РОЗДІЛ 4. Програма корекційного навчання з розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку ІЗ ЗНМ

Система корекційного навчання дошкільників шостого-сьомого років життя із ЗНМ в умовах дошкільного навчального закладу включає в себе основні напрями формування і розвитку мовленнєвої функції у дітей.

1. Формування лексичної сторони мовлення.

2. Формування граматичної сторони мовлення.

3. Формування зв’язного мовлення.

4. Формування фонетико-фонематичної сторони мовлення.

5. Навчання грамоти.

Зміст та напрями корекційно-розвивальної роботи з розвитку мовлення Завдання корекційно-розвивальної роботи з розвитку мовлення Очікувані результати корекційно-розвивальної роботи з розвитку мовлення
Лексична сторона мовлення. Узагальнювальна функція слова. Контекстуально зумовлене значення слова Формування узагальню вальної функції слова. Засвоєння різних відтінків контекстуально зумовленого значення слова і його багатозначного змісту. Формування словесних понять, що позначають не конкретні явища навколишнього світу, а його загальні сторони, властивості, стани (мрія, лінь, чесність, хитрий, розумний, турбуватися, співчувати). Формування операцій порівняння слів за значенням, виділення й узагальнення в них загального змісту, перехід до засвоєння переносного значення слова. Дитина: - розуміє і пояснює значення заданого слова, виходячи із змісту прочитаного тексту; - добирає до заданого слова зі схожим та протилежним значенням.
Узагальнене лексичне значення Засвоєння узагальненого лексичного значення слова (словесного поняття): абстрактних іменників, іменників, що є узагальненим найменуванням осіб з характерними ознаками, прикметників, що позначають внутрішні якості і властивості, дієслів, що позначають стани відчуття і переживання. Формування розумових дій та операцій порівняння слів за значенням, виділення й узагальнення в них загального змісту, уміння встановлювати логічні зв’язки. - уміє порівнювати слова за значенням, виділяє й узагальнює в них загальний зміст, що полегшує дитині перехід до засвоєння їх переносного значення; - уміє встановлювати логічні зв’язки між словами.  
Понятійна співвіднесеність слова Засвоєння понятійної співвіднесеності слова. Розвиток лексичної системності, формування семантичних полів. Формування операцій: класифікації предметів, явищ навколишнього світу, порівняння пред’явлених об’єктів, оцінка їх відмінності і подібності, виділення в них загальної семантичної ознаки, комплектування груп еквівалентних предметів. - уміє виділяти загальну семантичну ознаку ряду слів; - уміє правильно групувати предмети на основі спільності - їх функцій, загального і подібного використання речей; - поєднує предмети за узагальненими ознаками (матеріал, дії предметів, їх функціональне використання, внутрішні якості тварини або людини, фізичні властивості, способи руху, явища природи тощо).
Абстрактно-узагальнене лексичне значення слова     Засвоєння абстрактно-узагальненого лексичного значення слова як частини мови, класифікація слів за цими ознаками. Формування уміння співвідносити запитання (хто? що? що робить? який? яка? яке?) з відповідними словами речення або словосполучення. Виділення слів з речення на основі сформованого функціонального використання мовних знаків. Формування практичних уявлень про слово як про самостійного носія значення. - уміє співвідносити запитання (хто? що? що робить? який? яка?) з відповідними словами речення або словосполучення (яке слово відповідає на запитання...).  
Лексична семантика. Лексико-семантичні явища. Антонімія Розвиток імпресивної сторони мовлення. Корекція лексичної сторони мовлення на основі розширення активного словникового запасу. Розвиток семантичної структури слова як основи для формування абстрактного мислення. Формування, уточнення і диференціація різних типів лексичних значень (синонімічних, антонімічних, багатозначних, похідних і основних). Формування норм лексичної сполучуваності засвоєних значень слів. Формування розумової операції порівняння, співставлення предметів, явищ за сенсорними ознаками. - розуміє, в живає і співвідносить прикметники, дієслова, іменники, прислівники з протилежним значенням; - добирає антоніми до заданого слова (високий – низький, весело – сумно) з опорою на наочність та без неї; - знаходить і називає у контексті слова з протилежним значенням (без наочної опори).  
Синонімія Засвоєння синонімічних значень. Актуалізація слів-синонімів. Корекція словникового запасу на основі формування лексичної сполучуваності слів.   - розуміє, вживає і співвідносить прикметники, дієслова, іменники, які мають однакове значення; - добирає слова, синонімічні до заданого слова (біда – горе, нещастя, хоробрий – сміливий) з опорою на наочність та без неї; - знаходить і називає у контексті, слова близькі за значенням (без наочної опори); - розташовує слова в міру зростання чи зменшення ознаки (маленький-дуже маленький-малесенький-крихітний).
