Тема 1. Соціальна робота як вид суспільної діяльності та навчальна дисципліна. Історія розвитку соціальної роботи в Україні

Соціальна робота, суб’єкти та об’єкти соціальної роботи, функції соціальної роботи, рівні соціальної роботи, міждисциплінарні зв’язки.

1. З якого часу в нашій країні соціальну роботу визнано як професію?

на початку 90-х рр. ХХ ст.
на початку 70-х рр. ХХ ст.
на початку 90-х рр. ХІХ ст.
на початку 80-х рр. ХХ ст.

2. З наведених визначень дефініції „соціальна робота” оберіть те, що належить А.Й. Капській.

Особливий вид діяльності, метою якого є задоволення соціально гарантованих та особистісних інтересів різних груп населення, створення умов, що сприяють відновленню чи покращенню здатності людей до соціального функціонування;
Вплив професіоналів, громадськості та соціальних інститутів на суспільство шляхом формування і реалізації соціальної політики, спрямованої на створення сприятливих умов життєдіяльності кожної людини і сім’ї;
Професійна діяльність, пов’язана з використанням соціологічних, психологічних, педагогічних методів і прийомів для розв’язання індивідуальних та соціальних проблем;
Професійна діяльність з надання допомоги індивідам, групам і спільнотам, посилення чи відновлення їх здатності до соціального функціонування та створення сприятливих соціальних умов для досягнення цих цілей.

3. Співвіднесіть визначення дефініції „соціальна робота” до її автора.

1. О.І. Холостова; А. Це професійна або волонтерська діяльність, яка впливає на особистість із метою надання допомоги їй у самовиявленні;
2. Л.Г. Коваль, І.Д. Звєрєва; Б. Вплив професіоналів, громадськості та соціальних інститутів на суспільство шляхом формування і реалізації соціальної політики, спрямованої на створення сприятливих умов життєдіяльності кожної людини і сім’ї;
3. А.Й. Капська; В. Професійна діяльність, пов’язана з використанням соціологічних, психологічних, педагогічних методів і прийомів для розв'язання індивідуальних та соціальних проблем;
4. Національна асоціація соціальних працівників США. Г. Особливий вид діяльності, метою якого є задоволення соціально гарантованих та особистісних інтересів різних груп населення, створення умов, що сприяють відновленню чи покращенню здатності людей до соціального функціонування;
  Д. Професійна діяльність з надання допомоги індивідам, групам і спільнотам, посилення чи відновлення їх здатності до соціального функціонування та створення сприятливих соціальних умов для досягнення цих цілей.

4. У якому році було відкрито в Амстердамі перший у світі інститут соціальних працівників?

1970;
2001;
1899;
1991.

5. ................. – це державні, громадські організації, фізичні особи, що реалізують соціальну політику та надають соціальну допомогу різним категоріям населення.

6. Співвіднесіть інституції до відповідних міністерств, яким вони підпорядковуються.

Міністерства: Інституції:
А. Міністерство праці та соціальної політики; 1.Територіальні центри обслуговування пенсіонерів та одиноких непра­цездатних громадян;
Б. Міністерство охорони здоров’я; 2. Відділення соціальної допомоги;
В. Державний комітет у справах сім’ї та молоді; 3. Заклади охорони здоров’я;
Г. Міністерство освіти; 4. Український державний центр соціальних служб для молоді (УДЦССМ), обласні, міські та районні центри соціальних служб для молоді;
Д. Міністерство внутрішніх справ; 5. Дитячі оздоровчі табори;
Е. Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. 6. Вищі та середні спеціальні медичні заклади освіти;
  7. Мережа обласних та міських управлінь та районних відділів соціаль­ного захисту;
  8. Дитячі будинки-інтернати;
  9. Школи-інтернати для дітей-сиріт;
  10. Державна служба зайнятості (мережа центрів зайнятості);
  12. Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів;
  13. Спеціальні будинки-інтернати;
  14. Психоневрологічні інтернати;
  15. Пансіонати для ветеранів;
  16. Протезно-ортопедичні заводи;
  17. Заклади спеціальної освіти.
  18. Дошкільні заклади;
  19. Середні заклади освіти;
  20. Вищі заклади освіти різних рівнів акредитації;
  21. Спеціалізовані школи-інтернати (для дітей з різними видами захворю­вань та дітей, які мають складнощі в навчанні);
  22. Професійно-технічні заклади освіти;
  23. Виховно-трудові колонії;
  24. Спеціалізовані приймальники-розподільники для неповнолітніх.

