Вимоги до уроків навчання письма в букварний період
Протягом першого року навчання в учнів мають сформуватися технічні навички письма (уміння користуватися засобами письма, орієнтуватися на сторінці), графічні навички уміння правильно зобразити всі рядкові і великі літери алфавіту), орфографічні навички (уміння записувати без пропусків і замінити літери слова, вимова і написання яких збігається з опорою на звуковий аналіз).
Вчитель, який навчає 6-річних дітей повинен врахувати психофізіологічні особливості дітей цього віку. Недостатня розвиненість і слабка рухливість дрібних м’язів, кисті руки, низька витривалість до навантажень є причиною повільного письма 6-літніх дітей. Складністю є аналіз графічної по елементної будови літери, що виявляється у недописуванні окремих елементів, або додавання зайвих. Частіше трапляються випадки дзеркального відображення літер. Стрімкими є помилки фонетично-графічного характеру на пропуск, заміну і перестановку букв у словах, пов’язаних з недостатньою увагою до звукового і звуко-буквенного аналізу. Навичка письма є систематичною. Вона складається з цілого ряду вмінь, які вимагають спеціальних вправлянь. До них належить: вміння писати вивчені букви з дотримуванням правильного зображання всіх елементів, з’єднувати букви між собою, виконувати звуковий аналіз слова. Звуко-буквенний аналіз слова є вправою підготовчого характеру. Так як весь комплекс виконуваних дій є складним. Розрізна азбука використовується при цьому, як форма, письма.
Робота над звуковою структурою слова має бути складовою частиною всіх уроків письма, як продовження тієї, що була розпочата на уроці читання. Основною одиницею діяльності є склад у формі злиття письма і читання.
Складовий принцип має стати в основі формування графічної навички, що забезпечить каліграфічне і грамотна письма.
Програма навчання грамоти 6-річок. передбачає відставання у виробленні графічних навичок письма. Тому вчитель не повинен добиватися швидкості письма і його синхронності.
У формуванні графічної навички письма є технічні стани, відображені у зошиті з письма:
а) підготовчі вправи на оволодіння, тримати ручку, орієнтуватися ж графічній сітці зошита, координувати рухи вправ, в межах верхньої і нижньої лінії (штрихування і обведення фігур),
б) засвоєння основних елементів літер,
в) письмо окремих рядкових літер які складаються, з елементів, опрацьованих в підготовчий період.
г) засвоєння правил, поєднання букв у склади і слова,
д) відпрацювання плавного ритмічного письма.
З уроку 6-літкам відводиться І5-20 хвилин, на графічні вправи, під кінець року 25хвилин.
У сучасній школі запроваджено простіші накреслення літер, які б при швидшували письмо. Цей шрифт розрахований на рівномірне письмо без натисків кульковою або авторучкою. Спрощення запроваджені для безвідривного письма, яке є непосильні для шестирічок. У процесі запису, складу чи слова дитині легше відірвати перо бід паперу.
Післябукварний період починається після того, як вивчили всі літери.
Діти повинні читати слова з наголосом.
Одним з найголовніших завдань є функція красивого, чіткого, каліграфічного і орфографічного письма. Уміння перекодовувати звуки, мови у букви позначення їх на письмі, уміння запису ваги баз пропусків, роздільне написання слів у реченні, велика буква, м’який знак, я, ю, є.
Основну роль. має. відіграти звуко-буквенний аналіз з застосуванням розрізної азбуки. На уроках письма учні значно уточняють, активізують словниковий запасе такі види письмових робіт:
1) підготовчі вправи – дитина вчиться, аналізувати, графічну будову літери.
Виконуються спочатку на дошці вчителем, у повітрі. При цьому вчитель повинен стояти спиною.
Далі виконуються n-раз з зошиті за зразками букв, накреслених пунктиром. Потім 2-З букви, а далі рядок.
2) вправи, спрямовані на вироблення ритмічного письма у темпі, доступному для учнів (письмо під такт).
Записування з дошки або з букваря. Під час письма учні можуть прогнозувати звуки, які вони позначають буквами. Це проговорювання має носити складний характер.
4) Вибіркове писання – застоcовується для закріплення вивчених літер. Завдання можуть мати такий характер:
а) виписати слова з букваря (буква на початку слова);
б) виписати слова з двох складів;
в) виписати слова у яких буква позначає звук ;
г) виписати імена дітей;
д) записати слова, які відповідають на питання ,,що?”.