Багатозначність (іде людина, іде дощ, сніг, потяг, розмова; золоті прикраси, руки, люди, листя; летить птах, летить літак, летить сніг, листок; біжить людина, річка, зерно з мішка; грає людина, інструмент, сонце у воді; свіжий хліб, свіжі квіти; шапочка у дитини, шапочка у гриба; носик у дитини, носик у чайника; вуса у дідуся, у кота, вуса у колоса; ніжка дитини, ніжка у стола). Омонімія (залізний ключ – журавлиний ключ; коса у дівчинки – залізна коса; смачні лисички – руді лисички).   Уточнення та розвиток контекстуального значення слова. Розвиток розуміння різноманітних відтінків значення слова та його багатозначності.   - розуміє та вживає доступні багатозначні слова, деякі переносні значення; - уміє скласти просте речення зі словосполученням, які містять однакові слова, але несуть різну семантичну завантаженість; - знаходить у контексті слова, які вимовляються однаково, але мають різне значення.
Слово як складова одиниця мови.   Формування поняття про слово. Розвиток орієнтування на слово як складову одиницю мови й усвідомлення словесного складу речення. Формування аналізу словесного складу речення. Формування уміння виділяти слова з ряду слів, об'єднаних загальною семантичною ознакою, які належать до однієї частини мови, але контрастних за своїм конкретним значенням. Розвиток орієнтації на морфологічні ознаки частин мови (зокрема іменників і дієслів), фіксування уваги на системі найбільш характерних граматичних форм слів (відмінювання іменників, дієвідміна дієслів тощо). - уміє виділяти слова з ряду слів; - уміє аналізувати словесний склад речення, яке не містить прийменників (на початковому етапі); - співвідносить слова, що позначають предмети, їх дії і якості з відповідними синтаксичними питаннями (яке слово відповідає на запитання що робить? який? яка? яке?); - орієнтується на слово і елементарний рівень усвідомлення його як складової одиниці мови.  
Словотвір.   Засвоєння різних видів словотворення (суфіксальний, префіксальний приєднання слів). Розвиток у дітей здібності до спостереження та узагальнення мовних явищ. Розвиток уміння використовувати утворені слова у складі речень у різних відмінкових формах. Збагачення словника похідними словами. Привертання уваги до морфологічного оформлення слів. Розвиток слухової уваги в процесі сприйняття мовлення і мимовільного оперування морфологічним складом слова як підґрунтя для практичного засвоєння морфологічної системи словотворення. - уміє утворювати слова різними способами (приєднання префіксів, суфіксів, складання слів); - розуміє узагальнене значення слова (скляні, дерев’яні предмети; маленькі предмети, умістилища тощо); - уміє використовувати утворені слова у різних відмінкових формах при складанні речень (У шафу повісили хутряну шубку).  
Практичний морфологічний аналіз слова Формування практичного морфологічного аналізу слова. Формування розумових операцій з мовними одиницями (морфемами): порівняння, узагальнення, співвіднесення, перенос та генералізація правил морфологічного оформлення слів (утворення похідних слів за аналогією, самостійно). Формування контролю за семантикою і морфологічним оформленням похідних слів (стільчик – це великий предмет чи маленький?). - порівнює слова за звучанням та значенням (які предмети позначають слова - великі чи маленькі (з опорою на наочність та без неї), помідор – помідорчик, ялинка – ялиночка); - визначає загальне звучання в ряді однотипних за морфологічним складом слів (гілочка, тарілочка, коробочка); - співвідносить визначену морфему зі значенням; - розуміє диференційоване значення засвоєних морфем.  
Словотвір іменників зі значенням морфем: - -зменшувально-пестливе значення; - із суфіксами–ик-, -чик-: - без зміни звукової структури кореня похідного слова (м’яч – м’ячик; хліб – хлібчик; барабан – барабанчик, помідор – помідорчик); - зі зміною звуків у корені слова (ніс – носик; хвіст – хвостик; стіл – столик); - -із суфіксом -к- (хмара – хмарка; корова – корівка; голова – голівка; шуба – шубка); - -із суфіксами -очк-, -ечк-в іменах(Оля – Олечка; Вова – Вовочка), у неживих предметах (голка – голочка; чашка – чашечка; сонце – сонечко; шапка – шапочка); - -із суфіксом -ичк- (лисиця – лисичка; вода – водичка; сестра – сестричка; трава – травичка); - із суфіксами–оньк, -еньк- (Машенька, донечка, бабусенька, калинонька, ніженька, рученька, голівонька); - значення умістилища: - -із суфіксами -ниц-, –иц- при збереженні звукової структури кореня слова (супниця, салатниця, цукорниця); - -у випадках чергування, пом’якшення, оглушення приголосних звуків кореневої частини слова (хлібниця, сухарниця, мильниця); - значення недорослості: - -із суфіксом –ен-без зміни структури кореня слова (слон – слоненя, тигр – тигреня, лев – левеня); - із чергуванням звуків у корені слова (ведмідь – ведмежа, білка – білченя, вовк – вовченя, заєць – зайченя, індик – індиченя); - із заміною кореня похідного слова (собака – цуценя, курка – курча, свиня– порося); – суфікси -ат- (-ят-), -к-(лисиця – лисенятко, гуска – гусенятко, жаба – жабенятко, вовк – вовченятко, кіт – кошенятко, ведмідь – ведмежатко, свиня – поросятко, корова – телятко, собака – цуценятко); - зі значенням осіб за їх діяльністю, професієюіз суфіксами –іст-(-ист-), -ар-, -н- , -ель-, -к-(садівник, футболіст, кухар, двірник, учитель, вихователька). Формування розуміння значення похідних слів з різними словотворчими морфемами. Формування уміння використання у власному мовленні словотворчих морфем іменників. - розуміє, утворює та використовує словотворчі морфеми іменників.
