Основні вимоги до курсових робіт
Методичні вказівки щодо написання курсових робіт з навчальної дисциплін
- організація та методика масової оздоровчої фізичної культури
- організація туристичної роботи
- організація та методика викладання предмету «Захист Вітчизни»
На 2014-2015 навчальний рік
Освітньо-кваліфікаційний рівень «Спеціаліст»
(форма навчання: денна, заочна)
галузь знань 0102 Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини
спеціальність 7.01020101 Фізичне виховання*
Миколаїв - 2015
Методичні вказівки щодо написання курсових робіт з навчальної дисциплін для студентів V курсу за напрямом підготовки - спеціаліст, спеціальності 7.01020101 “Фізичне виховання”*.
„___” ________, 200__.- __ с.
Укладач:
Литвиненко Ольга Михайлівна, кандидат педагогічних наук, доцент.
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри фізичної культури та спорту.
Протокол № ___ від “____”________________2015 р.
Завідувач кафедри _____________ Тупєєв Ю.В.
© ________________, 20____
© ________________, 20____
ЗМІСТ
| ВСТУП…………………………………………………………………….. | |
| 1. Основні вимоги до курсових робіт | |
| 1.1 Загальні вимоги …………………………………………… | |
| 1.2 Правила оформлення | |
| 1.3. Нумерація | |
| 1.4 Посилання | |
| 1.5 Вимоги до змісту роботи | |
| 2. Захист та критерії оцінювання курсових робіт | |
| 3. Методика написання курсових робіт | |
| Додаток А Зразок оформлення титульного аркуша роботи | |
| Додаток Б Зразок оформлення змісту роботи | |
| Додаток В Оформлення списку літератури | |
| Додаток Г Критерії оцінювання курсової роботи | |
| 4. Тематика курсових робіт з предмету | |
| 4.1 Тематика курсових робіт з предмету «Організаційно-туристична робота» | |
| 4.2 Тематика курсових робіт з предмету «Організаційно-туристична робота» | |
| 4.3 Тематика курсових робіт з предмету «Організація та методика викладання предмету «Захист Вітчизни» |
В С Т У П
Навчання у виші включає різні форми роботи: слухання лекцій, робота на практичних, семінарських, лабораторних заняттях, підготовка доповідей і рефератів, виконання курсових і дипломних робіт. Написання наукових робіт посідає одне із важливих місць у підготовці конкурентоспроможних фахівців. Курсова робота є складовою навчального плану зі спеціальності 7.01020101 “Фізичне виховання”* передбачено виконання курсових робіт з дисциплін «Організація та методика масової фізичної культури» та «Організаційно-туристична роботи»
Під час написання курсової роботи виявляється загальна мовознавча підготовка студента, його творча ініціатива, вміння самостійно систематизувати, аналізувати, узагальнювати мовні факти. Студент вчиться здійснювати критичний аналіз літератури, її конспектування, цитування, збирання і класифікування власного фактичного матеріалу та його аналізу в аспектах, передбачених планом. У процесі написання курсової роботи студент повинен оволодіти навичками наукового пошуку, відбором матеріалу, який необхідний для розкриття теми роботи, його використання, узагальнення та аналізу. Наукова новизна не є обов’язковою для курсової роботи, проте елементи самостійного дослідження піднімають її рівень.
Остаточно оформлена робота здається на перевірку за два тижні до закінчення семестру. Науковий керівник пише рецензію на курсове дослідження. Захист курсової роботи відбувається під час екзаменаційної сесії, приймається комісією у складі 2-3-х осіб. Студент стисло (протягом 5 хвилин) викладає завдання, яке перед ним стояло, пояснює його реалізацію в процесі роботи. Особливо важливо з'ясувати, що нового вніс автор у вивчення теми, які джерела і літературу використав, до яких висновків дійшов.
Навчальним Тематика наукової роботи визначається кафедрою теорії та методики фізичного виховання відповідає навчальним програмам.
Курсова робота – самостійне навчально-наукове дослідження студента з певного курсу або з окремих розділів, спрямоване на вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту.