7. ..................... – окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги та підтримки в процесі їх соціалізації.

8. Співвіднесіть функції соціального педагога і соціального пра­цівника до їх визначень.

Функції: Визначень:
1. Організаторська; А. Прогнозування і програмування процесів соці­ального розвитку мікрорайону і конкретного мікросоціуму, діяльності тих інститутів, які беруть участь у соціальному формуванні особистості;
2. Прогностична; Б. Залучення добровільних по­мічників і населення мікрорайону до соціальної праці та відпочинку, ділових та особистісних контактів, поширення інформації і налагодження взаємодії різних соціальних інсти­тутів у роботі з клієнтом;
3. Попереджувально-профілактична та соціально-терапевтична; В. Використання арсеналу правових норм для захисту прав та інтересів клієнтів, сприяння у застосу­ванні заходів державного примусу та реалізації юридичної відповідальності щодо осіб, які чинять протиправні дії;
4. Організаційно-комунікативна; Г. Організація тієї чи іншої діяльності, вплив на зміст дозвілля, допомога у працевлаштуванні, професійній орієнтації і адаптації, координаційна діяльність підліткових і молодіжних об’єднань, організаторська робота у встанов­ленні взаємозв’язків клієнта з медичними, освітніми, культур­ними, спортивними, правовими закладами, товариствами і благодійними організаціями;
5. Охоронно-захисна. Д. Соціальний педагог і соціальний працівник передбачають і приводять у дію механізми запобігання й подолання негатив­них впливів у соціально-правовому, юридичному та психоло­гічному плані, організовують соціотерапевтичну допомогу, за­безпечують захист прав людини у суспільстві, допомагають підліткам і молоді в період соціального і професійного визна­чення.

9. Залежно від масштабності соціальної роботи її функції можуть бути реалізовані на .........., ................., .............. та ............... рівнях.

10. ................... рівень соціальної роботи характеризується залученням добровільних помічників (волонтерів) до участі у вирішенні різноманітних соціальних проблем як державними, так і громадськими організаціями.

11. Об’єктом теорії соціальної роботи є соціальні явища, процеси та відносини, а її предметом – ..................................

12. Соціальна робота як наука тісно пов’язана з такими науками, як.....................

13. Соціальна політика у широкому розумінні це:

рішення та заходи, що стосуються всіх сторін життя членів суспільства;
різноманітні напрямами в сфері соціального захисту населення: сімейна соціальна політика, молодіжна політика, соціальна політика щодо людей з обмеженими функціональними можливостями, політика соціального захисту людей похилого віку;
складова внутрішньої політики держави, яка реалізується у соціальних програмах і в практиці регулювання відносин у суспільстві в інтересах основних соціальних груп населення;
це дії держави, спрямовані на розв’язання проблем, що існують у суспільстві, та встановлення рівноваги між становищем різних соціальних груп.

14. У соціальній роботі як професійній діяльності розрізняють три рівні:– –;–

1. Макрорівень А. Соціальні програми регіонального, місцевого рівня і за місцем проживання;
2. Мезорівень Б. Соціальна робота з клієнтом;
3. Мікрорівень В. Соціальна робота з сім’єю або групою клієнтів;
  Г. Соціальна політика.

15. Співвіднесіть напрямки суспільної допомоги, що існували за часів Київської русі із формами її надання.

