РОЗДІЛ 1.Теоретичні основи інтерактивних технологій: сутність, види

Кафедра педагогіки і методики

Викладання історії та суспільних дисциплін

Інтерактивний урок – особливий тип уроку в школі

Курсова робота з педагогіки

Студента 42 групи

Лутошкіна Григорія

Науковий керівник:

Кандидат педагогічних наук, доцент

Завада Тетяна Олексіївна

Чернігів-2014

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1.Теоретичні основи інтерактивних технологій: сутність, види.

РОЗДІЛ 2.Методика інтерактивних технологій, їх особливості застосування на уроках історії……………………

РОЗДІЛ 3.Використання інтерактивних методів виховання в навчально-виховному процесі (фрагменти уроків з історії)

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………

ВСТУП

Головною метою української системи освіти, згідно з Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті, є створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування поколінь, здатних навчатися впродовж життя, формування й розвиток цінностей громадянського суспільства.

Удосконалення підходів до організації навчання посилюється інтеграційними процесами в Європі та необхідністю підвищення професіоналізму вчителя у використанні інноваційних педагогічних технологій .

Спрямування навчально-виховного процесу на формування духовності особистості, розкриття загальнолюдських цінностей їх професійна орієнтація стало головною стратегією педагогічної діяльності творчо працюючих викладачів вищої школи.

Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії розвитку критичного мислення. Завдання цієї стратегії полягає у «пробудженні свідомості», коли молода людина усвідомлює реалії, що оточують її, і шукає шляхи розв’язання проблем. Такий підхід співзвучний концепції особистісно-орієнтованого навчання і нерозривно пов’язаний із застосуванням активних та інтерактивних технологій. Для успішного впровадження технологій розвивального навчання, вчителю необхідно пам’ятати, що уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес до самостійного мислення та дій. Тому дуже важливо на початку заняття створити позитивну психологічну атмосферу, яка сприятиме розвитку особистості. Дітей потрібно вразити, здивувати, зацікавити та інтригувати [1, с.2].

Існує велика кількість інтерактивних технологій навчання - проблемна лекція, парадоксальна лекція, евристична бесіда, пошукова робота, розв’язання ситуаційних задач, колективно групове навчання, що можуть бути використані на різних етапах уроку: під час первинного оволодіння знаннями, під час закріплення й удосконалення, під час формування вмінь та навичок. Їх можна застосовувати також як фрагмент заняття для досягнення певної мети або ж проводити цілий урок з використанням окремої технології [3, c.9].

Актуальність теми дослідження. Сьогодні головна мета середньої загальноосвітньої школи - сприяти розумовому, моральному, емоційному і фізичному розвитку особистості, використовуючи різні для цього методи навчання, зокрема нетрадиційні методи. Вчителям досить важко розібратися з класифікацією, видами та методикою використання інтерактивних методів. Дана курсова робота аналізує знання з вищезазначених проблем і допомогає їх систематизувати і узагальнити.

Характеристика проблеми. Нетрадиційні методи навчання дають можливість не тільки підняти інтерес учнів до досліджуваного предмета, а й розвивати їх творчу самостійність, навчати роботі з різними джерелами знань.

Метод навчання - поняття досить складне і неоднозначне. Досі вчені, які займаються цією проблемою, не прийшли до єдиного розуміння та тлумачення суті цієї педагогічної категорії . І справа не в тому , що цій проблемі приділялося недостатньо уваги. Проблема полягає в багатогранності цього поняття. У перекладі з грецької methodos означає «шлях дослідження , теорія», інакше - спосіб досягнення будь-якої мети або вирішення конкретного завдання [1, c.34].

При написанні даної курсової роботи, автор користувався працями багатьох дослідників, зокрема І. Ф. Харламова, який розуміє під методами навчання « способи навчальної роботи вчителя і організації навчально- пізнавальної діяльності учнів за рішенням різних дидактичних завдань , спрямованих на оволодіння досліджуваним матеріалом».

Нетрадиційні методи навчання інтенсивно впроваджуються в навчання тому, що вони спонукають учнів до активної розумової і практичної діяльності у процесі оволодіння навчальним матеріалом [11,c.53].

Зокрема такі дослідники як Литвиненко Є.А. та Рибальський В.І. вважають, що інтерактивні методи навчання використовуються для тренування та розвитку творчого мислення учнів, формування в них відповідних практичних умінь та навичок. Вони стимулюють і підвищують інтерес до занять, активізують та загострюють сприймання навчального матеріалу. Ляудіс В.Я. вважає щоінтерактивні методи використовуються "з метою спрямованого формування різних видів пізнавальної діяльності та форм мислення". Наприклад, нетрадиційна навчальна система Д. Б. Ельконіна ( В. В. Давидова)передбачає повної відмови від звичного , традиційного способу викладання, що вельми проблематично для вчителів немолодих, а сиситема Н.Б.Істоміної набагато гнучкіша: по-перше, ця методика формує і розвиває всі розумові операції (класифікацію, аналогію, узагальнення; творчі здібності учнів); а головне забезпечує самостійність мислення дітей в емоційно сприятливій атмосфері.

