Правознавства. особливості підготовки, побудови та

проведення уроків учителем у середній школі. Уроки,

запозичені у ВНЗ (лекція, семінар, урок-практикум,

диспут, конференція, урок-екскурсія)

Важливу роль у підвищенні пізнавальної активності учнів, роз­витку в них умінь та навичок самостійної роботи відіграє правиль­ний вибір типу уроку, що якнайкраще спрямував би зусилля шко­лярів на вивчення й осмислення правознавчого матеріалу, сприяв би організації їхньої діяльності на творчому рівні. У дидактичній та методичній літературі існують різні варіанти типології уроків. Най­більш поширеною у практиці викладання шкільних дисциплін є класифікація знань за ланками навчального процесу: подання нового матеріалу, його закріплення, повторення, перевірка знань та комбіновані уроки. Не заперечуючи теоретичного і практичного зна­чення цієї типології, слід зазначити, що з неї випадають такі ха­рактерні для старшої школи уроки, як лекції, семінари, заняття ла­бораторного типу тощо.

Враховуючи особливості курсу та специфіку навчального процесу у старших класах загальноосвітньої школи, цілком можливим і до­цільним є групування уроків, в основу якого покладено характер діяльності вчителя та учнів на уроці. Відомо, що вчитель на уроці виконує дві основні функції: інформаційну - виступає головним джерелом інформації, та управлінську - організовує діяльність учнів щодо засвоєння навчального матеріалу, формування вмінь та на­вичок. Характер діяльності учнів на уроці визначається роботою учителя та переважанням у ній однієї із зазначених функцій. Тобто якщо в роботі вчителя переважатиме виклад навчального матеріалу, самостійна робота учнів залишатиметься обмеженою, хоча і скеровуватиметься учителем за допомогою відповідних мето­дичних засобів. І навпаки, коли вчитель організовує самостійну роботу учнів над іншими джерелами інформації, їхня діяльність за змістом, тривалістю в часі та формами буде значно більшою та ефек­тивнішою. При групуванні уроків за характером діяльності вчителя та учнів виділяють такі їх типи: уроки подання нових знань учи­телем (шкільні лекції); заняття лабораторного типу, семінари; повторювально-узагальнюючі уроки; підсумкові співбесіди, залікові уроки.

Зважаючи на особливості курсу правознавства, його понятійний характер, значну частину уроків із цього предмета доцільно прово­дити у вигляді шкільних лекцій. Переказ великого за обсягом та складного за змістом нового матеріалу при обмеженості навчального часу може здійснюватися лише шляхом подання нових знань. До того ж курс насичений великою кількістю понять, які вимагають чіткого формування та виявлення взаємозв'язків, переконливої та емоційної конкретизації теоретичних положень. Уроки-лекції (уро­ки викладу нових знань) характеризуються таким співвідношенням діяльності вчителя та учнів. Учитель протягом 30-35 хвилин подає новий матеріал, виступаючи як джерело інформації і засто­совуючи методи лекції, розповіді, бесіди, показу тощо. Меншою мі­рою (10 хв.) він організовує діяльність учнів на репродуктивному і частково пошуковому рівнях та активізує цілеспрямоване сприй­няття пізнавальної інформації при розгляді законодавчих актів Ук­раїни. Діяльність учнів на уроці детермінована роботою вчителя і включає елементи колективної бесіди (що активізує не всіх шко­лярів), елементи нотування у зошити тощо. А тривалість самостій­ної роботи учнів обмежена кількома хвилинами, оскільки основну частину уроку займає усний виклад інформації.

З метою розвитку пізнавальної самостійності учнів, закріплення у них умінь та навичок роботи з різними джерелами окремі уроки з вивчення нового матеріалу курсу правознавства варто проводити як уроки лабораторного типу (практикуми). На уроках цього типу під керівництвом учителя йде колективна та індивідуальна робота учнів над текстами нормативних актів, підручниками, довідковою літературою. Результати індивідуальної роботи обговорюються ко­лективно (іноді складаються спільний план, конспект, таблиця, що відбивають зведений варіант підсумків виконаної роботи). Слід зауважити, що, плануючи лабораторний урок, учитель має врахо­вувати змістовну доступність джерел, якими користується учень, та вміння, застосовані під час самостійної роботи.

На початку уроку вчитель оголошує тему і план, характеризує джерела, з якими працюватимуть учні, дає точний і якісний інс­труктаж щодо змісту завдання, яке має бути виконане протягом уро­ку або певного часу. Усвідомивши суть завдання, учні визначають шляхи його виконання і протягом 25-35 хвилин самостійно пра­цюють з документами. Наприкінці заняття результати індивідуаль­ної роботи обговорюються, з-поміж робіт обираються найбільш вда­лі. Вчитель має оцінити роботу не лише з огляду на якість виконання, а й стосовно розкриття теми.