5) Письмо літер, складів і найпростіших слів під диктовку.
6) 3апис складів і слів по пам’яті.
7) Вправи на, перевірку.
Письмо літер, складів і найпростіших за звуко-буквеного будовою слів під диктовку. Ці фонетико-графічні диктанти за формою проведений можуть бути попереджувальні пояснювальні і контрольні .
Запис складів і слів по пам’яті Учні спочатку читають склад на дошці, називають звуки, які входять до нього складу, потім він закривається, а учні записують. Після запису склад відкривається, учні звіряють записане в зошиті із зразком, поданим на дошці рукописний шрифтом. Подібним чином виконується і запис слів з пам’яті
Вправи на перевірку виконаних записів. Цьому вмінню вчитель повинен приділити особливу пильну увагу. Вже в період навчання грамоти учні повинні навчитися зіставляти із зразком свої записи виконані у процесі як списування, так і інших видів роботи з письма. Учитель показує, як треба здійснювати самоконтроль, промовляючи слова за складами, звіряючи їх із зразком на дошці, в підручнику чи на картці. Від цього вміння значною мірою залежатиме грамотність учнів на наступних етапах навчання.
До уроків навчання грамоти ставляться загально-дидактичні і спеціальні методичні вимоги.
Загально-дидактичні вимоги:
а) виховний характер уроку, чіткість виховної мети: які моральні якості будуть розвиватися на даному уроці;
б) чіткість навчальної мети уроку: що нового діти дізнаються, чого навчаються, які навички і вміння будуть розвиватися, яка стадія розвитку цих умінь і навичок, який буде рівень їх пізнавальної активності, мислення, який буде етап вивчення теми і т. ін.;
в) наступність і перспективність уроку, його зв’язок із попередніми і наступними уроками, його місце серед уроків з даної теми, з даного розділу програми;
г) розмаїття методичних засобів і прийомів роботи, варіативність роботи над матеріалом, залежність вибору методичних засобів від характеру матеріалу і завдань навчання, доступність методики – її цікавий та ігровий характер;
г) диференційований та індивідуальний підхід до учнів у процесі уроку; наявність зворотного зв'язку (від учнів - до вчителя) на всіх етапах уроку;
д) навчання учнів прийомів розумової праці (,,вчити учитися”), тим умінням, які є необхідною умовою успішного навчання в школі;
є) обов’язкові також й інші дидактичні вимоги – науковість, доступність матеріалу і т. ін.
Спеціальні (методичні) вимоги:
а) обов’язковою умовою будь-якого уроку рідної мови є турбота вчителя про мовленнєве середовище: на уроці має звучати правильне, виразне, образне, точне, логічне мовлення; панувати атмосфера культури мовлення. Усе, що використовується на уроці, має бути зразковим і за формою, і за змістом. Кожний урок має виховувати ,,мовне чуття”, любов до рідної мови, до живого, яскравого, виразного слова;
б) на кожному уроці, як читання, так і письма, обов’язково повинна мати місце робота з розвитку мовлення учнів: збагачення, уточнення і активізація словника, складання і аналіз речень, робота над словосполученням, усні висловлювання, переказ, читання напам’ять, драматизація і т. ін.; часто ці види роботи переплітаються з іншими – зі звуковим аналізом і синтезом, із читанням, письмом і т. ін.;
в) на кожному уроці читання і письма необхідними елементами повинні виступати різноманітні прийоми звукового і буквеного аналізу і синтезу – підготовка до читання або, що важливо, письма, а також самостійні вправи;
г) безпосередня робота для формування умінь і навичок читання і письма повинна займати приблизно 2/3 уроку за часом (у поняття ,,читання” входить підготовча робота перед читанням, а також аналіз змісту прочитаного; це можна сказати і про поняття ,,письмо”);
д) на кожному уроці читання і письма має використовуватися матеріал для зразка – додаткові тексти для усної роботи: уривки з творів поетів, письменників української і зарубіжної літератури, фольклорні твори;
е) уроки читання і письма складають нерозривну єдність: урок читання готує учнів до уроку письма, а урок письма є продовженням попереднього уроку читання, тобто реалізується принцип наступності і перспективності.
Загальна структура уроку опрацювання нової букви має відповідати сформульованій темі, наприклад: ,,Звуки [р], [р'], позначення їх буквою ,,ер””, тобто у ній повинен відображатися провідний принцип аналітико-синтетичного методу навчання грамоти – від звука до букви.