Словотвір прикметників зі значенням морфем: - значення зовнішніх та внутрішніх якостей предметаіз суфіксами-ив-, -лив-, -н-(бруд – брудний, сила – сильний, розум – розумний, боягуз – боязливий); - присвійні прикметники з використанням суфіксів: - -ів- (-ов-), -ин- (-ін), -ач- (-яч-), -ч- (Сашин, Галин, мамин, батькова, котикова, лисячий, собачий, вовчий); - із суфіксами -ач-, -яч-, -и- з чергуванням у корені слова (вовчий, заячий, собачий, ведмежий, поросячий, мишачий, лисячий); - відносні прикметники у значенні матеріалу та його властивостей (гумовий, паперовий, хутряний, солом’яний, дерев’яний, кам’яний, залізний), продуктів харчування(шоколадний, молочний, сметанний; сливовий, вишневий, грушевий), рослин (дубовий, сосновий, каштановий) із суфіксами –н-, -ан- (-ян-), -ов-, -ев- (-єв-); - прикметники зі зменшено-пестливим значенням з використанням суфіксів: –оньк- (-еньк-) (зелененький, височенький); розрізняє родову приналежність предмета за допомогою запитань (Про що можна сказати дерев’яний, дерев’яна, дерев’яне?). Формування розуміння значення похідних слів з різними словотворчими морфемами. Формування практичної навички використання у власному мовленні словотворчих морфем прикметників.     - розуміє та використовує значення морфем прикметників.
Словотвір дієслів зі значенням морфем: - префікси зі значенням руху (протилежних дій): - за-, ви-, при-, від-, на-, під-(залітає – вилітає, заходить – виходить, закриває – відкриває); - префікси зі значенням завершеності дії: по- з-, на-(помив, збудував, намалював); префікси за значенням різних відтінків дій: (наливає, поливає-переливає, виливає; приїхав, заїхав, під’їхав, поїхав, переїхав). Формування розуміння, утворення і використання у власному мовленні словотворчих морфем дієслів.   - розуміє, утворює та використовує значення морфем дієслів.  
Споріднені слова (сніг, сніжинка, сніговий, сніговик, сніжний, снігопад, снігуронька; ліс, лісник, лісовий, лісок, лісовик; сад, садок, садочок, садівник, садові; гриб, грибок, грибний). Формування уміння виділяти у ряді слів слова з однотипним морфологічним оформленням на практичному рівні. Формування уміння добирати споріднені слова за допомогою запитань педагога. Розвиток багатоаспектності значення слова. Розширення словникового запасу. - уміє добирати і називати споріднені слова.  
Лексична системність. Синтагматичні зв’язки слів   Парадигматичні зв’язки слів   Лексико-семантичні поля Формування лексичної системності. Розширення обсягу семантичних полів та збільшення кількості смислових зв’язків. Диференціація відношень всередині семантичного поля. Послідовне формування смислових відношень та зв’язків між лексичними одиницями (образних, мотивованих, понятійних). Розвиток та удосконалення системи синтагматичних зв’язків між словами. Формування парадигматичних зв’язків слів, їх різноманітності та домінування. Формування словесних понять, їх диференціація. Формування дії класифікації слів на основі семантичних ознак. Розвиток уміння порівнювати слова за їх значенням. - порівнює та узагальнює предмети за сенсорними ознаками (визначає їх подібність та відмінність) (покажи (або відбери) і назви, що тут кругле, квадратне, овальне); - групує предмети за загальними функціональними ознаками (з уточненням і розширенням уявлень про кожен із них і про групу в цілому) (назвати узагальнююче поняття, вибір картинок за узагальненою ознакою); - уміє вилучати у ряді слів зайве слово; - уміє групувати семантично далекі та близькі слова (іменники, прикметники, дієслова); - уміє порівнювати слова за значенням; - добирає слова з означеної педагогом теми (спрямовані асоціації); - добирає слова шляхом вільних асоціацій.  