Уроки лабораторного типу - один із важливих шляхів реалізації пізнавального навчання. Протягом самостійної (індивідуальної) ро­боти щодо здобуття знань процес розвитку вмінь та навичок іде на­багато інтенсивніше, ніж на уроках-лекціях, де учні лише фрагментарне включаються в активну роботу. Під час проведення лабораторних занять можлива індивідуальна допомога тим школярам, що не встигають.

Важливу роль в активізації пізнавальної діяльності учнів, на­бутті ними навичок постійного засвоєння знань відіграють уроки-семінари. Основна увага при їх підготовці зосереджується на попе­редній самостійній роботі учнів із вивчення нового матеріалу. Для уроків-семінарів характерні такі особливості: попереднє (за 2-3 тижні) оголошення вчителем теми і плану уроку, рекомендування джерел, їхня характеристика; самостійна домашня робота школя­рів над запропонованими джерелами, які розкривають зміст уроку за основними пунктами плану; поглиблене (іноді з елементами дос­лідження) розроблення учнями окремих питань за рекомендацією вчителя. Безпосередньо на семінарі відбувається обговорення під­готовлених виступів та відповідей на запитання, які ставляться в процесі заняття викладачем та учнями. Велику роль при цьому віді­грає вступне та заключне слово вчителя. Йому належить спрямо­вувати хід заняття, доповнювати виступи школярів, оцінювати їх за якістю виконання. Наприкінці заняття викладач у стислій формі підводить підсумки.

До уроків семінарського типу належить така форма нетрадицій­них занять, як урок-диспут. Обрана для нього тема має характе­ризуватися проблемністю та емоційним забарвленням. Як і при під­готовці до семінару, тема диспуту, орієнтовний перелік питань та список необхідної літератури оголошуються за 2-3 тижні. Учням надається можливість, спираючись на широке коло джерел, підго­туватися з будь-якого питання (за інтересами). У процесі підготов­ки та проведення диспуту учні усвідомлюють проблему та її основні аспекти, висловлюють свою точку зору, зіставляють її з міркуван­нями однокласників, порівнюють виступи, дають їм оцінку, узго­джують за допомогою вчителя трактування дискусійної проблеми. Цінність таких уроків полягає у можливості формування у кожного учня власного ставлення до питань, що обговорюються.

Головне дидактичне завдання всіх перерахованих типів уроків - засвоєння нового навчального матеріалу. Проте семінари та уроки лабораторного типу суттєво впливають на оптимізацію навчального процесу, їх підготовка та проведення посилює елементи самостійної діяльності учнів щодо здобуття знань з різних джерел, дає можливість сильнішим із них виявити свої здібності під час виконання завдань дослідницького характеру. Тому, плануючи вивчення но­вого матеріалу з курсу правознавства, вчитель має керуватися прин­ципом педагогічно обґрунтованої різноманітності уроків, викорис­товувати поряд із комбінованими уроками, шкільними лекціями інші форми занять.

Крім уроків з вивчення нового матеріалу, певне місце у викла­данні курсу має належати повторювально-узагальнюючим урокам. В основі їх проведення лежить вивчений навчальний матеріал (те­матичного блоку, розділу), який слід узагальнити під певним ку­том зору. Тема і план уроку повідомляються за 3-4 дні. Учні вдома (користуючись підручником, конспектом, текстами нормативних актів) готуються до уроку, переосмислюючи вивчений матеріал від­повідно до сформульованої теми і плану. Безпосередньо на уроці, за викликом чи за бажанням, школярі дають розгорнуті відповіді на поставлені запитання, доповнюють та уточнюють відповіді това­ришів і роблять необхідні висновки. Наприкінці заняття вчитель має узагальнити зроблені висновки та підвести підсумки уроку.

З точки зору співвідношення діяльності вчителя та учнів на уроці, до однієї групи належать уроки-опитування, підсумкові спів­бесіди та залікові уроки, їх завдання полягає в уточненні й узагаль­ненні набутих знань і виявленні ступеня засвоєння провідних понять та ідей курсу. Робота вчителя на цих уроках фактично обме­жується запитаннями, прослуховуванням відповідей та оцінкою. Проте вона включає в себе й елементи коригування відповідей учнів, роз'яснення їм незрозумілих положень або хибних тверджень. Ос­новна ж діяльність на залікових уроках покладається на учнів, які повинні звітувати про набуті знання, уміння та навички, виявити рівень,самостійного мислення.

Поряд із названими типами занять бажано також використовувати різноманітні форми нетрадиційних уроків (рольові ігри, колоквіуми, «круглі столи», екскурсії тощо). Кількісне співвід­ношення окремих типів уроку залежить від характеру навчального матеріалу, обсягу навчального часу, наявності різних джерел та рів­ня підготовленості учнів.

Успішне засвоєння учнями курсу правознавства, ефективність застосування окремих форм занять значною мірою залежать від методів і методичних прийомів, які використовуються вчителем у навчальному процесі.