Особливості написання наукової статті

Вимоги включають наступну структуру до тексту наукової статті:

· Заголовок статті, вказавши Прізвище, Ім'я, По батькові (повністю) автора і назви учбового закладу або наукової організації, в якій виконувалася робота, спеціальність автора.

· Анотація. Описує цілі і задачі проведеного дослідження, а також можливості його практичного вживання, що допомагає швидше уловити суть проблеми. (2-3 пропозиції), на українській і англійській мовах.

· Ключові слова (3-5 слів), на українській і англійській мовах.

· Ввідна частина і новизна. Значення досліджуваних наукових фактів в теорії і практиці. В чому нове рішення наукової задачі.

· Дані про методику дослідження. Власне дослідження, попередні дослідження (по темі статті), статистика і т.п. - використані автором в даній статті. Наявність малюнків, формул і таблиць допускається тільки в тих випадках, якщо описати процес в текстовій формі неможливо.

· Експериментальна частина, аналіз, узагальнення і роз'яснення власних даних. За об'ємом - займає центральне місце у вашій статті.

· Висновки і рекомендації. Стаття обов'язково повинна містити в собі відповіді на питання, поставлені ввідною частиною, демонструвати конкретні висновки.

· Література. Список літератури оформляється відповідно до Госту. В тексті посилання нумеруються в квадратних дужках, номер указує на джерело в списку літератури.

В статті рекомендується використовувати не більше 10 літературних джерел.

Вкажіть додаткову інформацію: контактний номер телефону; поштова адреса; ВУЗ, кафедра; вчений ступінь, звання; науковий керівник; місце роботи; посада; E-mail.

Бажано вказати: кількість наукових публікацій в журналах і збірках (кількість книг, монографій, навчально-методичних допомог) по даному напряму.

До статті варто додати рецензію за підписом професора або керівника Вашої кафедри.

Загальні принципи побудови наукової статті можуть варіюватися залежно від тематики і особливостей проведеного дослідження.

11. Особливості написання дипломної роботи.

Виконання дипломної роботи та її захист - це завершальний і найбільш відповідальний етап на шляху підготовки майбутнього фахівця, остаточний підсумок його навчання у вузі.

Дипломна робота являє собою закінчене самостійно виконане наукове дослідження, яке відзначається науковою новизною і має практичне значення. Тема дипломної роботи повинна бути актуаль­ною, відповідати сучасному стану вивченості тієї чи іншої проблеми, а також відкрити для студента можливості самостійного наукового пошуку. Дипломна робота виконується під керівництвом кваліфі­кованого викладача, який консультує студента, допомагає скласти план роботи, орієнтує студента в наукових концепціях, напрямках та методиці дослідження.

Велике значення для успішного виконання дипломної роботи має вибір теми.

Після обрання теми треба ознайомитися з науковою літерату­рою, де розглядаються питання, пов'язані з обраною темою. Це дасть змогу скласти попередній план дипломної роботи, сформулювати її мету та завдання.

Особливу увагу слід звернути на термінологію, якою оперує до­сліджувана галузь науки. Важливо вживати терміни відповідно до їх значення.

Обсяг дипломної роботи суворо не регламентується. Звичайно він становить з гуманітарних дисциплін 70 - 100 сторінок машино­писного тексту, з точних наук обсяг може бути меншим. Структура дипломної роботи така: титульний лист, зміст, вступ, головна ча­стина, висновки, список використаної літератури, а також у разі по­треби – додаток

Рекомендують дотримуватися таких пропорцій між частинами дипломної роботи: вступ - до 10%, головна частина - 80 -85%, висновки -- 5 - 10% обсягу тексту.

Вступ допомагає розкрити задум роботи, визначити місце даної теми у проблематиці відповідної галузі знань. У вступі слід обґрун­тувати актуальність обраної теми, зробити короткий огляд літера­тури чи аналіз наукових концепцій, точно сформулювати мету і за­вдання роботи, вказати методи дослідження.