Напрямки суспільної допомоги: Форми надання допомоги:
1. Княже піклування; А. Утримання монастирів, лікарень, бо­гаділень і прийом подорожуючих;
2. Цековно-монастирська допомога; Б. Надання допомоги калі­кам, убогим; надання матеріальної допомоги; виховання та пере­виховання, позики грішми, хлібом, на­сінням; допомагали у придбанні земель; будували притулки; збирали борги і роздавали гроші нужденним;
3. Приходська допомога; В. Час­тина соціально необхідної культури поведінки християнина;
4. Милостиня. Г. Роздача продуктів, грошей, інших предметів пер­шої необхідності, проведення бенкетів, на які могли прийти бідні і голодні, та викуп полонених, споряджали вози із харчами.

16. Наведені події поставте у логічній послідовності їх здійснення.

1. Написання Ярославом Мудрим „Руської правди”; 2. Князь Олег уклав із греками договір про ви­куп полонених; 3. про викуп полонених договір заключив князь Ігор; 4. прийняття князем Володимиром у Уставу.

17. Через лікарні і притулки церкви і монастирі вико­нували такі функції:

забезпечення неімущих (переважно однора­зова милостиня у вигляді натуральних продуктів);
навчання ре­меслам;
лікування і контроль поведінки в соціальному оточенні;
надання допомоги хворим;
догляд за помираючими та їх похо­вання;
виховання;
навчання;
будівництво житла.

18. Головними мотивами соціальної діяльності в Київській Русі були:

морально-релігійні спонукання;
громадянські спонукання;
національно-політичні спонукання;
особистісні спонукання.

19. До національно-самобутніх форм суспільної допомоги українського народу в ХШ-ХУШ ст. відносять:

1. міське самоврядування; 3. спілки, кооперативи, цехи;
2. філантропіни; 4. братства, козацьке самоуправління.

20. Найвідомішими вітчизняними меценатами ХІХ - поч. ХХ ст. вважають:

Т. Шевченка, І.Франка, Л.Українку, М.Драгоманова;
С.Шацького, А.Макаренка, Н.Крупську;
М.Терещенка. Л.Бродського, Т.Ханенка, М.Дегтярьова;
М.Грушевського, І.Огієнка, В.Винниченка, С.Русову.

21. Для координації заходів щодо соціальної підтримки населення у 1949 р. організовується:

1. Міністерство праці; 3. Міністерство народної освіти;
2. Міністерство соціального забезпечення; 4. Міністерство охорони здоров’я.

22. У 1930-ті роки державним соціальним забезпеченням користувались лише се­ляни – учасники війни, інваліди і жертви терору військового пе­ріоду. Допомога іншим категоріям реалізовувалась шляхом:

надання допомоги інвалідам, сиротам, бідноті, сім’ям червоноармійців позиками, пільгами, обробкою їх землі;
..................
.....................
правового захисту інтересів малоімущих сільських верств населення при збиранні податків, відпуску будматеріалів, земель­ них наділів.

23. Одним із важливих напрямків діяльності державних органів соціального забезпечення у 20-30- ті ХХ ст. роки в УРСР була боротьба з:

1. правопорушеннями; 3. дитячою безпритульністю;
2. експлуатацією трудящих; 4. спекуляцією.

24. Співвіднесіть документи у сфері соціального захисту до заходів, що ними визначалися.

Документи: Заходи:
1. „Про запроваджен­ня адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям”; А. Визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а та­кож соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадян­ського права на працю;
2. Закон України „Про зайнятість населення”; Б. Ним затверджено Положення про умови і порядок надання адресної соціальної допомоги;
3. Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в країні”; В. Змінив підхід держави до фінансо­вої підтримки громадян України, передбачалося, що він сприя­тиме розширенню сфери застосування адресної соціальної допо­моги на більшу кількість сімей, оскільки фінансова допомога буде призначатись виходячи не із статусу людини, а із доходу всієї сім’ї;
4. Закон „Про державну соціальну допомогу малозабезпе­ченим сім’ям”. Г. На його підставі організову­ється система центрів соціальних служб для молоді (ЦССМ).