Граматична сторона мовлення. Спрямованість уваги на граматичне оформлення мовлення. Диференціація та вживання різних класів слів (іменників, прикметників, дієслів) у правильній граматичній формі, використання відповідних закінчень, суфіксів тощо (орієнтування дитини на звукову форму слова). Формування спрямованості уваги на звуковий та морфологічний склад слова, граматичне оформлення мовлення шляхом порівняння і співставлення числових форм іменників, дієслів, родової приналежності предметів (мій, моя, моє, мої). Розвиток слухової уваги в процесі сприйняття мовлення і мимовільного оперування морфологічним складом слова як підґрунтя для практичного засвоєння граматичної та морфологічної системи словозміни. - уміє вслуховуватись та сприймати звернене мовлення; - уміє помічати зміну граматичної форми одного і того самого слова; - уміє співставляти слова за звучанням і значенням у зв’язку із зміною граматичної форми.    
Предметне значення граматичних морфем. Предметне значення часових форм Уточнення та розвиток розуміння граматичних категорій у імпресивному мовленні. Корекція граматичної сторони мовлення на основі формування граматичних значень та відношень, виражених різними граматичними категоріями та граматичними морфемами. Формування практичної навички узгодження прикметників з іменниками, числівників з іменниками у роді, числі, відмінку та самостійно відбирати відповідні форми слів. Розширення обсягу розуміння різних форм слів та граматичних способів вираження різних відношень (наприклад, правильно співвідносити закінчення запитання та прикметника). Формування навички практичного морфологічного аналізу, оперування морфологічним складом слова у процесі його граматичних змін. Уточнення та формування предметного значення числових форм (однина і множина іменників, прикметників, дієслів теперішнього часу: крило-крила, дерево-дерева, великий-великі, летить-летять). - розуміє та вживає іменники, дієслова, прикметники у однині та множині; - уміє помічати зміну закінчень одного і того самого слова у іменників, прикметників та дієслів однини та множини.    
Предметне значення відмінкових форм Формування практичної навички утворення і вживання відмінкових значень граматичних форм іменника: - у знахідному відмінку в значенні прямого об’єкта (Кого зустріли діти в лісі? Кого ловить кішка? Що принесла мама?); у значенні просторових відношень (Куди побігла білка?); - у родовому відмінку: у значенні належності (У кого ведмежата?); у значенні матеріалу, з якого зроблено предмет (З чого зварили варення?); віддалення від місця дії (Звідки (з чого) вийшли люди?); відношення цілого до частини (Дівчинка несе букет чого?); іменники множини з узгодженим числівником; - у давальному відмінку: значення просторових відношень (По чому (де) їде машина?; непрямої дії (Кому дівчинка дає сіно?); - у орудному відмінку у значенні: знаряддя дії (Чим білка тримає горішок?); спільності дії (З ким грається дівчинка?), (З ким (чим) іде мама?); ознаки (Чим покрита земля взимку?); просторових відношень (Де (під чим) заховався зайчик?); - у місцевому відмінку у значенні: місця дії (Де живе ведмідь?); думок та почуття (Про що ця загадка?); - у кличному відмінку (земле рідна, тату мій);   Розвиток уміння добирати і використовувати форми прийменників, що означають просторове розміщення предметів у поєднанні із відповідними відмінковими формами іменників. Практичне засвоєння правильного вживання прийменникових конструкцій. Формування уміння виділяти прийменник як окреме слово. - утворює і правильно вживає відмінкові значення граматичних форм іменника у знахідному (білочку, зайчика; кашу, хліб; у дупло), у родовому (у ведмедя; із яблук; з автобуса; букет квітів; багато яблук, дерев), у давальному (по дорозі; корові), у орудному (лапками; з котиком; з дівчинкою; снігом; під кущиком), у місцевому (в лісі; про ялинку), у кличному відмінках; - відповідає на запитання до заданого слова у відповідній відмінковій формі; - уміє складати речення з одним і тим словом у різних відмінках; - вилучає із тексту одне і те саме слово у різних відмінках на основі запитань; - правильно використовує форми слова у прямих і непрямих відмінках у власному мовленні; - добирає і використовує форми прийменників «від – до - на – в – з (із) – під», що означають просторове розміщення предметів у поєднанні із відповідними відмінковими формами іменників.  
Предметне значення родових форм Формування предметного значення родових форм. Узгодження прикметників з іменниками у роді, числі, відмінку: - з основою на твердий приголосний (зелений, зелена, зелене, зеленого і т.д.); - з основою на м’який приголосний (літня, літнє, літній, літнього і т.д.); - присвійних займенників жіночого та чоловічого роду однини та множини (мій кубик, моя тарілка, моє відро, мої санки). - визначає граматичну форму головного слова за граматичною формою узгодженого слова на практичному рівні, добирає необхідне слово, у тому числі при відповіді на запитання який?, яка?, яке?, які?; що зробила?, що зробив?; - розуміє і вживає предметне значення: - прикметників з узгодженим іменником (висока ялина-високий тато-високе дерево-високі будинки).  