Про інтерактивні технології писали і такі дослідники як Годкевич Л. [3], Гейко І. [4], Кларин М. [7], Комар О. [10], Крамаренко С. [9] та інші.

Курсова робота присвячена дослідженню інтерактивних методів навчання як методів, що сприяють розвитку пізнавальної активності учнів.

У центрі дослідження курсової роботи є інтерактивний урок історії, його місце у сучасному освітньому процесі.

Об’єктом дослідження є інтерактивний урок з історії.

Предметом дослідження є інтерактивні методі навчання, що застосовуються для підвищення пізнавальної активності на уроках історії.

Метою курсової роботи є проведення аналізу інтерактивних методів та можливостей їх застосування на уроках історії.

Для досягнення мети була поставлені завдання:

- проаналізувати інтерактивні методи навчання;

- з’ясувати основні фактори, що впливають на ефективність застосування інтерактивних методів навчання на уроках історії;

- розглянути структуру та методику інтерактивного навчання.

Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1.Теоретичні основи інтерактивних технологій: сутність, види.

Зважаючи на бурхливий розвиток, поглиблення суспільних відносин, у сучасній педагогіці активно починається процес впровадження інтерактивних форм навчання, що відповідають вимогам сучасної педагогіки. Так, використовуючи активний спосіб навчання, учні мають можливість удосконалювати методи та організаційні форми навчально-пізнавальної діяльності в усіх ланках навчального процесу.

Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Тому впровадження інтерактивних форм навчання є важливим етапом у підвищенні ефективності уроку історії. На таких уроках активізується процес особистісно-орієнтованого навчання й унеможливлюють домінування одного учасника навчального процесу над іншим.

Процес навчання – це не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини та її активної участі в цьому процесі тому пояснення й демонстрація самі по собі ніколи не дадуть справжніх стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання. В останні роки у вітчизняній школі все частіше практикується використання інтерактивних технологій з метою всебічного розвитку особистості та підвищення загальної якості навчально-виховного процесу.

Сучасна педагогіка найкраще відповідає принципам гуманізації та демократизації та співробітництва між учителем та учнем і спрямована на розв’язання найважливіших навчальних і життєвих проблем. При такому підході учень є співавтором уроку, а головна стратегія вчителя полягає у виявленні його індивідуальних здібностей і нахилів та створення сприятливих умов для подальшого їх розвитку. Кожен із школярів - яскрава особистість, яка характеризує особа індивідуальним рівнем інтелектуального розвитку і стилем уміння (сприймання, запам’ятовування, дослідження).

Взаємодія вчителя та учнів здійснюється у формі педагогічного спілкування, що розглядається як рівно активна взаємодія - діалог. Діалектика педагогічного спілкування - міжсуб'єктна взаємодія - це розвиток процесів уподібнення та відокремлення суб'єктів спілкування і спонукає учасників до особистісного розвитку, персоналізації.

Слово «інтерактив» має походження з англійської мови від слова «іntегасі», де «іntег» - взаємний, «асі» - діяти. Таким чином, «інтерактивний» означає «здатний до взаємодії, діалогу». Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [10, c.5].

Поняття «активні методи» з'явилося у вітчизняній і зарубіжній педагогіці у 20-30 роках XX століття, але звернулися до них лише у 60-х рр. з появою педагогіки співробітництва, основою якої були активні методи співпраці усіх учасників навчального процесу. І лише у 70-х рр. активне навчання посіло одне із головних місць серед інших методів навчання та почали широко використовуватися у середній та вищій школах.

Активними методами навчання вважається методи, які стимулюють пізнавальну діяльність тих, кого навчаємо, будуються насамперед на діалозі, передбачають вільний обмін думок з педагогічних проблем.

Слово «інтерактив» можна витлумачити так: спосіб вести бесіду, діалог з ким-небудь. Таке тлумачення дає змогу говорити про інтерактивне навчання як діалогічне.

З-поміж запропонованої сьогодні великої кількості інноваційних технологій викладачі визначають переваги роботи зі школярами у режимі інтерактивну, який найбільш повно забезпечує благополучні умови розвитку учня набуття ним в процесі вивчення історії професійних якостей, засвоєння методів викладання і навчання, всебічно реалізує його природний потенціал і виховує особистість, здатну до самовдосконалення, яка вміє використовувати одержані знання для творчого розв'язання проблем, критично мислить, прагне реалізувати себе.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це взаємонавчання, де всі його учасники є рівноправними, рівнозначними суб’єктами пізнавальної діяльності. Особливості організації полягають у тому, що під час навчання відбувається моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Таким чином і вчитель і учні є суб’єктами навчання. Основний принцип інтеракції: постійна взаємодія усіх його учасників між собою, їхня співпраця, спілкування, співтворчість [12, c.5].