25. Українська асоціація педагогів і соціальних працівників утворена у:

1. квітні 1991 р. 3. 5 вересня 1992 р.
2. 7 серпня 1992 р. 4. квітні 1990 р.

26.Соціально-педагогічна діяльність як професія в Україні офіційно зареєстрована у:

1. квітні 1991 р.; 3. у 2000 р.;
2. травні 1992 р.; 4. 23 вересня 1990 р.

27. Хто був автором „Руської правди” – першого письмового руського зведення законів?

Ярослав Мудрий;
Володимир Мономах;
Єпифаній Славинецький;
Йов Борецький.

28. Хто першим звернувся до проблеми професійного жебрацтва?

Ярослав Мудрий;
Володимир Мономах;
Єпифаній Славинецький;
Йов Борецький.

29. Хто заснував у Києві перше училище для дівчат?

Ярослав Мудрий;
Софія Русова;
Ганна Всеволодівна;
Леся Українка.

Тема 2. Основні поняття і категорії соціальної роботи

Понятійний апарат, явище, поняття, термін, термінологія, категорія, група понять і категорій соціальної роботи, соціум, соціальне середовище, соціальні відносини, соціалізація, соціальне виховання, соціальна активність, соціальна діяльність, соціальна реабілітація, соціальна адаптація, соціальний захист, соціальний інститут, соціальне інспектування, соціальна діагностика, соціальний педагог, соціальний працівник, соціальне обслуговування, соціальна профілактика, соціальне страхування, соціальний супровід, доброчинність, волонтерський рух.

1. ………………. – це сукупність понять, категорій і термінів, які дозволяють в узагальненій формі відобразити явища, що вивчаються певною наукою, а також зв’язки між ними шляхом фіксації їх істотних ознак та закономірностей.

2. Поставте слова у відповідності до визначень.

Категорія; А Якщо поняття влаштовує більшість дослідників, стає сталим, його називають...........;
Поняття.; Б Це найважливіші, ключові поняття будь-якої науки, що становлять основу її понятійного апарату;
Термін. В Це відображення в узагальненій формі явищ і подій дійсності, зв'язків між ними шляхом фіксації їх загальних і специфічних ознак та якостей.

3. У соціальній роботі розрізняють два рівні понять:

первинні і вторинні;
первинні і теоретичні;
теоретичні і практичні;
галузеві й міжгалузеві.

4. Поняття і категорії соціальної роботи об’єднують у групи:

поняття, які відображають змістовий аспект;
поняття, що відбивають технологічний аспект;
первинні і вторинні;
поняття, що характеризують якісний стан соціальної роботи.

5. Згрупуйте поняття у 3 групи.

Групи понять: Поняття:
А. Запозичені; 1. Соціальний педагог;
Б. Загальні; 2. Соціальний працівник;
В. Специфічні. 3. Соціальне обслуговування;
  4. Соціальна профілактика;
  5. Соціум;
  6. Соціальне середовище;
  7. Соціальні відносини;
  8. Соціалізація;
  9. Соціальне виховання;
  10. Соціальна активність;
  11. Соціальне страхування;
  12. Соціальний супровід;
  13. Доброчинність;
  14. Волонтерський рух;
  15. Соціальна діяльність;
  16. Соціальна реабілітація;
  17. Соціальна адаптація;
  18. Соціальний захист;
  19. Соціальний інститут;
  20. Соціальне інспектування;
  21. Соціальна діагностика.

6. Соціальне середовище класифікують за:

1. видом спільноти; 5. віком;
2. видом групи; 6. емоційним ставленням;
3. формуючим впливом; 7. соціальною спрямованістю;
4. способом впливу на форму свідомості; 8. ступенем контактів.

7. Які групи понять та категорій виділяють з метою впорядкування їх багаточисельності:

первинні та теоретичні;
запозичені, загальні, специфічні;
загальні, конкретні;
прості й складні.