Метою наукової роботи є поглиблене вивчення знань, отриманих під час навчання, їх закріплення та узагальнення. Курсова робота дає можливість
виявити рівень спеціальної та наукової підготовки студента, його здатність застосовувати отримані знання у процесі науково-дослідної роботи. У результаті виконання курсової роботи формуються первинні навички та вміння проведення наукових досліджень. При цьому зміст курсової роботи повинен висвітлювати проблеми фізичного виховання різних груп населення.
Курсові роботи за змістом можуть бути:
· теоретичного характеру, виконані на основі аналітичного збору літературних даних;
· емпіричного характеру, виконані на основі аналізу передового досвіду роботи спеціалістів фізичної культури й спорту, власного досвіду студента, документів планування, обліку і звітності, які відображають навчально-тренувальний та виховний процеси;
· експериментальні, виконані на основі власних досліджень;
· конструктивного характеру – виготовлення приборів, наочних посібників, тренажерів, макетів з описанням їх ефективності в експерименті.
Студенти, які виявили здібності до науково-дослідної роботи та навчалися на “відмінно” і “добре”, можуть бути рекомендовані до навчання в магістратурі, аспірантурі.
Основні вимоги до курсових робіт
Загальні вимоги:
1. Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати змісту роботи, вказувати на мету дослідження і його завершеність.
2. Під час написання роботи студент повинен обов'язково посилатися на документи, авторські наукові або публіцистичні праці і опубліковані чи не опубліковані джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати (цитування, цифровий матеріал тощо).
3. У роботі необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результати дослідження, уникати загальних слів, тавтологій.
4. Загальний обсяг курсової роботи – 25-30 сторінок. До загальної кількості сторінок не входять додатки, список використаної літератури, таблиці та рисунки, які за обсягом займають сторінку, хоча їх також нумерують.
Правила оформлення
Курсова робота друкується машинописним способом, за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу стандартного (формату А-4 (210 х 297 мм) комп’ютерного тексту без переносів;
- поля: ліве – 3,0 см, праве – 1,5 см, зверху та знизу – 2,0 см;
- абзац: – 1,25 см;
- шрифт: Times New Roman, розмір шрифту 14.
- міжрядковий інтервал – 1,5, до тридцяти рядків на сторінці;
- мова– українська.
Робота виконується державною мовою й охайно оформлюється. Аркуші обов'язково переплітаються або брошуруються в папці.
Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи, назви розділів пишуться великим літерами без лапок. Заголовки підрозділів пишуться з маленької літери з абзацу. Крапка в кінці заголовка не ставиться.
Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, параграфів, пунктів, таблиць подають арабськими цифрами без знака №. Нумерація сторінок починається з третьої сторінки. Титульну сторінку та зміст враховують, але не нумерують. Номери ставляться посередині верхнього поля аркуша арабськими цифрами. Слово сторінка не пишеться, біля цифр ніяких позначок не ставлять. Підрозділи (параграфи) нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: ''2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, карта і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці або в додатках. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею.
Посилання
Посилання в тексті оформлюються квадратними дужками згідно з нумерацією списку використаної літератури, наприклад: [1, с. 35], де перший знак – порядковий номер за списком, другий – номер цитованої сторінки, наприклад:
За словами Е. Сепіра, «мова не існує поза культурою, тобто поза соціально успадкованою сукупністю практичних навичок і ідей, що характеризують наш спосіб життя» [2, с. 185].
У результаті стали хрестоматійними твердження про те, що до дієприслівника безпосередньо чи опосередковано приєднують підрядні частини різного значення [9, с. 115–125]. На всі таблиці, ілюстрації тощо, які містяться в додатках, також повинні бути відповідні посилання в тексті роботи, наприклад:
Контроль при цьому виконує такі функції (рис. 2.5).
Порівняльна характеристика представлена в табл.2.6.
Види інтерактивних методів (див. додаток А, табл. 2)
Вимоги до змісту роботи
Титульний аркуш роботи містить найменування міністерства, якому підпорядкований навчальний заклад (Міністерство освіти і науки України); назву вищого навчального закладу (Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського); назву кафедри, де виконана робота (кафедра теорії та методики фізичного виховання); курс, групу, факультет, прізвище, ім'я, по батькові автора; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника, місто і рік виконання роботи (див. додаток А).
