Органи дерЖавної влади та органи місцевого самоврядування
Органами державної впади відповідно до ст. 1 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» від ЗО червня 1999 р. є органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації), Верховна Рада України та її апарат, Рахункова палата, Президент України тощо.
У визначених законом випадках органи державної влади можуть подавати до суду заяви на захист прав, свобод та інтересів інших осіб, суспільних чи державних інтересів. Так, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, Державний комітет України по нагляду за охороною праці, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та їх органи на місцях можуть подавати позовні заяви про стягнення коштів та відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушень законодавства про надра (ч. З ст. 64 Кодексу України
про надра); державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції - про визнання правочинів недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних підприємствами, установами, організаціями та громадянами за такими правочинами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 p.); спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - про захист прав споживачів (ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів») тощо.
Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські, районні, обласні ради та їх виконавчі органи. Крім того, сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції (ст. 140 Конституції України).
Зазначені органи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів окремих осіб, брати участь у розгляді цивільних справ, вступати у цивільний процес для дачі певних висновків.
Так, органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі подавати до суду позови про захист прав споживачів (ст. 10і Закону України «Про захист прав споживачів»).
Крім того, відповідно до п. 1.3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88 виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад є органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування.
Можна назвати такі повноваження органів опіки та піклування у цивільному процесі. Зокрема вони:
1) подають до суду заяви про обмеження цивільної дієздатності
73фізичної особи та визнання фізичної особи недієздатною (ст. 237 ЦПК України), визнання шлюбу недійсним у випадках, встановлених ст. 42 СК України, позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК України), скасування усиновлення чи визнання його недійсним (ст. 240 СК України);
2) обов'язково беруть участь у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною (ч. 1 ст. 240 ЦПК України), надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ч. 1 ст. 244 ЦПК України), усиновлення дитини (ч. 1 ст. 254 ЦПК України), а також при вирішенні питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ч. 2 ст. 374 ЦПК України). Крім того, участь органів опіки та піклування є обов'язковою при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним (ч. 4 ст. 19 СК України);
3) подають суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України), як-от про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини (ч. 2 ст. 253 ЦПК України).
Крім зазначених вище форм участі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть брати участь у цивільному процесі в особливій, передбаченій лише для них формі - для подання висновків на виконання своїх повноважень.
У такій формі участь цих органів буває двох видів: обов'язковою та факультативною. Обоє 'язковою участь органів державної влади та органів місцевого самоврядування для подання висновків є у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне; факультативною - якщо вони беруть участь у справі за власною ініціативою (ч. З ст. 45 ЦПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 46 ЦПК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які беруть участь у справі для подання висновку, мають процесуальні права та обоє 'язки
осіб, які беруть участь у справі (ст. 27 ЦПК України), а також мають право висловити свою думку щодо вирішення справи по суті. Висновок органів державної влади, органів місцевого самоврядування не є обов'язковим для суду. Проте він має важливе значення для правильного вирішення справи, тому відхилення його судом повинне бути мотивованим.