8. Які існують фактори соціалізації:

мегафактори, макрофактори, мезофактори, мікрофактори;
макрофактори, мікрофактори;
прямі та опосередковані;
запозичені, загальні, специфічні.

9. На яких рівнях проводиться профілактична робота з клієнтом.

первинному та вторинному;
загальному, спеціальному;
особистісному, сімейному, соціальному;
початковому та кінцевому.

10. ................... – фахівець, діяльність якого спрямована на надання допомоги людині, сім’ї або групі осіб, що потрапили у складну життєву ситуацію, шляхом інформування, консультування, організації різних форм підтримки та обслуговування хворих чи одиноких людей.

11. Співвіднесіть види соціалізації до їх розуміння.

Види соціалізації: Їх розуміння:
1. Стихійна соціалізація; А. Має на меті створення в суспільстві певних економічних, законодавчих і інших передумов, які впливають на розвиток та життєвий шлях особистості;
2. Відносно спрямована соціалізація; Б. Це процес спеціально організованої передачі соціального досвіду особистості та розвитку її потенційних можливостей, який здійснюється в різних державних і недержавних організаціях (школа, позашкільні заклади, дитячі та молодіжні орга­нізації тощо;
3. Соціально контрольована соціалізація. В. Відбувається внаслідок впливу на особистість різноманітних, спеціально не створюваних обста­вин суспільного життя.

12. Для соціальної роботи важливим є поділ процесу соціалізації на три основні етапи................................

13. ................. – втрата особистістю якостей, необхідних для повноцінної життєдіяльності в суспільстві; порушення нормального ходу соціалізації індивіда, втрата або деформація важливих функцій особистості.

14. Розрізняють види соціальної активності:

1. трудова; 4. політична;
2. громадсько-політична; 5. у сфері дозвілля;
3. виховна; 6. у сфері культури та побуту.

15 .................– система заходів, спрямованих на відновлення людиною втрачених професійно важливих якостей, необхідних для повернення її до трудової діяльності в тій сфері, яка найбільшою мірою відповідає її індивідуальним можливостям. У її процесі, як правило, відбувається розвиток професійно важливих якостей та умінь в іншій сфері діяльності, відмінній від тієї, в якій раніше працювала людина.

16. Розрізняють види соціальної адаптації: ...........................

17. Співвіднесіть види соціальної допомоги до їх розуміння:

Види соціальної допомоги: Їх розуміння:
1. Матеріальна допомога; А. Різні форми медичного обслуговування, гарантованих державою; благодійна діяльність недержавних органів; допомога, спрямована на реабілітацію інвалідів;
2. Медико-соціальна допомога; Б. Матеріальне забезпечення у разі тимчасової чи постійної непрацездатності, безкоштовне забезпечення одягом, продуктами харчування та іншими речами, окремі виплати в системі соціального забезпечення;
3. Психолого-педагогічна допомога. В. Коригування, виправлення психологічних вад, виявлення та зміна поведінкових і діяльнісних моделей особистості, вироблення навичок самодопомоги.

18. У сучасній практиці розрізняють ............, ..........., ......... профілактику.

19. Профілактична робота може проводитись на кількох рівнях:

1. особистісному; 4.індивідуальному;
2. сімейному; 5.виховному;
3. груповому; 6. соціальному.

20. Волонтери керуються такими............................: визнають право на закріплення за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їхньої расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, відповідного соціального та матеріального становища; поважають гідність і культуру всіх людей; надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або організовано в дусі партнерства і братерства; визнають рівну важливість особистих і колективних потреб, сприяють їх
колективному забезпеченню; ставлять перед собою мету перетворити волонтерство в елемент особистого процвітання, набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи для цього ініціативу і творчість людей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем; стимулюють почуття відповідальності, заохочують сімейну, колективну і міжнародну солідарність.

Тема 3. Закономірності та принципи соціальної роботи. Нормативно-правова база соціальної роботи

Закономірності та принципи соціальної роботи, групи принципів; класифікація соціальних норм; форми права, рівні закономірностей соціальної роботи; цінності; державний закон; підзаконні нормативно-правові акти; правовий звичай; правовий прецедент; нормативно-правовий договір.