Головна частина роботи складається з кількох розділів. У ній здійснюють опис досліджуваного матеріалу під кутом зору мети та завдань роботи, з'ясовують закономірності існування, розвитку чи функціонування явищ, що стали об'єктом дослідження. Ці законо­мірності ілюструють прикладами, наводять систему аргументації тверджень.

У висновках підсумовують одержані результати. Це має бути син­тез усього матеріалу дипломної роботи, у висновках автор повинен піднятися на новий рівень узагальнення. Висновки мають бути обґ­рунтованими і не суперечити загальному розвитку міркувань автора.

Список літератури вміщують у кінці роботи. До нього обов'яз­ково включають цитовані і згадувані в дипломній роботі джерела, а також ті видання, з якими дипломник ознайомився і які мають прямий стосунок до теми роботи.

У додаток може бути включено таблиці, схеми, список дослід­жених об'єктів, якщо він становить окрему наукову цінність, розра­хунки тощо.

12. Назвіть вимоги, наведіть приклади оформлення бібліографії.

Автобіографія (від грецьк. autos - сам, bios - життя, graphe -пишу) - це опис свого життя.

Автобіографію укладають у довільній формі, однак окремі скла­дові та реквізити в ній мають бути обов'язково. Оформляють авто­біографію від руки на чистому аркуші паперу, коли влаштовуються на роботу чи вступають на навчання. Усі відомості про себе виклада­ють від першої особи в хронологічній послідовності (із зазначенням місяця й року) і таким чином, щоб можна було скласти уявлення про життєвий шлях, кваліфікацію та громадську діяльність автора.

Існують такі види автобіографій: автобіографія-розповідь, яку укладають в описовій формі; автобіографія-документ, де точно ви­кладають факти.

В автобіографії-документі наводять такі відомості: + назва виду документа (Автобіографія); + прізвище, ім'я, по батькові автора (теперішні та колишні,

якщо були зміни); + число, місяць, рік народження; + місце народження;

+ відомості про батьків (прізвище, ім'я, по батькові, дати народження, де й ким працюють; якщо не працюють, то зазначають останнє місце роботи, вказують, що тепер не працюють або на пенсії);

+ освіта й спеціальність за дипломом;

+ трудова діяльність;

+ останнє місце роботи (місце навчання), посада;

+ нагороди й заохочення;

+ участь у громадському житті;

+ сімейний стан і склад сім'ї;

+ паспортні дані, домашня адреса й номер телефону.

Нижче від текстової частини проставляють дату складання ав­тобіографії (ліворуч) та підписуються (праворуч). Автобіографія зберігається в особовій справі.

13. Сфера використання, призначення та основні ознаки наукового стилю.

Науковий стиль - обслуговує ділянки наукових знань, сфе­ру науки: його функція - вироблення й осмислення об'єктивних знань про дійсність. Мовні засоби творення спрямовані на вико­нання трьох основних завдань: інформування, пізнання, вплив. Для сфери наукового спілкування характерне найбільш точне, логічне, однозначне вираження думки. Найголовнішою формою мислення в галузі науки є поняття, а мовне втілення динаміки мислення вира­жається в судженнях і висновках, що чергуються в строгій логічній послідовності. Думка строго аргументована, особливо акцентуєть­ся хід логічних міркувань. Аналіз і синтез взаємопов'язані, оскільки перший є необхідною умовою існування другого, а основне призна­чення науки - виявляти закономірності.

Найважливішими рисами наукового стилю, що випливають із абстрактності (понятійності) та строгої логічності мислення є узагальнений характер і підкреслена логічність викладу. Типови­ми для наукового мовлення є змістова точність (однозначність), відсутність образності, прихована емоційність, об'єктивність викладу, певна сухість і строгість, що не виключають своєрідної експресивності. Особливості прояву цих рис можуть змінюватися залежно від жанру, теми, форми й ситуації спілкування, авторської індивідуальності та інших чинників.

Основні стильові риси наукового мовлення виражаються через абстрактний і узагальнений характер наукового тексту. Це прояв­ляється перш за все в тому, що майже кожне слово виступає тут як позначення загального поняття чи абстрактного предмета.

14. Мовні засоби наукового стилю.