Зміст подається на початку роботи. Він має містити всі складові частини роботи: вступ, найменування та номери початкових сторінок усіх розділів (глав), підпунктів (параграфів) (якщо останні є), висновки, список використаних джерел та літератури, додатки (див. додаток Б). Розділи (глави) змісту, як правило, відображають певний період розвитку досліджуваного явища, підрозділи та підпункти – етапи (складові частини) цього періоду або певні компоненти досліджуваного явища в певний період.
Вступ – це початкова змістова частина роботи. Обсяг не повинен перевищувати 10% дослідження. У вступі зазначають актуальність теми, зміст основних термінів, огляд літератури, історію питання, предмет та об’єкт дослідження, мету, завдання, методи та прийоми, теоретичне та практичне значення роботи, указують структуру роботи.
Актуальність – це суть проблеми, яка виникає тоді, коли попередні дослідники не змогли пояснити щойно виявлені факти.
Зміст основних термінів – тлумачення ключових термінів за допомогою посилань на конкретні словники чи наукові праці.
Ступінь вивчення теми – огляд літератури, критичний її аналіз, виділення суттєвого, оцінювання того, що привернуло увагу дослідників, але не стало об’єктом їхнього аналізу.
Предмет дослідження – це явище, обране для вивчення, яке зумовлює проблемну ситуацію.
Об’єкт дослідження – це матеріал, який безпосередньо аналізують, систематизують, опрацьовують у роботі і на основі опису якого роблять відповідні висновки.
Мета – це запланований кінцевий результат, якого прагне досягти дослідник у процесі виконання дослідження.
Завдання – це проміжний результат, якого планує досягти дослідник на конкретних етапах виконання роботи. Кожному із завдань може відповідати певна змістова частина – розділ, параграф.
Методи дослідження – це основні шляхи, прийоми розв’язання проблеми.
Теоретичне та практичне значення роботи – спроба осмислити, систематизувати певні явища, дослідити закономірності і тенденції їх функціонування, можливості використати здобуті результати в практичній діяльності.
Джерельна база – це носії фактичного матеріалу, який послужив базою для дослідження.
Обов’язковим компонентом вступу є критичний огляд літератури з обраної теми, в якому дається аналіз наукових праць попередників, визначаються основні напрями й проблематика у вивченні теми. Критичний огляд можна продовжити в основній частині. Необхідно дбати, щоб опис не був суто описовим, студент повинен вміти вступати в дискусії з іншими дослідниками, виробивши свою власну концепцію.
Наприкінці вступу бажано вказати структуру роботи, тобто перелік її основних змістових частин.
Основна частина роботи складається з розділів ( підрозділів, пунктів, підпунктів, якщо потрібно). Кожний розділ починається з нової сторінки і має заголовок.
У розділах викладається зміст теми, результати досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розкриття теми чи розробку проблеми.
У кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки роботи від другорядних подробиць. Для підтвердження висловлених думок у тексті основної частини широко використовують цитати, посилання на праці науковців. Велика кількість посилань на праці інших дослідників – позитивна риса наукової роботи, хоча їх обсяг не повинен перевищувати 30% загального обсягу текстової частини. Використані цитати можна оформити так: Науковець Філатов стверджує: «», Як зауважує науковець Філатов: «», Науковець Філатов зауважує, що…
При цитуванні слід дотримуватись таких правил:
1. Цитату не скорочувати, а подавати повністю.
2. Цитату беруть у лапки і відповідно нумерують згідно з правилами бібліографічного опису друкованих праць.
3. Повторно цитуючи цитату можна подати – Там само – С. 25. Скорочення у цитатах позначають за допомогою трьох крапок.
В основному тексті курсової роботи обов’язково повинні бути посилання на опрацьовані літературні джерела. Цитати можуть бути двох видів: прямі (дослівний виклад уривка оригінального тексту, який береться в лапки) і непрямі (переказ думок автора своїми словами, який в лапки не береться). У кожному випадку після цитати у квадратних дужках слід вказати, звідки її взято: [2, c. 45], де 2 – номер книги у списку літератури, а 45 – номер сторінки у цій книзі, з якої було переписано цитату.
Наприклад:
Герман Літц вбачав мету виховання в тому, щоб «зробити з довіреної нам молоді людей здорових та сильних тілом і душею, з урівноваженим самостійним характером, ясним, точним і бистрим мисленням, теплим почуттям, енергійною й мужньою волею і з ґрунтовною практичною і художньою підготовкою до життя» [2, с. 234]. Натомість Роберт Зейдель, визначаючи мету виховання, не наводить конкретних рис особистості, а робить акцент на гармонійному поєднанні природних обдарувань і нахилів людини [1, с. 281].