Предметне значення часових форм Формування предметного значення часових форм. Засвоєння значень дієслова однини і множини теперішнього, минулого та майбутнього часу (літає-літав-буде літати; літають-літали-будуть літати).   - розуміє і вживає предметне значення: - дієслова (жіночого та чоловічого роду минулого часу (малював-малювала); - порівнює і співставляє дієслова у теперішньому, минулому та майбутньому часі;  
Предметне значення видових форм   - Формування предметного значення видових форм дієслів доконаного і недоконаного виду (малює-намалював, будує-збудував); Засвоєння видових форм слів і правильне використання у мовленні. - добирає і використовує форми доконаного і недоконаного виду дієслів.    
Предметне значення особових закінчень - Формування предметного значення особових закінчень дієслів з узгодженим займенником в однині та множині (я малюю, ти малюєш, він (вона, воно) малює, ми малюємо, ви малюєте, вони малюють); - прийменників «від – до - на – в – з (із) – під», що означають просторове розміщення предметів у поєднанні із відповідними відмінковими формами іменників. - добирає і використовує форми дієслів, прийменників.  
Синтаксична сторона мовлення. Словосполучення. Речення. Складання речень за схемами: - іменник у називному відмінку + узгоджене дієслово (Кішка сидить. Тато читає); - іменник у називному відмінку + узгоджене дієслово + прямий додаток (Мама п’є молоко. Дідусь дивиться телевізор); - іменник у називному відмінку + узгоджене дієслово + прямий додаток (форма знахідного відмінка із закінченням –у (Таня їсть цукерку. Тато читає газету); - іменник у називному відмінку + узгоджене дієслово + 2 залежних від дієслова іменника у знахідному відмінку однини + давальний відмінок однини (Мама дає цукерку сестрі. Хлопчик кидає палку собаці); - іменник у називному відмінку + узгоджене дієслово + 2 залежних від дієслова іменника у знахідному відмінку однини + орудний відмінок однини (Тато рубає дрова сокирою). Розширення простого речення шляхом введення однорідних членів речення. Побудова речень з однорідними підметами (помідор – круглий, червоний, соковитий, м’який, великий). Побудова речень з однорідними присудками (Мама прийшла, взяла віник, підмела кімнату). Побудова речень з однорідними доповненнями (На столі лежали яблука, груші, сливи) Побудова складних речень: -складносурядного речення з протиставним сполучником “а” (Спочатку треба помити руки, а потім витерти), -з розділовим сполучником «або» (Діти будуть читати книжку або підуть гуляти); -складнопідрядного речення з підрядним причини із прийменником “тому що” (Ми не підемо гуляти, тому що іде дощ); -з підрядним бажання з прийменником «щоб» (Я хочу, щоб приїхала мама); -з підрядними умови з прийменником “якщо” (Я буду малювати, якщо мама дасть мені олівці). Корекція граматичної сторони мовлення на основі формування та уточнення синтаксичних значень слів. Розширення наявних типів словосполучень та синтаксичних конструкцій. Привертання уваги до складу простого поширеного речення. Формування навичок виділення слів із речень за допомогою запитань: хто? що робить? що? і т.п. Формування уміння правильного використання різних відмінкових форм іменника при одному і тому самому дієслові. Формування синтаксичних зв’язків слів у словосполученнях і реченнях та відповідного їх граматичного оформлення. Складання безприйменникових конструкцій із опорних слів у початковій формі. Формування уміння давати короткі та повні відповіді на запитання до членів речення. Формування елементарного синтаксичного аналізу словосполучення і речення. Формування уміння складати прості речення з 2-5 слів та користуватися ними. Засвоєння різних типів синтаксичних конструкцій: простого поширеного речення з попереднім відпрацюванням елементів структури речення (словосполучень), складносурядних та складнопідрядних речень. Практичне засвоєння форм синтаксичного зв’язку слів у реченні (узгодження, керування, примикання) і способів їх мовного позначення.   - розуміє смислові зв’язки між словами у словосполученні, реченні; - правильно розуміє і визначає синтаксичну роль іменника, дієслова; - виділяє слова із складу речення шляхом відповіді на запитання до членів речення; - володіє навичками складання речень із опорних слів, у яких частково чи повністю змінена початкова форма (варити, мама, суп); - уміє складати речення різної складності з опорою на наочність та без неї (за картинкою, демонстрацією дій, опорними словами); - доповнює речення пропущеними словами; - розуміє причинно-наслідкові зв’язки у складному реченні; - доповнює у реченні пропущені прийменники, орієнтуючись на граматичну форму іменника (Ялинка росте…будинком).  