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою, учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Таким чином спілкування спонукає його учасників до розвитку особистості та персоналізації. На уроках, де застосовуються інтерактивні методи навчання педагог виступає організатором навчального процесу [7, c.17].

Інтерактивні технології навчання включають в себе чітко спланований результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, а також розумові і навчальні умови й процедури, за допомогою яких можна досягти поставлених завдань. І найголовніше, навіть в умовах реформування системи освіти в Україні - переходу до кредитно-модульної системи навчання - актуальним залишається питання організації такого навчання, яке б створило сприятливі умови для розвитку та самореалізації особистості .

Проте, варто зазначити про те, що інтерактивні методи навчання розраховані на тих учнів, що можуть працювати самостійно і лише в окремих випадках можуть звертатися до вчителя за допомогою. Саме тому, коли учні застосовують інтерактивні вправи на уроках історії, вони засвоюють знання та вміння, що будуть потрібні їм у всіх сферах життя [6, c.170].

Інтерактивні технології базуються на постійній активності взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це спільне навчання, тісна взаємодія в міні-колективі (групи, ланці, команді), коли і учні, і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання.

Відсутність єдиної концепції щодо викладання і учіння педагог використовує своєрідне розігрування педагогічних ситуацій. Така методика сприяє набуттю професійних якостей, досвіду в студентів.

Ігрові заняття відбуваються за період від одного заняття до тривалого часу (творчого завдання), наприклад, складання плану виховної роботи класним керівником, з врахуванням регіону, віку учнів, традицій шкільного колективу тощо.

Проте, при застосування інтерактивних технологій на уроках історії, потрібно пам’ятати, що інтерактивна взаємодія учнів потребує певної зміни всього життя у класі, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога, для того, щоб інтерактивний урок дійсно пройшов на високому рівні.

Інтерактивні методи навчання на уроках історії потрібно запроваджувати поступово, починаючи від простих, таких як робота у парах, малих групах. Таким чином в учні поступово будуть набувати навичок спілкування, вільно висловлювати свою думку, вести дискусію та переконувати у правильності власної думки.

Для ефективного заснування інтерактивного навчання необхідно старанно планувати роботу таким чином, щоб дати завдання учням для попередньої підготовки (виконати, прочитати, продумати). Під час інтерактивних вправ потрібно надавати учням час подумати над завданнями, щоб вони сприйняли їх усвідомлено, а не на механічному рівні.

Щоб інтерактивні уроки історії мали результат, а не перетворювалися на гру, вчитель перш за все повинен точно продумати урок, завдання, різноманітні вправи, які виконуватимуть учні.

Найбільш поширеними формами інтерактивного навчання, які забезпечують створення сприятливої творчої атмосфери, психологічного комфорту на уроці, зацікавленості кожного учня у навчанні, є самостійна, індивідуальна робота, робота в парах, малих групах, ділові, рольові, інтелектуальні ігри, уроки-дискусії, інтерактивні вправи такі як: «мозкова атака» або «мозковий штурм», технологія «мікрофон», «мозаїка», «карусель» тощо .

На уроках історії під час застосування інтерактивних вправ, створюються навчальні ситуації, які стають підґрунтям для формування в учнів пізнавальних інтересів, зацікавленості у навчанні, у самостійному вирішенні навчальних проблем. Педагогічне спілкування набуває характеру співробітництва у зв’язку з чим, кожний учень має можливість висловлювати власну думку, зайняти певну позицію в обговоренні того чи іншого проблемного питання. Колективні, групові, бригадні форми роботи дозволяють учням розкрити свої здібності, вчасно отримати необхідну допомогу у навчанні від викладача, інших учнів.

Таким чином організація та проведення ігрової вправи вимагає як зусиль вчителя так і учня у тому числі.

Для ефективного застосування інтерактивних методів вчитель має ретельно заздалегідь продумати хід проведення інтерактивного уроку, а саме:

* планувати зміст і хід заняття (мету, завдання, час, засоби проведення

інтерактивної вправи);

*підібрати правильний навчальний матеріал для уроку;

*розробити спеціальну шкалу оцінювання досягнень учнів.

Можна зробити висновок про те , що сучасний підхід до навчання, орієнтація освіти на результат потребує зламу стереотипів як у плануванні уроку, організації пізнавальної діяльності учнів, так і в оцінюванні навчальних досягнень учнів. Такі вимоги потребують нової практики навчання, ґрунтовних теоретичних напрацювань. Такі завдання сучасної освіти здатні розв’язати інтерактивні методи навчання.

Наши рекомендации