Висновки– це завершальна частина курсової роботи, в якій узагальнено викладають результати наукового дослідження – 10% від загального обсягу роботи. У висновках коротко оцінюють стан вивчення питання (проблеми), підбивають підсумки дослідження (які нумеруються, або виділяються абзацами), висловлюють рекомендації щодо подальшої розробки теми чи впровадження результатів дослідження в практику. Найважливіша вимога до висновків – їх стислість і ґрунтовність, у них не варто повторювати зміст вступу, основних частин. У висновках не повинно бути цитат і посилань на праці науковців,бо це ж узагальнення.
Висновки мають містити основні узагальнення теоретичної та практичної складових курсової роботи та відповідати меті та завданням дослідження, визначеним у вступі (показати, чи досягнуто мету, які завдання виконано, які ні і чому).
Список використаних джерел та літератури.Бібліографічний апарат роботи повинен бути виконаний згідно з останніми вимогами Держстандарту (приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел та літератури подано у додатку В).
Список використаних джерел та літератури повинен складатися не менше ніж з 15 джерел, повинен бути складений у алфавітному порядку відповідно до загальних вимог (зразок додається).
Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках. Додатки можуть містити:
- анкети, за якими проводилося письмове опитування;
- перелік питань, за якими проводилися бесіда чи інтерв’ю;
- учнівські роботи;
- плани-конспекти уроків чи сценарії виховних заходів відповідно до теми дослідження;
- таблиці допоміжних цифрових даних;
- ілюстрації, малюнки, фотографії тощо.
Додаток повинен мати заголовок, надрукований у верхньому рядку сторінки. Над заголовком посередині рядка друкується слово «Додаток_» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г,Є,І,І,Й,0,Ч,Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. ін.
2. Захист та критерії оцінювання курсових робіт. При оцінці змісту виступу студента беруться до уваги переконливість його тверджень, логічність викладу, мовлення, ґрунтовність відповідей на запитання присутніх і зауваження наукового керівника.
За результатами захисту курсової роботи виставляється оцінка, яка заноситься до екзаменаційної відомості та залікової книжки (див. додаток Г).
Оцінка “відмінно” виставляється за умови:
- відповідності змісту роботи темі дослідження;
- правильного оформлення наукового апарату дослідження;
- глибокого аналізу наукової літератури та авторських висновків;
- якісно підготовлених практичних розробок; - успішного виконання дослідницьких завдань;
- дотримання всіх вимог щодо технічного й естетичного оформлення роботи орфографічному стандарту;
- вдалої презентації роботи при захисті.
Оцінка “добре” виставляється при наявності незначних недоліків у виконанні теоретичних і практичних завдань роботи та її оформленні .
Оцінка “задовільно” виставляється при наявності суттєвих недоліків у виконанні теоретичних і практичних частин роботи, окремих недоліків у її оформленні.
Оцінка “незадовільно” виставляється при повній невідповідності вимогам щодо обсягу, оформлення та викладу змісту роботи. Захищена курсова робота зберігається на кафедрі протягом одного року.
3. Методика написання курсових робіт. Передусім слід ознайомитися з тематикою курсових робіт, запропонованою кафедрою, і обрати тему майбутньої роботи. Студент може запропонувати тему, не включену в цю тематику. Після затвердження теми й наукового керівника, студент консультується з керівником з питань написання роботи і приступає до її підготовки.
Перш за все необхідно скласти попередній план майбутньої роботи. З цією метою слід провести бібліографічний пошук, виявити опубліковані праці, які стосуються обраної теми. Починати бібліографічний пошук раціонально з бібліотечних каталогів. Для тематичного пошуку використовуються систематичні каталоги, в яких опис книг розміщується у відповідності з їхнім змістом за галузями знань.
В алфавітному каталозі, який має кожна бібліотека, легко виявляються праці наукових колективів і авторів, відомих своїм внеском у розробку теми, а також видання їм присвячені.