Синтаксичні трансформації.     Формування синтаксичних операцій: - розширення та ускладнення обсягу синтаксичної конструкції; - спрощення, згортання синтаксичної конструкції; - перестановка слів у реченні; - зміна однієї конструкції на іншу. Утворення та передача змісту речення шляхом синтаксичних трансформацій. Оперування лексичним складом речення, морфологічними елементами слова при збереженні смислу речення. Перетворення речень шляхом зміни головного члена речення, часу події до моменту мовлення, стану, виду (іти по дорозі – іти дорогою, кіт умиває мордочку – кіт умивається, хлопчик ловив рибу-хлопчик зловив рибу). Упорядкування синтаксичного значення слова у деформованому реченні за наочною опорою та без неї. Засвоєння синтаксичної синонімії. - розуміє речення, виражені складними граматичними формами слів; - володіє умінням перетворювати синтаксичну структуру власного речення за запитаннями та на наочному матеріалі; - розуміє і передає смисловий зв’язок слів у конструкціях; - уміє перетворити деформоване речення у граматично правильну конструкцію.  
Логіко-граматичні конструкції. - прості конструкцій (Бабуся спекла на свято смачний пиріг); - інвертовані синтаксичні конструкції (Автобус наздоганяє машина. Машину наздоганяє автобус); - пасивні синтаксичні конструкції (Земля вкрита білим снігом); - розуміє і утворює часові конструкції (з 6 років) (Після їди треба помити руки. За літом наступає осінь); - порівняльні конструкції (Дерево вище, ніж кущ); - речення з парадоксальним смислом (Дівчинка катає у візочку ляльку. Лялька катає у візочку дівчинку); - складні конструкції (Тато одягнув плащ, тому що ішов дощ).   Розвиток розуміння і породження різних логіко-граматичних конструкцій. Формування слухового контролю на синтаксичному рівні (розвиток вміння визначати синтаксичну правильність речення).     - розуміє і передає зміст простих, інвертованих, пасивних, порівняльних синтаксичних конструкцій; - розуміє і утворює часові конструкції (з 6 років), речення з парадоксальним смислом, складні конструкції.  
Зв’язне мовлення. Діалогічне мовлення. Розвиток імпресивного мовлення. Формування мовних засобів зв’язного висловлювання. Удосконалення навички діалогічного мовлення у процесі предметно-практичної діяльності та на спеціальних заняттях. Формування уміння самостійної постановки запитання.     - уміє уважно слухати і сприймати звернене мовлення у формі діалогу; - розуміє звернене мовлення: запитання, прохання; - уміє відповідати на запитання різного змісту; - уміє продовжувати, доповнювати відповіді інших дітей; - уміє самостійно звертатись із запитанням, проханням до дорослих та однолітків з дотриманням мовленнєвого етикету та правил норм поведінки; - володіє навичкою складання простих та складних речень за питаннями, демонстрацією дій, за сюжетною картинкою, серією сюжетних картинок; - контролює власні висловлювання та інших; - володіє навичкою вести діалог описового або сюжетного характеру; - уміє використовувати невербальні засоби спілкування: міміка, жести.
Монологічне мовлення. Порівняння предметів з виділенням у них однакових і різних ознак. Побудова короткого оповідання за картиною, серії картин, розповіді-опису, простих переказів. Заучування простих віршів, скоромовок. Розвиток імпресивного мовлення. Формування навички монологічного мовлення у процесі складанні монологічних висловлювань з опорою на наочність та без неї. Розвиток уміння зв’язно та послідовно переказувати тексти. Корекція зорової, слухової уваги, зорового, слухового сприймання, розвиток зорової та слухової пам’яті. Розвиток розумових операцій: порівняння, співставлення. Розвиток творчої уяви. Розвиток інтонації, почуття ритму. Формування виразності розповідання.   - -уміє зосереджено, уважно слухати текст; - розуміє і усвідомлює зміст сприйнятого зв’язного тексту; - дає повну відповідь на запитання до тексту перед переказом; - володіє навичкою складання граматично правильних простих та складних синтаксичних конструкцій; - уміє будувати висловлювання різних типів: опис, розповідь, роздум, переказ з опорою на наочність та без неї; - уміє самостійно складати розповідь та переказувати текст з опорою на наочність; - володіє навичкою складання розповіді за сюжетною картиною, за серією картинок; - уміє складати колективну розповідь; - володіє навичкою творчого розповідання за наочністю та без неї; - уміє відрізняти вірш, казку, оповідання, опис; - уміє зрозуміти і визначити настрій тексту; - уміє правильно користуватися інтонацією; - заучує і розповідає напам’ять прості вірші, невеликі тексти.