1. Основною закономірністю соціальної роботи є:

взаємозв’язок соціальних процесів у суспільстві, соціальної політики держави і змісту соціальної роботи серед населення;
закономірності функціонування і розвитку суб’єкта соціальної роботи;
відповідність повноважень і відповідальності фахівця із соціальної роботи;
закономірності функціонування і розвитку об’єкта соціальної роботи.

2. Закономірності соціальної роботи поділяють на ........................

3. Співвіднесіть групи принципів соціальної ро­боти до їх пояснень.

Групи принципів: Пояснення:
1. Методологічні (загально-філософські); А. Виражають вимоги, зумовлені залежністю зміс­ту і спрямованості соціальної роботи від соціальної політики держави;
2. Соціально-політичні; Б. Дозволяють здійснювати успішне втілення заходів, спрямованих на соціальний захист населення, багато в чому ви­значається дотриманням у соціальній роботі;
3. Організаційно-розподільні (організаційно-діяльнісні); В. Вони віддзеркалюють вимоги до вибору засобів і способів психолого-педагогічного впливу на клієнтів соціальних служб, необхідність ураху­вання індивідуальних характеристик при здійсненні будь-яких соціально-техно­логічних процедур;
4. Психолого-педагогічні; Г. Ви­значають основні правила діяльності в сфері надання соціальних послуг різним категоріям населення;
5. Специфічні (інструментальні). Д. Лежать в основі всіх наук про суспільство, людину і механізми їх взаємодії.

4. У принципі ............. основне завдання у розв’язанні своїх проблем покладається безпосередньо на клієнта.

5. ..................... – загальні правила поведінки, що склалися у суспільстві у процесі історичного розвитку.

6. Соціальний праців­ник (педагог) у своїй професійній діяльності використовує класифікацію соціальних норм:

за суб’єктами, носіями норм;
за сферою діяльності;
за змістом;
за місцем у нормативно-ціннісній ієрархії;
за формою утворення і фіксації;
за масштабом застосування;
за способом забезпечення;
за функціями;
за ступенем усталеності.

7. Правознавство виділяє форми права:

правовий звичай;
закон;
правовий прецедент;
нормативно-правовий договір;
постанову;
нормативно-правовий акт.

8. Наведені документи поставте у логічній послідовності їх прийняття.

1. Конституція України ; 2. „Загальна декларація прав людини”; 3. „Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права”; 4. „Постанова про приєднання України до Факультативного протоколу до Пакту про громадянські та політичні права” ; 5. Закон „Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод люди­ни”; 6. „Європейська соціальна хартія” ;

9. На які рівні, на думку Є.І. Холостової, поділяються закономірності соціальної роботи:

організаційно-управлінський та контактний;
теоретичний і прикладний;
індивідуальний і груповий;
4. функціонування і розвитку суб’єкта соціальної роботи.

10. .................... – це істотні, стійкі й повторювані зв’язки, що виявляються у взаємодії суб’єкта та об’єкта соціальної роботи та обумовлюють характер і спрямованість її впливу на розвиток конкретних соціальних явищ, про­цесів, відносин.

11. .............. – це ос­новні вихідні положення, найважливіші структурні елементи логічних форм наукової теорії й основних правил емпіричної діяльності в сфері соціальної роботи.

12. Соціологи розрізняють наступні цінності:

загальні і специфічні;
існуючі, наявні, наприклад, робота, сім’я, добробут тощо;
цільові, наприклад, ідеали, цілі, бажання;
обов’язкові, наприклад, норми, ролі, настанови.

13. Співвіднесіть групи правових норм до їх наповнення.

