З ДОШКІЛЬНИКАМИ – ШЛЯХ ДО ТВОРЧОСТІ
У статті висвітлені можливості розвитку творчої особистості дошкільника при використанні методів і прийомів ТРВЗ (теорії розв’язання винахідницьких задач) під час навчально-виховного процесу.
Одним з основних завдань дошкільного закладу є забезпечення належних умов для повноцінного й різнобічного розвитку дитини з метою виховання ініціативної, творчої особистості. Це завдання вимагає від вихователя переорієнтування в доборі методів організації різних видів діяльності дітей. Варто перейти від застосування репродуктивних методів до продуктивних (творчих, дослідницьких). В основі такої роботи – реалізація особистісно-орієнтованого підходу до навчання, що базується на любові й повазі до дитини, передбачає звернення до її внутрішнього світу, опору на сили, внутрішній потенціал, розвиток творчої особистості. У цьому допомагає використання прийомів і методів ТРВЗ (Теорії розв’язання винахідницьких задач).
Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» – документ, покликаний сприяти вихованню гармонійної, всебічно розвиненої, творчо активної особистості, закладенню основ її компетентності, формуванню активної життєвої позиції. У цій програмі та інших документах, якими керується сучасний педагог у роботі з дітьми, визначено розвиток креативності як одну з пріоритетних ліній розвитку дошкільника.
Розвиток сучасної дитини, як творчої особистості, передбачає максимальну реалізацію нею своєї активності, самостійності, творчої ініціативи, самобутності, уміння розв’язувати проблеми не за шаблоном, а висувати свої ідеї та гіпотези.
Творчість – найдавніша категорія діяльнісного способу існування людини. Роз’яснення цього поняття можна знайти в давньогрецького філософа Платона ще в 5-6 ст. до н.е.
Ґрунтовні дослідження психології творчості з'явились в кінці XIX – на початку XX століття. Розглядом проблем творчості займались науковці: А.В.Брушлинський, П.К.Енгельмейер, Я.О.Пономарьов, Т.Рібо, О.К.Тихомиров та ін.. Технічний напрям у творчості дослідж ували Г.С.Альтшуллер, С.М.Василейський, Дж . Діксон, які у своїх працях обґрунтували можливість навчання дітей винахідницькій діяльності
Засновником технології Теорії розв’язання винахідницьких Відтак ТРВЗ-технологія, спрямована на виховання та роз виток мислення людини, зацікавила сучасних педагогів іпсихологів, які адаптували її для роботи з дітьми в школах та дошкільних навчальних закладах. Роботи Г.С.Альтшуллера «Алгоритм винаходу» та «Творчість як точна наука» стали основою для становлення педагогіки творчості. Згодом з'явилися спеціальні дослідження (В.А.Бухвалов, Б.Л.Злотін, С.М.Ладошкіна, А.О.Нестеренко, Т.М.Сидорчук, М.Н.Шустерман та ін.), в яких було розроблено систему роботи з упровадження ТРВЗ в освітній процес навчальних закладів різного типу. А.М.Страунінг та О.І.Нікашин адаптували основні положення ТРВЗ для роботи з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку.
Інженер за фахом, М. Шустерман запропонував методику виховання дошкільнят, розробивши систему ігор для розвитку їхньої творчої уяви. Методологія ТРВЗ спрямована на формування в дитини пошукового мислення, яке дає змогу знизити стереотипність, шаблонність думок. Цікавими є прийоми для розвитку уяви, запропоновані педагогом-практиком Л.О.Нестеренко, який пропонував на матеріалі загадок учити дітей
фантазувати, самостійно шукати оригінальні шляхи розв'язання творчих завдань.
Отже, стаття присвячена висвітленню особливостей використання методів ТРВЗ для творчого розвитку дітей дошкільного віку. Дослідження педагогів і психологів показали, що період дошкільного віку є синзитивним для розвитку творчої уяви, уваги, образного мислення. Тому вчити творчості треба з раннього віку, коли мислення ще не є стереотипним, у дитини відсутні усталені звички. Використання методів ТРВЗ-технології
мають допомогти особистості розв’язувати проблеми творчо,ефективно.
Методи ТРВЗ у дошкільному навчальному закладі використовуються під час організації естетичної (образотворчої, музичної), розумової (логічної) та мовленнєвої (придумування Казок та розв’язування казкових завдань) діяльності. Проте найперспективнішим уважаємо напрямок, у якому гармонічно поєднуються всі ці типи для розв’язання життєвих проблем і ситуацій.
ТРВЗ покликана не заміняти основну програму розвитку особистості дошкільника, а максимально збільшувати ефективність її засвоєння.
