Контроль та оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Критерії оцінювання знань

Контроль навчально-пізнавальної діяльності

Важливою умовою підвищення ефективності навчально­го процесу є систематичне отримання учителем об'єктивної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів. Цю інформацію він отримує завдяки контролю за навчаль­но-пізнавальною діяльністю учнів.

Сутність, функції, види контролю

Контроль знань учнів дає змогу дізнатися про наявність прогалин у знаннях учнів (оскільки вони є і прогалинами в діяльності викладача, то він має можливість дізнаватися про свої особисті недоліки); виявити помилкове або неточне ро­зуміння вивченого; перевірити повноту знань, усвідомле-ність і міцність їх засвоєння, уміння їх застосовувати; за­своїти динаміку успішності; привчити учнів до самоконт­ролю і раціональної організації праці; стимулювати розумову активність учнів; виробити в них навички синте­зування і систематизації навчального матеріалу; привчити учнів до наполегливості й відповідальності в навчальній ді­яльності; забезпечити оперативний зовнішній і внутрішній зворотний зв'язок у навчанні; визначити продуктивність ви­користання викладачем навчального посібника, методу чи прийому навчання; зіставити ефективність праці виклада­чів, оцінити роботу навчального закладу за якістю навчан­ня і підготовки спеціалістів.

Контроль (франц. controle — перевірка) за навчанням — постій­ний нагляд, спостереження і перевірка успішності знань учнів з метою отримання об'єктивної інформації про навчально-виховний процес.

Основними функціями контролю за успішністю є:

- освітня — полягає в систематичному спостереженні вчителем за навчальною діяльністю учнів, виявляє її резуль­тати і коригує її;

- діагностична — учитель виявляє успіхи і недоліки в знаннях, навичках та уміннях, з'ясовує їх причини і визна­чає заходи для підвищення якості навчання, попереджен­ня і подолання неуспішності;

- виховна — систематичний контроль та оцінювання ус­пішності виховують в учнів свідому дисципліну, наполег­ливість у роботі, працьовитість, почуття відповідальності, обов'язку; залучення їх до взаємоконтролю сприяє форму­ванню в них принциповості, справедливості, взаємоповаги;

- розвиваюча — обґрунтування вчителем оцінки, само­оцінки і взаємооцінки сприяє розвитку в учнів логічного ми­слення, пам'яті, мисленнєвої діяльності, мови тощо;

- стимулююча — добре вмотивоване і справедливе оці­нювання успішності учнів є важливим стимулом у навчаль­ній діяльності, який переростає в стійкий мотив обов'язку і відповідальності;

- управлінська — на основі контролю вчитель одержує інформацію про стан успішності, успіхи і недоліки кожно­го учня, і це дає йому змогу правильно скоригувати роботу учнів і свою;

- методична — зворотний зв'язок дає змогу вчителю проаналізувати рівень використання методик, визначити їх ефективність, виявити й усунути недоліки, окреслити пер­спективні зміни;

- коригувальна — за допомогою оцінок вчитель може вчасно вносити зміни в діяльність учнів, усувати недоліки;

За місцем у навчальному процесі розрізняють такі види контролю:

- попередній. Його здійснюють перед вивченням ново­го матеріалу для з'ясування якості опорних знань, навичок і вмінь з метою їх актуалізації та корекції, встановлення не­обхідних внутріпредметних і міжпредметних зв'язків;

- поточний. Цей вид контролю здійснюють у процесі ви­вчення нового матеріалу для з'ясування якості засвоєння уч­нями знань, навичок і вмінь з метою їх корекції;

- періодичний (тематичний). Покликаний після вивчен­ня розділів навчальної програми перевірити, оцінити і ско-ригувати засвоєння певної системи знань, навичок і вмінь;

- підсумковий. Такий контроль є обліком успішності учнів наприкінці навчальної чверті;

- заключний. Здійснюють його наприкінці навчального року з метою обліку успішності кожного учня за рік. Важли­вим видом контролю є екзамени (перевідні та випускні).

Перевірка й оцінювання успішності учнів

Учитель перевіряє та оцінює успішність учнів, керую­чись директивними документами, педагогічною теорією та практикою. Найголовнішими з цих вимог є індивідуальний характер перевірки та оцінювання знань, систематичність, диференційованість, об'єктивність, умотивованість оцінок, вимогливість учителя, єдність вимог.

Критерії оцінювання. У різних освітніх системах і в рі­зний час використовувалися відповідні системи, критерії навчальних досягнень учнів. В Україні донедавна ця робо­та здійснювалася за п'ятибальною, тепер — за дванадця-тибальною шкалою. Дванадцятибальна шкала оцінюван­ня побудована за принципом урахування особистих досяг­нень учнів.

При визначенні навчальних досягнень учнів аналізують­ся: характеристики відповіді учня (елементарна, фрагмен­тарна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча); якість знань (правильність, повнота, осмисленість, глиби­на, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міц­ність); ступінь сформованості загальнонавчальних та пред­метних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими опе­раціями (вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо); до­свід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, форму­лювати гіпотези, розв'язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.

Ці орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навча­льних досягнень учнів: початкового, середнього, достатньо­го, високого, які визначаються за характеристиками:

початковий — відповідь учня при відтворенні навча­льного матеріалу елементарна, фрагментарна, зумовлюєть­ся початковими уявленнями про предмет вивчення;

середній — учень відтворює основний навчальний ма­теріал, здатний вирішувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності;

достатній — учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв'язків між ними, самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими опе­раціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), робить висновки, виправляє допущені помилки; відповідь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, хочаїй і бра­кує власних суджень; він здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності;

— високий — знання учня глибокі, міцні, узагальнені, системні; він уміє застосовувати їх творчо, навчальна дія­льність має дослідницький характер, позначена вміннями самостійно оцінювати життєві ситуації, явища, факти, ви­являти і обстоювати власну позицію.

Обов'язковими видами оцінювання навчальних досяг­нень учнів є тематичне і підсумкове.

Підсумкове оцінювання здійснюється наприкінці чвер­ті, семестру або навчального року. Підсумкову оцінку за се­местр (чверть) виставляють за результатами тематичного оцінювання, за рік — на підставі семестрових (четвертних) оцінок. Поточне оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюють як в усній, так і письмовій формі. При цьому виставлення в журнал поточних оцінок не є обов'язковим для вчителя.

Семестрову (четвертну) оцінку виставляють на основі оцінок, одержаних за результатами тематичних атестацій наприкінці чверті, семестру. її виставляють лише за умови проходження учнем усіх запланованих тематичних атеста­цій, а річну — за результатами семестрових (четвертних).

Перевірка й оцінювання успішності учнів покликані виконувати не каральну, а стимулюючу, заохочувальну функції, сприяти формуванню в учнів усвідомленої потре­би в навчанні, здобутті міцних системних знань.