1. За функціональною роллю в механізмі правового регулювання: А. Конституційні, адміністративні, норми цивільного, трудового, кримінального, земельного, фінансового, екологічного, процесуального права тощо;
2. За предметом правового регулювання, або залежно від галузі права; Б. Імперативні (владні приписи), диспозитивні (автономні), заохочувальні (сти­мулюючі), рекомендаційні, закріплювальні (констатуючі право);
3. За методом правового регулювання; В. Норми представницьких органів державної влади, референдумів, глави держа­ви (Президента), органів державного управління, громадських об’єднань, органів місцевого самоврядування тощо;
4. За формою вираження припису правових норм, або залежно від встанов­лення і реалізації юридичних прав та обов’язків; Г. Первинні, відправні та вторинні (доповню вальні; норми-правила поведінки і діяльності людей та інших суб’єктів; загальні та спеціальні;
5. За суб’єктами правотворчості. Д. Правомочні, зобов’язувальні, заборонні, караючі.

14. Співвіднесіть поняття до їх визначень.

Поняття: Визначення:
1. Правовий звичай; А. Це юридичний документ, який приймається ор­ганами державної влади або суб’єктами, що уповноважені державою, має формаль­но визначений, загальнообов’язковий характер та охороняється державною владою від порушень. Це основна, а іноді єдина форма права, що існує в багатьох держа­вах, у тому числі і в Україні;
2. Правовий прецедент; Б. Це рішення суду чи адміністрації, прийняте щодо кон­кретної справи, яка розглядалася вперше та яка мала загальнообов’язковий харак­тер для розв’язання наступних аналогічних справ. Він поділяється на судовий чи адміністративний, залежно від того, хто приймав це рішення;
3. Нормативно-правовий договір; В. Це така форма права, за якої два і більше суб’єктів суспільних відносин домовились про взаємні права та обов’язки з еконо­мічних, політичних і будь-яких інших соціальних проблем, уклали між собою уго­ду або договір в усній чи письмовій формі;
4. Нормативно-правовий акт. Г. Це історично зумовлене неписане правило поведінки і ді­яльності людей, яке ввійшло у звичку в результаті багаторазового застосування в суспільстві протягом тривалого часу.

15. ........... – це нормативно-правовий акт, який приймається вищими представницькими органами державної влади (парламентом) або всім народом на загальнонародних референду­мах (віче, зборах) в особливому порядку, який виражає потреби та інтереси біль­шості або всього народу, має найвищу юридичну силу по відношенню до інших нормативних актів, є загальнообов’язковим для всього населення і держави, охоро­няється державною владою і спрямований на регулювання найважливіших еконо­мічних, політичних, моральних та інших соціальних відносин, а також на охорону матеріальних і духовних цінностей суспільства.

16. Усі закони, які існують в Україні, поділяються залежно від суб’єктів їх видан­ня на види................, ........................, .......................

17. .............................. класифікують за суб’єк­тами видання та юридичною силою:

§ Укази і постанови Верховної Ради України, Президії.

§ Укази і розпорядження Президента.

§ Декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України.

§ Накази, інструкції та положення міністерств і держкомітетів.

§ Накази і розпорядження держадміністрації області, району, міста.

§ Акти колишнього Президента СРСР, Ради Міністрів СРСР.

§ Підзаконні (рішення, постанови ВР АРК, РМ АРК) нормативно-правові акти автономної Республіки Крим.

§ Міжнародні договори, укладені Україною і ратифіковані Верховною Радою України згідно з Законом „Про дію міжнародних договорів на території України” від 10.12.1991р.

§ Інші підзаконні нормативні акти.

18. Що являє собою принцип клієнтоцентризму:

вплив на клієнта засобами масової інформації;
визнання пріоритету прав клієнта в усіх випадках;
необхідність формувати специфічні погляди і ставлення до клієнта;
контингент людей, яких захищає суспільство, має бути суворо обмежений тими категоріями населення, які цілком або частково позбавлені здат­ності до праці чи самозабезпечення.

19. Конституція України прийнята:

24. 08. 1991 р.
28. 06. 1996 р.
01. 09. 1936 р.
11.09.1968 р.

20. В якому році прийнято закон „Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини”:

Наши рекомендации