Фонетико-фонематична сторона мовлення. Звуковимова. Чітке сприймання та розрізнення на слух голосних, приголосних на матеріалі звуків, що правильно вимовляються: у, а, і, е, о, и, п, пʹ, м, мʹ, б, бʹ, н, нʹ, т, тʹ, в, вʹ, ф, фʹ, к, кʹ, х, хʹ, г, гʹ (в залежності від індивідуального прояву дефекту). Формування правильної звуковимови звуків, які підлягають корекції: ґ, й, ц, дз, ч, дж, джʹ, й,, с, сʹ, з, зʹ, ш, ж, л, лʹ, р, рʹ, (у відповідності до індивідуального плану корекції). Засвоєння складних за структурою слів на матеріалі звуків, що правильно вимовляються. Розвиток інтонаційної виразності, сили голосу, дикції, відповідного темпу, висоти голосу, чіткості висловлювань. Уточнення, закріплення, правильної артикуляції звуків, існуючих у мовленні. Постановка та початкове закріплення відсутніх звуків. Корекція звуків, що спотворено вимовляються, їх автоматизація в різних позиціях. Диференціація та введення в самостійне мовлення поставлених звуків. Формування диференціальних рухових звукових образів і системи їх протиставлення за найбільш значущими (корисним) ознаками (місце, спосіб утворення тощо) та за тонкими акустичними та артикуляційними ознаками у різних фонетичних умовах. Формування навички вимови складних слів, що складаються із звуків, що правильно вимовляються. Формування складової структури слова та засвоєння слів доступного звуко-складового складу. Розвиток просодичної сторони мовлення. Навчання вільного користування набутими навичками у самостійному мовленні. - правильно вимовляє звуки, які є у власній вимові або були раніше скориговані; - правильно вимовляє поставлені, автоматизовані звуки та диференціює їх на слух та у вимові; - уміє вимовляти слова доступної звуко-складової складності; - висловлюється чітко, зрозуміло, у середньому темпі, помірно голосно з відповідною інтонацією, з правильним наголосом у словах; - володіє набутими навичками в самостійному мовленні.  
Слухові процеси: сприймання, уваги, пам’яті, контролю. Привертання уваги до звукового, складового звучання мовлення. Розуміння сприйнятого мовлення. Розрізнення звуків, які відрізняються артикуляційними укладами (п-д, с-ж). Диференціація звуків, близьких за акустико-артикуляційними ознаками (п-б, с-з, с-ш і т.д.). Розрізнення звуків за дзвінкістю-глухістю (т-д, г-х, к-ґ, с-з, ш-ж) твердістю-м’якістю (т-т', д-д', б-б', п-п', в-в', к-к', м-м', н-н', ц-ц', с-с', з-з', л-л'-й, р-р'). - Зіставлення за значенням слів-паронімів (слова, що містять звуки, не змішувані у вимові гора-нора, котик-ротик, слова, що містять корелюючі фонеми коса-коза, мишка-миска, лак-рак); Зіставлення за значенням слів-омонімів у реченнях або зв’язних текстах (лисички, коса, ключ). Зіставлення нульової і непрямої форми слова (іменників) і виділення загального звучання (закінчення) у словах у відповідності до його буквеного позначення. Порівняння та контроль за правильністю мовлення. Формування спрямованості уваги дитини на звуковий та морфологічний склад слова. Формування слухового, сприймання, слухової уваги, пам’яті, слухового контролю за правильністю власних та інших висловлювань.   - відтворює ритмічний малюнок слухових образів (.--, ..-), ритмічну структуру слова (--,-,---); - запам’ятовує та відтворює ряд із 4-6 голосних звуків; - запам’ятовує та відтворює ряди із звуків, складів, слів на основі звуків, що правильно вимовляються; - спрямовує увагу на звукове оформлення власного мовлення та сприйнятого мовлення оточуючих; - розуміє сприйняте на слух мовлення оточуючих; - помічає зміну значення слова у зв’язку з його звуковим та морфологічним оформленням; - розрізняє звуки близькі та далекі за артикуляцією на практичному рівні; - розрізняє слова-пароніми;- розрізняє слова-омоніми; - розуміє і встановлює схожість та розбіжність смислу речення з однаковим лексичним складом; - встановлює загальне звучання у закінченнях слів (мавпа, білка, зебра; мавпу, білку, зебру (Що ти чуєш наприкінці цих слів?), показує відповідну букву. - утворює за аналогією слова з різними префіксами, з однотипними суфіксами, виділяє їх, розуміє схожість і відмінність у значенні слова; - порівнює звучання власного та чужого мовлення; - визначає правильність вимови звуків, слів у вимові оточуючих та у власному мовленні.  
