крім того, законодавець надає право прокурору, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв'язку з винятковими або нововиявленими обставинами, знайомитися з матеріалами справи в суді (ч. 4 ст. 46 ЦПК України). Таким чином, прокурор має право оскаржувати в апеляційному і касаційному порядку судові рішення; подавати скарги про їх перегляд у зв'язку з винятковими обставинами; заяви про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами незалежно від того чи брав він участь у розгляді цивільної справи, чи ні.
Завдання участі прокурора у цивільному процесі визначаються статтями 4, 34 Закону України «Про прокуратуру», основним із яких є: додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановлению судових рішень, що грунтуються на законі.
Прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії цивільного процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили (ст. 35 Закону України «Про прокуратуру»).
Можна виділити два види участі прокурора у цивільному процесі: обов'язкову та факультативну (необов'язкову).
Справи, у яких участь прокурора є обоє 'язковою, визначаються законом. Так, справа про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається з обов'язковою участю прокурора (ч. 2 ст. 281 ЦПК України).
Факультативна участь прокурора передбачає можливість подання ним заяви про захист прав, свобод чи інтересів інших осіб, державних або суспільних інтересів, а також здійснення представництва на будь-якій стадії цивільного процесу за власною ініціативою, однак на підставах, визначених законом. Наприклад, законодавець надає прокурору право на звернення до суду із заявами
71про визнання шлюбу недійсним (ст. 42 СК України), про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК України), про скасування усиновлення чи визнання його недійсним (ст. 240 СК України), про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності (ч. 2 ст. 37 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища) тощо, а також встановлює загальні підстави представництва у суді інтересів громадянина або держави (ч. 2 ст. 36і Закону України «Про прокуратуру»).
Відповідно до ч. 5 ст. 36і Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави представництва у судах, форму його здійснення. Отже, при факультативній участі прокурора у цивільному процесі закон визначає лише загальні її підстави, а прокурор вже самостійно вирішує, в яких конкретних випадках наданим йому правом скористатися і виступити на захист чиїхось прав, свобод або інтересів.