Вихователь завжди має керуватися інтересами дитини, ураховуючи особливості її різнобічного, повноцінного розвитку.
В організованій пізнавальній діяльності діти не повинні бути пасивними спостерігачами. Вихователь повинен створити умови для розвитку творчості дітей, їх талантів та здібностей. Краще це відбувається під час гри, при знайомстві з предметами і способами їх виготовлення.
Найкраще на творчий розвиток особистості дошкільника впливає гра, оскільки здатна зацікавити малят процесом навчання. Проте обов’язково варто враховувати вікові особливості розвитку дитини. Адже, як відомо, гра є провідною діяльністю дошкільнят. Тому засобами казки і гри, викликавши позитивнее емоційне переживання, легше сформувати в дитини вміння діяти згідно з певними вимогами. Для цього використовуються ігрові ситуації, різнорівневі пізнавальні завдання й запитання. Наприклад, у гості до дітей приходять казкові персонажі, які пропонують дітям цікаві ігри, вправи, історії, створюють проблемні ситуації, що спонукає дітей до дії.
Корисним для використання в роботі з дітьми дошкільного віку вважаємо метод аналогії, який дозволяє об’єднати різнорідні елементи системи, що досліджуємо. Вільям Дж . Гордон визначає два види процесів творчості: неопераційний (некерований), основою якого є інтуїція, натхнення, та операційний (керований), що ґрунтується на використанні різних аналогій. Для творчого процесу важливо навчити дітей перетворювати незвичне на звичне й навпаки, тобто побачити в новій, незвичній ситуації чи проблемі щось знайоме, що розв’язується відомими способами.
Розрізняють кілька видів аналогій: пряму, фантастичну, емпатійну .
У прямій аналогії об’єкт порівнюється з аналогічним об’єктом з іншої галузі, при цьому виявляється схожість їх певних властивостей. Здебільшого її визначають за такими критеріями: аналогія за формою, за кольором, за ситуацією та станом явищ і предметів, за властивостями, а також функціональна та компонентна (структурна) аналогії.
Більш ефективним є використання комплексної аналогії, коли одночасне використання різних видів прямої аналогії призводить до комбінування різних її видів. На цьому побудований метод гірлянд та асоціацій. Вихователь має дотримуватись основної умови, коли кожна нова асоціація добирається до останнього слова. Наприклад: люди – діти – граються
– прогулянка – іграшки – човник – калюжа – калоші – дощ – парасолька – люди. Створення ланцюга слів дозволяє активізувати й розширювати словниковий запас, удосконалювати навички асоціювання.
Застосування фантастичної аналогії допомагає в розв’язанні завдань, коли необхідно піти невідомим шляхом, здолати стереотипи, перенестись в казку. Для такої роботи використовуються різні засоби: чарівні окуляри, фантастичні й казкові герої, подорож у часі. Це є корисним у складанні творчих розповідей, казок із новими героями та незвичайними пригодами, у створенні нових моделей машин; меблів, одягу тощо.
Емпатійна аналогія полягає в ототожненні себе з об’єктом, що розглядається. При цьому дитина вживається в образ об’єкта, намагається відтворити по-своєму його почуття: «Уяви, що ти кущик. Щ о відчуває кущик, у якого ти зламав гілочку?
Чого або кого кущик боїться? Про що мріє ? Хто його друзі?»
Така робота має велике значення не тільки для розвитку творчої уяви, а й для виховання моральних якостей і норм поведінки дитини.
Ігри-заняття з використанням вправ для розвитку діалектичного мислення вчать дітей виявляти суперечливі властивості предметів, явищ , що дозволяє розв'язувати ці протиріччя.
Адже ключ до розвитку творчого мислення – у виявленні та розв'язанні протиріч, яких навколо нас безліч. Для їх виявлення існує спеціальна система ігрових і казкових завдань, яку пропонує Ю.Тамберг. Гра «Добре-погано» базується на положенні про те, що кожен предмет, явище має свої позитивні й негативні боки. Для розгляду обирається будь-який предмет або явище;
гравцям потрібно визначити, що в запропонованому об'єкті є позитивним, а що ні, що «погано», а що «добре». Аналізуємо ознаки за принципами «подобається – не подобається», «зручно – не зручно». Візьмемо для прикладу предмет «цукерка». Її позитивні характеристики: вона смачна, солодка, у гарній, яскравій обгортці; а негативні: якщо їх багато з’їсти, Людина страждає від зубного болю, зникає апетит, людина набирає зайву вагу тощо. Гра «Добре – погано» вчить розмірковувати, розвиває зв’язне мовлення дитини, її уяву, увагу.
Карастоянова Катерина