Фонематичний аналіз.   Розвиток фонематичного сприймання на основі чіткого розрізнення звуків (які правильно вимовляються) за ознаками: глухість – дзвінкість, твердість – м’якість. Формування чіткого константного уявлення про кожну фонему на основі акустико-артикуляційних характеристик. Розвиток фонематичних уявлень шляхом розрізнення слів-паронімів. Формування психологічних механізмів, що забезпечують розвиток фонематичних уявлень або звукових образів слів: слухового сприймання, слухової уваги, слухової та рухової пам’яті, слухового та рухового контролю. Розвиток слухової уваги в процесі сприйняття мовлення і мимовільного оперування морфологічним складом слова як підґрунтя для практичного засвоєння граматичної та морфологічної системи словотворення та словозміни. Привертання уваги до зміни значення речення у зв’язку з його різним граматичним оформленням. Утворення за аналогією похідних слів. Розвиток фонематичного аналізу слова з опорою на слухове сприймання мовлення педагога, на власні чіткі кінестетичні та слухові відчуття. Виконання операції фонематичного аналізу у розумовому плані. Визначення наявності заданого звука в слові. Виділення заданого звука серед інших звуків. Формування фонематичних уявлень,звукових образів слів. - впізнає звук на фоні слова (визначає наявність або відсутність звука у слові); - виділяє заданий звук серед інших звуків.    
Навчання грамоти. Звуковий та складовий аналіз і синтез. Розрізнення на слух довгого та короткого слова (сом-електричка). Виділення першого наголошеного голосного звука в слові (Аня, Оля, Ігор). Аналіз звукосполучень: визначення кількості та послідовності звуків (уа, аи, ео, ауи). Аналіз і синтез прямого та оберненого складу (ас-са); Виділення першого і останнього приголосного звука в слові (мак, кіт). Визначення голосного в прямому складі (після приголосного) та в односкладових словах. Відбір картинок із заданим звуком. Називання (пригадування) слів із заданим звуком. Аналіз односкладових слів (суп, мак). Визначення послідовності звуків у ряді з 2-3 звуків (голосних), встановлення їх кількості. Визначення місця звука у слові (початок, середина, кінець). Відтворення ритмічної структури слова. Відтворення ряду: - із 3-4 складів: однаковий приголосний – різні голосні (ма-мо-му-ми); - із 3-4 складів різні приголосні – однаковий голосний (ма-та-ка-на); - із легких звуків, що правильно вимовляються, змінюючи наголос, інтонацію (тáтата, тататá); - із слів з однаковим звучанням (зуб-суп, коза-коса, рис-лис). Сприймання та виділення заданого складу з ряду інших складів.   Терміни звук, буква, склад, приголосний звук, голосний звук, слово, речення.   Знайомство з буквами української абетки. Читання простих відкритих, закритих складів, односкладових слів. Формування у дітей необхідної готовності до навчання грамоти. Розвиток звукового аналізу та синтезу складу, слова з опорою на чіткі кінестетичні та слухові відчуття на матеріалі звуків і слів, що правильно вимовляються дитиною. Формування звукових образів слів (фонематичних уявлень), до складу яких входять змішувані дитиною у вимові звуки. Формування володіння звуковим та складовим складом мовлення на практичному рівні. Розвиток навички орієнтування у звуковому складі слова. Розвиток слухової уваги та залучення її до аналізу звукового складу слова. Оволодіння навичкою звукового аналізу та синтезу прямого та оберненого складу. Розвиток операції аналізу слів, які мають просту та поступово ускладнену складову будову. Знайомство та засвоєння термінів звук, буква, склад, приголосний звук, голосний звук, слово, речення. Формування передумов навички читання. Розвиток розуміння прочитаного.   - уміє виділяти перший наголошений голосний звук у слові; - виділяє перший і останній приголосний звук у слові; - уміє визначати і називати голосні фонеми в складі, слові; - уміє визначати послідовність та кількість фонем у звукосполученнях; - розрізняє голосні та приголосні фонеми; - розрізняє приголосні фонеми на матеріалі звуків, що правильно вимовляються; - розуміє складоутворювальну роль голосного; - виділяє у слові заданий звук; - добирає з ряду слів слова, що містять певний звук; - добирає картинки на заданий звук (спочатку за допомоги педагога, потім самостійно); - добирає слова із заданим звуком; - визначає наявність та місце звука в словах у різних позиціях; - уміє робити звуко-складовий аналіз прямого складу (та, ми) та слів різної звукової та складової структури (односкладові, двоскладові типу сок, коса, булка); - виділяє заданий звук у ряді інших звуків; - виділяє склад із заданим звуком у ряді інших складів; - визначає наявність звука в слові; - уміє поєднувати звуки (букви) у склади, слова (с+о=со, с+о+к=сок, с+о+м=сом); - встановлює зв’язок між звучанням та значенням слова (коса-коза); - уміє ділити слово на склади, встановлювати кількість складів у слові; - складає схему односкладових та двоскладових слів; - вживає терміни: звук, склад, голосний, приголосний, твердий, м’який, дзвінкий, глухий звук, слово, речення; - знає букви української абетки, читає прямі та обернені склади, прості слова, розуміє прочитане.  

Наши рекомендации