Після попереднього знайомства з літературою складають план роботи, тобто перелік найважливіших питань, які будуть розкриватися автором. Складання плану є важливим моментом, оскільки вдало складений план значною мірою полегшує дослідження і написання роботи.
Підготовлений студентом план обговорюється з науковим керівником, уточнюється і є для студента ніби компасом, який не дозволяє йому заплутатись у матеріалі, «потонути» в ньому. В подальшому план може удосконалюватись, оскільки в ході написання роботи виникають певні корективи, пов'язані з розширенням чи скороченням матеріалу, з приведенням його до оптимальних пропорцій, уточненням формулювань тощо.
Після цього приступають до опрацювання літератури, збору і оформлення матеріалу. Працюючи над літературою слід особливо уважно відбирати ті розділи, параграфи, сторінки, які безпосередньо стосуються обраної теми. Важливо їх глибоко опрацювати, зробити відповідні виписки з них. Робити виписки можна різними способами: виписки в зошиті, виписки на картках або окремих листах (з одного боку). Кожна виписка повинна супроводжуватись ясними і точними відомостями про джерело, з якого вона взята, якщо це книга – про автора, її заголовок, рік і місце видання, сторінки. Якщо виписується матеріал із журнальної або газетної статті, необхідно вказати номер і рік видання журналу, сторінку, а для газети – дату. Зверху картки слід коротко вказати, про що йде мова в цьому тексті. Виписані цитати слід брати в лапки, щоб відрізнити їх від власного викладення прочитаного тексту. Якщо в книгах зустрічається компактний матеріал, який значною мірою може бути використаний у роботі, тоді, по можливості, роблять ксерокопії окремих сторінок. На ксерокопії зазначаються відомості про автора, заголовок книги, при необхідності – розділу. Виписки на картках або окремих листах (з одного боку) відкривають широкі можливості сортування, класифікації, розміщення зібраного матеріалу.
Таким чином, сукупність ксерокопій, виписок на картках або окремих листках з конкретної теми дає дослідникові первинний, чорновий варіант задуманої роботи. Далі потрібно тільки приступити до літературного оформлення цього розрізненого матеріалу, зробити плавні переходи між окремими його частинами. При літературному оформленні праці одночасно використовуються як ксерокопії, виписки, так і текст книг з закладками. Щоб писати таким способом, потрібно попередньо добре оволодіти літературою і джерелами, постійно пам'ятати їх загальний зміст.
Окрім виписок та ксерокопій дуже корисними є вирізки із газет, які слід зберігати в теках, розподіляючи за відповідними тематичними розділами. На кожній вирізці вказувати назву газети, її дату і сторінку.
Збір і оформлення матеріалу з обраної теми – це є не механічний, а творчий процес, в ході якого уже відбувається початковий етап створення праці, її контури все ясніше вимальовуються в уяві автора. Наступним етапом роботи над обраною темою є літературне оформлення дослідження (написання тексту роботи). На етапі написання роботи слід чітко розподіляти намічений її обсяг по окремих підрозділах робочого плану. Розподіл обсягу праці по підрозділах значною мірою залежить від самої теми, її значення, вивченості і наявності відповідних матеріалів. При написанні роботи автор повинен давати системний виклад теми, пропорційно розкривати її компоненти. Зібраний матеріал, навіть згрупований по окремих питаннях, підрозділах необхідно викласти в одному стилі, послідовно, переконливо. До того ж потрібно звернути увагу на науковість стилю викладення матеріалу. Часто молоді дослідники, використовуючи науково-популярну літературу, запозичують популярний стиль викладення матеріалу.
Слід мати на увазі, що курсова робота є різновидом наукової праці, відповідно й стиль викладення має бути науковим, а не популярним. Розкриття теми повинно бути чітким, послідовним, цілеспрямованим. Слід остерігатися введення у виклад матеріалу дрібниць і навіть значних фактів, якщо вони не стосуються теми, хоча й можуть бути вельми цікавими. Дослідження має бути самостійним і завершеним. Завершальним етапом роботи є підбиття підсумків дослідження, формулювання висновків, узагальнення і пояснення фактичного матеріалу, винесення рекомендацій.
Виконану роботу (чорновий варіант) подають науковому керівнику. Потім її доопрацьовують, враховуючи зауваження і побажання. Після доопрацювання текст передруковують і подають на кафедру науковому керівнику.
Додаток А